09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5709/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом:
1) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн за період проходження військової служби з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року, розрахованої відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), із застосуванням місяця (базового місяця) для обчислення споживчих цін - березень 2018 року як місяця підвищення доходу та зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн за період проходження військової служби з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року, розрахувавши її відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, із застосуванням місяця (базового місяця) для обчислення споживчих цін - березень 2018 року як місяця підвищення доходу (з урахуванням раніше виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44);
2) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неврахуванні індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення, передбаченої абзацом першим частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, нарахованої та виплаченої згідно з наказом від 15 листопада 2019 року №248 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення та зобов'язання провести перерахування та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, нарахованої та виплаченої згідно з наказом від 15 листопада 2019 року №248 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням при визначенні її розміру індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44;
3) про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн до складу грошового забезпечення, з якого була обчислена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, нараховану та виплачену згідно з наказом від 15 листопада 2019 року №248 та зобов'язання провести перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для визначення її розміру індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
4) про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн до складу грошового забезпечення, з якого були обчислені та виплачені одноразові грошові допомоги для оздоровлення за 2018, 2019 роки та зобов'язання провести перерахунок та виплату одноразових грошових допомог для оздоровлення за 2018, 2019 роки із обов'язковим включенням індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн до складу грошового забезпечення, з якого були обчислені та виплачені одноразові грошові допомоги для оздоровлення за 2018, 2019 роки, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 30 червня 2015 року по 15 листопада 2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка з 01 квітня 2019 року по цей час перебуває на самостійному фінансовому забезпеченні. При цьому відповідач не провів з ним повного та остаточного розрахунку щодо нарахування та виплати індексації-різниці у належному розмірі, розрахованої із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, що вплинуло на розрахунок розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невідбуту додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, а також одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2018, 2019 роки. Позивач вважає, що відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 різниця між розміром підвищення доходу у березні 2018 року (2184,78 грн) та сумою можливої індексації у цьому місяці (4463,15 грн) становить 2278,37 грн та у такому розмірі повинна була нараховуватись і виплачуватися щомісяця до дня звільнення.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та також зобов'язати відповідача здійснити йому виплату недоотриманих сум разом з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.72-77). В обґрунтування такої позиції зазначив, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків, а проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховувався з квітня 2018 року. Право на проведення індексації у позивача можливо виникає лише у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком за квітень-жовтень 2018 року, перевищив установлений поріг індексації (103 відсотка) та склав 103,7 відсотка. Натомість порівняння суми підвищення грошового доходу у разі зростання посадового окладу та сумою індексації в цілях виплати фіксованої індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося підвищення посадового окладу. Відповідач зауважив, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищив суму індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, тому підстави для перерахунку індексації грошового забезпечення у відсутні.
Відповідач також вказав, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень Військової частини НОМЕР_1 як роботодавця, а суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із цим позовом, оскільки грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 грудня 2015 року №284 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення з 15 грудня 2015 року (а.с.58). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 листопада 2019 року №248 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15 листопада 2019 року (а.с.59).
Зі змісту наказу від 15 грудня 2015 року №284 слідує, що ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік виплачувалася, а при звільненні належить виплатити, зокрема, одноразову грошову допомогу у разі звільнення за 25 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік військової служби, а також грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.
Відповідно до картки особового рахунку за 2019 рік ОСОБА_1 у липні 2019 року була виплачена грошова допомога для оздоровлення у сумі 21934,75 грн (а.с.55).
Із довідки від 04 березня 2025 року №313/9/1537д слідує, що Військова частина НОМЕР_1 з 30 квітня 2004 року по 31 березня 2019 року знаходилась на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних сил; власне фінансове господарство було розпочато з 01 квітня 2019 року та ведеться по теперішній час (а.с.57).
Спірні відносини виникли щодо правильності нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2018, 2019 роки та одноразових виплат при звільненні (одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій) з урахуванням індексації-різниці у складі місячного грошового забезпечення, з якого проведені ці виплати.
Передусім з приводу аргументів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Військова служба є публічною службою у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX, чинний з 19 липня 2022 року), то у такому випадку правове регулювання правовідносин, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції, частиною другою якої було визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX, якою уже встановлено строк звернення до суду).
Отже, до правовідносин між сторонами у цій справі, які мали місце у період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року (тобто до 19 липня 2022 року) належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, якою не було без обмежено будь-яким строком право звернення до суду з вимогами щодо оплати праці (грошового забезпечення).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об'єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Пункт 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній до 02 квітня 2021 року) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Відповідно до абзаців першого, четвертого, п'ятого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації га внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка застосовується з 01 грудня 2015 року; далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
З огляду на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу ОСОБА_1 , то березень 2018 року став місяцем підвищення доходів, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Абзац третій пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року установлював, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 лютого 2021 року діяв у редакції Постанови №141, згідно з якою до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, зміст вказаних положень дає підстави для висновку про те, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункт 4 Порядку №1078).
Як можна зрозуміти зі змісту позову, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації не є спірними.
Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій - п'ятий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п'ятого пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 та ін., а тому враховуються при вирішенні цієї справи.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
З картки особового рахунку за 2018 рік (а.с.50) встановлено, що розмір нарахованого місячного грошового забезпечення (грошовий дохід) ОСОБА_1 з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру, становив: у лютому 2018 року - 12853,20 грн; у березні 2018 року - 15037,98 грн (графа 17).
При цьому визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені (правові висновки за постановами Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №240/5760/19, 14 листопада 2021 року у справі №240/12040/19).
Отже, підвищення грошового доходу ОСОБА_1 (А) становило 2184,78 грн (різниця між розміром нарахованого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, тобто 15037,98 грн - 12853,20 грн).
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Наведене відповідає висновку у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 травня 2024 у справі №160/15411/23.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (2144,70 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 2278,37 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Натомість відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року (спірний період).
З урахуванням встановлених обставин, наведених норм чинного законодавства України та зазначених правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що взаємопов'язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року та зобов'язання відповідача відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 2278,37 грн в місяць).
При визначенні способу захисту порушених прав позивача, взято до уваги позицію Верховного Суду у такій категорії спорів вказував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право, та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 14 березня 2025 року у справі №600/565/24-а).
Вирішуючи позовні вимоги щодо обрахунку Військовою частиною НОМЕР_1 окремих видів грошового забезпечення ОСОБА_1 без врахування індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 5 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021року у справі №820/3423/18, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17 викладена правова позиція, відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Враховуючи ту обставину, що у спірному випадку виплата позивачу індексації-різниці має щомісячний характер та враховуючи її особливу правову природу, то при збільшенні розміру грошового забезпечення внаслідок його індексації підлягають відповідному перерахунку і названі одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються, індексації-різниці та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються, індексації-різниці та раніше виплачених сум. При цьому суд зауважує, що відповідач перебуває на самостійному фінансовому забепеченні з 01 квітня 2019 року, а до цього часу військова частина знаходилася на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України (що не є спірним). Тому з огляду на предмет та межі позовних вимог (суд перед тим вирішував питання нарахування індексації-різниці з 01 квітня 2019 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік з урахуванням індексації-різниці (ця позовна вимога до відповідача не відповідає заявленому періоду нарахування індексації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.
За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата спірного грошового забезпечення має бути здійснена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
На думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.
Частини п'ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов'язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю може мати місце і на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. У цій справі позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2019 року по 15 листопада 2019 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 2278,37 грн в місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються, індексації-різниці.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату (враховуючи раніше виплачені суми) грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються, індексації-різниці, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк