справа № 755/13577/23
головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
провадження № 22-ц/824/573/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач, кредитодавець, товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник), в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 11875-01/2022 у розмірі 40 875 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 13 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11875-01/2022. Кредитний договір, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що відображено у п.7 кредитного договору, адреса, реквізити, підпис сторін.
31 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 31012023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 40 875 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 875 грн - заборгованість за відсотками.
Позивач зазначив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання в повному обсязі та на умовах, передбачених у договорі.
Відповідач ОСОБА_1 з 31 січня 2023 року не виконала своїх зобов'язань, після відступлення позивачу права грошової вимоги до неї.
Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року. Позивач набув права грошової вимоги до відповідачки у сумі 40 875 грн, які позивач просить стягнути на його користь та стягнути судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Також зазначав, що долучені до позовної заяви документи договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача.
Крім того, обґрунтовував свої висновки тим, що розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року, його підписання здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний відповідачем при укладанні відповідного договору. Наголошував на тому, жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вказаного кредитного договору відповідачем висловлено не було.
На спростування висновків суду першої інстанції щодо ненадання кредитних коштів відповідачу за кредитним договором, апелянт зазначає, що наявний у матеріалах справи кредитний договір № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суд заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів погодженому розмірі.
Також зазначав, що оскільки у цій справі предметом спору є стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, а також презумпції обов'язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).
Відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З Інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 99380739 від 19 вересня 2023 року за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 19 квітня 1983 року по теперішній час (а.с. 35 зв.).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідача:
повідомлення від 17 грудня 2024 року разом з копією ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, копії апеляційної скарги та доданих до неї документів (а.с. 74). Однак відповідач дану кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.49-50).
судова повістка-повідомлення від 22 липня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що відповідача повідомлялось про те, що справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. До повістки додано копію апеляційної скарги з додатками та ухвалу про відкриття апеляційного провадження у цій справі (а.с. 79).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0610271096499 повістку, копію апеляційної скарги з додатками та ухвалу про відкриття апеляційного провадження у цій справі відповідач отримала 03 серпня 2025 року (а.с. 81).
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 13 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 11875-01/2022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 15 000 грн.
Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом W9623 (а.с.6,7). Тип кредиту: кредит, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 11 лютого 2022 року, зі сплатою 912,5% річних від суми кредиту з розрахунку 2,5% на добу.
Строк дії договору починається з моменту його укладення, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.1.1-1.3, а.с.6,7).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», які розміщені на сайті - https://www.zecredit.com.ua, підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена, погоджується та зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, підтвердила, що отримала інформацію від товариства до укладання договору (п. 1.8, 6.4,6.8 договору).
Згідно із пунктом 6.1 договору, цей договір укладений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У пункті 7 договору зазначено особисті дані відповідача, її номер телефону, дані електронного підпису. Графа № рахунку позичальника не заповнена (а.с. 6-7).
Додатком №1 договору про надання фінансового кредиту № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року є графік платежів та орієнтовна сукупна вартість кредиту, відповідно до якого дата видачі кредиту/ дата платежу - 13 січня 2022 та 11 лютого 2022 року, строк кредиту: 30 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 15 000 грн/26 250 грн, проценти за користування кредитом - 11 250 грн, реальна річна процентна ставка 114432 %, загальна вартість кредиту 26 250 грн (а.с.8).
Згідно з даних Паспорту споживчого кредиту: тип кредиту - позика, сума/ліміт кредиту - 15 000 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка 2,50% на день середньоденний розмір процентів за користування позикою акційний, базовий та (912,50% річних) 2,50% - базова процентна ставка за позикою (912,50% річних), загальні витрати за кредитом 11 250 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 26 250 грн, реальна річна процентна ставка - 114432 %, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 2,5% в день першого прострочення зобов'язання, проставлено електронний підпис споживача ОСОБА_1 , W9623 (а.с.9).
31 січня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 31012023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» (клієнт) відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) право грошової вимоги до третіх осіб боржників (а.с.10-12).
Відповідно до умов договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові у розпорядження клієнту (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту) плату за користування кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (п.1.1).
Згідно з п. 1.3. договору факторингу, клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Фактор має право звертатися з запитом до клієнта для отримання підтвердження виконання клієнтом свого обов'язку та повідомлення боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору.
Відповідно до копії Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 3012023 від 13 січня 2023 року фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю 5 777, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. (а.с.13).
Згідно з копії Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року боржник ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_2 , номер кредитного договору № 11875-01/2022, має заборгованість за основною сумою боргу 15 000 грн, сума заборгованості за відсотками становить 25 875 грн, сума заборгованості за пенею 0,00 грн, сума заборгованості разом 40 875 грн (а.с.14).
Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року за період з 31 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, боржник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом, яка становить 40 875 грн і складається з основної суми боргу - 15 000 грн і суми заборгованості за відсотками 25 875 грн (а.с.15).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало до суду договір про надання фінансового кредиту № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року (а.с. 6-7), додаток №1 до договір про надання фінансового кредиту № 11875-01/2022 від 13 січня 2022року (а.с. 8), паспорт споживчого кредиту (а.с. 9), договір факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року (а.с. 10-12), акт прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року (а.с. 13), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року (а.с. 14), розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року за період з 31 січня 2023 року по 31 липня 2023 року (а.с. 15).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги. Але вони не є належними та допустимим доказами надання відповідачу кредиту за кредитним договором № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року та користування кредитними коштами.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок відповідача, який би був зазначений у договорі, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні доручення чи інші розрахункові документи, які свідчили б про те, що ТОВ «ФК «Інвеструм» дійсно перерахувало відповідачу на виконання умов договору № 11875-01/2022 від 13 січня 2022 року 15 000 грн, чи здійснювало переказ будь-якої іншої суми коштів зі свого рахунку на відповідний рахунок відповідача.
Наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості відповідача за договором фінансового кредиту № 11875-01/2022 від 13 січня 2022року за період з 31 січня 2023 року по 31 липня 2023 року також не є доказом заборгованості, оскільки в ньому розрахунки здійснені за період після закінчення строку дії кредитного договору та відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Інвеструм» позивачу. При цьому, сам по собі, такий розрахунок ТОВ «ЄАПБ» не підтверджує суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений документ не є доказом виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення позивача.
Крім того надані ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунок заборгованості відповідача не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості.
Ці розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, як новим заінтересованим кредитором, який зацікавлений у капіталізації придбаного активу, а, відтак, інформація зазначена в розрахунках, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такими доказами можуть бути також квитанції чи платіжні інструкції щодо перерахування кредитних коштів позичальнику на його банківський рахунок.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем у справі.
За таких обставин, суд був позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «ФК «Інвеструм».
Доводи апеляційної скарги про те, що позов підлягає задоволенню за відсутності заперечень відповідача, оскільки за приписами процесуальних норм права позов підлягає задоволенню без дослідження доказів лише у разі визнання відповідачем позову і то за умови, що таке визнання не буде суперечити закону або порушувати прав, свобод чи інтересів інших осіб (частина 4 статті 206 ЦПК України). При цьому, відсутність заперечень проти позову з боку відповідача не є безумовною підставою для задоволення позову.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції презумпції правомірності правочину є безпідставними з огляду на те, що рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо неукладеності вказаних договорів. Судом відмовлено у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю позовних вимог і з таким висновком, колегія суддів погоджується з огляду на вищенаведене.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може мати доступу до карткового рахунку відповідача, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки позивач не був позбавлений процесуального права заявити клопотання в суді про витребування відповідних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська