08 вересня 2025 року Справа № 280/4651/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сігма»
до Державної служби України з безпеки на транспорті,
Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сігма» (далі - позивач, ТОВ «ТБ «Сігма») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 092128 від 13.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок інспектора в акті щодо перевезення вантажів за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж. Позивач не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови та зазначає, що ним здійснювалось перевезення вантажу, належного ТОВ «Торговий будинок «Сігма», до торгівельних точок, що вказані у маршрутному листі та актах передачі обладнання, тобто для власних потреб підприємства. Зазначає, що наявність ТТН є обов'язковою лише при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юридичної особи. При цьому водій здійснював перевезення за наявності таких супровідних документів на вантаж, як маршрутний лист та акти передачі, повернення ТРО. Також у складеному акті та оскаржуваній постанові не зазначено пункт та частину статті 48 Закону №2344-III, який порушено, що свідчить про неналежне складення акта. Крім того, в порушення пункту 21 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у наданому водієм маршрутному листі інспекторами не було зроблено запис про результати перевірки транспортного засобу. Просить позов задовольнити.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
20.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що під час здійснення рейдової перевірки 17.03.2025, посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що зафіксоване в акті № АР086442 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2025. На момент перевірки, автотранспортним засобом здійснювалось перевезення вантажу, у водія була відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законом документ на вантаж, що підтверджується фотофіксацією здійсненою в момент проведення рейдової перевірки посадовлю особою Укртрансбезпеки. Доводи позивача про необов'язкове надання ТТН вважає безпідставними, оскільки в наданих водієм актах ТРО чітко зазначений відправник ТОВ «Торговий будинок «Сігма» та вантажоодержувачі., тобто ним здійснювались вантажні перевезення, тому ТТН мала буди надана. Положення статті 48 Закону № 2344-III передбачають відповідальність перевізника за перевезення вантажів за умови відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної. Тобто, достатньою і такою, що ґрунтується на Законі № 2344-III підставою для відповідальності перевізника є фізичне не існування у його водія, на момент проведення перевірки, такого документу як товарно-транспортна накладна. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.06.2025 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що водієм під час перевірки документів було надано співробітнику Укртрансбезпеки наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, документи на підтвердження обладнання транспортного засобу тахографом, маршрутний лист від 17.03.2025, акти передачі ТРО (обладнання) та акт повернення обладнання, що перевозилось транспортним засобом. Вказані документи були пред'явлені працівником позивача, проте не зі всіх документів були зняти фотокопії, зокрема, з маршрутного листа та актів повернення обладнання. У зв'язку з тим, що перевезення здійснювалось не перевізником, а водієм - працівником на транспорті самого підприємства, надання ТТН як обов'язкового документа, абз.2 ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачено за умови надання інших визначених законодавством документів на вантаж. Наполягає на задоволенні позовних вимог.
30.06.2025 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача із посиланням на пункти 11.1, 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зазначає, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт»; оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Тобто, автомобільний перевізник може здійснювати перевезення власного вантажу, для своїх потреб, але все одно бути суб'єктом відповідальності за цим Законом. Вказує, що у випадку перевезення вантажу за власний кошт відповідно до Правил №363 оформлення товарно-транспортної накладної не потрібно. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17.07.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені копії матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами розгляду яких винесено постанову № ПШ 092128 від 13.05.2025 про застосування до ТОВ «Торговий будинок «Сігма» адміністративно-господарського штрафу.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТБ «Сігма» є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 11.05.2002. Видами діяльності позивача є: 46.34 Оптова торгівля напоями (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 82.92 Пакування, 52.10 Складське господарство, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 69.10 Діяльність у сфері права, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
17.03.2025 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Укртрансбезпеки на ділянці а/д М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» проведено перевірку транспортного засобу марки IVEСO DAILY, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2021 (водій ОСОБА_1 ), який належить на праві власності позивачу, за результатами якої складено акт за № АР086442 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абз.3, ч.1) - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, передбачений законодавством. Водій з актом ознайомлений під підпис, зауважив також, що з актом не згодний.
Листом від 09.05.2025 №09/05/25/1 позивач повідомив Укртрансбезпеки, що враховуючи той факт, що водієм під час перевірки документів було надано інші документи на вантаж - акти передачі ТРО (обладнання) та акти повернення обладнання, що перевозилось транспортним засобом. У зв'язку з тим, що перевезення здійснювалося не перевізником, а водієм - працівником на транспорті самого підприємства, надання ТТН як обов'язкового документу не передбачено за умови надання інших визначених законодавством документів на вантаж. Посилаючись на роз'яснення Державної податкової служби України від 03.03.2025 №1143/ІПК/99-00-21-02-02, вказав, що ТТН є обов'язковою при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юридичної особи. Таким чином, акт про проведення перевірки від 17.03.2025 №АР068442 не має під собою жодних правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу.
13.05.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 092128, якою за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сігма» штраф в розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
У статті 1 Закону № 2344-III наведено визначення основних термінів, а саме:
автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
У силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (на момент проведення перевірки) (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила № 363 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 27 розділу 1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.
Пунктом 8.26 глави 8 Правил № 363 передбачено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Згідно з пунктом 11.1 глави 11 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 глави 11 Правил № 363).
Відповідно до пункту 11.3 глави 11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
За змістом пунктів 11.4, 11.5 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення
Отже, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №140/6098/22.
Одночасно, суд звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що під час проведення перевірки належного йому транспортного засобу, у водія була відсутня товарно-транспортна накладна, водночас позивач посилається на те, що водій надав інші документи на вантаж - маршрутний лист, акти передачі ТРО (обладнання) та акти повернення обладнання.
Суд констатує, що визначений законодавством перелік документів, які зобов'язаний надати автомобільний перевізник контролюючому органу під час перевірки, а також вимоги до змісту таких документів встановлені з метою повного та всебічного дослідження обставин здійснення відповідного перевезення та, у випадку порушення вимог чинного законодавства, беззаперечного встановлення складу адміністративного правопорушення та винної особи - порушника (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.10.2024 у справі № 440/17818/21).
Разом з тим, слід зазначити, що маршрутний лист є внутрішнім документом підприємства, який використовується для обліку роботи автомобіля, контролю за водієм та транспортним засобом, а також для фіксації витрат палива та інших операцій, але не підтверджує право власності позивача на вантаж, який перевозився. До того ж, маршрутний лист № KR000064620 від 17.03.2025 не містить жодної інформації щодо ТОВ «Торговий будинок «Сігма».
Щодо наданих відповідачу та до суду актів передачі ТРО (обладнання) та актів повернення обладнання, то такі підтверджують лише передачу матеріальних цінностей від одного суб'єкта іншого. Проте, за позицією позивача, водій здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а вказані акти не підтверджують право власності позивача на вантаж, тому не можуть вважатися «іншими визначеними законодавством документами на вантаж» у розумінні статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як раніше зазначалось судом, статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами
Отже, позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також суд зазначає, що відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність застосовується до усіх автомобільних перевізників, а не лише тих які надають послуги з перевезення вантажів на комерційній основі, за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у зв'язку з чим безпідставними є доводи позивача про те, що він не є перевізником.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем як перевізником у спірних правовідносинах у порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не було надано під час перевірки або розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, відповідальність за що передбачене абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд не приймає посилання позивача на відсутність в акті перевірки посилання на порушену норму, а саме пункт та частину статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що свідчить про його неналежне складення, оскільки інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області чітко зазначено суть порушення («перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, передбачений законодавством»), а також посилання на абз.3 ч.1 ст. 60 Закону, який передбачає відповідальність за вказане порушення. Відтак відсутність зазначення пункту та частини статті 48 Закону в акті перевірки є суто формальним та не впливає на його правомірність.
Суд також відхиляє доводи позивача про порушення посадовими особами Укртрансбезпеки пункту 21 Порядку №1567 з огляду на таке.
Відповідно до вказаної норми у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
На виконання вимог пункту 21 Порядку №1567 інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР086442 від 17.03.2025. Водночас матеріали справи містять докази надання маршрутного листа лише на стадії розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (листом від 09.05.2025 №09/05/25/1), про що також свідчать відсутні записи про надання вказаного документа в акті проведення перевірки, у зв'язку з чим доводи про відсутність запису посадової особи Укртрансбезпеки у дорожньому листі є необґрунтованими.
Суд не приймає посилання позивача і на висновки Державної податкової служби України, викладені в індивідуальній податковій консультації від 03.03.2025 № 1143/ІПК/99-00-21-02-02 (перегляд доступний за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk), оскільки спірні правовідносин не стосуються практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, яким у розумінні Податкового кодексу України є податкові та митні органи. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. До того ж, ДПС України у вказаній консультації зазначило, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юридичної особи; водночас, якщо перевезення вантажу для власних потреб юридичної особи здійснюється водієм такої юридичної особи, що перебуває з нею у трудових відносинах, документом, що підтверджує перевезення можуть слугувати інші належним чином оформлені первинні документи (накладна, інший визначений законодавством документ на вантаж), що узгоджується з раніше викладеними висновками суду.
Підсумовуючи, суд зазначає, що штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу для власних потреб застосована правомірно, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.05.2025 № ПШ 092128 у сумі 17000,00 грн є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сігма» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сігма», місцезнаходження: вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 32006396.
Відповідач 1 - Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: вул. Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845.
Відповідач 2 - Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: вул. Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, 69118.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва