08 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28865/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року
у справі № 160/28865/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати період роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 08.11.2022 до стажу державної служби та перевести позивачку з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданої заяви від 19.06.2024 із застосуванням при розрахунку розміру пенсії долучених до заяви довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих міським фінансовим управлінням Тернівської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 19.06.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 26.06.2024 позивачці протиправно відмовлено в переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІ, через відсутність необхідної кількості стажу на посадах державної служби. Позивачка не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що має достатній стаж державної служби, а відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи на посадах державної служби періоди роботи з 05.07.2001 по 08.11.2022 в Тернівській міській раді, які належним чином підтверджено записами в трудовій книжці. З огляду на досягнення пенсійного віку, встановленого законом, наявність страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, позивачка вважає, що набула право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому відмова відповідача у переведенні на інший вид пенсії протиправна.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивачку на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 19.06.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при вирішенні питання щодо переходу з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону №1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ, безпідставно не враховано наявний у позивачки стаж державної служби. При цьому, суд зазначив, що за умови врахування спірного періоду роботи позивачки до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ визначено категорії посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на пенсію згідно ст. 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою, відповідного рангу. Скаржник зазначає, що 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і згідно ст. 21 цього Закону пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV. Відповідач зауважує, що з 11.02.2002 позивачка склала присягу посадової особи місцевого самоврядування, а тому період роботи позивачки з 11.02.2002 по 08.11.2022 на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця. Вважає, що підстав для застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 до спірних правовідносин немає. Скаржник наполягає, що позивачка на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, а отже спірне рішення пенсійного органу є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2023.
19.06.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатом розгляду заяви позивачки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889 відмовлено позивачці у переведенні на пенсію державного службовця.
Вважаючи рішення пенсійного органу від 26.06.2024 №046350011889 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (який набрав чинності з 01.05.2016).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме:
Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Виходячи з аналізу наведених норм, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
В спірному випадку, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889 відмовлено позивачці у переведенні на пенсію державного службовця з тих підстав, що як зазначає пенсійний орган, позивачка працювала на посадах, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України з 10.05.1994 по 04.07.2001, що становить 7 років 1 місяць 24 дні, що не дає право на переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
За позицією відповідача на спірні правовідносини не розповсюджується постанова Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою передбачалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування. Відповідач зауважує, що ця постанова втратила законну силу і є нечинною на час призначення пенсії позивачці. Окрім того, цією постановою передбачено зарахування стажу до державної служби, а не для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Щодо застосування означеної постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
У свою чергу п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, тому у даному випадку слід керуватися цим Порядком № 283.
Аналогічні висновки містяться, зокрема у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 623/198/17 та від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, відповідно до яких для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби».
Відповідно до п.2 Порядку №283 в редакції, що діяла до 26.10.2001, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР
згідно з додатком.
В свою чергу, до Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, включені виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.
За приписами п. 2 Порядку №283, в редакції з урахуванням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1435 від 26.10.2001, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Статтею 14 Закону №2493-III, в редакції до 01 травня 2016 року, передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад,
спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.15 вказаного Закону при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування:
особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Статтею 46 Закону № 889-VIII та пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Відповідно до записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 07.06.1982, позивачка:
15.10.1990 призначена на посаду завідуючого Тернівським міським фінансовим відділом виконкому Тернівської міської ради (запис №11),
12.10.1994 - присвоєний 11 ранг державного службовця та приведена до присяги державного службовця;
10.11.1995 - присвоєний 7 ранг державного службовця;
10.01.2002 - відповідно до ст.ст.11, 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» приведена до Присяги посадової особи місцевого самоврядування в межах відповідної категорії (запис №19);
08.11.2022 - звільнена за власним бажанням (запис 21).
Також, як правильно з'ясував суд першої інстанції, згідно із розрахунком стажу (форма РС-право), номер ПС 046350011889, страховий стаж позивачки станом становить 42 роки 0 місяців 10 днів, з яких до стажу державної служби зараховані такі періоди: з 10.05.1994 по 10.11.1995 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 06 місяців 1 день; з 11.11.1995 по 26.09.2000 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 04 роки 10 місяців 16 днів; з 27.09.2000 по 10.01.2002 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 03 місяці 14 днів; з 11.01.2002 по 31.12.2003 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 11 місяців 21 день; з 01.01.2004 по 01.05.2016 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 12 років 05 місяців 0 днів; з 02.05.2016 по 30.09.2022 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 06 років 05 місяців 0 днів.
Таким чином, за наведеного правового регулювання в контексті спірних відносин вбачається, що позивачка у вказані періоди займала посади в органах місцевого самоврядування, які віднесені до відповідної категорії посад державної служби, отже, відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-ІІІ ці періоди мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-Х/ІІІ від 10.12.2015.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016, становить більше 20 років (за період з 10.05.1994 по 01.05.2016).
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років), з урахуванням положень розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, позивачка має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а отже спірне рішення пенсійного органу від 26.06.2024 №046350011889 є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 160/28865/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров