справа № 363/4065/24
головуючий у суді І інстанції Олійник С.В.
провадження № 22-ц/824/7486/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі по тексту ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач, товариство, кредитодавець) звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 75 115 грн 70 коп. та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №662100 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 31 250 грн, зі сплатою 25% за перший день користування кредитом та 85% річних за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту, строк кредитування до - 19 липня 2024 року. Кредитор надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором. Відповідач не надавав своєчасно не погасив заборгованості за борговими зобов'язаннями.
24 січня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №2401-24, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №662100.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 30 червня 2024 року утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №662100 у розмірі 70 302 грн 35 коп, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 24 353 грн 81 коп., заборгованості за процентами у розмірі 45 948 грн 54 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Надалі, 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачем був укладений кредитний договір №2547705, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 1 500 грн, зі сплатою 1,99% в день за зниженою процентною ставкою та 1,99% в день за стандартною процентною ставкою, строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації на строк, що не перевищує 120 календарних днів.
Згідно з укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу №11082023 від 11 серпня 2023 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 листопада 2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 11 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 4 813 грн 35 коп., з яких 1 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 313 грн 35 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку визначеному договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитними договорами у розмірі 75 115 грн 70 коп., а також понесені судові витрати.
07 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором №662100 пояснив, що позивачем не надані докази перерахування коштів на його рахунок, виписку з його особового рахунку, інформацію про сплату ним грошових коштів за вказаним договором, зазначає, що розрахунок заборгованості не було складено первісним кредитором, розмір нарахованих відсотків є непропорційно великим до розміру заборгованості за тілом кредиту. Звертає увагу суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором №662100 від ТОВ «Слон Кредит» до позивача. Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором №2547705 пояснив, що позивачем не надані докази отримання ним кредитних коштів, у розрахунку заборгованості наведено період, який виходить за межі строку дії договору, не надано докази саме заявленого розміру заборгованості, а також не надано достатніх доказів факту переходу права вимоги за кредитним договором №662100 від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача (а.с. 87-96)
21 листопада 2024 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вказує, що доводи позивача, викладені у відзиві, є необґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Кредитні договори є укладеними, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови користування кредитними коштами, відповідач уклав догові, погодився на умовах договору підписав особисто за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС), не вчиняв дії щодо розірвання кредитних договорів або визнання їх недійсними тривалий час, користування кредитними коштами, що є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ, передбачених кредитними договорами, що підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі №526/405/13. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Слон Кредит» надано позивачу розрахунки заборгованості та докази перерахування кредитних коштів відповідачу.
Позивач просив поновити процесуальний строк на долучення цих доказів у зв'язку із їх відсутністю у позивача на момент подачі позовної заяви та задля ґрунтовного, повного та об'єктивного вирішення справи. Також просить долучити до матеріалів справи додаткові докази щодо підтвердження переходу права вимоги від первісних кредиторів до позивача. Зазначає, що посилання відповідача на обов'язок надання позивачем первинних бухгалтерських документів не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлює вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач, як і первісні кредитори, не є банком України, отже вказані положення на нього не діють. Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження його аргументів, що кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказані у договорах карткові рахунки йому не належать (а.с. 113-121).
28 листопада 2024 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечив проти наданих представником позивача разом із відповіддю на відзив доказів, оскільки такі докази не подані у встановлений законом або судом строк, представник позивача не клопотав про поновлення процесуального строку на подання таких доказів (а.с. 158-161).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року задоволено позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №662100 у розмірі 70 302 грн 35 коп. та за договором про надання споживчого кредиту №2547705 у розмірі 4 813 грн 35 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами на загальну суму 75 115 грн 70 коп. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги долучені позивачем до відповіді на відзив докази, оскільки позивачем не заявлялось клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, не наводилися причини несвоєчасного подання доказів, не зазначалося з посиланням на докази, в чому саме полягає поважність пропуску строку на їх подання, не зазначалося причини, у зв'язку з чим дані докази не можливо було подати при поданні позову до суду.
Скаржник вважає, що за відсутності клопотання про поновлення процесуального строку та належного обґрунтування позивачем щодо наданих нових доказів, суд першої інстанції не повинен був враховувати докази та надавати їм оцінку.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо кредитного договору № 662100, скаржник вказував, що надані позивачем докази, без платіжного документу про перерахування коштів та банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримала відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена, а яка частина сплачена не була, стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Вважає наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 662100 від 19 липня 2021 року за період з 24 січня 2024 року по 30 червня 2024 року, за підписом представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» Москаленко М.С., не було складено первинним кредитором, тобто не є первинним документами, які можуть підтверджували наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
Даний розрахунок не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим представником позивача. А відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можу бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Скаржник також звертав увагу на те, що розмір сум позики складає лише 24 353 грн 81 коп., тоді як нараховані відсотки у розмірі 45 948 грн 54 коп., є непропорційно великою сумою компенсації, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
Щодо наявного у матеріалах справи договору факторингу № 2401, скаржник зазначав те, що за його змістом цей договір є оплатним, але до матеріалів позовної заяви не долучено доказів виконання фактором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошового зобов'язання, а саме перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта ТОВ «Слон Кредит».
Відтак, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 662100 (позичальник ОСОБА_1 ) від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», не доведено і розмір заборгованості, це наводить до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо кредитного договору № 2547705, скаржник зазначав, що надані позивачем докази, без платіжного документу про перерахування коштів, не підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів.
Скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції на договір факторингу № 1108023 від 11 серпня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська Агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна» та акт прийому-передачі реєстру боржників від 11 серпня 2023 року, та зазначає, що дані докази також не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 2547705 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як і не доведено і розмір заборгованості, що також наводить до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вказував, що договір факторингу № 1108023 від 11 серпня 2023 року є оплатний, але до матеріалів позовної заяви не долучено доказів виконання фактором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошового зобов'язання, а саме: перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта ТОВ «Лінеура Україна».
Щодо поданого до суду першої інстанції позивачем відповіді на позов, скаржник зазначав, що позивач не обґрунтовує причини неможливості подання документів (які були долучені до відповіді на відзив) до суду разом з позовною заявою та також не заявляв клопотання про поновлення процесуального строку на їх подання та долучення до матеріалів справи. Але, за змістом оскаржуваного судового рішення зазначено, що позивач надав до суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
12 червня 2025 року (вх. № 75449) до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від позивача, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 19 липня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено договір №662100 про надання споживчого кредиту, невід'ємними частинами якого є заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 31 250 грн зі строком кредиту 1096 днів з кінцевим терміном повернення 19 липня 2024 року.
Відповідно до п. 1.5 договору, тип процентної ставки - фіксований. Процентна ставка за користування кредитом залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом 25% в день; за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту 85% річних.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування: у розмірі 25 000 грн на поточний рахунок споживача в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 ; 6250 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 договору.
Згідно з п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного п. 1.4 договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором. Вказаний договір а також заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані особисто сторонами. (а.с. 8-20)
Згідно з розрахунку заборгованості за договором №662100 від 19 липня 2021 року, станом на 20 червня 2024 року заборгованість відповідача становить 70 330 грн 04 коп. (а.с. 123).
Відповідно до платіжного доручення від 19 липня 2021 року №6478, на картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 25 000 грн, призначення платежу: перерахування коштів згідно з кредитного договору №662100 від 19 липня 2021 року ОСОБА_1 (3118604978) (а.с. 124).
Згідно з договору факторингу №2401-24 від 24 січня 2024 року, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №2401-24 від 24 січня 2024 року, реєстру боржників що є додатком №1 до договору факторингу №2401-24 від 24 січня 2024 року, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2401-24 від 24 січня 2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором №662100 про споживчий кредит, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем (а.с. 26-27, 129-138).
В матеріалах справи наявний договір №2547705 від 05 листопада 2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, паспорт споживчого кредиту та графік платежів (додаток №1 до вказаного договору).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.6.1, 1.6.2, 2.1, 2.2 договору №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 1 500 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору шляхом пролонгації чи автопролонгації. Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процента ставка становить 1,99% в день, знижена процентна ставка становить 1,99% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: - за стандартною ставкою 29653, 85% річних та за зниженою ставкою 29653, 85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 2 395 грн 50 коп. та за зниженою ставкою 2 395 грн 50 коп. Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.3 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті. Згідно з п. 4.2 договору клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію ще на 15 календарних днів. Загальна кількість автопролонгації за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. (а.с. 30-39)
У вказаному вище кредитному договорі, графіку платежів (додаток №1 до вказаного договору) та паспорті споживчого кредиту міститься позначення про їх підписання 05 листопада 2021 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М291. З боку кредитора договір підписано факсимільним відтворенням підпису директора ОСОБА_2 .
Згідно з розрахунку заборгованості за договором №2547705 від 05 листопада 2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 24 лютого 2022 року заборгованість відповідача становить 4 813 грн 35 коп., з яких 1 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 313 грн 35 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 125-127).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 29 липня 2024 року №7/5476, на картковий рахунок відповідача зараховано грошові кошти у розмірі 1 500 грн 05 листопада 2021 року о 17 год. 35 хв., № транзакції 1015514745, № замовлення 2547705-1636126506. (а.с. 128)
Відповідно до договору факторингу №11082023 від 11 серпня 2023 року, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №11082023 від 11 серпня 2023 року, реєстру боржників що є додатком №1 до договору факторингу №11082023 від 11 серпня 2023 року право вимоги за кредитним договором №2547705 від 05 листопада 2021 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 4 813 грн 40 коп. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 140-151).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11082023 від 11 серпня 2023 року, до позивача перейшло право вимоги за договором №2547705 у розмірі 1 500 грн, з яких сума заборгованості за процентами - 3 313 грн 35 коп., сума заборгованості за основною сумою боргу - 1 500 грн (а.с. 44).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Вказані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що відповідач уклав два кредитних договори: 19 липня 2021 року - з ТОВ «Слон Кредит» в письмовій формі (а.с. 8-13); 05 листопада 2021 року - з ТОВ «Лінеура Україна» в електронній формі (а.с. 30-36), права вимоги за якими у подальшому були відступлені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник має довести відсутність заборгованості у зв'язку з належним виконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що надані позивачем розрахунки не підтверджуються будь-якими первинними фінансовими документами та не є належними та допустимим доказами надання відповідачу позики або кредиту за вказаними договорами.
Однак вказані доводи повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 6478 від 19 липня 2021 року, зі місту якої встановлено, що ТОВ «Слон Кредит» перерахував на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 25 000 грн (а.с. 124). Вказані реквізити та розмір грошових коштів передбачені умовами договору № 662100 про надання споживчого кредиту, який був укладений між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем (а.с. 8-13).
Також встановлено, що відповідно до відповіді ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомило про успішність операції, згідно з договору ТОВ «Лінеура Україна» № 27042021 від 27 квітня 2021 року у розмірі 1 500 грн на номер картки НОМЕР_2 (а.с. 128).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача, вказаних у кредитний договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належать. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані на підтвердження своїх доводів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитними договорами у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором № 662100 та кредитним договором № 2547705, суд апеляційної інстанції відхиляє.
Так, ТОВ «ФК «ЄАПБ» долучало до відповіді на відзив, під час розгляду справи в суді першої інстанції, належні, допустимі та достатні докази на підтвердження відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 662100 від 19 липня 2021 року, а саме: копія договору факторингу № 2401-24 від 24 січня 2024 року (а.с. 129-132), копія акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги по договору факторингу № 2401-24 від 24 січня 2024 року (133 зв.-134, 135 зв.), витяг з реєстру боржників - додатку № 1 до договору факторингу № 2401/24 від 24 січня 2024 року (а.с. 136-138), копія платіжної інструкції № 20760 від 26 січня 2024 року (а.с. 139).
На підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором №2547705 від 05 листопада 2021 року, позивачем було надано: копія факторингу № 110820233 від 11 серпня 2023 року (а.с. 140-144), копія акту прийому-передачі згідно Реєстру боржників за договором факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року (а.с. 145зв - 148), витяг з Реєстру боржників від 11.08.2023 року до договору факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року (а.с. 149-151), копія платіжної інструкції № 20086 від 15 серпня 2023 року (а.с. 152).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12).
Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договорами факторингу.
Також, оскільки проценти нараховані відповідно до умов кредитних договорів, які є чинними та підлягають виконанню сторонами, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції норм Закону України «Про захист прав споживачів» .
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги докази, долучені позивачем до відповіді на відзив, оскільки позивач не обґрунтовував причини неможливості подання даних документів до суду разом з позовною заявою та не заявляв клопотання про поновлення процесуального строку на їх подання та долучення до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2024 року, зокрема, запропоновано відповідачу подати відзив у строк 15 днів з дня отримання позовної заяви. Також роз'яснено право позивачу на подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення (а.с. 66-67).
07 листопада 2024 року відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, а також відповідно до вимог положення пункту 2 частини 1 статті 191 ЦПК України надіслав зазначений відзив на позовну заяву позивачу на його поштову адресу (а.с.87-103).
Отримавши 11 листопада 2024 року відзив відповідача на позовну заяву (що підтверджується копією конверту та інформацією з офіційного веб- порталу АТ «Укрпошта», а.с. 122-122 зв.), позивач скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив, який був надісланий засобами поштового зв'язку 15 листопада 2024 року (а.с. 113-155).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги позицію відповідача щодо відмови у прийнятті судом доказів, наданих позивачем та долучені до відповіді на відзив, відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України, на підставі того, що останні не були подані одночасно із позовною заявою та не було зазначено про неможливість їх подання. Натомість суд прийняв до уваги та надав оцінку наданим позивачем доказам, оскільки останні подані до положень ЦПК України, вони надані (відкриті) відповідачу та долучені до відповіді на відзив. Таким чином судом першої інстанції правильно не встановлено підстав для їх неприйняття.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Щодо судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська