08 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32186/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року
у справі № 160/32186/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №046350017804 від 15.11.2024 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Запорізькій області призначити та виплатити з 11 листопада 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-з/2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка надала пенсійному органу всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а відтак відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач керувався приписами статті 114 Закону України №1058-IV. Разом з тим, з урахуванням висновків в рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV, відтак, суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням віку, який надає право на пільгову пенсію, є протиправною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що Законом №1058-ІV передбачено його пріоритет над іншими Законами України у сфері пенсійного забезпечення. Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року
повністю передано в сферу дії Закону №1058-ІV регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Скаржник вважає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не змінює правове регулювання спірних правовідносин. Зазначає, що згідно ст. 114 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах виникає у позивачки після досягнення 50 років, тоді як станом на 31.07.2024 позивачці виповнилось лише 48 років, а тому пенсійний орган прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач вважає, що у нього був відсутній вибір між законами, адже спірні правовідносини регулює лише Закон №1058-ІV.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.11.2024 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350017804 від 15.11.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з тим, що позивачка не досягла віку 50 років, як то передбачено приписами статті 114 Закону України №1058-IV.
Вважаючи означене рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Таким чином, відносно позивачки правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивачки на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, тоді як слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки закону, а саме: положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зі змісту спірного рішення пенсійного органу №046350017804 від 15.11.2024 вбачається, що позивачка досягла 48 років, її пільговий стаж за Списком №1 становить 08 років 03 місяці 23 дні, страховий стаж позивачки становить 36 років 6 місяців.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а пенсійний орган протиправно спірним рішенням відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 через недосягнення пенсійного віку.
Доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують.
Судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 160/32186/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров