09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2443/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради, Управління з питань ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради (відповідач 1) про визнання протиправним рішення про відмову у встановленні статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» та видачі відповідного посвідчення у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 ; зобов'язання встановити статус «члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» та видати відповідне посвідчення.
Позовна заява обґрунтована тим, що у січні 2025 року позивач звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення у зв'язку з загибеллю її онука ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України. Однак відповідач 1 відмовив у задоволенні її заяви, вказавши на необхідність надати документ, який підтверджує перебування на утриманні у свого загиблого онука та про отримання пенсії по втраті годувальника.
З такою відмовою позивач не погоджується та вважає її протиправною, зазначивши, що проживала разом з онуком, після досягнення повноліття ОСОБА_2 перебувала на його утриманні, отримувала від нього грошові перекази, є його спадкоємцем.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 до участі в адміністративній справі залучено другого відповідача - Управління з питань ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради (відповідач 2).
У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.64-65). В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з пунктом 7 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 «Про затвердження Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України», зі змінами та доповненнями, підставою для надання заявником статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі подання заяви утриманцем, зазначеним в абзаці сьомому частини четвертої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є довідка про призначення пенсії в разі втрати годувальника (із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) загиблого (померлого) годувальника). Оскільки ОСОБА_1 по відношенню до загиблого солдата ОСОБА_2 є бабою, то для отримання відповідного статусу їй необхідно надати документ, який підтверджує, що вона була на утриманні у свого онука та отримує пенсію по втраті годувальника. Також зазначив, що позивача проінформовано про те, що у разі надання таких документів їй буде надано статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України та видано відповідне посвідчення.
У відповіді на відзив позивач не погодилась з аргументами відповідача 2, наведеними у відзиві та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.69-71)
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою щодо встановлення статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» та видачі відповідного посвідчення у зв'язку із загибеллю онука ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини від воєнної агресії Російської Федерації.
Відповідач 1 розглянувши заяву, листом від 22.01.2025 №9/7.05 повідомив позивача, що відповідно до статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать певні категорії осіб, зокрема, утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія. Оскільки по відношенню до загиблого солдата ОСОБА_2 позивач є бабою, то їй для отримання статусу необхідно надати документ, який підтверджує, що вона перебувала на утриманні у свого онука та отримує пенсію по втраті годувальника (а.с.32)
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XIІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 10-1 Закону №3551-XII (у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:1) сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 3) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 4) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 5) сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 10-1 Закону №3551-XII).
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія (частина четверта статті 10-1 Закону №3551-XII).
Відповідно до частини другої статті 10-1 Закону №3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 23.09.2015 №740 «Про затвердження Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» затвердив Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (далі - Порядок №740, в редакції на час виникнення спірних відносин), який визначає процедуру надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №740 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.
Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку №740 підставою для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є, зокрема:
для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII:
свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);
довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.
Для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву (пункт 5 Порядку №740).
Відповідно до пункту 13 Порядку №740 рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).
Пунктом 16 Порядку №740 передбачено, що місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:
1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону;
2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;
3) подання неправдивих відомостей;
4) виявлення підробок у поданих документах;
4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
6) коли причина смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов'язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 4 вказаного Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Наявність у позивача права на отримання спірного посвідчення слід встановлювати шляхом перевірки дотримання умов, вказаних в Законі №3551-XII.
За визначенням частини четвертої статті 10-1 Закону №3551-XII позивач належить до категорії - утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
По відношенню до загиблого солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є бабою, тобто для отримання відповідного статусу їй необхідно надати документ, який підтверджує, що вона була на утриманні у свого онука та отримує пенсію по втраті годувальника.
Так, позивач була опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 26.06.2019 (а.с. 28). У тексті позовної заяви позивач акцентувала увагу саме на тому, що була членом сім'ї загиблого онука ОСОБА_2 , перебувала на його повному утриманні.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за обставин цієї справи, позивачу відмовлено у видачі відповідного посвідчення у зв'язку із тим, що нею не надано документів щодо отримання пенсії по втраті годувальника, адже саме це і є однією із вимог для отримання посвідчення «члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Приписами пунктом 7 Порядку №740 передбачено, що до заяви про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник серед іншого подає відомості про призначення пенсії в разі втрати годувальника (у разі подання заяви утриманцем, зазначеним в абзаці сьомому частини четвертої статті 10-1 Закону).
Суд зауважує, що жодних підтверджуючих документів з приводу призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника нею надано не було.
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач 1 діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 148, ідентифікаційний код юридичної особи 43191974), Управління з питань ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 148, ідентифікаційний код юридичної особи 45799110) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк