ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/10846/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код: 43971343)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. А, офіс 320; ідентифікаційний код: 39568531)
про стягнення 797605,96 грн.
Представники сторін:
від позивача: Стецюренко І.С.;
від відповідача: Симбірцев Є.В.
01.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Львівської митниці з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про стягнення 797605,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у наслідок одностороннього розірвання відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 Львівській митниці було завдано збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10846/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
25.09.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що ним було правомірно розірвано в односторонньому порядку Договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, що встановлено судом у справі №914/2780/23.
25.09.2024 відповідачем також подано заяву про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2780/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 зупинено провадження у справі №910/10846/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2780/23.
22.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/10846/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 поновлено провадження у справі №910/10846/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2025.
26.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2025.
У підготовчому засіданні 18.06.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2025.
01.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 16.07.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2025.
27.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.09.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2025 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 03.09.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
08.02.2023 (за результатами процедури закупівлі № UA-2023-01-17-007633-а) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум» (постачальником) та Державною митною службою України в особі Львівської митниці (споживачем) укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 (далі - договір), згідно із яким постачальник продає товар: електричну енергію згідно коду ДК 021:2015: 09310000-5 - «Електрична енергія», споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у Додатку 2 до цього договору.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення вартості електричної енергії (п. 5.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
У пункті 5.3 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 сторонами погоджено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Згідно з п. 5.6 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 постачальник до 11 (одинадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та Акт купівлі-продажу електричної енергії. Оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 робочих днів від дня отримання Акту купівлі-продажу електричної енергії від постачальника.
Відповідно до Додатку №1 до договору сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії на 2023 рік.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 грудня 2022 №1788 було установлено ПрАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії):
1) на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);
2) на період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) - 430,25 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);
3) на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) - 485,10 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).
Додатком №2 до договору сторони визначили механізм визначення вартості електричної енергії, зазначивши, що тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджений регулятором для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 - 0,38028 за 1 кВт/год без ПДВ.
Згідно з технічною специфікацією, що є Додатком №3 до договору, планові обсяги постачання електроенергії - 2708000 кВт, термін постачання електричної енергії: лютий - грудень 2023 року.
Згідно п. 7.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 постачальник має право, зокрема ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та укладається на строк до 31.12.2023, а в частині здійснення розрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 13.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Відповідно до п. 13.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством, цей договір припиняється у разі: закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії постачальником або її анулювання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальника; зміни власника об'єкта споживача; зміни електропостачальника.
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» звернулося до Львівської митниці, надавши додаткову угоду, щодо внесення змін в додаток №2 «Механізм визначення вартості електричної енергії» до договору в частині збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії, а саме з 1 квітня 2023 року погодити тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,43025 грн/1 кВт. год замість 0,38028 грн/1 кВт. год, посилаючись на постанову НКРЕКП від 21.12.2022 №1788.
Львівська митниця, розглянувши проект додаткової угоди, не погодилася збільшувати тариф на постачання електричної енергії, так як на момент здійснення закупівлі електричної енергії та укладення договору вище згадана постанова набрала чинності та учаснику було відомо про тарифи на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи, що дало змогу прорахувати тариф електричної енергії на 2023 рік в цілому.
Проект додаткової угоди було повернуто постачальнику як не укладений (лист Львівської митниці від 03.05.2023 № 7.4.-1-21/13/10886).
Як вказує позивач у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» «погодилися з аргументами митниці» і тариф на постачання електричної енергії не було збільшено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» листом за вих. №18/07-17 від 18.07.2023 повідомило Львівську митницю про зміну тарифу у розмірі 0,48510 грн з 01.07.2023.
У відповідь на лист за вих. № 18/07-17 від 18.07.2023 позивач не погодився щодо зміни тарифу, про що листом від 02.08.2023 № 7.4-1-21/13/19607 повідомив відповідача.
Листом від 01.08.2023 №01/08/23-363 ТОВ «Енергум» просив змінити умови договору в частині збільшення ціни за 1 кВт*год по договору посилаючись зростання закупівельної ціни на ринку електричної енергії та на висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-772/3 від 01.08.2023. Відповідачем до листа від 01.08.2023 №01/08/23-363 додано проект додаткової угоди про внесення змін до договору.
Листом від 15.08.2023 № 7.4-1-21/20868 позивачем було повідомлено про відсутність підстав для зміни тарифу за договором.
Листами від 15.08.2023 №15/08/23-395 та №15/08/23-396 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4. договору.
Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист від 17.08.2023 №7.4-1-21/21180 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору №24-23 від 08.02.2023.
Листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» повідомило про припинення дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у своєму листі №18/08/23-400 від 18.08.2023 відповідач вказував, що підставою розірвання договору в односторонньому порядку є п.13.4. договору та збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії на основі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788.
Позивач зазначає, що постанова НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 22.12.2022 року і набрала чинності з 01 січня 2023 року. Тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» подана 24 січня 2023 року, а Договір №24-23 був укладений 08.02.2023.
Тобто, на момент укладання Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергум» було відомо про встановлені даною постановою тарифи на послуги з передачі електричної енергії на весь рік.
Позивач зазначає, що не відбулось ані прийняття нових, ані внесення змін у чинні, ані набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому після укладення договору.
Відповідно, встановлені тарифи (як і сама постанова) вищезазначеною постановою не можуть бути підставою для розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, оскільки набрання нею чинності відбулось до укладення договору.
Відтак, підстав для одностороннього розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 на підставі п.13.4 Договору у відповідача не було.
Як вказує позивач, відповідно до п.5.1 розділу 5 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у Додатку 2 до цього договору.
Крім цього, відповідно до пп. 14 п. 7.2 розділу 7 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 постачальник зобов'язується надавати розрахунки фактичної ціни електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача за результатами розрахункового періоду на ринку електричної енергії.
Договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 укладено з тарифом 4,58 грн/ 1 квт.год. з ПДВ.
В Додатку 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 викладено Механізм визначення вартості електричної енергії, в якому зазначено, що за основу приймається фактична ціна електричної енергії Ni факт, що закуплена постачальником для споживача за результатами розрахункового періоду на РДН (Ринок на добу наперед).
Як вказує позивач, якщо дотримуватися умов договору, то, починаючи з лютого 2023 року, необхідно провести перерахунок тарифу.
Листом від 02.08.23 № 7.4-1-21/13/19607 митниця зверталася до ТОВ «Енергум» щодо здійснення перерахунку тарифу з лютого місяця 2023 року.
Однак, такого перерахунку відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки у розмірі 195782,57 грн (переплата).
Крім того, з 05.09.2023 року по 30.10.2023 року електричну енергію на об'єкти митниці постачало Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (остання надія) відповідно до укладених договорів від 22.11.2023 № 361-23 та від 22.11.2023 № 362-23.
Як вказує позивач, митниця оплатила за спожиту електричну енергію з 05.09.23 по 30.10.23 ДП ЗД «Укрінтеренерго» (остання надія) кошти в сумі: 2081827,49 грн.
Однак, якби Договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 не був розірваний Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум», то митниця за цей самий період оплатила б кошти в сумі 1480004,10 грн.
Тобто, позивачу завдані збитки у розмірі 601823,39 грн (2081827,49 - 1480004,10 = 601823,39 грн.) - переплата.
Отже, загальний розмір завданих позивачу збитків становить 797605,96 грн (601823,39+195782,57= 797605,96 грн.), які позивач просить суд стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як встановлено судом, листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» повідомило про припинення дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.
Судом встановлено, що у вересні 2023 року Львівська митниця звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 передано справу №914/2780/23 за позовом Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу та відновлення дії договору за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №914/2780/23 відмовлено у позові Львівської митниці.
Втім, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №914/2780/23 визнано недійсним повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (викладене в листах №18/08/23-400 від 18.08.2023, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395) про дострокове припинення Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023.
Принцип res judicata - повага до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає в тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним й обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт. Якщо суд доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, то не застосовує його з дотриманням порядку, закріпленого ч. 6 ст. 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, установлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталася з відповідним позовом до суду і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов'язки.
Враховуючи викладене, беручи до уваги висновок суду у справі №914/2780/23 про неправомірність односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» від Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, і такий висновок суду не може ставитись під сумнів під час розгляду даної справи, суд зазначає, що судом у справі №914/2780/23 встановлена протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум», що є однією із елементів складу цивільного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, після неправомірної відмови відповідача від Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач змушений був споживати електроенергію у постачальника «останньої надії» - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».
Так, за період з вересня по жовтень 2023 року від постачальника «останньої надії» позивачем було отримано електроенергію на суму 2081827,49 грн.
Однак, у тому випадку, якби відповідач не припинив постачання електроенергії позивачу та продовжував її постачати відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, то вартість електроенергії за вказаний період становить 1480004,10 грн (виходячи з тарифів, погоджених у Договорі про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Отже, у зв'язку з протиправною відмовою відповідача від Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач поніс додаткові витрати у розмірі 601823,39 грн.
Отже, наведеними обставинами встановлено збитки та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку в обгрунтованості позовних вимог Львівської митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» збитків у сумі 601823,39 грн.
Що стосується позовних вимог Львівської митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» переплати сумою 195782,57 грн, суд зазначає що відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами існував під час дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 спір щодо вартості електроенергії, яку повинен був сплачувати позивач.
Так, відповідач виставляв рахунки, позивач їх оплачував у повному обсязі без висловлення будь-яких заперечень щодо вартості/тарифів, тощо.
Позивач у позовній заяві вказує, що, на його думку, з лютого 2023 року необхідно провести перерахунок тарифу, про що позивач повідомляв відповідача листом від 02.08.2023 вих.№7.4-1-21/13/19607.
Однак, з тексту вказаного листа однозначно не вбачається, що позивачем висувалась така вимога до відповідача та не наводилось будь-яке обгрунтування такого перерахунку.
Більш того, сам позивач у позовній заяві зазначив, що умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 встановлено тариф на постачання електричної енергії в розмірі 4,58 грн/1 кВт.год. (12402434 грн/2708000 кВт год.).
Саме на підставі вказаного тарифу, а не будь-якого іншого, відповідачем визначалась вартість електроенергії, спожитої позивачем у спірному періоді, що відображеного в актах надання послуг, які підписані митницею без зауважень.
У пункті 13.3. Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 сторони домовились, що істотні умови договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому статтею 188 ГК України та у випадках, визначених у пункті 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин.
У разі прийняття нових, внесення змін у чинні, набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому, що впливають на відносини сторін, що регулюються цим договором, сторони зобов'язуються у відповідності до застосованих положень чинного законодавства України внести відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткових угод до нього, в іншому випадку - сторони вправі розірвати договір (п. 13.4. Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Згідно з п. 13.5. Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього (крім повідомлень про зміну реквізитів).
Отже, як збільшення ціни електроенергії, так і її зменшення, оформлюється шляхом укладення додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023.
З матеріалів справи вбачається, що одностороння відмова відповідача від Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 була спричинена тим, що позивач відмовлявся укладати додаткові угоди до договору, якими збільшувалась вартість одиниці товару.
Так само зміна вартості одиниці товару в бік зменшення повинна відбуватись шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Оскільки таких додаткових угод між сторонами укладено не було, суд вважає позовні вимоги Львівської митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» 195782,57 грн переплати необгрунтованими та недоведеними, з огляду на що відмовляє у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. А, офіс 320; ідентифікаційний код: 39568531) на користь Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код: 43971343) збитки у розмірі 601823 (шістсот одна тисяч вісімсот двадцять три) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 7221 (сім тисяч двісті двадцять одна) грн 88 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.09.2025.
Суддя О.М. Спичак