справа № 381/4581/24
головуючий у суді І інстанції Соловей Г.В.
провадження № 22-ц/824/5865/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
25.09.2024 року позивач ТОВ «Цикл Фінанс» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець, товариство) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 18.04.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 53 320 грн, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 18.04.2021 року. У свою чергу позичальник зобов'язався повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, кредитні кошти не повернув.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 62 446,58 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570 грн.
10.10.2024 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. Так, дійсно 18.04.2019 року відповідно до укладеного договору з АТ «Банк Кредит Дніпро» йому було надано кредит у сумі 53 200 грн строком на 24 місяці за умовами якого він щомісячно мав сплачувати відсотки за процентною ставкою 0,001% річних та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,5% від суми кредиту. Кредит мав погашати частинами за ануїтентною схемою щомісячно у строк до 18 числа у сумі не менше 4 087,89 грн, з них 2 221,65 (66-69) грн на погашення кредиту, 0,04 (02-03) грн на погашення відсотків, 1 866,20 грн на сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування. Як зазначає відповідач, свої зобов'язання за вказаним договором він виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 60 797,99 грн, з яких 40 076,13 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 552,81 грн заборгованість за відсотками, 19 169,05 грн заборгованість за комісією. Разом з тим, умова договору про сплату ним комісії є нікчемною, звідси відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з його заборгованості зі сплати комісії у сумі 19 169,05 грн. На погашення кредиту ним було внесені 7 платежів на загальну суму 21 554,33 грн, з них на сплату процентів 98,38 грн, на сплату комісії 6 957,75 грн. Таким чином у зв'язку з нікчемністю умови договору про стягнення з нього комісії, його заборгованість зі сплати кредиту складає 31 864,05 грн (53320,00 - (21554,33 - 98,38), що складає 79,51% від заявленого позивачем розміру боргу, яка ним визнається. Сума процентів складає 1234,64 грн (1552,81х79,51), 3% річних за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року складає 183,33 грн. (31864,05х3%/365х70), інфляційні збитки за вказаний період - 1115,24 грн (31284,05 х 103,5%). Також, просив зменшити витрати на правову допомогу та витрати зі сплати судового збору, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
15.10.2024 року представник позивача надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до п.1.1 кредитного договору №22037000122323 від 18.04.2019 року банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за цим договором в повному обсязі. Тому, підписавши кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Також представник позивача наголошує на тому, що 3% річних та індекс інфляції ТОВ «Цикл Фінанс» нараховував лише з 15.12.2021 року. Тобто з дня відступлення права вимоги до товариства та до 23.02.2022 року. З моменту відступлення права вимоги, сума нарахувань відсотків та комісії є сталою та не нараховувалась ТОВ «Цикл Фінанс». А тому до позичальника не було застосовано подвійної санкції за не сплату кредиту.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження професійної правничої допомоги, які містять чіткий перелік наданих послуг та відповідну вартість годин роботи адвоката. Підсумовуючи викладене, представник позивача зазначила, що виходячи з відзиву на позовну заяву, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладання кредитного договору та йому відомо про наявність непогашеної заборгованості, а тому позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволення.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2024 року частково задоволено позов ТОВ «Цикл Фінанс».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року у розмірі 41 628,94 грн, що складається з: заборгованість по тілу кредиту - 40 076,13 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 1 552,81 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 614,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2024 року у частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором та судових витрат, стягнувши на користь ТОВ «Цикл Фінанс» 31 864,05 грн заборгованості за кредитним договором, 1572 грн витрат на правничу допомогу та 1 269,34 грн судового збору. Також просив стягнути з позивача на свою користь сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, підлягає зміні в частині розміру стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та розміру судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність стягнення з відповідача комісії за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 19 169,05 грн.
Також судом встановлено, що умови кредитного договору про погашення боргу та сплату процентів виконані відповідачем частково.
Проте при вирішенні питання про розмір заборгованості судом неповно з'ясовано всі обставини справи, зокрема, судом першої інстанції поза увагою залишено той факт, що суми коштів, що сплачувалися відповідачем на користь банку на погашення заборгованості за кредитним договором частково розподілялися останнім на погашення комісії (сплата якої ним визнання безпідставною). Зазначене вбачається з виписок наданих позивачем до позовної заяви.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що сума коштів, зарахована банком на погашення комісії (6954,75 грн) має бути врахована в рахунок погашення відповідачем заборгованості за кредитом та процентами, а відтак розмір заборгованості за кредитним договором складає 31 864,05 грн, а не 41 628,94 грн, як це визначив суд першої інстанції.
Також судом першої інстанції було прийнято рішення про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн. Однак, вирішуючи питання про їх розподіл, суд першої інстанції всупереч вимог статті 141 ЦПК України стягнув їх помилково у повному обсязі.
Виходячи з пропорційності стягнення судових витрат відповідно до суми задоволених позовних вимог, вважає, що витрати позивача на правничу допомогу підлягали стягненню з відповідача у сумі 1572 грн (3000 * 52,4%), де 52,44% - розмір суми позовних вимог, що підлягали задоволенню (31 864,05*100/60797,99).
12.08.2025 року до Київського апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Цикл Фінанс» - Жабченко Т.М., які були зареєстровані за вх. №102332 та № 102269. Слід зазначити, що подані представником позивача відзиви на апеляційну скаргу є ідентичними за своїм змістом та вимогами.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача вказувала, що відповідач вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором повинен складати 31 864,05 грн, однак це не відповідає дійсності.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року сума сплаченої комісії складає 6 959,75 грн. Отже, після врахування в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотків суми сплачених комісій (6 957,75 грн), розмір заборгованості за кредитним договором складає 34 671,19 грн (41628,94 - 6957,75).
Крім того представник позивача зазначив, що відповідач під час укладення кредитного договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, всі платежі сплачені на погашення заборгованості за кредитним договором зокрема комісії є добровільними, що було встановлено судом першої інстанції.
Наводячи доводи щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, представник позивача вказував, що ТОВ «Цикл Фінанс» до позовної заяви було додані рахунок-фактура, акт приймання-передачі надання послуг та платіжну інструкцію про сплату адвокатських послуг, що підтверджує витрати позивача на надання правничої допомоги для захисту своїх порушених прав. Тому позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження професійної правничої допомоги, які містять чіткий перелік наданих послуг та відповідну вартість годин роботи адвоката.
З огляду на викладене, представник позивача просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року без мін.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 18.04.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22037000122323 (а.с. 17).
Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 53 320 грн на споживчі потреби; строк кредитування 24 місяців; кінцева дата повернення кредиту 18.04.2021 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом фіксована та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56,0% річних.
Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.
Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором (а.с. 34-40).
Відповідно до платіжної інструкції №3251 від 15.12.2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило АТ «Банк Кредит Дніпро» кошти згідно з договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 року (а.с. 22).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року у загальній сумі 60 797,99 грн (а.с. 21).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 62 446,58 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 40 076,13 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 1 552,81 грн, прострочена заборгованість по комісії - 19 169,05 грн, збитки від інфляції - 1 418,01 грн, 3 % річних у відповідності до статті 625 ЦК України - 230,57 грн (а.с. 49-52).
Згідно з довідки ТОВ «Цикл Фінанс» від 11.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року станом на 11.09.2024 року становить 60 797,99 грн (а.с. 12).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», виникли кредитні правовідносини, в яких відповідач порушив умови кредитного договору, а саме строки повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками, що разом становить 41 628,94 грн, яке підлягає сплаті на користь позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав безпідставними позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 19 169,05 грн, оскільки відповідно до умов кредитних договорів банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі. Також суд першої інстанції врахував правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 276/4216-16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У зв'язку з вище вказаним, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 19 169,05 грн слід відмовити.
Вирішуючи питання судових витрат в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зазначена позивачем на виконання правничих послуг вартість робіт та її тривалість у розмірі 7 570 грн є завищено з огляду на складність справи та наслідки її розгляду, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи, а тому суд першої інстанції керуючись принципом доцільності та справедливості прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Однак з такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не може погодитись в повній мірі, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 19 169,05 грн, оскільки положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5% від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.
Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 180/1434/20, від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19.
Разом з тим, визначаючи суму заборгованості за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року, яка підлягає стягненню на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору, суд першої інстанції не врахував, що оскільки сума коштів, що сплачувались відповідачем на користь банку на погашення заборгованості за кредитним договором частково розподілялись останнім на погашення комісії, сплата якої під час судового розгляду в судом першої інстанції визнана безпідставною.
Так, з розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами нарахованих відповідно до кредитного договору № 22037000122323 від 18.04.2019 року, вбачається, що за період з 18.04.2019 року по 14.12.2021 року банком (позивачем) зарахована сума коштів на погашення комісії у загальному розмірі 6 957,75 грн (20.05.2019 року - 1 866,20 грн, 21.06.2019 року - 1 866,20 грн, 24.07.2019 року - 1 866,20 грн, 19.09.2019 року - 580,84 грн, 15.11.2019 року - 778,31 грн) (а.с. 51-52).
А відтак, з огляду на те, що судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 19 169,05 грн визнані безпідставними, у зв'язку з їх незаконним нарахуванням, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зарахована банком на погашення комісії сума у розмірі 6 957,75 грн, має бути врахована в рахунок погашення відповідачем заборгованості за кредитом та процентами, тому розмір заборгованості за кредитним договором повинен складати 34 671,19 грн (41 628,94 грн (сума, яка стягнута судом за тілом кредиту та відсотками) - 6 957,75 грн (сума, яка була зарахована банком в погашення комісії)).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з розрахунком, наведеним апелянтом в апеляційній скарзі, з огляду на його помилковість.
Що стосується доводів апеляційної скарги про визначений судом першої інстанції розмір судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції.
Встановлено, що звертаючись з позовною заявою позивач просив зокрема стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570 грн.
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 16.05.2023 року з домовленістю про вартість 1 години адвоката як 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, акт прийому передачі наданої правової допомоги з визначенням виду наданих послуг: зустріч з представником ТОВ «Цикл Фінанс», консультація та ознайомлення з матеріалами справи 2 год, підготовка позовної заяви - 3 год, платіжну інструкцію № 6687 від 11.09.2024 на суму 7 570 грн (а.с. 29-33, 18-20).
Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Так, скориставшись своїм процесуальним правом, та подавши відзив на позовну заяву, відповідач, зокрема просив суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 3 028 грн, оскільки вважав, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (а.с. 181-185).
Судом першої інстанції було враховано, що позов задоволено частково, отже, пропорційно задоволенню позову було визначено розмір витрат на правничу допомого, що є першочерговим, а також судом було враховано і клопотання відповідача, щодо зменшення розміру відшкодування цих витрат.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладені обставини, а також докази, наявні в матеріалах справи у їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги і доходить висновку про необхідність внесення змін у рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру заборгованості за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а саме з 41 628,94 грн до 34 671,19 грн.
Таким чином відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду в частині визначеного судом розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 10). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 55,52% (34 671,19 грн*100/62 446,57 грн), а саме у розмірі 1344,91 грн (2 422,40 грн* 55,52%).
При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422,24 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (44,48%), а саме у розмірі 1077,41 грн (2422,24 грн *44,48%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Цикл Фінанс» різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, у розмірі 267,50 грн (1344,91 грн - 1077,41 грн).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 22037000122323 від 18 квітня 2019 року з 41 628 грн 94 коп. до 34 671 грн 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 267 грн 50 коп..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська