02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа №910/4543/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Іщенко Г.М.,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва (Паламар П.І.)
від 24.09.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
від 09.04.2025 (повний текст складений 22.04.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна"
до російської федерації, яка діє через: 1. Міністерство оборони російської федерації,
2. Міністерство юстиції російської федерації,
про відшкодування шкоди в розмірі 16 741 398 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації, яка діє через Міністерство оборони російської федерації та Міністерство юстиції російської федерації, про стягнення 16 741 398 грн (457 808 доларів США / 429 807 євро) упущеної вигоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовані завданням Позивачу майнової (матеріальної) шкоди у вигляді упущеної вигоди внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що пов'язується зі значними фінансовими втратами, падінням обсягів надання послуг (падіння попиту на рекламу), скороченням виручки на 52,01% та збільшенням собівартості розміщення реклами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №910/4543/24, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- наявність опосередкованого зв'язку між збитковістю діяльності Позивача після початку широкомасштабного вторгнення російської федерації не вказує на можливість покладення таких збитків саме на відповідача. Загальний спад економіки, якого зазнала Україна у 2022 році, та відповідні втрати фактично мають загальний характер для усіх осіб-резидентів України;
- Позивач не довів, що поведінка відповідача перешкоджала пошуку нових видів послуг в обраному ним виді діяльності (реклама), нових контрагентів, аудиторії, ринків збуту тощо. Загальний характер протиправної поведінки відповідача прямо не тягне виникнення у Позивача права вимагати відшкодування непрямих втрат, структура яких є неоднорідною, зумовлених комплексом причин, які мають різну природу.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, та додатково зауважив:
- Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика №3904/1223). За змістом звіту про незалежну оцінку ринкової вартості упущеної вигоди Скаржника, заподіяної внаслідок військової агресії російської федерації, оцінювачі використовували міжнародні стандарти оцінки, однак не застосували вимог Методики №3904/1223, пославшись, що вона містить значні недоліки в частині оцінки упущеної вигоди. Втім, у звіті відсутнє належне обґрунтування відхилення від положень Методики №3904/1223, як це передбачено абзацом 3 пункту 1 розділу IV;
- здійснивши аналіз експертного звіту, встановлено, що у частині економічного дослідження він не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки і має значні недоліки, отже не може бути взятий до уваги навіть як імовірний доказ понесених Позивачем збитків. Результат такого звіту буде спотвореним через неврахування багатьох факторів, зокрема, дослідження кон'юнктури ринку, цін, конкуренції, факторів міжнародної економіки тощо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. 14 травня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, у якій просить скасувати їх і направити справу №910/4543/24 на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути з відповідача понесені Скаржником судові витрати.
7. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення:
- статей 76-79 ГПК України щодо критеріїв оцінки доказів. Судом апеляційної інстанції не було враховано принцип вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. В умовах воєнних дій, коли застосування традиційних методів оцінки є об'єктивно ускладненим або неможливим, документи, надані Скаржником, є єдиним доступним джерелом доказування;
- статті 86 ГПК України щодо належної оцінки доказів. Відхилення звіту про незалежну оцінку збитків лише через формальні невідповідності Методиці №3904/1223, без належного аналізу його змісту та можливості застосування міжнародних стандартів оцінки, суперечить вимогам щодо всебічності дослідження доказів. Крім того, не враховано принцип переваги більш вагомих доказів, коли наявність численних документів, що підтверджують збитки, не отримала належного правового висновку;
- статті 41 Конституції України щодо тлумачення судами попередніх інстанцій порушення права власності на користь країни-агресора. Дотримуючись формальних вимог процесуального законодавства щодо доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, суди, на переконання Скаржника, недостатньо врахували об'єктивні складнощі, з якими зіштовхується сторона при доказуванні в умовах збройного конфлікту, що фактично обмежило можливість реального відновлення його майнових прав;
- статті 8 Конституції України, статті 11 ГПК України щодо порушення принципу верховенства права. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди продемонстрували формальний підхід до розгляду справи, що виразилося у недостатньо мотивованому відхиленні наявних доказів без належного аналізу їх сукупного значення; ігноруванні специфіки правовідносин, що виникли внаслідок збройної агресії; відсутності комплексної оцінки міжнародно-правового контексту спору. Всупереч вимогам статті 11 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини суди не надали належного правового аналізу: 1) спеціальному характеру спірних правовідносин; 2) можливості аналогового застосування норм в умовах правового вакууму.
