20 серпня 2025 року
справа № 369/12525/19
провадження № 22-ц/824/6041/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Фінагеєвої І. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільно-нажитого майна та про повний розподіл будинковолодіння, -
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільно-нажитого майна та про повний розподіл будинковолодіння.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що у період шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 набуте наступне сумісне майно:
1. Будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з:
- житлового будинку літер "А" загальною площею 246,2 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м. та допоміжною площею 118,4 кв.м., в тому числі самочинно збудованих: літер "А2", двухповерхової та масандри житлової літер "А1" загальною площею 134,3 кв.м.
- господарських будівель і споруд: господарського блоку та погребу літер "Б", сараю літер "В", огорожі номер 1, воріт та хвіртки номер 2, воріт та хвіртки номер 3, вигрібної ями номер 1, вигрібної ями номер 2, свердловини 4 та тротуару 5.
- самочинно збудованих сараю літер "Ж" та господарського блоку літер "З".
Житловий будинок побудований у 1983 році. В 2005-2008 році будинок добудований і реконструйований. Будинок розділений на дві частини, має два входи. Дворище має два двори, дві пари воріт та дві хвіртки.
2. Земельна ділянка, на якій розташоване вище вказане домоволодіння має кадастровий номер 3222481601:01:007:0013, площу 0,0902 га, цільове призначення для будівництва та обслуговуванню житлового будинку і господарських будівель.
Позивач зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності їй належить 1/2 житлового будинку загальною площею 246,2 кв.м., житлова площа 127,8 кв.м., площа самочинного будівництва 134,3 кв.м. Приватна власність виникла на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2167/15-ц- виданого 13 квітня 2018 року.
Також вказує, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу належить 1/2 земельної ділянки площею 0,0902 га, кадастровий номер 3222481601:01:007:0013. Цільове призначення: для будівництва та обслуговуванню житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності виникло на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2167/15-ц- виданого 13 квітня 2018 року.
Земельна ділянка, на якій розташоване вище вказане домоволодіння, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 добровільно вирішити питання поділу спільного майна не бажає, у зв'язку із чим позивач звертається до суду та з урахуванням спільної заяви про згоду та задоволення позовних вимог, просив суд:
1. Виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 із спільного поділеного районним судом майна, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 - 1/2 частку, праву сторону будинку з господарськими спорудами, яка складається з кімнат:
І. поверх:
- Коридор (2-1) - 6,8 кв.м.
- Коридор (2-2) - 7 кв.м.
- Кухня (2-3) - 12 кв.м.
- Зал (2-4) - 20,9 кв.м.
- Спальня (2-5) - 9,4 кв.м.
- Спальня (2-6) 12,3 кв.м.
- Кладовка (2-7) - 4,6 кв.м.
- Ванна кімната (2-8) - 5,4 кв.м.
ІІ. поверх:
- Кухня (2-10, 2-13)-6,7 кв.м.+12,1 кв.м.
- Зал (2-11) - 14,4 кв.м.
- Спальня (2-12) - 12,3 кв.м.
- Ванна кімната (2-14) - 3,9 кв.м.
2. Виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 із спільного майна, а саме з земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 1/2 частку, яка складається з 0,0451 га.
3. Виділити в натурі відповідачу ОСОБА_2 із спільного майна, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 - 1/2 частку, а саме ліву сторону будинку, яка складається з кімнат:
І. поверх:
- Коридор (1-1) - 4,7 кв.м.
- Коридор (1-2) - 5,6 кв.м.
- Кухня (1-3) - 8,1 кв.м.
- Ванна (1-4) - 4,6 кв.м.
- Кладовка (1-5) - 1,2 кв.м.
- Спальня (1-6) - 11,7 кв.м.
- Зал (1-7) - 21,8 кв.м.
ІІ. поверх:
- Коридор (1-8) - 6,1 кв.м.
- Кухня (1-9) - 14,7 кв.м.
- Ванна (1-10) - 4,2 кв.м.
- Кладовка (1-11) - 1,1 кв.м.
- Зал (1-12) - 25 кв.м.
4. Виділити в натурі відповідачу ОСОБА_2 із спільного майна, а саме з земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 1/2 частку, яка складається з 0,0451 га.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що розгляд справи відбувся без належного повідомлення апелянтки про судове засідання. Позивачем були надані документи, що підтверджують можливість розподілу будинку, в яких чітко видно, що будинок вже поділений на дві рівнозначні частини. Виділ у натурі частки із спільного майна абсолютно можливий, оскільки технічний стан будинку надає можливість безперешкодного поділу майна будинку.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділити частку домоволодіння зі спільної часткової власності в самостійний об'єкт нерухомості стороною позивача, експертних досліджень на замовлення позивача суду також надано не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2014 року у справі № 369/10341/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі № 369/2167/15-ц, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та виселення - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у спільному майні, поділ майна подружжя - задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 127,8 кв.м., житловою площею 246,2 кв.м.,в тому числі об'єкти незавершеного будівництва загальною площею 134,3 кв.м, житловою площею 51,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснено поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними господарськими будівлями та спорудами: - визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 246,2 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м., в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва загальною площею 134,3 кв.м, житловою площею 51,7 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами; - визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 246,2 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м.,в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва загальною площею 134,3 кв.м, житловою площею 51,7 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами. Визнано об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 , як за співзабудовником право на 1/2 (одну другу) частину об'єктів незавершеного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , як за співзабудовником право на 1/2 (одну другу) частину об'єктів незавершеного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3222481601:01:007:0013, площею 0,0902 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 : - визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельну ділянку, кадастровий номер 3222481601:01:007:0013, площею 0,0902 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельну ділянку, кадастровий номер 3222481601:01:007:0013, площею 0,0902 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135951363 від 30 серпня 2018 року, житловий будинок загальною площею 246,2 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м., площею самочинно збудованого 134,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 (1/2 частки), на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі № 369/2167/15-ц.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135956170 від 30 серпня 2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:007:0013 площею 0,0902 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 (1/2 частки), на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі № 369/2167/15-ц.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частини 1 та 4 статті 357 ЦК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України).
Суд вірно вважав, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Водночас, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України). Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (стаття 380 ЦК України).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1 статті 120 ЗК України).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина 4 статті 120 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Районний суд вірно вважав, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2) (пункт 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041 (в актуальній редакції далі - Інструкція)).
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси (пункт 2.2. Інструкції).
Спори щодо поділу об'єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку (пункт 2.7 Інструкції).
Суд, при вирішенні спору вірно взяв до уваги постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року розглянув справу № 707/2516/18 зазначив, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц (провадження № 61-5812св19) зазначено, що «визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «у справі, що переглядається, суди не врахували, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-цс15, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 вказано, що оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Як встановлено судом співвласники домоволодіння дійшли згоди про виділення в натурі житлового будинку та земельної ділянки у спосіб, який визначений в прохальній частині позовної заяви та у спільній заяві позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про згоду та задоволення позовних вимог, посвідченої консулом Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні Малінським Віктором Івановичем 30 липня 2024 року та зареєстрованої в реєстрі за № 570/3291-24.
Заявою про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , посвідченої консулом Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні Малінським Віктором Івановичем 30 липня 2024 року та зареєстрованої в реєстрі за № 570/3290-24, ОСОБА_2 відмовився від усіх зустрічних позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що основним завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину приміщення із самостійним виходом або в разі, коли є технічна можливість переобладнання приміщення в ізольовані частини, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності проведена не була у зв'язку із відсутністю клопотання сторони. Отримання дозволів на перепланування об'єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.
Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст.ст. 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-ХІІ та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (далі Інструкція).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України) від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (із змінами)(далі - Інструкція Держбуду України), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна (згідно із пунктом 2.1 Інструкції).
Затверджена форма «Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна» міститься у додатку 1 до Інструкції. Відповідно до пункту 2.6 Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) містить такі дані: а) кому належить об'єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлюючих документів; в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).
Районний суд вірно не прийняв до уваги доводи сторони позивача та відповідача про те, що будинок вже поділений на дві рівнозначні частини, має два входи, двоє воріт, самостійне опалення, газо-, світло- та водопостачання, зважаючи на те, що діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування.
Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, висновки експертизи надаються для підтвердження обставин, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи, в тому числі повторної.
Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини 2 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Оскільки клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділити 1/2 частку домоволодіння зі спільної часткової власності в самостійний об'єкт нерухомості стороною позивача заявлено не було, та не були подані позивачем експертні дослідження виконані на замовлення позивача, а також будь-яких належних та допустимих доказів того, що варіант виділу 1/2 будинку в натурі, який запропонований позивачем і визнає відповідач можливий з точки зору дотримання технічних, санітарних, протипожежних та інших норм, суду надано не було, відтак, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді