Справа № 521/9095/25
Провадження № 2-зз/521/78/25
Іменем України
08 вересня 2025 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.,
за секретаря - Турава Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача адвоката Чернецької Г.М. про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з сином та встановлення порядку побачень та спілкування з сином, -
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа № 521/9095/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з сином та встановлення порядку побачень та спілкування з сином.
25 серпня 2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси по справі було застосовані заходи забезпечення позову за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , його батьків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ухвалення рішення у справі, забезпечити спілкування (контакт) малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах «Viber», «Telegram», «WhatsApp» - щовівторка, щочетверга та щонеділі, тривалістю до 10 хвилин у кожен з таких днів, у проміжок часу з 19:00 год по 20:00 год за місцевим часом країни проживання сина.
До суду 02 вересня 2025 року звернувся представник відповідача адвокат Чернецька Г.М. із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2025 року, посилаючись на таке.
25 серпня 2025 року Хаджибейським районним судом міста Одеса вчинено ухвалу у справі №521/9095/25, якою ОСОБА_2 до ухвалення остаточного рішення у цій справі, якою зобов'язано забезпечити спілкування (контакт) його семирічного сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_1 - позивачем по справі.
Встановлений ухвалою графік спілкування (по 10 хвилин тричі на тиждень) - є тотожним з пунктом 3 первинних вимог позивача, який міститься у її позові у справі № 521/9095/25 (по 15 хвилин тричі на тиждень).
У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 не заперечував проти відновлення спілкування позивача з дитиною, задовольнивши первісний позов частково і запропонувавши встановити, зокрема, такий графік участі колишньої дружини у вихованні сина: - на період перебування сина за кордоном, враховуючи, що позивач сама на постійній основі проживає в Об'єднаних Арабських Еміратах - тричі на тиждень у форматі відеозв'язку без обмежень по часу у його присутності.
ОСОБА_2 переконливо вважає, що 10-15 хвилин тричі на тиждень є недостатньо для встановлення психоемоційної прихильності сина до позивача, зважаючи, що ще у 2022 році фахівцям державної установи Київського міського центру дитини було констатовано, що хлопчик «не ідентифікує позивача як значиму для нього особу». Ще раніше - на момент початку окремого проживання колишнього подружжя у березні 2021 році - в дитини було діагностовано негативну реакцію - ознаки тривожності - при згадуванні позивача. Зусиллями ОСОБА_2 та зусиллями його батьків після початку окремого його проживання з позивачем тривожність дитини було усунуто.
ОСОБА_1 категорично відкинула всі викладені у його відзиві пропозиції щодо відновлення після понад трирічної паузи її участі у вихованні дитини. Хоча ним було офіційно внесено конкретні механізми спілкування позивача з дитиною на час перебування дитини за межами України, в Україні та у разі перебування сина із ОСОБА_2 - як дитини дипломата на час його дипломатичного відрядження.
Позиція ОСОБА_2 ґрунтується на необхідності пошуку компромісу і подолання конфлікту між дорослими з метою уникнення повернення семирічного хлопчика в емоційно важку атмосферу розлучення батьків. З 2021 року позивач жодного разу не виступила з пропозиціями щодо примирення і продовжує спроби вчинення примусу проти нього та безпідставної дискредитації ОСОБА_2 та його батьків - тобто саме тих осіб, яких семирічний хлопчик вважає своєю родиною.
Після лагідної і обережної адаптації сина до спілкування з позивачем, таке спілкування у перспективі може відбуватися й без його присутності, але станом на сьогодні - на початковому етапі відновлення спілкування - його присутність при зустрічі (контакті) є критично необхідною, з огляду на такі наведені у його відзиві обставини і доводи.
Верховний Суд рішенням від 24 травня 2024 року погодився з аргументацією Печерського районного суду м. Києва і, врахувавши всі обставини справи, визначив місце проживання сина з батьком - з ОСОБА_2 (справа № 757/13109/21- ц). ОСОБА_1 навмисно унеможливлює виконання цього рішення, що не відповідає інтересам їх сина, для якого ОСОБА_2 є найбільш значимою людиною у житті.
Печерським районним судом м. Києва під час розгляду вказаної справи було констатовано випадки деструктивної поведінки матері щодо власної дитини зокрема: байдужість і недоглянутість. ОСОБА_1 не виконує судові рішення щодо утримання сина, з 2021 року - моменту початку окремого проживання колишньої родини жодного разу не запропонувала придбати сину хоча б книжку або іграшку - жодних витрат на рідну дитину.
Встановлений ще у 2022 році факт відсутності психоемоційної прихильності дитини до позивача (при згадці якої син демонстрував ознаки тривожності), а також наявності первинної, безпечної, надійної психоемоційної прихильності сина до ОСОБА_2 - до батька, «якого хлопчик ідентифікує як найбільш значимого дорослого у своєму житті». Син його щиро любить, у його присутності почувається у безпеці.
ОСОБА_1 з жовтня 2022 року - понад три роки - жодного разу ініціативно не цікавилася життям сина, розбудовуючи власне особисте життя і кар'єру. Цей позов про участь у вихованні сина співпав із закриттям Печерським районним судом м. Києва підготовчого засідання у справі про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав (справа №757/52637/24-ц). Навіть від моменту подачі позову у справі №521/9095/25 ОСОБА_1 жодного разу не запитувала в нього про життя та інтереси сина, жодного разу не звертаючись до нього. На тлі 1 вересня мати навіть не цікавилась, як її син пішов до школи.
У позові у справі №521/9095/25 позивач висуває на адресу ОСОБА_2 і адресу його батьків - тяжкі, безпідставні та категорично неприйнятні для нього звинувачення у начебто «викрадені ним власного сина» і «спробі замаху на її життя - вбивства». Такі наклепи були ретельно досліджені і відхилені правоохоронними органами, судовими органами і органами опіки м. Києва під час складного розгляду у 2021-2024 роках позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина із ним (справа № 757/13109/21-ц). У разі якщо, позивач почне розповідати семирічній дитини про те, що його «тато його викрав», то присутність ОСОБА_2 при сині під час такого «контакту» з позивачем об'єктивно є необхідною для збереження психоемоційного стану хлопчика.
Чотири з семи років свого життя син проживає окремо від відповідача, з наведених вище причин, і відновлення участі Відповідача у вихованні сина без підтримки ОСОБА_2 , турботи і роз'яснень може мати негативний ефект на психоемоційний стан його хлопчика, який він як батько має право і мусить захищати.
Крім цього, на думку сторони відповідача, ухвалою суду від 25 серпня 2025 року у справі № 521/9095/25 не враховані також такі обставини: батьки відповідача не є учасниками справи; належним чином встановлену у 2022 р. відсутність психоемоційної прихильності дитини до матері і первинну, безпечну, надійну форму психоемоційної прихильності дитини до батька; встановлені судами першої і касаційної інстанцій під час розгляду справи про місце проживання дитини (справа №757/13109/21-ц) - факти байдужості і недогляду матері щодо власної дитини; факти свідомого перешкоджання ОСОБА_1 виконанню рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, що вже понад два роки унеможливлює проживання сина з батьком.
Представник ОСОБА_1 адвокат Григоренко Олег Сергійович надав до суду заперечення на клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/9095/25, просив: відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/9095/25; залишити в силі вжиті Хаджибейським районним судом м. Одеси заходи забезпечення позову згідно ухвали від 25 серпня 2025 року у справі № 521/9095/25; розглянути клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/9095/25 за відсутності ОСОБА_1 та її представника адвоката Григоренка Олега Сергійовича.
Заперечення обґрунтовані таким.
Щодо доводів ОСОБА_2 зазначених у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову з приводу того, що ОСОБА_1 не погоджується на пропозиції ОСОБА_2 щодо побачень з сином, за присутності відповідача. 10-15 хв тричі на тиждень, є недостатнім часом на встановлення психоемоційної прихильності сина до ОСОБА_1 .
Вимога ОСОБА_1 зазначена у позовній заяві про встановлення графіку побачень із сином за відсутності батька - ОСОБА_2 є її законною вимогою, яка ґрунтується на тому, що: 1) з дати народження сина і до виповнення сину 2 років і 5 місяців, вона майже самостійно займалась вихованням та доглядом сина; 2) є люблячою матір'ю, яка хоче бачитись, спілкуватись та виховувати сина; 3) з 2012 року ОСОБА_1 працює у Міністерстві закордонних справ України - є кваліфікованою, добросовісною та порядною людиною; 4) відсутні рішення компетентних органів, що спілкування сина з ОСОБА_1 повинно відбуватись у присутності батька, або інших осіб, а тому має повне право на спілкування із сином за відсутності сторонніх осіб, в тому числі батька.
ОСОБА_1 готова бачитись та спілкуватись з сином навіть за присутності батька - ОСОБА_2 та його батьків, однак відповідач чи у його присутності, чи без його присутності, не надає можливості ОСОБА_1 поспілкуватись із сином, що в тому числі підтверджується долученою відповідачем до клопотання про скасування заходів забезпечення позову перепискою у месенджері «WhatsApp» між позивачем та відповідачем, і сам факт подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову
Вжиття заходів забезпечення позову у справі № 521/9095/25 шляхом зобов'язання відповідача та його батьків забезпечити спілкування ОСОБА_1 з сином 10-15 хв тричі на тиждень, потрібно не для встановлення психоемоційної прихильності сина до ОСОБА_1 , а для відновлення та налагодженню емоційних стосунків позивача з сином, що відповідатиме законним інтересам дитини.
Щодо доводів ОСОБА_2 зазначених у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову з приводу того, що Хаджибейський районний суд міста Одеси при вирішенні питання забезпечення позову у справі № 521/9095/25 не досліджував обставини передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України.
З дати постановлення Хаджибейським районним судом м. Одеси від 25 серпня 2025 року і по 03 вересня 2025 року - дату подання відповідачем клопотання про скасування заходів забезпечення позову, нові обставини у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем не з'явились.
Хаджибейський районний суд м. Одеси вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі не вирішував спір по суті, а тому суд не повинен був керуватись положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України при постановленні ухвали від 25 серпня 2025 року.
Однак положення абз. 3 ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, з урахуванням фактичних обставин справи № 521/9095/25, не забороняють суду вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання Відповідача та його батьків забезпечити спілкування ОСОБА_1 з сином 10-15 хв тричі на тиждень у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку.
Щодо доводів ОСОБА_2 зазначених у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову з приводу того, що Хаджибейським районним судом м. Одеси при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову проігноровано вимоги ч. 10 ст. 150 ЦПК України щодо недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог.
Зміст позовних вимог ОСОБА_1 не є тотожним змісту вжитим судом заходам забезпечення позову у справі № 521/9095/25, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визначити спілкування із сином у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку щопонеділка, щосереди та щосуботи тривалістю 15 хвилин у кожен із таких днів, у проміжок часу з 18:00 год до 21:00 год, а ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову судом визначено час спілкування позивача з сином у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку щовівторка, щочетверга та щонеділі, тривалістю до 10 хвилин у кожен з таких днів, у проміжок часу з 19:00 год по 20:00 год, тобто позовні вимоги і вжиті судом заходи забезпечення позову не є тотожними, оскільки вжиті заходи забезпечення позову містять інші дні та період часу спілкування ОСОБА_1 з сином.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 331/24/22, на яку ОСОБА_1 посилалася у заяві про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 521/9095/25, залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою вжито заходи забезпечення позову, шляхом зобов'язання одного із батьків забезпечити спілкування дитини з другим із батьків у телефонному режимі, з урахуванням того, що такий захід забезпечення позову є схожим із позовними вимогами, проте в ньому визначено інші дні та години спілкування.
Щодо доводів ОСОБА_2 зазначених у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову з приводу того, що Хаджибейський районний суд міста Одеси при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову зобов'язав вчинити дії осіб, які не є сторонами у справі.
З правового аналізу ч. 2 ст. 157 ЦПК України вбачається, що суд може вжити заходи забезпечення позову, які можуть стосуватись інших осіб, які не є учасниками справи, проте стосується предмету спору.
ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано за клопотання про залучення до участі у справі № 521/9095/25 співвідповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яких судом зобов'язано вчинити певні дії згідно ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи вищевказане, Хаджибейський районний суд міста Одеси постановляючи ухвалу від 25 серпня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, у повній відповідності із положеннями ЦПК України та з урахуванням фактичних обставин справи № 521/9095/25, цілком законно та обґрунтовано зобов'язав батьків відповідача, з якими фактично проживає син, на час розгляду справи в суді, забезпечити спілкування ОСОБА_1 із сином у телефонному режимі по відео-або аудіозв'язку.
Щодо доводів ОСОБА_2 зазначених у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову з приводу того, що ОСОБА_1 не виконує рішення Верховного Суду у справі № 757/13109/21 щодо визначення місця проживання сина з батьком - ОСОБА_2 .
По-перше, дана обставина не відповідає дійсності. Син проживає з батьками відповідача, саме останній вирішує де сину проживати та коли йому переїжджати з однієї країни до іншої, з ким спілкуватись та бачитись, з приводу чого надає відповідні настанови своїм батькам. Відповідач з 27 березня 2021 року створює ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та побаченнях з сином, тому доводи відповідача про не виконання ОСОБА_1 рішення Верховного Суду у справі № 757/13109/21 щодо визначення місця проживання сина з батьком - ОСОБА_2 , є безпідставними та необґрунтованими.
По-друге, безпідставними є доводи ОСОБА_2 , що у зв'язку з не наданням ОСОБА_1 згоди на отримання сином дипломатичного паспорту, позивач не виконує рішення Верховного Суду у справі № 757/13109/21, оскільки таким рішенням, суд не зобов'язував ОСОБА_1 надавати будь-які згоди.
Клопотання розглянуто в порядку ст. 158 ЦПК України.
Розглянувши подане клопотання, суд вважає, що його слід задовольнити з таких підстав.
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа № 521/9095/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з сином та встановлення порядку побачень та спілкування з сином.
25 серпня 2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси по справі було застосовані заходи забезпечення позову за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , його батьків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ухвалення рішення у справі, забезпечити спілкування (контакт) малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах «Viber», «Telegram», «WhatsApp» - щовівторка, щочетверга та щонеділі, тривалістю до 10 хвилин у кожен з таких днів, у проміжок часу з 19:00 год по 20:00 год за місцевим часом країни проживання сина.
Судом враховано часткову тотожність позовних вимог і вимог заяви про забезпечення позову, при цьому ухвалений судом графік спілкування матері з сином є тимчасовим, оскільки має дію лише до ухвалення рішення суду, що відповідає вимогам чинного законодавства.
До суду подана заява позивача про залучення до участі у справі в якості відповідачів батьків відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . На час постановлення ухвали про забезпечення позову процесуально це питання не було вирішено.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд виходив з того, що з метою встановлення тимчасового графіку спілкування матері з дитиною до винесення рішення суду, сторона має право подати заяву про забезпечення позову до суду, щоб забезпечити емоційний контакт та уникнути тривалої перерви у відносинах батька з дитиною, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, які наголошують на важливості контакту дитини з обома батьками.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу (ухвала ВС/КЦС від 14.08.2023 № 757/21377/22-ц).
Зважаючи на подані до заяви докази, а саме листування між позивачем та відповідачем, суд вважає, що дії позивача щодо не надання дозволу на переїзд малолітнього сина до батька в Республіку Казахстан (за місцем його дипломатичної служби), фактично штучно створюють ситуацію, яка унеможливлює виконання рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/13109/21-ц, який визначив місце проживання сина з батьком ОСОБА_2 .
За постановою ВП ВС від 24 квітня 2024 року № № 754/5683/22 важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова ВП ВС від 24 квітня 2024 року № № 754/5683/22).
За викладених обставин, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі №521/9095/25, підлягають скасуванню.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 11 ст. 158 ЦПК України, примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Керуючись ст. 158, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі №521/9095/25, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , його батьків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ухвалення рішення у справі, забезпечити спілкування (контакт) малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 у телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах «Viber», «Telegram», «WhatsApp» - щовівторка, щочетверга та щонеділі, тривалістю до 10 хвилин у кожен з таких днів, у проміжок часу з 19:00 год по 20:00 год за місцевим часом країни проживання сина.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ В.К. Гуревський
Ухвала суду в повному обсязі складена і підписана суддею 08 вересня 2025 року.