Відтак, на думку Скаржника, актуальним є формування єдиної судової практики щодо критеріїв оцінки належності, допустимості та достатності доказів в умовах обмежених можливостей їх збору з метою ефективного захисту прав осіб постраждалих від агресії російської федерації.
8. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. Скаржник є юридичною особою - резидентом України, діє на підставі власного установчого документа (статуту).
10. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Скаржник (код ЄДРПОУ 40496743) зареєстрований 20 травня 2016 року за адресою: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Сім'ї Прахових, будинок 58/10.
11. Видами діяльності Скаржника є: 73.11 Рекламні агентства (основний); 62.01 Комп'ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на вебвузлах і пов'язана з ними діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
12. Скаржник вказує, що він належить до групи Dentsu Ukraine. Створюючи інновації, вже 10 років Dentsu Ukraine, як представник в Україні одного з найбільших холдингів у сфері медіа, digital та комунікаційних послуг, будує бренди і розвиває їх в Україні та за її межами.
Основним джерелом прибутку Скаржника є комісія за надання послуг з розміщення реклами в різних медіаканалах. Робота підприємства була прибутковою протягом всього аналізованого періоду, чистий прибуток складав 1,4-4,5 млн грн. Водночас, попри отримання прибутку за 9 місяців 2022 року в розмірі 1,6 млн грн, виручка за цей період скоротилася на 52,01% у перерахунку на річний вимір. Основними факторами, що вплинули на фінансовий результат роботи підприємства у 2022 році, є падіння обсягів надання послуг (падіння попиту на рекламу) у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, збільшення собівартості розміщення реклами, виплати підприємством заробітних плат працівникам у повному обсязі, попри скорочення обсягів діяльності.
13. У період 2019-2022 років з метою здійснення своєї господарської діяльності Скаржник вчинив 40 правочинів про надання рекламних послуг, а саме з:
- ТОВ "Лайфселл" від 01.11.2021 №АМ21USE484;
- РА ТОВ "АІТІ" від 27.12.2019 №271219ПМУАІ;
- ТОВ "Медіапул" від 15.02.2021 №15/02/2021, від 03.02.2021 №03/02/2021, від 15.01.2021 №15/01/2021, від 26.02.2021 №26/02/2021, від 02.01.2021 02/01/2021, від 15.03.2021 №15/03/2021, від 10.03.2021 №10/03/2021, від 03.01.2022 №03/01/2022, від 29.03.2021 №29/03/2021, від 01.09.2021 №01/09/2021;
- ТОВ "АММ РІА" від 27.12.2019 №27122019ПмуАмм;
- ТОВ "АМ Централ Сервіс Україна" від 15.02.2021 №15/02/2021, від 25.01.2021 №25/01/2021, від 25.06.2021 №25/06/2021, від 04.01.2021 №04/01/2021, від 30.08.2021 №30/08/2021, від 27.12.2019 №27122019;
- ТОВ "Адпро Україна" від 27.12.2019 №АД-ПМУ271219;
- ТОВ "Сігма УА" від 01.10.2021 №ПМУ 10/21;
- ТОВ "Нестле Україна" від 01.08.2020 №00002923;
- ТОВ "Саміт Моторз України" від 28.09.2020 №28092020; ПМУ 14/20;
- ТОВ "Тселл" від 27.12.2019 №ПМУ-12/19;
- ТОВ "Біонорика" від 20.01.2020 ПМУ №02/20;
- ТОВ "Навігарор РІА" від 27.1.2019 №27/12/2019;
- АТ Банк "Кредит Дніпро" від 14.06.2021 №БКД-14062021;
- АТ "Креді Агріколь Банк" від 31.03.2021 №ПМУ02-1/21;
- ТОВ "ЛВН Лімітед" від 06.04.2020 №ПМУ-06/20;
- ТОВ "Айті Софтвер Солюшнс" від 17.01.2022 №2;
- ТОВ "Робота Інтернешнл" від 22.07.2021 №ПМУ08/21;
- ТОВ "Ново Нордіск Україна" від 14.04.2020 №MR/09012020;
- ТОВ "Майолі Україна" від 25.02.2022 №ПМУ03/22;
- ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" від 01.01.2022 №ПМУ 02/22;
- ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" від 11.11.2019 №ПМУ 18/19;
- ТОВ "Глассо" від 12.08.2022 №12/08/22;
- ТОВ "Навчально-виховний комплекс "Золоче" від 19.06.2019 №ПМУ-11/19;
- ТОВ "Магія текстилю" від 01.12.2019 №ПМУ 17/19;
- ТОВ "Укравіт Агро" від 01.02.2021 № ПМУ23/21;
- Gipanis GmbH №070722.
Строком виконання зазначених договорів є 2022 рік.
14. Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості упущеної вигоди Скаржника, заподіяної внаслідок військової агресії російської федерації, станом на 31 грудня 2022 року така упущена вигода склала (без урахування ПДВ) 16 741 398 грн, що еквівалентно 457 808 доларам США / 429 807 євро.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
Щодо повноважень національних судів України розглядати спори у справах за позовом до російської федерації про стягнення збитків; визначення права, яке підлягає застосуванню
16. Предметом позову в цій справі є стягнення збитків у виді упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій російської федерації - військової агресії проти України.
17. Відповідно до частини першої статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
18. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
19. Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
20. Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковані у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року.
21. Обидві Конвенції передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
22. Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31 липня 2006 року, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.
23. Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов'язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.
24. Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 12 вересня 2002 року, Україна має зобов'язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.
25. Отже, застосування судового імунітету росії та відмова у розгляді по суті позову в цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до означених Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №463/14365/21).
26. У постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд наголосив, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави -України, що закріплено в Статуті Організації Об'єднаних Націй". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача.
27. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
28. Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру (частина перша статті 1 Статуту Організації Об'єднаних Націй).
29. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
30. Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав росію припинити військову агресію проти України.
31. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй також прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права, порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
32. Водночас на момент розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022, системно продовжуючи військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення і цивільних об'єктів всупереч нормам міжнародного права.
33. Оскільки предметом позову в цій справі є відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті Організації Об'єднаних Націй, Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку судовий імунітет росії не поширюється на спірні правовідносини.
34. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 у справі №463/14366/21, від 20.11.2024 у справі №905/17/24.
35. Отже, національні суди України мають повноваження розглядати спори у справах за позовом до російської федерації про стягнення збитків.
36. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
37. З огляду на те, що події, які стали підставою для вимог Скаржника про відшкодування збитків, відбулися на території України, при розгляді цього спору застосовується матеріальний закон України.
Щодо вирішення спору по суті
38. Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
39. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
40. Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
41. За змістом частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
42. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
43. Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
44. Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
45. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
46. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
47. Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
48. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
49. Щодо вини, частина друга статті 1166 ЦК України у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
50. Втім, у контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
51. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
52. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані особою за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
53. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок №326).
54. За змістом пункту 1 Порядку №326 він встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19 лютого 2014 року.
55. Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
56. Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до Постанови №326), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Цим же додатком до Порядку визначено, що збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та / або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).
57. Об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 додатку до Порядку №326).
58. Відповідно до пункту 8 додатку до Порядку №326 метою оцінки збитків є:
визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);
визначення упущеної вигоди;
визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.
59. Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції в справі, що переглядається, під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання застосовується Методика №3904/1223.
Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в Методиці №3904/1223, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, які розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.
Методика №3904/1223 є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Методика №3904/1223 передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.
60. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
61. Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
62. За обставинами цієї справи Скаржник надав звіт про незалежну оцінку ринкової вартості упущеної вигоди, заподіяної внаслідок військової агресії російської федерації. Відповідно до звіту станом на 31 грудня 2022 року упущена вигода склала (без урахування ПДВ) 16 741 398 грн, що еквівалентно 457 808 доларам США / 429 807 євро.
63. Суди попередніх інстанцій встановили, що оцінювачі за завданням Скаржника визначали розмір його упущеної вигоди, зокрема, станом на 31 грудня 2022 року, тобто оцінка проведена у тому числі за період після 23 лютого 2022 року.
64. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд погоджується, що приписи Методики №3904/1223 підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
65. Суд апеляційної інстанції, дослідивши поданий звіт, дійшов висновку, що він не містить належного обґрунтування відхилення від положень Методики №3904/1223, як це передбачено абзацом 3 пункту 1 розділу IV.
66. При цьому Міжнародні показники і стандарти оцінки не можуть застосовуватися безвідносно до Порядку №326 та Методики №3904/1223.
Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №905/17/24.
67. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (постанова Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №910/3317/21).
68. Втім, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, наявність опосередкованого зв'язку між збитковістю діяльності Позивача після початку широкомасштабного вторгнення російської федерації не вказує на можливість покладення таких збитків саме на відповідача. Загальний спад економіки, якого зазнала Україна у 2022 році, та відповідні втрати фактично мають загальний характер для усіх осіб-резидентів України.
69. У цій справі суди не встановили, а Скаржник не довів, що поведінка відповідача перешкоджала пошуку нових видів послуг в обраному ним виді діяльності (реклама), нових контрагентів, аудиторії, ринків збуту тощо. Загальний характер протиправної поведінки відповідача прямо не тягне виникнення у Скаржника права вимагати відшкодування непрямих втрат, структура яких є неоднорідною, зумовлених комплексом причин, які мають різну природу.
70. Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
71. Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
72. Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
73. При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
74. Дослідивши подані Скаржником докази, суди не встановили прямого причинно-наслідкового зв'язку між збитковістю діяльності Позивача - заявленою упущеною вигодою в розмірі 6 741 398 грн (457 808 доларів США / 429 807 євро), та початком широкомасштабного вторгнення російської федерації; вказали, що поданий Скаржником звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки і має значні недоліки, отже не може бути взятий до уваги навіть як імовірний доказ понесених Позивачем збитків.
75. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
76. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. Ураховуючи наведене, а також з огляду на те, що доводи касаційної скарги не містять питань права чи правозастосування, а цілковито зводяться до потреби переоцінки доказів, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
78. Скаржник вказує на актуальність формування єдиної судової практики щодо критеріїв оцінки належності, допустимості та достатності доказів в умовах обмежених можливостей їх збору з метою ефективного захисту прав осіб постраждалих від агресії російської федерації.
79. Водночас у цій частині норми ГПК України є загальними та не зазнали змін, які б певним чином трансформовували стандарт доказування у спорах про стягнення збитків з країни-агресора; позиція Скаржника зводиться до власного суб'єктивного тлумачення положень про докази та доказування з посиланням на специфіку спору в справі №910/4543/24, однак вказане не узгоджується з дійсним змістом статей 76-79, 86 ГПК України.
80. Верховний Суд зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
81. Отже, не допускається визнання судом певного твердження позивача лише через відсутність його спростування відповідачем.
82. У цій справі право Скаржника на відшкодування збитків (упущеної вигоди) не ставилося під сумнів, однак він не довів за допомогою належних, допустимих і достатніх доказів (1) розмір упущеної вигоди, яка, за його твердженням, становить 6 741 398 грн (457 808 доларів США / 429 807 євро) та (2) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між винною протиправною поведінкою відповідача і заявленими до стягнення збитками.
83. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права та / або порушення норм процесуального права, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
85. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
86. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
87. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №910/4543/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Баранець