справа № 753/14047/24
головуючий у суді І інстанції Котвицький В.Л.
провадження № 22-ц/824/5946/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі по тексту - ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал», позивач, кредитодавець, товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 03 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9693121, відповідно до умов якого відповідач отримав 5 000 грн з умовою сплати процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
В подальшому 02 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 85-МЛ, відповідно до якого відбулось і відступлення прав вимоги за кредитним договором № 9693121 від 03 серпня 2022 року. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена та становить 20 215 грн.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 215 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
23 вересня 2024 року до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме: визнав заборгованість за основною сумою заборгованості у розмірі 5 000 грн та заперечував проти розміру стягнення процентів та комісії, оскільки відповідно до аб. 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за договором про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тобто не може перевищувати 2 500 (5 000/2) грн.
На підставі викладеного, відповідач не заперечував проти стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у сумі 7 500 грн, яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 5 000 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2 500 грн.
25 вересня 2024 року позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки у своєму позові позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9693121 від 03 серпня 2022 року у розмірі 20 215 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Полєтаєв І.О. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким:
стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9693121 від 03 серпня 2022 року у розмірі 7 500 грн, яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 5 000 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2 500 грн, а також 898 грн 71 коп. витрат по сплаті судового збору;
стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати відповідача у суді першої інстанції у розмірі 2 000 грн, які складаються з витрат на оплату правової допомоги.
Також просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 906 грн 88 коп., які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 2 906 грн 88 коп. та витрат з оплати правової допомоги у розмірі 2 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (надалі - Закон № 3498-ІХ) дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень пункту 5 Закону № 3498-ІХ до Закону України «Про споживче кредитування», підпунктом 11 якого в абзаці 2 частини 2 статті 21 слова «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем» замінити словами «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань».
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (в редакції Закону № 3498-ІХ).
Зазначав, що на момент набрання чинності Законом № 3498-ІХ відповідач не сплатив ТОВ «Міолан» суму кредиту, а тому відповідно до положень пункту 7.1. договору про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року, який укладений між позивачем і ТОВ «Міолан», діяв і на нього розповсюджуються положення названого Закону.
Таким чином, керуючись абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за договором про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тобто не може перевищувати 2 500 (5 000/2) грн.
Крім того, підпунктом 6 пункту 5 Закону № 3498-ІХ до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, а саме статтю 8 доповнено частиною 5 наступного змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Як вбачається з положень пунктів 1,5., 1.5.2., 1.5.3. договору про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року, який укладений між позивачем і ТОВ «Міолан», денна процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду становить 1,40%; денна процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду становить 3,00%; аналогічне положення міститься в пункті 3 Паспорту споживчого кредиту.
Таким чином, при ухваленні рішення у справі до правовідносин сторін слід застосувати обмеження, які передбачені частиною 5 статті 8, абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-ІХ).
Крім того, як вбачається з положень пунктів 1.5. договору про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року, який укладений між позивачем і ТОВ «Міолан» та пункту 3 Паспорту споживчого кредиту, комісія у розмірі 665 грн не врахована кредитодавцем у розрахунок денної процентної ставки за користування кредитом, що є порушенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до положень частини 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит та/або не враховані у розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом; кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Враховуючи наведене вище, а також те, що комісія у розмірі 665 грн не врахована кредитодавцем у розрахунок денної процентної ставки за користування кредитом, позивачу заборонено вимагати стягнення з відповідача комісії у розмірі 665 грн за договором про споживчий кредит №9693121 від 03 серпня 2022 року.
До Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, де позивач просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 03 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 9693121 на суму 5 000 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, тобто до 16 листопада 2022 року, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача (а.с. 12-20).
ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 9693121 від 03 серпня 2022 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 9693121 від 03 серпня 2022 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору cума (загальний розмір) кредиту становить 5 000грн.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 03 серпня2022 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 18 серпня 2022 року (рекомендована дата платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватись за зниженою відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов'язання позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду.
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 16 листопада 2022 року (дата остаточного погашення заборгованості). Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов'язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. Із завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) позичальником, що тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього договору та надає кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 18 серпня 2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 16листопада 2022 року (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1 715 грн у грошовому виразі, 130 672 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15 215 грн у грошовому виразі та 1058 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Комісія за надання кредиту: 665 грн, яка нараховується за ставкою 13,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 050 грн, які нараховуються за ставкою 1,40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п. 1.7. кредитного договору позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані у цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.
Згідно з п. 6.5 кредитного договору № 9693121 від 03 серпня 2022 року, сторони погодили що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми.
Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 9693121 від 03 серпня 2022 року.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, передбачений кредитним договором,у розмірі 5 000 грн (а.с. 20).
Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід'ємної його частини тощо.
02грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 85-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 22-26).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 26 квітня 2024 рокускладає 20 215 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 5 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 14 550 грн та прострочена заборгованість за комісією у розмірі 665 грн. Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданим до суду розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунка за кредитним договором № 9693121 від 03серпня 2022 року.
За змістом частин 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності станом на час укладення договору від 30 листопада 2021 року між сторонами, і який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено і відповідачем в апеляційній скарзі визнається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір від 03 серпня 2022 року № 9693121, на виконання умов укладеного з відповідачем договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн.
Як вбачається апеляційної скарги, її доводи зосереджені на запереченні суми нарахованих відсотків у розмірі 14 550 грн, яку відповідач вважав безпідставною та значно завищеною, а також комісії за надання кредиту у розмірі 665 грн, посилаючись на те, що комісія не може встановлюватися за дії, які є обов'язком банку за кредитним договором.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про комісію за надання кредиту.
Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати комісії, розмір якої визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування», щодо права споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Натомість відповідач погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Договір про споживчий кредит № 9693121 від 03 серпня 2022 року або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання позичальником.
Враховуючи наведене, не є підставами для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі 14 550 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з графіку платежів за договором про споживчий кредит № 9693121 від 03 серпня 2022 року, який є додатком до цього договору, датою платежу є 16 листопада 2022 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 105 днів, проценти за користування кредитом -14 550 грн., загальна вартість кредиту - 20 215 грн (а.с. 17), а з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти за кредитним договором № 9693121 у період з 04 серпня 2022 року по 16 листопада 2022 року нараховувалися згідно з положень договору про поточний період кредитування (а.с. 21). Пункт 4.2 кредитного договору стосується нарахування процентів з наступного дня за датою спливу строку кредитування, тобто після завершення поточного періоду, і є правом кредитодавця. Таких нарахувань кредитодавцем не здійснювалося (а.с. 15).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в цьому випадку кредитодавець (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») не нараховувало будь-яких штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) і не зазначав її в складових заборгованості, заявленої до стягнення, і відповідно судом першої інстанції штрафні санкції стягнуті не були. Предметом цього позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченої заборгованості за сумою відсотків та комісією.
Апеляційний суд також враховує, що стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною 5 згідно із Законом № 3498-IX, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року мають нараховуватися у розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що кредитний договір № 9693121 від 03 серпня 2022 року був укладений до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та після набрання чинності цим Законом строк дії договору не було продовжено.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором необхідно застосовувати відсоткову ставку на рівні 1 % - є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне нарахування кредитодавцем комісії у розмірі 665 грн, суд апеляційної інстанції їх відхиляє, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору № 9693121 від 03 серпня 2022 року, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено одноразове нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів. Інформація про таку комісію зазначена також в Паспорті споживчого кредиту, з яким ознайомлювався відповідач перед укладенням кредитного договору.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 травня 2024 року у справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, - відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Щодо судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, а також витрат на професійну правничу (правову) допомогу, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська