29 липня 2025 рокуСправа №160/2957/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/2957/22 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі № 160/2957/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019 року з 71% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 71% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки №ФД82199 від 07.10.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 15 квітня 2022 року у справі № 160/2957/22 набрало законної сили 17.05.2022 року.
На виконання резолютивної частини вказаного рішення 09.01.2023 року судом позивачу видано виконавчі листи.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 нараховану доплату за судовий збір у розмірі 992,40 грн. та доплату 7885,14 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року у справі №160/2957/22 не виконується тривалий час після набрання ним законної сили, а заходи судового контролю наразі не є ефективними, позивач вважає, що існують всі передбачені законом підстави для зміни порядку та способу виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою суд призначив розгляд заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі у судовому засіданні на 29.07.2025 року.
Учасники справи в судове засідання призначене не з'явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомленні належним чином та завчасно.
Відповідач по справі пояснень стосовно заяви про заміну порядку та способу виконання рішення до суду не надав.
Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/26297/21, суд зазначає про таке.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі № 160/2957/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019 року з 71% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 71% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки №ФД82199 від 07.10.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі № 160/2957/22 набрало законної сили 17.05.2022 року.
Як зазначив позивач - заявник у заяві, що станом на момент розгляду даної заяви, рішення суду у справі № 160/2957/22 не виконано в частині доплати до пенсії.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.378 КАС України, у редакції, чинній з 19.12.2024 року, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, стягнення коштів може відбутись лише за рахунок коштів Державного бюджету України, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату поточних платежів.
В той же час, сума, зазначена позивачем в заяві до стягнення в розмірі 7885,14 грн. не обґрунтована, вказана сума не була досліджена та не встановлювалась в ході розгляду справи №160/2957/22, доказів нарахування та не виплати саме цієї суми до суду не надано.
Щодо вимог заяви про стягнення суми судового збору в розмірі 992,40 грн з відповідача, то вказану суму ухвалено стягнути з відповідача рішенням суду, а тому підстав для задоволення заяви в цій частині також не має.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у даній справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/2957/22 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст. 293-297 КАС України.
Суддя О.В. Єфанова