08 вересня 2025 року Справа № 280/5072/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛІТ ЮА»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛІТ ЮА» (далі - позивач, ТОВ «МЕГАЛІТ ЮА») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020025 від 27.05.2025 у сумі 17 000,00 грн.
Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Бєліковим О.С., який діє на підставі ордеру серії АР №1232067 від 04.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок інспектора в акті щодо оформлення наданої товарно-транспортної накладної із порушенням вимог статті 48 Закону №2344-III, а саме відсутній код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, відсутні відомості щодо транспортного засобу (довжина, ширина, висота). Позивач вважає, що не може нести відповідальність за незначні недоліки змісту товарно-транспортної накладної, яку оформляв вантажовідправник - ТОВ «ДНІПРО БУДЕКС». Крім того, стверджує, що абзац 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачає відповідальність автомобільного перевізника за перевезення вантажу лише за відсутності товарно-транспортної накладної. На підставі викладеного вважає, що наявні підстави для скасування спірної постанови, просить позов задовольнити.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
01.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено, що він належить ОСОБА_1 , проте використовується у своїй господарської діяльності позивачем, що не оспорюється. На момент проведення перевірки було встановлено відсутність у товарно-транспортній накладній № 274 від 16.04.2025 відомостей про ідентифікаційний номер автомобільного перевізника, відомостей про довжину, широту, висоту транспортного засобу, що зафіксовано в акті № АР 065114 від 16.04.2025. Позивачем не оскаржується процедура розгляду справи про порушення автомобільного законодавства. Відповідач погоджується, що обов'язок складання (указання обов'язкових реквізитів) несе саме вантажовідправник, проте автомобільний перевізник повинен забезпечити водія, під час перевезенні вантажів примірником товарно-транспортної накладної з обов'язковими реквізитами. Тобто, автомобільний перевізник, як особа, яка повинна організувати перевезення дорученого вантажу, повинен перевірити усі документи, які йому надає вантажовідправник (або відмовляється надати), для цілей того, що відповідальність за фізичну наявність та правильність заповнення таких документів, з моменту прийняття, перевезення та вивантаження вантажу несе автомобільний перевізник. Вказує, що позивач до суду надає товарно-транспортну накладну № 274 від 16.04.2025, яка за ступенем заповнення відрізняється від той, що була надана перевіряючим особам під час проведення рейдової перевірки, тому не може братися до уваги судом. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.07.2025 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що надані відповідачем докази свідчать про наявність товарно-транспортної накладної під час здійснення вантажного перевезення вантажу. Вказує, що товарно-транспортна накладна від 16.04.2025 №274 заповнена вантажовідправником - ТОВ «ДНІПРО БУДЕКС» має всі заповнені графи, які мають істотне значення для здійснення господарської операції та жодним чином не порушує Правил перевезення вантажів. Зазначає, що незначні (несуттєві) недоліки, допущені при складання товарно-транспортної накладної визначені відповідачем як відсутність цієї товарно-транспортної накладної в цілому. Наполягає на задоволенні позовних вимог.
11.07.2025 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зауважує, що надана водієм ТТН не містить суттєві (обов'язкові) реквізити. З посиланням на висновки Верховного Суду по справі №440/2334/23 зазначає, що не вказання в ТТН коректних даних щодо коду платника податків згідно з ЄРДПОУ створює шлях до неправомірних маніпуляцій із даними перевізника та унеможливлює перевірку правомірності дій перевізника при здійсненні перевезень, та що автоматично робить ТТН недійсною. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 25.06.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені копії матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами розгляду яких винесено постанову № ОПШ 020025 від 27.05.2025 про застосування до ТОВ «МЕГАЛІТ ЮА» адміністративно-господарського штрафу.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
16.04.2025 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки на ділянці а/д Т0414 проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , причепу СТІ 157069 з номерними знаками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (водій ОСОБА_2 ), які належать на праві власності ОСОБА_1 , за результатами чого складено акт за №065114 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За змістом акта перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону, а саме: товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутній код ЄДРПОУ автомобільного перевізника, відсутні відомості про транспортний засіб, а саме довжина, ширина, висота, за що передбачена відповідальність відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж).
Листом Державної служби України з безпеки на транспорті №41700/28/24-25 від 09.05.2025 позивача повідомлено про те, що розгляд справи про порушення абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), відбудеться у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 27 травня 2025 року о 10 годині.
27.05.2025 начальником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020025, якою за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛІТ ЮА» штраф в розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
У статті 1 Закону № 2344-III наведено визначення основних термінів, а саме:
автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
У силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1567).
За приписами пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Згідно з пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пунктів 16-17, 19 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Позовна заява не містить доводів щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення автомобільного законодавства. Матеріали справи також не містять доказів подання позивачем додаткових пояснень щодо виявлених під час перевірки порушень для розгляду таких під час вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому питання дотримання відповідачем процедури розгляду справи судом не досліджується.
Суд зазначає, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу до автомобільних перевізників. Так, абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Як встановлено судом, позивача було притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III, оскільки надана водієм під час перевірки товарно-транспортна накладна не містить код ЄДРПОУ автомобільного перевізника та відомості про транспортний засіб, а саме довжина, ширина, висота.
Обставини того, що позивач ТОВ «МЕГАЛІТ ЮА» є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах сторонами не заперечуються, водночас за позицією позивача він не може нести відповідальність за незначні недоліки змісту товарно-транспортної накладної, яку він не оформляв.
За правилами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила № 363 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 27 розділу 1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.
Пунктом 8.26 глави 8 Правил № 363 передбачено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Згідно з пунктом 11.1 глави 11 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу (абзаци перший та другий).
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 глави 11 Правил № 363).
Відповідно до пункту 11.3 глави 11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
За змістом пунктів 11.4, 11.5 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення
Отже, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №140/6098/22.
Слід зазначити, що абзац перший та другий пункту 11.1 Правил №363 у редакції, яка була чинною до 03.01.2025 (набрання чинності наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 14.11.2024 №1332 «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»), містив положення щодо того, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Разом з тим, абзац перший та другий пункту 11.1 Правил №363 у редакції, чинній на момент проведення перевірки, визначають обов'язковість зазначення у товарно-транспортній накладній всіх реквізитів, що визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Суд зазначає, обов'язковими реквізитами ТТН вважається інформація, яку повинна містити остання та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами №363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Як встановлено з матеріалів справи, під час перевірки (та до суду) водій транспортного засобу, який перевозив вантаж, надав до перевірки товарно-транспортну накладну №274 від 16.04.2025, в якій відсутні дані, а саме: код платника податків вантажоодержувача згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, відомості щодо транспортного засобу у частині зазначення його довжини, ширини, висоти.
Таким чином, зазначена накладна не містить усіх передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт» для товарно-транспортної накладної реквізитів.
Крім того, під час дослідження товарно-транспортної накладної №274 від 16.04.2025 судом встановлено, що зазначений реєстраційний номер причепу/напівпричепу ( НОМЕР_5 ) не співпадає з номером, на який було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ). Водночас сторони в заявах по суті справи про вказані розбіжності не зазначають, у зв'язку з чим суд вважає це технічною опискою при складенні ТТН.
Суд зазначає, що у силу положень пункту 11.4 водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її. Відтак, водій, який здійснює перевезення вантажу, несе відповідальність за наявність належно оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН) під час перевезення.
Хоча обов'язок за правильне оформлення ТТН покладається на вантажовідправника, водій повинен перевірити наявність усіх необхідних реквізитів у ТТН перед початком перевезення, щоб забезпечити законність та безпеку транспортної операції.
Верховний Суд у постановах від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі № 440/17818/21 зазначив, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа. У зв'язку з чим, дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.
Отже, Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування статей 48, 60 Закону № 2344-III, положень пункту 11.1 Правил № 363, в частині оформлення товарно-транспортної накладної із зазначенням обов'язкових реквізитів, який викладено у постанові від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі № 440/17818/21, від 04.03.2025 у справі №440/4136/23, який підлягає застосуванню до обставин цієї справи.
Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що недоліки в оформленні наявної у водія товарно-транспортної накладної не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної взагалі на момент проведення перевірки суд вважає помилковими та такими, що не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.
При цьому суд враховує, що відповідні висновки Верховного Суду були викладені з урахуванням редакції Правил №363 до внесення змін наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 14.11.2024 №1332 «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» до пункту 11.1 Правил, проте такі обставини не впливають на релевантність згаданих раніше висновків Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.
Щодо посилань позивача на позицію Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 у справі №822/2373/17, від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 28.02.2018 у справі №806/1033/17, то суд зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище у цій справі. До того ж, , у контексті розгляду цього спору спірні відносини не є подібними (у згаданих справах розглядали питання істотності відповідних недоліків в оформленні первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції, а також впливу таких на юридичну силу таких документів, які були предметом податкової перевірки).
Таким чином, позивачем не доведено, що при здійсненні вантажного перевезення 16.04.2025, ним, як автомобільним перевізником, надано документи, які відповідають вимогам статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, що виключало б відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак відповідачем до позивача, як перевізника, правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III відповідно до положень абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а тому спірна постанова є правомірною.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що оскаржувана постанова є обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим є правомірною та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛІТ ЮА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛІТ ЮА», місцезнаходження: вул. Електрозаводська, буд. 3, офіс 39, м.Запоріжжя, 69065; код ЄДРПОУ 45599672.
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: вул. Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва