08 вересня 2025 року Справа № 280/6355/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного позову
Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
до ОСОБА_1
про відшкодування вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився,
Головне управління Національної поліції в Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) якого не закінчився у сумі 4272, 50 грн.
Позивачем у позовній заяві вказано адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , а адресу проживання та на яку надіслано копію позову із додатками АДРЕСА_2 ).
Відповідно до ч.3 ст. 171 КАС України якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддею відповідно до ч.3 ст. 171 КАС України, надіслано запит до Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області
22.08.2025 на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_3 з 18.021.2008 по теперішній час, а отже адреса на яку позивачем надіслано копію позову із додатками ( АДРЕСА_2 ) не підтверджена.
Доказів, що вказана адреса ( АДРЕСА_2 ) є місцем проживання/перебування позивача матеріали позовної заяви не містять.
Ухвалою судді від 22.08.2025 позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: доказів надіслання копії позову та доданих до нього документів відповідачу за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи доказів, що адреса на яку направлено ( АДРЕСА_2 ) є адресою місяця проживання/перебування відповідача.
29.08.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій зазначено, що за наявними в ГУНП в Запорізькій області даними ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_4 та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . На виконання ухвали суду від 22.08.2025 у справі № № 280/6355/25 направляємо первісно подані докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою місця проживання (згідно наявних даних ГУНП в Запорізькій області) та реєстрації. Звернули увагу що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія м. Приморськ, Запорізької області з 26.02.2022 перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації. У той же час ГУНП в Запорізькій області скеровано позовну заяву за місцем реєстрації Позивача ( АДРЕСА_1 ), проте поштовим оператором «Укрпошти» не прийнято до відправлення у зв'язку з вищезазначеним, про що зроблено відповідну відмітку на описі. Крім того, для інформування Відповідача щодо поданого адміністративного позову, ГУНП в Запорізькій області скеровано на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) копії позовної заяви з додатками. Зазначена електронна пошта використана, у зв'язку з тим що вона зазначена Відповідачем в матеріалах особової справи, що підтверджується листом УКЗ ГУНП в Запорізькій області від 16.07.2025 № 3465/3/01/13-25 щодо особових даних Відповідача.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, суддя дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 22.08.2025, оскільки позивачем так і не подано до суду доказів надіслання копії позову та доданих до нього документів відповідачу за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи доказів, що адреса на яку направлено ( АДРЕСА_2 ) є адресою місяця проживання/перебування відповідача.
Частиною 2 ст.161 КАС України, передбачено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Так, реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що органом реєстрації, зокрема, місця проживання є виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради, його посадові особи, сільський голова (у разі, якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Суддею відповідно до ч.3 ст. 171 КАС України, надіслано запит до Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
22.08.2025 на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_3 з 18.021.2008 по теперішній час.
Щодо долученого до позовної заяви опису цінного листа про направлення копію позову із додатками за місцем реєстрації позивача, суддя зазначає, що на вказаному описі зазначено «Відправлення на окуповану територію не відбувається (заборонено)», а отже вказане не є доказом саме направлення, оскільки вказану кореспонденцію не було направлено відповідачу .
Посилання позивача на те, що наразі відсутня можливість направити на адресу відповідача поштове відправлення за місцем реєстрації позивача, суддя не приймає, оскільки процесуальним законом не передбачено випадки прийняття позовної заяви за наявності поважних причин для не усунення недоліків останньої.
Суддя враховує, що АТ "Укрпошта" наразі не здійснює направлення поштової кореспонденції на тимчасово окуповану територію, проте , вимоги процесуального закону щодо направлення копії позовної заяви суб'єктом владних повноважень на адресу інших учасників справи мають бути виконані з урахуванням необхідності забезпечення принципу змагальності сторін та рівності учасників справи.
Щодо направлення позовної заяви засобами електронної пошти, слід зазначити, що позивачем не надано доказів того, що адреса електронної пошти, на яку позивачем надсилався електронний лист відповідачу, є офіційною адресою відповідача.
Також суддя не має можливості самостійно перевірити, чи отримав відповідач копію позовної заяви з додатками.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі за текстом - "Закон № 1382-ІV"). У статті ст. 3 Закону № 1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Діюче законодавство передбачає наступний порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи.
Зокрема, механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 265 декларація формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, зазначених у пункті 9 цього Порядку.
Пунктом 46 вказаного Порядку № 265 визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265;
формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на лист УКЗ ГУНП в Запорізькій області від 16.07.2025 № 3465/3/01/13-25 щодо особових даних Відповідача, що адресою проживання позивача є АДРЕСА_2 ) суддя не приймає до уваги, оскільки, УКЗ ГУНП в Запорізькій області не є органом, що веде Єдиний державний демографічний реєстр та який може підтвердити реєстрацію місця проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч.1 ст.26 КАС України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають пріоритет над положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання / перебування таких осіб, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання / перебування цих осіб у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання / перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
У вже згаданій постанові від 29 липня 2019 року у справі №4 09/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Доказів звернення позивача чи відповіді з Міністерства соціальної політики щодо взяття на облік відповідача як внутрішньо переміщеної особи за адресою АДРЕСА_2 суду не надано.
Враховуючи вищезазначене, належних доказів, що адреса на яку направлено позовну заяву з додатками ( АДРЕСА_2 ) є адресою місяця проживання/перебування відповідача суду не надано.
З огляду на наведене, суд вказує, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з даним позовом після усунення обставин, що не дає йому змогу виконати приписи частини 2 статті 161 КАС України та із відповідною заявою про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали судді від 22.08.2025 оскільки позивачем так і не подано до суду належних доказів надіслання копії позову та доданих до нього документів відповідачу за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи доказів, що адреса на яку направлено ( АДРЕСА_2 ) є адресою місяця проживання/перебування відповідача.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлених судом строк.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного документа документ в електронному вигляду, а саме ухвали від 22.08.2025 в його електронний кабінет та доставлено 23.08.2025.
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 02.09.2025, проте у встановлений судом термін, недоліки позовної заяви в повному обсязі виправлені не були.
Відповідно до ч.5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Станом на 08.09.2025 до суду не надходило інших документів на виконання вимог ухвали від 22.08.2025. Також від позивача або його представника до суду не надходило заяв та клопотань про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.
Оскільки, вимоги ухвали про від 20.10.2022 позивачем не виконано, а саме не надано до суду доказів надіслання копії позову та доданих до нього документів відповідачу за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи доказів, що адреса на яку направлено ( АДРЕСА_2 ) є адресою місяця проживання/перебування відповідача, то на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя
Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився, повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова