03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/10070/21 Головуючий у суді першої інстанції - Чередніченко Н.П.
Номер провадження № 22-ц/824/10685/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
03 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко М.П., у місті Києві, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У травні 2021 року представник позивача ПрАТ «СК «Провідна» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача шкоду в сумі 157682,08 грн, а також судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 26 квітня 2019 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного комплексного автострахування, за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 .
07 серпня 2019 року о 12 годину 05 хвилин по проспекту Відрадному, 24/93 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Ямаха» без н.з., під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок зазначеної аварії вище вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, та його власнику було завдано матеріальний збиток в розмірі відновлювального ремонту в сумі 157682,08 грн.
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 760/2468/19, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. На підставі страхового акта 1 № 2300281002 від 23 серпня 2019 року та страхового акту 2 № 2300281002 від 25 вересня 2019 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 склав суму в розмірі 157 682,08 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 28 серпня 2019 року та платіжного доручення від 25 вересня 2019 року потерпілому було виплачене страхове відшкодування на загальну суму 157 682,08 грн.
Позивач звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору, однак, дана вимога залишилася відповідачем без належного реагування, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути вказану суму шкоди із відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києвавід 14 вересня 2021 року позов ПрАТ «СК «Провідна» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Провідна» матеріальну шкоду в сумі 157682, 08 грн, а також судовий збір в сумі 2 270, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «СК «Провідна» залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у матеріалах справи немає належних та допустимих доказів, що підтверджують фактичне виконання послуг або робіт, що є основою для стягнення збитків.
Наявні лише рахунки, однак, відповідно до практики Верховного Суду, для відшкодування збитків необхідно надати покази реально понесених витрат, зокрема акти виконаних робіт чи інші документи, які підтверджують надані послуги. Відсутність таких документів унеможливлює встановлення реальної суми збитків, що підлягають стягненню.
Рахунок на технічне обслуговування №123040695 від 15 серпня 2019 року, на який позивач посилається як на підтвердження понесених збитків містить арифметичні помилки, що свідчить про неточність зазначених у ньому сум. Через відсутність деталізації робіт та послуг неможливо встановити правильність розрахунків і реальну вартість наданих робіт.
Послуги, вказані у рахунку №2066030 від 05 вересня 2019 року, не мають відношення до збитків, завданих внаслідок ДТП.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, що підтверджують обсяг і характер виконаних послуг. Крім того, калькуляція збитків була складена пізніше за дату виставлення рахунків, що, на думку сторони відповідача, ставить під сумнів достовірність і обґрунтованість виставлених сум. Так калькуляція складена 20 серпня 2019 року, а основний рахунок без жодної деталізації робіт/послуг/матеріалів 05 серпня 2019 року.
Звертає увагу суду, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і, як наслідок, був позбавлений можливості реалізувати своє право на участь у судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, заочне рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 26 квітня 2019 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_4 було укладено Договір добровільного комплексного автострахування, за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 .
07 серпня 2019 року о 12-05 год. по проспекту Відрадному, 24/93 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Ямаха» без н.з., під керування ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Внаслідок зазначеної аварії автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 760/2468/19, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії.
Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована.
Відповідно до рахунку на технічне обслуговування від 15 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ««Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , пошкодженого внаслідок ДТП складає суму в розмірі 163 808,72 грн.
На підставі страхового акта 1 № 2300281002 від 23 серпня 2019 року та страхового акту 2 № 2300281002 від 25 вересня 2019 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 склав суму в розмірі 157 682,08 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 28 серпня 2019 року та платіжного доручення від 26 вересня 2019 року позивачем потерпілому було виплачене страхове відшкодування на загальну суму 157 682,08 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «Провідна» мотивував своє рішення тим, що оскільки між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_4 було укладено Договір добровільного комплексного автострахування, а винна в ДТП особа ОСОБА_1 на момент ДТП не застрахував свою відповідальність, а також враховуючи, що ПрАТ «СК «Провідна» виплатило страхове відшкодування потерпілій особі, то останнє набуло право регресної вимоги до відповідача по справі.
Також судом було зазначено, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду відмовляється, а тому остання підлягає стягненню в примусовому порядку.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення позову не повністю відповідає з огляду на наступне.
Так, ухвалюючи у справі судове рішення суд першої інстанції допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов'язкового скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення у справі.
Згідно частин 6 і 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За приписам п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність учасника справи - відповідача у справі ОСОБА_1 та належних доказів про вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів матеріали справи не містять.
З врахуванням викладеного колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі «Лопушанський проти України» у зв'язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.
Розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який взагалі не був обізнаний про розгляд даної справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача висунути свої заперечення і доводи проти заяви, поданої позивачем, в тому числі при розгляді справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим вказане рішення суду відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення апеляційним судом нового судового рішення по суті спору.
Вирішуючи подану ПрАТ «СК «Провідна» позовну заяву з врахуванням доводів апеляційної скарги, поданої відповідачем, колегія суддів враховує наступні норми матеріального права та процесуального законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 будучи володільцем автотранспортного засобу, а саме транспортного засобу марки «Ямаха» без н.з. визначеного законом (7 Закону України «Про страхування» та ст. 999 ЦК України) не виконав і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої даним транспортним засобом зобов'язаний нести сам.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на день настання ДТП не була застрахована, у зв'язку із чим, він, як особа винна у завданні матеріальної шкоди ОСОБА_4 , має сплатити завдані збитки.
Оскільки матеріальні збитки ОСОБА_4 було компенсовано страховою компанією, в якій останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», то останнє набуло право регресної вимоги (суброгації) до відповідача по справі, замінивши потерпілого ОСОБА_4 у вказаних правовідносинах.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем не було доведено розміру завданих збитків, а також в матеріалах справи відсутні належні документи, що підтверджують фактичне виконання послуг та робіт, що є основою для стягнення збитків.
Апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
За частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 583/1033/17 (провадження № 61-3440св18).
Матеріалами справи підтверджено, що страховик ПрАТ «СК «Провідна» здійснило оплату ремонту автомобіля ОСОБА_4 на суму 155 708,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №032129 від 28 серпня 2019 року та №035687 від 26 вересня 2019 року ( а.с. 15,16).
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Посилання в апеляційній скарзі, що рахунок на технічне обслуговування № 123040695 від 15 серпня 2019 містить арифметичні помилки, що свідчить неточність зазначених сум через відсутність деталізації робіт та послуг неможливо встановити правильність розрахунків і реальну вартість наданих робіт, а також що послуги які вказані у рахунку № 2066030 від 05 вересня 2019 року не мають відношення до збитків завданих внаслідок ДТП, колегія суддів апеляційного суду оцінює критично з огляду на наступне.
Як вбачається з ремонтної калькуляції № 2064378 від 20 серпня 2019 року загальна сума після вирахувань складає 163 808,72 грн, яка включає вартість ремонту та вирахування зношення частин.
Щодо неточностей у рахунку, які зазначає представник відповідача, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що після вирахування суми, яка зазначена як вартість робіт то ця сума зазначена без врахування ПДВ, а тому посилання на арифметичні помилки, які можуть свідчити про неточність не можуть слугувати як на підставу відмови у відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду в частині того, що послуги, які вказані у рахунку № НОМЕР_2 від 05 вересня 2019 року не мають відношення до збитків, а саме тонування скла, плівка тонування Люмар, миючий засіб, шампунь для тонування, протиральний матеріал також не можна визнати обґрунтованими, оскільки як вбачається з акту огляду транспортного засобу № 281002 від 09 серпня 2019 року то зазначено, що в описі пошкоджень вказано скло заднє зруйновано, а в примітках вказано тонування (а.с.23 ).
Таким чином, апелянт по справі не надав належних і допустимих доказів на спростування суми страхового відшкодування, яке було виплачено ОСОБА_4 страховою компанією.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про скасування у вказаній справі рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» матеріальну шкоду в сумі 157 682 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 08 коп., а також судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв