Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 вересня 2025 року Справа№300/3050/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якій просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно, та середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки повного розрахунку при звільненні з 01.10.2024 року по день винесення судового рішення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 передано адміністративну справу № 300/3050/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій до Донецького окружного адміністративного суду (вул. Незалежності, 1, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл.) за територіальною підсудністю.
Справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №300/3050/25 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. адміністративну справу №300/3050/25, вирішено, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відмовлено Військовій частині НОМЕР_2 в задоволенні клопотання про заміну відповідача в даній справі його правонаступником.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив військову службу Військовій частині НОМЕР_2 у період з 25.02.2022 по 30.09.2024. Проте, в день виключення зі списків особового складу із позивачем не був проведений повний розрахунок, а саме не виплачена компенсація за неотримане речове майно. На думку позивача, це порушує вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим просить виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
13.05.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Військова частина НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції, спираючись на п.29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 зазначив, що грошова компенсація за не отримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби не нараховується та не виплачується.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, Позивач був мобілізований та зарахований до списків військової частини 25.02.2022 р., звільнений із військової служби наказом командира військвої частини НОМЕР_1 від 15.09.2024 р. №130-РС, а виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 30.09.2024.
ОСОБА_2 не звертався ні під час проходження служби, ні після звільнення із неї, щодо надання довідки про вартість речового майна та із будь-яким письмовим зверненням (заявою, рапортом тощо) стосовно виплати йому компенсації за речове майно.
Крім того, єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Отже, в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу не отриманого речового майна особистого користування, та, і як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується. Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на нарахування та виплату грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби у відставку, у зв'язку із чим, військова частина НОМЕР_2 не може на вимогу суду нарахувати таку компенсацію та скласти довідку про вартість такого майна.
Зазначає, що позивачем пропущенно строк звернення до суду з цим позовом.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_3 є учасником бойових дій.
Позивач був мобілізований та зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 з 25.02.2022.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2024 року № 276/нст ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Вважаючи, що відповідачем протиправно під час звільнення не виплачено позивачу компенсацію за невикористане речове майно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок №178).
Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Тож військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.
Подібну позицію Верховний Суд висловлював неодноразово (пункти 41-43 постанови від 4 лютого 2020 року у справі №825/1571/16; пункти 28-30 постанови від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18; пункти 41-43 постанови від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17).
Така позиція також підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.01.2024 р. у справі №400/5062/22.
Водночас, матеріали справи не містять ані доказів звернення позивача до відповідача під час звільнення із рапортом про виплату компенсації за не отримане речове майно, ані доказів формування відповідачем довідки - розрахунку вартості не отриманого позивачем речового майна чи відмови у формуванні такої довідки чи виплати позивачу компенсації не отриманого речового майна.
Та позивач у позові не зазначає, що він подав таку заяву чи рапорт відповідачу та матеріали справи також не містять таких доказів, водночас відповідач вказує у відзиві на позовну заяву, що від позивача рапорт на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні не надходив.
Поряд з цим, суд зауважує, що у наказі про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації від 30.09.2024 №276/нст, відсутня така інформація про виплату грошової компенсації за відсутність забезпечення речовим майном, тобто позивач з моменту звільнення з військової служби був обізнаний про обставини не виплати йому компенсації за відсутність забезпечення речовим майном.
Також суд у спірних правовідносинах враховує, що наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Згідно п. 17 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Згідно з п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Так, за приписами п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Згідно п. 28 розділу ІІ Інструкції №232 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність.
В свою чергу п.29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних вище положень свідчить про те, що грошова компенсація за не отримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби не нараховується та не виплачується.
Відтак, позивачу як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються. Отже при звільненні у нього не виникає право на отримання таких речей.
Наведене свідчить, що у позивача, звільненого із служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Відповідно, у відповідача не виникло обов'язку щодо видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положень Інструкції №232 був би зобов'язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув право.
Відтак, з огляду на вказане, а також враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із рапортом про компенсацію вартості не отриманого речового майна, а відповідачем не сформовано довідку - розрахунок вартості не отриманого речового майна, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 09.09.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв