03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 373/1030/23 Головуючий у суді першої інстанції - Свояк Д.В.
Номер провадження № 22-ц/824/10868/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
03 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігоря Несторовича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Свояк Д.В., у місті Переяслав-Хмельницький, у справі за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації, Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,-
У червні 2023 року виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури - Пацкан М.В., звернувся до суду із позовом до Бориспільської районної державної адміністрації, Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, у якому просив суд:
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га шляхом визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №765 від 23 листопада 2012 року, в частині, якою затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано земельну ділянку водного фонду (сіножатні) на умовах оренди площею 0,4000 га;
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2013 року, що укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га для сінокосіння на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 та шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Доморацького С.В. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 3674473 від 05.07.2013;
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га шляхом визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області №1046 від 26 листопада 2021 року «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки», в частині щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав речового права (права комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689, площею 0,4000 га;
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Грукач В.О. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією (індексний номер №3629052 від 03.07.2013);
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації;
- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689;
- стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп». Таку земельну ділянку було незаконно відчужено та змінено її цільове призначення. Вказує, що про набуття права постійного користування землями, до яких входить спірна земельна ділянка, Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка 27 червня 1995 року видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №002231 від 21 березня 1996 року. Земельна ділянка № 39, на якій розташовані лісові масиви, займає площу 192,2 га.
У 2000 році Циблівська сільська рада народних депутатів висловила згоду щодо передачі лісового фонду в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп (який після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»), а 27 квітня 2000 року Переяслав-Хмельницька районна рада прийняла рішення про передачу лісів 4894 га реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс».
У 2001 році створено Державний Агролісгосп на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА та цього ж року було розроблено матеріали лісовпорядкування цьому лісгоспу. При цьому, до складу Майстерської дільниці № 1 входять серед інших землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.
Волевиявлення держави на відчуження спірної земельної ділянки, що знаходиться на землях лісогосподарського призначення було відсутнє. Однак, відповідачами були видані оскаржувані розпорядчі акти та укладено спірний договір оренди та здійснені відповідні реєстрації.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року позов Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення та її перебування у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Також судом вказано на неналежність обраного прокурором способу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки ефективним способом захисту щодо земель лісогосподарського призначення є пред'явлення позову в порядку, визначеному ст. 387 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов), однак позивач не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
21 березня 1996 року Циблівською сільською радою було видано акт на право постійного користування землею серії II-КВ № 002231і зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21, для КСП ім. Шевченка та передано 403,7 га земель згідно з планом землекористування.
27 червня 1995 року передано у постійне користування КСП ім. Шевченка 403,7 га земель в складі: резервного фонду 55,3 га, водного фонду 8,0 га, лісового фонду 333,4 га та історико-культурного призначення 7,0 га.
Згідно картографічних матеріалів до державного акта на право постійного користування земельна ділянка № 39 , на якій розташовані лісові масиви, займає загальну площу 192,2 га.
На виконання листа Міністерства аграрної політики України від 28 січня 2000 року, Переяслав-Хмельницька районна рада запросила у сільських рад Переяслав-Хмельницького району, у тому числі Циблівської сільської ради, пропозиції щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький лісгосп.
19 квітня 2000 року Циблівська сільська рада висловила згоду щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп (який після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»).
27 квітня 2000 року Переяслав-Хмельницька районна рада прийняла рішення, яким запропоновано передати 4894 га лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс».
26 березня 2001 року на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 152 був створений Державний Агролісгосп.
У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» (листи від 24 жовтня 2016 року за № 659 та від 14 січня 2019 року № 23) згідно із фрагментом з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу № 30 Майстерської дільниці № l Державного Агролісгоспу і меж його таксаційних виділів у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2001 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 знаходиться (фактично накладається) на землях лісогосподарського призначення, які перебували на час видачі спірного розпорядження Переяслав-Хмельницькою РДА № 765 від 21 грудня 2012 року та укладення договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2013 року, а так само і на даний час, перебувають у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролістосп».
Наголошує, що будь-які рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення не приймались
Крім того, зазначає, що правовий статус спірних земель, визначено задовго до прийняття оскаржуваного розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент первинного відведення спірних земель колгоспу ім. Шевченка та при подальшому відведенні КСП ім. Шевченка.
Будучи у складі земель колективної власності колгоспу ім. Шевченка спірна земля була у складі земель лісового фонду та використовувалась для ведення лісового господарства на підставі матеріалів лісовпорядкування.
У 1995 році на підставі науково-технічної документації по виготовленню державних актів КСП ім. Шевченка спірна земля визначена як землі лісового фонду.
За таких обставин, сторона позивача вважає безпідставним твердження суду про те, що спірна земля весь час обліковувалась як сільськогосподарські, а не лісогосподарські угіддя.
Звертає увагу суду, що дійшовши висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірною ділянкою шляхом її повернення (негаторного позову), суд першої інстанції не надав правової оцінки іншим позовним вимогам, зокрема щодо визнання недійсними розпорядження, рішення та договору оренди, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на ділянку та її оренди за відповідачем, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, які за своєю суттю та в силу вимог законодавства є окремими самостійними способами судового захисту.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При апеляційному розгляді справи прокурор Київської обласної прокуратури Лук'янчук А.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №765 від 21 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди громадянам України, у тому числі й відповідачу ОСОБА_1 , для сінокосіння на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Надано ОСОБА_1 на умовах оренди земельну ділянку водного фонду (сіножатні) площею 0,4000 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для сінокосіння(а.с. 37 т.1) .
На підставі зазначеного розпорядження між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 17 червня 2013 року було укладено договір оренди земельної ділянки для сінокосіння, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:014:0689, площа 0,4000 га, строком на 49 років (а.с. 38-41 т.1).
На підставі рішенням Циблівської сільської ради №1046 від 26 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав речове право зареєстровано право комунальної власності Циблівської сільської ради Київської області на земельні ділянки, у тому числі й на ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689, площею 0,4000 га (а.с. 42 т.1)..
Відповідно до інформації про земельну ділянку з відкритих даних земельного кадастру від 18.04.2023, ділянка № 3223388200:02:014:0689, площею 0,4000 га, є землею водного фонду, використання - для рибогосподарських потреб, призначення - для городництва, перебуває у державній власності (а.с. 54,55 т.1).
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.03.2023, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223388200:02:014:0689, площею 0,4000 га, для сінокосіння, що розташована на території Циблівської сільської ради, зареєстроване 02.07.2013 за №1507463, власник Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області (а.с.56-58 т.1).
Також, ця інформація містить відомості про право оренди зазначеної земельної ділянки, яке зареєстроване 05.07.2013 №1527203, орендар - ОСОБА_1 .
Крім того суд першої інстанції зазначив у рішенні проте, що прокурором при зверненні до суду до позову додані копії : - листів ВО «Укрдержліспроект» від 24.10.2016 та 14.01.2019 з фрагментами з публічної кадастрової карти України; - витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства від 2002 року; - протоколу другої лісовпорядної наради від 12.03.2000 про розгляд проекту з організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області; - Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №002231 від 21.03.1996 та плану зовнішніх меж до нього, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні КСП ім. Шевченка в межах ділянки 39 площею 192.2 для сільськогосподарського виробництва; - листа-відповіді Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 17.04.2023 №284/31.01/31.02.01/202; - розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №513 від 27.09.2012 про припинення права постійного користування колективних сільськогосподарських підприємств земельними ділянками; листа архівного відділу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 05-05-2/65 від 01.03.2004; -розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області №152 від 26.03.2001 «Про створення Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу»; - рішення Циблівської сільської ради від 27.06.1995 «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Шевченка»; -рішення Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 27.04.2000 №160-ХІ-ХХІІІ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу»; -листа заступника голови Київської обласної державної адміністрації - начальника управління Бідзюри І.П. №11-20-10585 від 03.04.2000; -листа голови Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області Харченка М.В.; - листа директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу В.Рудницького №193 від 13.04.2000; - листа Циблівського сільського голови Ясинчука Н.Ю. №32 від 19.04.2000; -листа ВО «Укрдержліспроект» №03-741 від 24.06.2024 з додатками: копіями акту про пожежу від 12.05.2022, витягу з картографічної бази даних, витягу з повидільної бази даних; -листів Державного архіву Київської області №08-08/1309 від 01.07.2024 та № 08-08/1308 від 01.07.2024; -листа Управління лісового господарства та відтворення лісів №02-18/3528-24 від 26.06.2024; -рішення Циблівської сільської ради №39 від 16.05.2000; -розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 26.03.2001 №152; - наказу Управління сільського господарства і продовольства Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації №6 від 26.03.2001.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, щовимоги про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та рішення Циблівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельної ділянкою шляхом її повернення на користь держави не відповідають належному способу захисту.
Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції звернув увагу, що для витребування нерухомого майна оспорювання вказаного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду в подальшому, зокрема в постанові від 24 липня 2024 року в справі № 369/13957/21 (провадження № 61-1323св24), що свідчить про сталість правової позиції.
З урахуванням викладеного суд виснував, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім того суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні вказаного спору підлягає доказуванню те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення (категорію) - землі лісогосподарського призначення, вона передана (перебувала) у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та/або Київської обласної державної адміністрації.
Однак, суду не надано будь-яких доказів, які б доводили твердження прокурора, зазначені у позовній заяві, щодо Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Обґрунтовуючи зазначений висновок суд вказав, що в п. 8, 9 додатків до позовної заяви значиться «Копія витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства на 35 арк. (оригінал перебуває у ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»)»; «Копія Протоколу другої лісовпорядної наради на 41 арк. (оригінал перебуває у ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»)».
В судовому засіданні 18 березня 2024 року задоволено клопотання представниці відповідача Циблівської сільської ради про зобов'язання прокурора надати оригінал проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області для огляду в судовому засіданні.
З метою надання пояснень з приводу обставин посилання у позовній заяві на вищезазначений проект як доказ, проставлення засвідчувального напису про відповідність оригіналам доданих до позовної заяви копій документів, у тому числі проекту організації і розвитку лісового господарства та витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, ухвалою суду від 18.03.2024 визнано обов'язковою явку в судове засідання особи, яка подала позов - виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури М. Пацкана. Однак, цей прокурор у наступні судові засідання не з'являвся, а участь в них брали інші прокурори, які відповідних пояснень не надали.
Ухвалою суду від 10.06.2024 задоволено клопотання прокурора та витребувано від ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» оригінал проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області для огляду судом.
На виконання ухвали надано документи, що підтверджують відсутність зазначених документів.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись приписами ч. 6 ст. 95 ЦПК України, суд не бере до уваги копії оригінал проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області.
При дослідженні копії Протоколу другої лісовпорядної наради представниця відповідача - Циблівської сільської ради зазначила про неналежність цього документу, зважаючи на те, що в ньому не йдеться про спірну земельну ділянку. Прокурор не зазначив, яким чином цей документ стосується предмету доказування у справі.
Зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що з досліджених належних, допустимих та достовірних доказів не вбачається, що спірна земельна ділянка, у тому числі до її окремого формування, мала категорію землі лісогосподарського призначення. Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що після припинення КСП ім. Шевченка спірна земельна ділянку, у тому числі у складі масиву, передавалася у визначеному законодавством порядку до Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», не надано. Не надано будь-яких доказів, які б свідчили про набуття прав, про які зазначається у позовній заяві, на спірну земельну ділянку Державним підприємством «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від інших підприємств, установ, організацій чи фізичних осіб.
У зв'язку з вищенаведеним, оцінюючи досліджені докази у сукупності на предмет їх достатності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що були порушені права Київської обласної державної адміністрації на підставах, про які зазначено у позовній заяві.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (стаття 55 ЗК України).
Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 ЗК України).
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).
В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 48 ЛК України (у редакції, чинній на момент надання спірних земельних ділянок у власність) матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 33 ЛК України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.
Згідно з частиною першою статті 53 ЛК України державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами (частини перша-третя статті 54 ЛК України).
Згідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Інструкцією 1985 року та Інструкцією 1986 року визначено, що за результатами лісовпорядних робіт мають складатися відповідні лісові карти, у тому числі складальні та видавничі оригінали планшетів лісовпорядкування, і на складальних оригіналах планшетів має бути зазначена відповідна геодезична інформація, отримана за результатами проведених польових робіт, зокрема, картографічна основа, координатна сітка, номери точок кутів повороту інструментально знятих кордонів, румби і довжини ліній.
Разом із тим згідно із частиною першою статті 58 ЗК та статтею 4 ВК до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 ЗК).
За приписами статті 60 ЗК та статті 88 ВК вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК та статтями 1, 88-90 ВК.
Відповідно до статті 60 ЗК, статті 88 ВК прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Верховний Суд раніше висловлював правову позицію щодо застосування відповідних норм права, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, відповідно до правового висновку сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку вбачається, що прокурор, звертаючись до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації мотивував своє звернення тим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 площею 0,4000 га, передана на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2013 року, що укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 для сінокосіння на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області віднесена до категорії земель лісового фонду та є власністю держави в особі Київської обласної державної адміністрації і перебуває у користуванні у ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» з порушенням вимог чинного законодавства.
Зокрема, обґрунтовуючи свої вимог прокурор посилався на те, що згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231, який виданий Циблівською сільською радою народних депутатів 21.03.1996 на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради від 27.06.1995, і зареєстрований Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21, для КСП ім. Шевченка передано 403,7 га земель згідно з планом землекористування. Зазначений державний акт на право постійного користування для КСП ім. Шевченка був виданий на підставі розробленої у 1995 році Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук науково-технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП ім. Шевченка Переяслав-Хмельницького району Київської області.
На території КСП ім. Шевченка виділено землі лісового фонду площею 333,4 га. Рішенням 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради народних депутатів від 27.06.1995 передано у постійне користування КСП ім. Шевченка 403,7 га земель в складі: резервного фонду 55,3 га, водного фонду 8,0 га, лісового фонду 333,4 га та історико-культурного призначення 7,0 га.
Відповідно до експлікацій земель КСП ім. Шевченка у державній власності (в постійному користуванні) перебувають 333,4 га земель лісового фонду, з них лісових площ 326,7 га, боліт 0,9 га, під шляхами 4,7 га та 1,1 га інших угідь.
Згідно картографічних матеріалів до державного акта на право постійного користування земельна ділянка № 39 , на якій розташовані лісові масиви, займає загальну площу 192,2 га.
Відповідно до проекту встановлення меж Циблівської сільської ради народних депутатів та населених пунктів станом на 1995 рік за КСП ім. Шевченка обліковуються 341,3 га земель лісових площ, і зокрема, на спірному земельному масиві згідно зазначеного проекту розташовані лісові насадження загальною площею 192,2 га (166,3 га + 24 га + 1,9 га).
Саме у зв'язку з реформуванням аграрного сектора економіки, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99, ст. 76, 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, на виконання листа Міністерства аграрної політики України від 28.01.2000, Переяслав-Хмельницька районна рада запросила у сільських рад Переяслав-Хмельницького району, у тому числі Циблівської сільської ради, пропозиції щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав-Хмельницький лісгосп.
У свою чергу, Циблівська сільська рада 19.04.2000 висловила згоду щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради в Переяслав- Хмельницький міжгосподарський лісгосп (який після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»).
Надалі, Переяслав-Хмельницька районна рада 27.04.2000 прийняла рішення №160-ХІ-ХХШ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу», яким запропоновано передати 4894 га лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав- Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс».
Державний Агролісгосп створений на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 152 від 26.03.2001 при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено в 1990 році Українською експедицією.
У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціле направлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.
При цьому, слід зауважити, що відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельного кодексу України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» (листи від 24.10.2016 за № 659 та від 14.01.2019 № 23) згідно із фрагментом з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу №30 Майстерської дільниці №1 Державного Агролісгоспу і меж його таксаційних виділів у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2001 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689 знаходиться (фактично накладається) на землях лісогосподарського призначення, які перебували на час видачі спірного розпорядження Переяслав-Хмельницькою РДА № 765 від 21.12.2012 та укладення договору оренди земельної ділянки від 17.06.2013, а так само і на даний час, перебувають у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Відповідно до Книги 1 перспективного плану ведення лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу від 2001 року «Таксаційний опис, поквартальні суми площ загальних запасів насаджень» вказаних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689, перебуває у складі Майстерської дільниці №1 кварталу № 30 (перелітеровано у 24 квартал), у виділах 9 та 12, на яких розташовані лісові культури - сосна звичайна віком від 31 року, висотою від 10 м, діаметром від 14 см.
Відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15.12.2021, державним підприємством погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки у межах Майстерської дільниці № 1 не надавалось.
Також, Київська обласна державна адміністрація листом від 17 квітня 2023 року повідомила прокуратуру про те, що за період 2011-2023 років не приймала розпоряджень щодо вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689.
Більше того, будь-які рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення не приймались не лише уповноваженим органом держави, а відсутні взагалі, оскільки єдиний документ, який слугував підставою для відведення у користування земельної ділянки (під розміщення риболовецького стану) - розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 765 від 21.12.2012.
Крім того, у розрізі віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення слід зазначити, що правовий статус спірних земель, визначено задовго до прийняття оскаржуваного розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент первинного відведення спірних земель колгоспу ім. Шевченка та при подальшому відведенні КСП ім. Шевченка.
Так, положеннями ст. ст. 139, 140 Земельного кодексу УРСР 1970 року передбачалось, що землями державного лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але призначені для потреб лісового господарства. Землі державного лісового фонду використовуються лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, колгоспами і радгоспами за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.
Відповідно до норм ст. ст. 76, 77 Земельного кодексу УРСР 1990 року землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.
Таким чином, земельне законодавство на території сучасної України вже більше 30 років ставило визначення земель лісового фонду (назва категорії на «лісогосподарського призначення» змінена лише у 2006 році у зв'язку з прийняттям нової редакції Лісового кодексу України) в пряму залежність від факту розташування на земельній ділянці лісу, але лише з 2006 року вказує на пов'язаність надання такого лісу для лісогосподарських потреб.
Землі лісового фонду могли перебувати у власності колгоспів та радгоспів в межах виданих останнім державних актів на право колективної власності і мали окремий правовий статус та режим використання - на підставі матеріалів лісовпорядкування.
В подальшому, вимогами ст. 5 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній на момент оформлення речових прав КСП ім. Шевченка), визначено, що площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.
У зв'язку з викладеним, рішенням 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради народних депутатів від 27.06.1995 КСП ім. Шевченка передано 1990,2 га земель у колективну власність (землі сільського призначення), а, зокрема, 333,4 га земель лісового фонду - у постійне користування, залишивши їх у власності держави.
Положеннями ст. 11 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на 27.06.1995) передбачалось, що землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.
Як зазначено у п. 1.2 розділу 1 пояснювальної записки з Проекту організації та розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу 2002 року попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворено агролісгосп, було проведено у 1990 році.
Вказане свідчить, що будучи у складі земель колективної власності колгоспу ім. Шевченка спірна земля була у складі земель лісового фонду та використовувалась для ведення лісового господарства на підставі матеріалів лісовпорядкування.
У 1995 році на підставі науково-технічної документації по виготовленню державних актів КСП ім. Шевченка спірна земля, а також визначена як землі лісового фонду (а.с. 139-142 т.1) .
На підтвердження вище вказаних обставин прокурором було подано до суду письмові докази.
Зокрема із копії фрагменту кадастрової карти України з нанесенням меж частини кварталу №30 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу лісовпорядкування 2001 року ( а.с. 60, 62 т.1) вбачається, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер - 3223388200:02:014:0689 знаходиться в межах вище вказаного квартиру №30 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу.
Із письмової документації проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області затвердженої генеральним директором Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного комітету Лісового господарства України вбачається, що у структуру міжгосподарського лісгоспу на час затвердження були передані земельні ділянки Циблівської сільської ради площею 333 га., які були віднесені до майстерської дільниці №1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу (а.с. 66 т.1). Погодження передачі вказаних земель лівого фонду, що знаходяться на території Циблівської сільської ради в користування Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу підтверджується також і листом Циблівського сільського голови Ясинчука Н.Ю від 19 квітня 2000 року за №32 ( а.с. 136 т.2).
Крім того рішенням Циблівської сільської ради №39 від 16 травня 2000 року було прийнято рішення щодо передачі в постійне користування земель лісового фонду, які перебували в користуванні КСП ім. Шевченка для користування Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу асоціації КИЇВАГРОЛІС. (а.с. 16 т.3).
Факт визначення меж Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу погоджено актом від 07 грудня 2002 року, а межі земель лісового фонду в межах Циблівської сільської ради визначені у планшету №20 лісовпорядкуванні за 2001 рік (а.с. 85).
Разом із тим із проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди гр. ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 для сінокосіння на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області складеного у 2011 році ТОВ «Регіонземсервіс» вбачається, що в пояснювальній записці даного проекту відображено, що земельна ділянка площею 0.65 га, яка планувалася передачі в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знаходиться в прибережній захисній смузі річки Дніпро, яка становить 100 метрів, проект встановлення прибережної захисної смуги на дану територію не розроблявся (а.с.45 т.1) . За наслідком розроблення технічної документації проведення камеральних робіт складено кадастровий план земельної ділянки в масштабі 1:500 та визначено площу земельної ділянки ОСОБА_1 - 0.4000 га., яка відповідає розпорядженню Переяслав-Хмельницької РДА. Також зазначено, що складовою частиною даного проекту відведення є висновки: відділу земельних ресурсів, органу містобудування та архітектури, органу охорони навколишнього природного середовища, органу охорони спадщини та ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» ( а.с. 46 т.1).
При цьому належних доказів, що вище вказана земельна знаходилася в межах 100 метрової відстані - прибережна захисна смуга річки Дніпро на час передачі її в оренду відповідачем до суду подано не було, що підтверджується і записом в пояснювальній записці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди гр. ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 для сінокосіння.
Разом і тим колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України ( редакції чинній на час видачі розпорядження №765 від 21 грудня 2012 року Переяслав-Хмельницької РДА ) було передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Тому колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка, яка була зайнята лісом не могла бути віднесена до земель водного фонду та мала призначення для лісовпорядкування.
З врахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів колегія суддів доходить висновку, що дійсно спірна земельна ділянка кадастровий номер - 3223388200:02:014:0689 знаходиться за межами населеного пункту села Циблі в межах вище вказаного кварталу №30 ДП «Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу».
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався зокрема на те, що спірна земельна ділянка належать до земель лісового фонду і перебувають у державній власності, їх передача в оренду як землі водного фонду є незаконною, що є підставою для усунення перешкод у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом : - визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №765 від 23 листопада 2012 року ; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2013 року; - скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Доморацького С.В. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 3674473 від 05.07.2013; - визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області №1046 від 26 листопада 2021 року «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки»;- скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Грукач В.О. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією (індексний номер №3629052 від 03.07.2013); повернення земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації; - скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0689.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 65-67).
Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 70-71).
Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише у разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного і негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі положень яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18 (пункт 95) і № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18 (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18 (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, провадження № 12-25гс21 (пункт 37).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).
Крім того, в ухвалі від 19 лютого 2025 року у справі № 369/11062/17 (провадження № 14-7цс25) Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність усталеної та однозначної судової практики у подібних правовідносинах і відсутність підстав для відступу від висновків щодо викладених у її постановах від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц щодо ефективності віндикаційного позову як способу захисту прав держави на землі лісогосподарського призначення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Держава в особі Київської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння ними (частина перша статті 317 ЦК України).
Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевих набувачів. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір дійшов вірного висновку про неправильно обраний ( неефективний) спосіб захисту прав зазначений прокурором при зверненні до суду із даним позовом, однак в мотивувальній частині не дав належної оцінки статусу вище вказаної земельної ділянки, та норм матеріального права, які підлягали застосування при вирішенні вказаного спору, тому колегія суддів з урахування положень п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України та ч.4 ст. 376 ЦПК України вважає за необхідне змінити рішення суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігоря Несторовича, задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв