печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50460/21-ц
пр. 2-1571/25
06 серпня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Фаренюку М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філіон» про стягнення грошових коштів,-
У вересні 2021 року адвокат Тарасова-Патрай Ксенія Андріївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філіон» про стягнення грошових коштів, відповідно до якого, просила суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача заборгованість за Договором від 24.04.2013 року № SAMDN80000734821513 у розмірі 41 433,98 доларів США; «Золота картка для виплат» № НОМЕР_1 у розмірі 21 698,11 євро та за Договором банківського вкладу 26***14 від 09.01.2014 року у розмірі 29 340,45 євро.
У обґрунтування позовних вимог вказала, що 24.04.2013 року між позивачем та Банком було укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000734821513. Станом на 24.03.2014 року сума депозиту з нарахованими відсотками складає 16 018,75 доларів США.
Також, позивач має картку від АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 «Золота картка для виплат», на якій станом на 25.07.2014 року знаходилось 13 358,21 євро.
09.01.2014 року позивач відкрив депозит в АТ КБ «Приватбанк» на суму 18 063,06 євро.
З урахуванням того, що Банк станом на день звернення до суду не повертає вклади на нараховані відсотки, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження.
02.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. У обґрунтування вказала, що позивачем не надано належних доказів звернення останнього до Банку з відповідною заявою, що стосується саме повернення коштів за договорами, які є предметом спору, а отже, має місце відсутність порушеного права або оспорюваного права у позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, вказала, що договір № SAMDN0070054322200 від 09.01.2014 року був розірваний 14.02.2014 року, кошти у розмірі 18 141,74 євро були виплачені ОСОБА_2 на підставі доручення № 716881974. Таким чином вимоги в частині депозитного договору № SAMDN0070054322200 від 09.01.2014 року є неправомірними.
Вказала, що 17.11.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18.11.2014 року Додаткової угоди до цього договору. Відповідно до умов договору електронний Додаток № 1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», в тому числі і по депозитному договору № SAMDN80000734821513 та за договором банківського обслуговування № SAMDNFF000113963285 картковий рахунок № НОМЕР_2 (основна картка № 5168742064761749), а отже Банк є неналежним відповідачем у справі.
Зазначила, що розрахунки наведенні позивачем щодо нарахованих відсотків за договором № SAMDN80000734821513 є невірними та безпідставними, оскільки відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами Банку від 25.04.2017 року з 04.05.2017 року було змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті «До запитання» у розмірі 0,01 % річних.
Щодо нарахування 3% річних вказала, що Банк не є боржником за договорами, а отже відсутні підстави для нарахування та стягнення з Банку 3 % річних.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
22.12.2021 року на адресу суду від представника позивача Тарасової-Патрай К.А. надійшла відповідь на відзив.
31.01.2022 року на адресу суду від представника відповідача Кобзар Ю.Б. надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року провадження у цивільній справі № 757/50460/21-ц, у частині позовних вимог щодо депозитного договору №SAMDNWFD0070054322200 від 09.01.2014 року - закрито.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/50460/21-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.
06.09.2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А. надійшли письмові пояснення.
24.01.2023 року на адресу суду від представника відповідача Штронди А.М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, разом з тим, у матеріалах спраи містяться заяви від представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та позивача, вимоги підтримала, просила задовольнити
Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без фіксації судового засідання, просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Так, судовим розглядом встановлено і не заперечувалось сторонами, що 24.04.2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000734821513, на наступних умовах: сума вкладу 10 000,00 доларів США, ставка 8,5 % річних.
Відповідно до довідки Банківської виписки № 1000169240 від 25.07.2014 року останнє нарахування процентів було 24.03.2014 року.
Станом на 24.03.2014 року сума депозиту з нарахованими відсотками складає 16 018,75 доларів США.
Крім того, ОСОБА_1 має картку від АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 «Золота картка для виплат», на якій станом на 25.07.2014 року знаходилось 13 358,21 євро, згідно банківської виписки № 1000169240 від 25.07.2014 року про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 16.08.2021 року позивач звернувся письмово з заявою до Банку з вимогами розірвати депозитні договори укладені між ним та Банком та просив повернути йому грошові кошти, розміщенні на поточних та депозитних рахунках АТ КБ «Приватбанк» відкритих на його ім'я.
Судом встановлений факт звернення позивача до відповідача із заявою про розірвання договорів та видачу коштів та нарахованих відсотків та незадоволення відповідачем даної заяви.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, допускається одностороннє його розірвання за ініціативою вкладника.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно із ст.1067 ЦК України (у редакції, яка діяла під час укладання всіх депозитних договорів між позивачем та відповідачем ) договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України (у редакції, яка діяла під час укладання всіх депозитних договорів між Позивачем та Відповідачем), банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною 2 ст. 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» не виконав взяті на себе зобов'язання, від якого воно не звільняється через тимчасову окупацію території АР Крим.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Щодо посилання відповідача, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки відбулось переведення боргу за депозитними договорами з первісного боржника - ПАТ КБ «ПриватБанк» на нового боржника - ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу №б/н від 17 листопада 2014 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», та електронного додатку №1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, суд не бере до уваги з огляду на відсутність згоди кредитора про таке переведення, як це передбачено ст. 520 ЦК України.
Вказаною статтею не визначено в якій саме формі має бути виражена згода кредитора, важливим фактором є лише підтвердження її наявності.
Отримання згоди від кредитора на заміну боржника пов'язано з тим, що для кредитора має вагоме значення, хто виконуватиме зобов'язання, адже різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність та інші індивідуальні характеристики, що прямо впливатиме не тільки на своєчасність, а й на ймовірність виконання зобов'язання.
Крім того таке переведення боргу позивач заперечив, зазначивши, що не надавав згоду на зміну боржника.
Отже, виходячи з наведеного та враховуючи заперечення позивачем факту переведення боргу, банк не тільки не отримав згоду кредитора на таке переведення боргу, а й навіть не повідомив його про це.
Наявність договірних зобов'язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами. Стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, не було надано власних розрахунків щодо нарахування суми заборгованості та процентів за користування грошовими коштами.
Відповідно до положень ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу .У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Відповідно до розрахунку наданого стороною позивача розрахунок процентів за договором № SAMDN80000734821513 від 24.04.2013 здійснюється за період з 24.03.2014 року по 06.09.2021 року (день, що передує звернення до суду з позовом) і становить у розмірі 14 024,18 доларів США.
Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що позивач безпідставно просить стягнути відсотки за ставку, що передбачена умовами договору, не звернувши уваги на те, що після закінчення строку дії договору відсотки нараховуються за ставку «на вимогу», не заслуговують на увагу, оскільки закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин.
Враховуючи те, що договір банківського вкладу не було розірвано, а невиконання його умов допущено відповідачем, нарахування відсотків у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу суперечитиме умовам укладеного між сторонами договору та нормами ЦК України. (висновок Верховного Суду при розгляді аналогічної справи № 132/4438/18-ц (провадження № 61-11679св19).
У постанові ВС від 20.05.2020 року справа № 175/2329/18 ВС зазначив, що Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за відсотками, нарахованими за договорами банківського вкладу, оскільки суди при стягненні відсотків за договорами банківського вкладу враховували встановлену відсоткову ставку, а також те, що після звернення позивача у 2014 році до банку з проханням повернути вклад та розірвати договір розірвання договору та відповідної виплати не відбулося. Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15 у частині застосування процентної ставки у розмірі 1 % при автоматичному продовженні дії договорів Верховного Суду до уваги не бере, оскільки в тій справі встановлені інші обставини, а саме про строковий депозитний договір, умовами якого не передбачено продовження, і після припинення його дії дійсно повинна застосовуватися відсоткова ставка «на вимогу», яка становить 1%.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язань сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Індекси інфляції на депозити в іноземній валюті не нараховуються.
Оскільки вклад Банк позивачу не повернув, а без відома та дозволу позивач передав його ТОВ ФК «Фінілон», яка не має ліцензії на здійснення фінансових операцій, тому суд погоджується зі стороною позивача, що саме з 17.11.2014 року банк порушив право позивача на безперешкодне володіння своїм майном.
