02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа №910/11996/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача-1: не з'явився,
від позивача-2: Васюк М.М.,
від відповідача: Янушевич О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Ткаченко Б.О., Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
від 01.05.2025 (повний текст складений 14.05.2025)
у справі за позовом: 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_1
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
Хід розгляду справи та короткий зміст судових рішень
1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - Відповідач), оформленого протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №11 від 19.02.2022.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог статуту Відповідача, Закону України "Про кооперацію", зокрема, з огляду на відсутність кворуму під час проведення загальних зборів.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/11996/23:
- у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю;
- позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів Відповідача, оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №11 від 19.02.2022.
Стягнуто із ОСОБА_2 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 684 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн. Решту витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн покладено на ОСОБА_2 .
4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024:
- у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено;
- заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_1 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат відмовлено;
- заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Відповідача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат відмовлено.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025:
- апеляційну скаргу Відповідача у частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 задоволено.
Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення змінено з викладенням його мотивувальної частини у редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відповідача 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги;
- апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 залишено без задоволення;
- апеляційну скаргу Відповідача у частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 задоволено частково.
Додаткове рішення суду першої інстанції скасовано. Викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Відповідача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, по 3 000 грн з кожного. В іншій частині у задоволенні заяви Відповідача відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. 03 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у частині стягнення зі Скаржника 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити Відповідачу; судові витрати покласти на Відповідача.
7. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сукупно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції не застосував частину дев'яту статті 129 ГПК України, частину восьму статті 129 та частину першу статті 221 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у:
1) постанові від 14.02.2019 у справі №916/24/18 та від 16.04.2025 у справі №910/14752/23 (щодо наслідків неподання заяви про ухвалення додаткового рішення з доказами їх понесення до суду тієї інстанції, де вони були понесені);
2) постановах від 28.09.2022 у справі №911/1232/21, від 17.04.2024 у справі №922/4278/21, від 21.09.2023 у справі №922/1832/19, від 19.03.2023 у справі №910/12780/21 та додатковій ухвалі від 16.11.2022 у справі №916/1860/21 (щодо наслідків зловживання процесуальними правами та неправильних дій сторони під час розподілу судових витрат);
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
1) пункту 2 частини четвертої статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України - чи покладаються судові витрати судом апеляційної інстанції на позивача за розгляд справи у суді першої інстанції, якщо вся сума судових витрат була заявлена до одного позивача із двох та була частково стягнута додатковим рішенням; чи має право сторона стягувати судові витрати у суді апеляційної інстанції за розгляд справи у суді першої інстанції, якщо заяву про ухвалення додаткового рішення було подано лише до одного позивача;
2) частини дев'ятої статті 129 ГПК України - чи має застосовуватися судом ця норма у разі перерозподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції за розгляд справи у суді першої інстанції, коли питання їх розподілу вже було здійснено додатковим рішенням суду, яким частково задоволено заяву та стягнуто судові витрати з одного із позивачів, оскільки до іншого вимоги не заявлялися;
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, які мають значення для справи, а саме заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення від 25.03.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11996/23.
8. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
9. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів і вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
10. Об'єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у частині стягнення зі Скаржника на користь Відповідача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
11. В іншій частині зазначена постанова не оскаржується, а відтак не переглядається Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України.
12. Відповідно до положень статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
13. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, а також відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
15. Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
16. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
17. За змістом статті 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
18. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
19. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
20. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
21. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
22. За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
23. У постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №922/4022/20 викладений правовий висновок щодо застосування статей 129, 221 ГПК України:
"Наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів".
24. У постанові від 22.04.2024 у справі №346/2744/21 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду визнав обґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, оскільки ні до відзиву, ні до закінчення судових дебатів, ні протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази (угода про надання професійної правничої допомоги, акт) тільки із заявою про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Натомість суд апеляційної інстанції скасував зазначене рішення та ухвалив нове, яким задовольнив позов частково.
У зв'язку з цим відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на професійну правничу допомогу.
25. У справі №910/14752/23, на яку посилається Скаржник, Верховний Суд навів висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, щодо застосування статті 246 Цивільного процесуального кодексу України (яка є аналогічною статті 221 ГПК України).
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Водночас Верховний Суд скасував ці рішення та ухвалив нове - про відмову в позові.
Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесених витрат на правничу допомогу подавалася відповідачем до Верховного Суду.
Верховний Суд (1) стягнув на користь відповідача витрати, понесені в суді касаційної інстанції; (2) відмовив у розподіленні витрат, понесених у судах попередніх інстанцій, оскільки відповідач не обґрунтував поважність причин неподання доказів до закінчення судових дебатів у справі у суді першої інстанції, на стадії апеляційного та касаційного перегляду справи.
26. Разом із тим у справі, що переглядається, суди виходили з інших обставин.
27. Спершу спір був вирішений судом першої інстанції на користь Скаржника - його позов задоволено повністю. Відтак у останнього виникло право стягнути з Відповідача понесені судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Натомість у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
28. Отже, Скаржник набув статус особи, на користь якої ухвалене судове рішення, щодо Відповідача, а Відповідач - особи, на користь якої ухвалене судове рішення, щодо ОСОБА_2 .
29. У зв'язку з цим Скаржник просив Господарський суд міста Києва стягнути з Відповідача на свою користь 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а Відповідач - 40 000 грн із ОСОБА_2 .
30. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 з Відповідача на користь Скаржника стягнуто 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, із ОСОБА_2 на користь Відповідача - 6 000 грн.
31. ОСОБА_2 також намагався стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу, однак суд першої інстанції відхилив цю заяву, позаяк у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю [тобто він не є особою, на користь якої ухвалено рішення, і не мав права на відшкодування судових витрат].
32. Надалі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції були скасовані за наслідками апеляційного перегляду з ухваленням нового рішення на користь Відповідача.
33. Відповідно до підпункту "б" пункту 4 статті 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
34. Таким чином, у Відповідача виникло право на відшкодування понесених судових витрат не лише в суді апеляційної інстанції, а й у суді першої інстанції з обох позивачів - Скаржника та ОСОБА_2 , оскільки їм відмовлено в позові.
35. Скаржник не погоджується з цим та зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував частину дев'яту статті 129 ГПК України, частину восьму статті 129 та частину першу статті 221 ГПК України, не врахувавши при цьому висновків Верховного Суду.
36. Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду саме у подібних правовідносинах.
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов'язки суб'єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
38. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
39. У справах, на які посилається Скаржник, Верховний Суд не формував висновків щодо випадків, коли суд першої інстанції задовольняє один позов, а в другому - відмовляє; стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а з іншого позивача - навпаки стягує витрати на користь відповідача; при цьому надалі рішення суду першої інстанції скасовується та ухвалюється нове - про відмову в задоволенні обох позовів, і, як наслідок, відповідач набуває право стягнути на свою користь судові витрати з другого позивача.
40. Хоча подібність правовідносин не означає, що вони обов'язково мають бути тотожними, вказані вище обставини мали вагоме значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції.
41. Висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції, здійснюючи новий розподіл судових витрат, не суперечать висновкам Верховного Суду, які наводить Скаржник, з урахуванням обставин цієї конкретної справи.
42. Доводи Скаржника щодо зловживання Відповідачем своїми процесуальними правами / неправильних дій Відповідача відхиляються.
43. Так, згідно з частиною дев'ятою статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
44. Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
45. У мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відсутні висновки, що спір у справі виник саме з неправильних дій Відповідача, і Верховний Суд не встановив зворотного; рішення ухвалено на користь Відповідача.
46. Зловживання Відповідачем процесуальними правами також не підтвердилося, а Скаржник наявності відповідних зловживань не довів.
47. Суд також відхиляє доводи Скаржника, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
48. Як вже було зазначено, з урахуванням задоволення позову Скаржника у суді першої інстанції та відмову в позові ОСОБА_2 , Відповідач не мав правових підстав для стягнення судових витрат зі Скаржника, натомість мав право заявити їх до стягнення з ОСОБА_2 (що й було зроблено).
49. Втім, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові Скаржника, Відповідач на підставі пункту 2 частини першої, пункту 2 частини четвертої статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України одержав можливість стягнути з позивачів витрати, які були понесені ним, зокрема, у суді першої інстанції.
50. Вказане спростовує доводи Скаржника, згідно з якими Відповідач не мав права стягувати з нього судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення подавалася до одного позивача - ОСОБА_2 .
51. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у суді першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд встановив такі обставини.
52. З метою надання правничої допомоги у справі №910/11996/23 Скаржник (клієнт) та Адвокатське об'єднання "Президіум" уклали договори про надання правової допомоги від 29.07.2022 №29/07/2022 та від 06.12.2023 №06/12/2023, які є ідентичними за змістом.
53. Згідно з пунктом 1.1 вказаних договорів на умовах, передбачених ними, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених договорами.
54. Відповідно до пункту 6.1 договори укладені на невизначений строк і вступають в силу з дати їх підписання сторонами.
55. За умовами пункту 1.2.12 договорів їх предметом, зокрема, є представництво інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, забезпечення власними силами адвокатського об'єднання участі представника (юриста / адвоката) у судових засіданнях з розгляду справ клієнта, підготовка та подання процесуальних документів.
56. До кожного із договорів Скаржник та Адвокатське об'єднання "Президіум" підписали ідентичні за змістом додатки №1, відповідно до пунктів 1.9 та 1.11 яких встановлено, що ставки Адвокатського об'єднання за: складання процесуальних документів у справі (позов, відзив, заперечення на відповідь на відзив, клопотання, заяви, апеляційні скарги, касаційні скарги тощо) становлять 1000 грн / год.; участь у судовому засідання - 3 000 грн.
57. Згідно з пунктом 2.1 додатку №1 мінімальний оплачуваний час складає години.
58. З метою підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу Відповідач надав:
- розрахунок витрат на правничу (правову) допомогу у справі № 910/11996/23;
- копію підписаного сторонами акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних) робіт від 30.11.2023 №30/11/2023, згідно з яким Адвокатське об'єднання "Президіум" надало клієнту правову допомогу в справі №910/11996/23 вартістю 31 000 грн. До складу наданих послуг входять: підготовка відзиву на позов відповідно до статей 165, 178 ГПК України (фактичні затрати часу - 17 годин, загальна вартість послуги - 17 000 грн); підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі №910/11996/23 відповідно до статей 167, 1874 ГПК України (фактичні затрати часу - 5 годин, загальна вартість послуги - 5 000 грн); участь у судовому засіданні 04 жовтня 2023 року о 15 год. 30 хв. у справі №910/11996/23 за позовом (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн); участь у судовому засіданні 02 листопада 2023 року о 15 год. у справі №910/11996/23 (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн.); участь у судовому засіданні 30 листопада 2023 року о 16 год. у справі №910/11996/23 (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн);
- копію підписаного обома сторонами акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних) робіт від 21.03.2024 №21/03/2024, згідно з яким Адвокатське об'єднання "Президіум" надало клієнту правову допомогу в справі №910/11996/23 вартістю 9 000 грн та до складу наданих послуг входять: участь у судовому засіданні 17 січня 2024 року о 15 год. 30 хв. у справі №910/11996/23 (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн); участь у судовому засіданні 06 березня 2024 року о 16 год. 30 хв. у справі №910/11996/23 (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн); участь у судовому засіданні 21 березня 2024 року о 15 год. 30 хв. у справі №910/11996/23 (фактичні затрати часу - 1 година, загальна вартість послуги - 3 000 грн.).
У актах вказано, що замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.
59. Інтереси Відповідача представляв адвокат Янушевич Олександр Юрійович на підставі ордера серії АІ №1496889 від 21.11.2023.
60. Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані Відповідачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про їх належність і допустимість, підтвердження обставин реальності понесених витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
61. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
62. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
63. Позивачі заперечували проти задоволення заявлених до відшкодування розмірів витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на їх завищення та не співмірність зі складністю справи тощо, у тому числі змісту, обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи предмет спору, складність справи та необхідний обсяг роботи представника Відповідача, а також наголошували на необґрунтованості заявлених до стягнення сум.
64. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, виклав його резолютивну частину в редакції, згідно з якою відмовив у задоволенні заяв ОСОБА_2 та Скаржника про ухвалення додаткового рішення, стягнув у рівних частинах із ОСОБА_2 та Скаржника на користь Відповідача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, по 3 000 грн з кожного. В іншій частині у задоволенні заяви Відповідача відмовлено.
65. У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункти 179, 180) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
66. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справі "Єчюс проти Литви").
67. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
68. Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Близький за змістом висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
69. Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
70. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
71. Згідно з частиною шостою статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
72. Скаржник скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав їм відповідну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.
73. Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Суд звертає увагу на таке.
74. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які мають значення для справи, а саме заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення від 25.03.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11996/23.
75. Водночас згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням Скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
76. Таким чином, недостатніми є доводи про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження зазначених Скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
77. Інші аргументи Скаржника також потребують переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.
78. Верховний Суд, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
80. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
81. Суд апеляційної інстанції ухвалив постанову в оскаржуваній частині за наслідками повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи. Підстав для її зміни чи скасування з підстав, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не встановив.
Судові витрати
82. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі №910/11996/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець