печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28285/25-к
пр. 1-кс-24941/25
13 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024.
У вимогах даної скарги адвокат просить: зобов'язати старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 або інших уповноважених осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024, повернути тимчасово вилучене майно власниці - ОСОБА_4 , а саме: Ноутбук марки Lenovo IdeaPad S110, s\n НОМЕР_1 ; Мобільний телефон Iphone 16 ProMax.
В обґрунтування скарги адвокат вказує наступне.
08.04.2025 року за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук слідчими ГСУ ДБР та ТУ ДБР у м. Києві в зв'язку із невідкладним випадком (пов'язаним із врятуванням майна).
В результаті обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено таке майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 : Ноутбук марки Lenovo IdeaPad S110, s\n НОМЕР_1 ; Мобільний телефон Iphone 16 ProMax.
Майно ОСОБА_4 вилучене 08.04.2025 року, а тому обов'язок повернути його власниці або звернутися з клопотанням про арешт такого майна слідчих або прокурора виник з 09.04.2025 року. До теперішнього часу майно не повернуто, інформації про подання клопотання про арешт майна теж немає.
У судове засідання адвокат не з'явилась, про розгляд скарги повідомлена належним чином, проте подала заяву про розгляд скарги у її відсутність, вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином. Свою правову позицію слідчий виклав у письмових запереченнях.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
08.04.2025 року за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в зв'язку із невідкладним випадком, було проведено обшук, в ході проведення якого вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: Ноутбук марки Lenovo IdeaPad S110, s\n UB02067343; Мобільний телефон Iphone 16 ProMax.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2025, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення: Ноутбук марки Lenovo IdeaPad S110, s\n UB02067343; Мобільний телефон Iphone 16 ProMax, яке належить ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, може мати різний статус, що обумовлює, в тому числі, відмінність у його поверненні власнику.
Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо зазначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку. Отже, воно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.
Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Поряд з цим, ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення; відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення; встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Положеннями ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України). Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Підсумовуючи вищенаведене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, поширюється режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.
Так, ухвалою слідчого судді надано дозвіл на обшук з метою вилучення вказаного майна.
При цьому, вирішуючи питання про повернення майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про обшук, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.
Зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024, що дає слідчому судді дійти висновку, що вказана особа відношення до розслідуваного кримінального правопорушення не має.
Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування вказаного майна, немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174 цього Кодексу.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За таких обставин, зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність подальшого обмеження права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, вилученого під час обшуку, скарга адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
Що стосується вимоги скарги про визнання бездіяльності старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 неправомірною, вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки таке оскарження не передбачене ст. ст. 303-306 КПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 98, 100, 168, 169, 171, 173, 303, 305, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 або інших уповноважених осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001151 від 24.12.2024, повернути тимчасово вилучене майно власниці - ОСОБА_4 , а саме: Ноутбук марки Lenovo IdeaPad S110, s\n UB02067343; Мобільний телефон Iphone 16 ProMax.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1