Так, відповідно до розрахунку наданого стороною позивача 3 % за договором № SAMDN80000734821513 за період з 17.11.2014 по 06.09.2021 (день, який передує зверненню до суду з позовом) становить 3273,09 доларів США, відповідно за карткою «Золота картка для виплат» № НОМЕР_1 3 % за період з 17.11.2014 по 06.09.2021 (день, який передує зверненню до суду з позовом) становить 2729,46 євро.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що 24.03.2014 року було останнє нарахування процентів за депозитним договором № SAMDN80000734821513.
Починаючи з 24.04.2014 року Банк припинив виконання свого зобов'язання щодо нарахування та сплати процентів.
З урахуванням викладеного кредитор (позивач) має право отримати компенсацію у розмірі 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1390,09 доларів США.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», визначає загальні засади функціонування платіжних систем та систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайту) за платіжними системами.
Переказ коштів (далі - переказ) рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готовій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Незалежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого, якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списанню з рахунку незалежного платника та/або зарахування на рахунок незалежного отримувача чи видача йому суми переказу в готовій чи майновій формі
У Договорах, укладених між позивачем та відповідачем відсутня домовленість про договірне списання суми вкладу та нарахованих відсотків на рахунки ТОВ ФК «Фінілон».
Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки (стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», далі Закон).
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 20 Закону, ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи одержувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом
Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону, Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальності, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Згідно з абз. 2 32.3.2 Закону, у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з розрахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, яка встановлена цим банком за короткострокових кредитах, за кожен день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Закон не обмежує відповідальність Банку. Закон встановлює відповідальність за здійснення неналежного переказу з будь-якого рахунку клієнта, а не тільки поточного.
Згідно інформації оприлюдненої на сайті Банку по короткостроковому кредиту «Універсальна» встановлено процентну ставку 3,6 % за місяць, процентна ставка річних - 42,0 %.
За словами відповідача, на виконання вимог Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року Банк без доручення клієнта (позивача) здійснив переказ з рахунків позивача без законних підстав на рахунок ТОВ ФК «Фінілон».
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальним у правовідносинах, які виникли між Банком та Клієнтом (позивачем) у зв'язку зі здійсненням Банком переказу з рахунків позивача без законних підстав на рахунок ТОВ ФК «Фінілон».
Відповідно до розрахунку сторони позивача, враховуючи що правопорушення є триваючим, тому розрахунок пені здійснено за 1 рік за період з 06.09.2020 року по 06.09.2021 року і відповідно за договором № SAMDN80000734821513 становить 6727,87 доларів США, за «Золота картка для виплат» № НОМЕР_1 у розмірі 5610,44 євро.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1-16, 526, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філіон» про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за Договором № SAMDN80000734821513 від 24.04.2013 року у розмірі 16 018 (шістнадцять тисяч вісімнадцять) доларів США 75 центів, відсотки за депозитним договором у розмірі 14 024 (чотирнадцять тисяч двадцять чотири) долари США 18 центів, 3 % на вклад у розмірі 3 273 (три тисячі двісті сімдесят три) долари США 09 центів та 3 % за прострочені проценти у розмірі 6727 (шість тисяч сімсот двадцять сім) доларів США 87 центів, а всього 41 433 (сорок одна тисяча чотириста тридцять три) долари США 98 центів.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму на карті «Золота картка для виплат» № НОМЕР_1 у розмірі 13 358 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) євро 21 цент, 3 % річних у розмірі 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) євро 46 центів та пеня у розмірі 5610 (п'ять тисяч шістсот десять) євро 44 центів, а всього 21 698 (двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) євро 11 центів.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса реєстрації юридичної особи: вул. М. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», код ЄДРПОУ 38920700, адреса реєстрації юридичної особи: вул. Січеславська набережна, буд.29-А, м. Дніпро, 49000.
Повний текст рішення суду складено 15 серпня 2025 року.
Суддя О.М.Соколов