08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/68/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства ?АВЕРС-LVIV?
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025
за позовом Приватного підприємства ?АВЕРС-LVIV?
до Приватного акціонерного товариства ?Львівобленерго?
про визнання укладеним договору,
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємства ?АВЕРС-LVIV? (далі - Підприємство, скаржник) щодо повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства; визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказу, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказу та прийнято доказ, що долучений відповідачем до клопотання (вх.№17126/25 від 26.06.2025); у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.07.2025 о 13:00 год.
Не погодившись з ухвалою, Підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з обов'язковим повідомленням Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у справі питань щодо тлумачення та застосування законодавства Енергетичного Співтовариства, а саме: Директиви 2009/72/ЄС і Директиви (ЄС) 2019/944.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу Підприємства повернуто на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала мотивована тим, що оскаржена ухвала відсутня в переліку, наведеному у частині 1 статті 255 ГПК України, тому вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку; заперечення щодо такої ухвали, відповідно до приписів частини 3 статті 255 ГПК України, мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення.
07.08.2025 (через систему "Електронний суд") Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 в частині відмови у задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства, в якій просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду з обов'язковим повідомленням Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у справі питань щодо тлумачення та застосування законодавства Енергетичного Співтовариства, а саме Директиви 2009/72/ЄС.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги в частині ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Так, частина 1 статті 255 ГПК України містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення. Частиною ж 3 цієї статті передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 по справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині 1 статті 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Оскільки ухвала, якою відмовлено в задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з обов'язковим повідомленням Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у справі питань щодо тлумачення та застосування законодавства Енергетичного Співтовариства, а саме: Директиви 2009/72/ЄС і Директиви (ЄС) 2019/944, відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України та не перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про повернення апеляційної скарги Підприємству.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі ?Пелевін проти України? (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду ?за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб? (рішення від 28.05.1985 у справі ?Ешингдейн проти Сполученого Королівства? (пункт 57).
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до правових позицій, сформованих ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Підприємства на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права апеляційним господарським судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Дослідивши матеріали касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги в цій частині з таких підстав.
За змістом частини 1 статті 304 ГПК України ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства, судом апеляційної інстанції не переглядалася, оскільки апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, тому не може бути предметом касаційного оскарження відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Підприємства на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання про повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про порушення у межах судового провадження питання застосування Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944 не приймається до розгляду і підлягає поверненню на підставі частини 2 статті 304 ГПК України.
Дана ухвала постановлена Верховним Судом у розумні строки після виходу колегії суддів з відпустки.
Керуючись статтями 234, 235, 293, 304 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/68/25 за касаційною скаргою Приватного підприємства ?АВЕРС-LVIV? на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025.
2. Касаційну скаргу Приватного підприємства ?АВЕРС-LVIV? на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі № 914/68/25 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач