вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2178/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Яковенко М.С., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ»
61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Весніна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43834797
до Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО»
08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача - Зуб С.Ю., посвідчення адвоката №002280 від 24.10.2018, ордер серії АХ №1203641, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002280;
відповідача - Желінська Т.М., довіреність №238/22 від 19.12.2024;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№3328 від 15.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» до Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача за договором про закупівлю послуг №15/16 від 22.06.2022 та додатком № 1 до договору №15/16 від 22.06.2022, у зв'язку з чим, позивачем заявляється до стягнення 1018800,00 грн основного боргу, 30755,80 грн інфляційних втрат, 11556,00 грн 3% річних, 104301,74 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та судові витрати.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2024 позовну заяву (вх.№3328 від 15.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» до Публічного Акціонерного Товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2178/24 за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для сторін.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№9864/24 від 11.09.2024) про відкладення (перенесення) розляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9934/24 від 13.09.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№10067/24 від 16.09.2024).
У судове засідання 17.09.2024 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через підсистему ЄСІТС “Електронний суд».
Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до тверджень, що вказані у відзиві на позовну заяву, підставою для несплати спірної у справі заборгованості є, зокрема, відсутність складеної позивачем податкової накладної за актом здачі-приймання послуг №30 від 29.03.2024 на суму 1018800,00 грн, якої немає також у матеріалах справи, судом враховане, що до відповіді на відзив не додана ця податкова накладна, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» копії податкової накладної щодо спірної господарської операції за актом здачі-приймання послуг №30 від 29.03.2024 на суму 1018800,00 грн, що складений за договором між сторонами справи №15/16 від 22.06.2022, з доказами внесення цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, в порядку частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 задоволено клопотання позивача про відкладення (перенесення) розляду справи (підготовчого засідання), відкладено розгляд справи на 26.09.2024 об 11:30 та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» копії податкової накладної щодо спірної господарської операції за актом здачі-приймання послуг №30 від 29.03.2024 на суму 1018800,00 грн, що складений за договором між сторонами справи №15/16 від 22.06.2022, з доказами внесення цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№10379/24 від 23.09.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення (вх.№10372/24 від 23.09.2024) на відповідь на відзив.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№10541/24 від 26.09.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№10543/24 від 26.09.2024).
У судове засідання 26.09.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2024 відкладено підготовче засідання на 05.11.2024.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№12396/24 від 05.11.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№8718 від 05.11.2024).
У підготовче засідання 05.11.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 05.11.2024 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення доказів (вх.№12396/24 від 05.11.2024) про визнання причин пропуску строку на подання доказів поважними, поновлення пропущеного строку та долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 05.11.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№9329/24 від 26.11.2024).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№13744/24 від 02.12.2024).
У підготовче засідання 05.12.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 05.12.2024, за наслідками розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№9329/24 від 26.11.2024) суд дійшов висновку про її задоволення, у зв'язку із відповідністю вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України та підписанням заяви уповноваженим представником позивача та про відповідне надання дозволу відповідачу подати додаткові письмові пояснення щодо збільшеного розміру позовних вимог, в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовчому засіданні 05.12.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2025.
У судове засідання 28.01.2025 з'явились представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні 28.01.2025, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №911/2178/24.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правничу допомогу на 04.03.2025 о 16:00.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№2540/25 від 25.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частин 1-5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю заяви вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 призначено провести судове засідання у справі №911/2178/24, що призначене на 04.03.2025 о 16:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 2549/2025 від 25.02.2025).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №2551/2025 від 25.02.2025).
04.03.2025 у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2178/24, суд.
встановив:
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12) частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховано, що рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2025 позов (вх.№3328 від 15.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» до Публічного Акціонерного Товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення заборгованості задоволено частково, при цьому закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу пов'язане зі сплатою відповідачем цієї заборгованості після відкриття провадження у справі.
За заявою позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2178/24 заявлено про покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 140250,00 грн.
Відповідач у відзиві на заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу (вх. №2551/2025 від 25.02.2025) та в заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 2549/2025 від 25.02.2025) вказує про свою незгоду з вимогою позивача про покладання на відповідача 140250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на необгрунтованість визначення цієї суми та її надмірність та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, заявляє суду про зменшення цих судових витрат до 2749,80 грн (розміру, що обгрунтований та підтверджений доказами).
В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду розрахунок розміру винагороди адвоката за надання правової (правничої) допомоги у господарській справі, копії посадочних документів, копію акту наданих послуг №1 від 28.01.2025, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію рахунку на оплату №2 від 27.01.2025, рахунку №3 від 01 липня 2024, рахунку №14 від 04.11.2024, рахунку №16 від 21.11.2024, рахунку №19 від 30.12.2024, копію договору про надання юридичних послуг №1/07-1 від 01.07.2024 та копії платіжних інструкцій.
Так, відповідно до договору про надання юридичних послуг №1/07-1 від 01.07.2024, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» як замовником та Фізичною-особою підприємцем Зуб Світланою Юріївною як виконавцем виконавець зобов'язується за завданням другої сторони - замовника надати певні юридичні послуги, вказані в цьому договорі, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, якщо інше на встановлено договором.
Згідно з актом наданих послуг №1 від 28.01.2025 виконавцем були виконані такі роботи (надані такі послуги): підготовка до судового розгляду справи, складання позову, визначення правової позиції по справі №911/2178/24 на суму 51000,00 грн, витрати на відрядження на суму 7400,00 грн, витрати на відрядження на суму 16600,00 грн, складання всіх процесуальних документів, ознайомлення з документами від відповідача, вирішення питання щодо укладання мирової угоди, участь у судових засіданнях, інші консультації по справі на суму 65250,00 грн. Всього на суму 140250,00 грн.
За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2178/24, суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, суд має визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, після чого здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Стосовно порядку обчислення гонорару адвоката позивача, суд зазначає таке.
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, для визначення розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Враховуючи вказане, відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, за результатом дослідження заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документів, якими позивач обгрунтовує вказані витрати, а також з урахуванням наявності обгрунтованих заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки розмір гонорару адвоката позивача не погоджений у договорі між позивачем та адвокатом (або в будь-якому іншому документі) ані у фіксованому розмірі, ані порядком його визначення (вартістю години роботи адвоката чи вартістю конкретних послуг), що суперечить статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відтак, не може бути взято судом як підстава для покладення таких витрат на іншу сторону, оскільки такі витрати у розмірі 140250,00 грн обрані позивачем та адвокатом довільно після того, як судом постановлено рішення, у більшій частині на користь позивача, отже, до ухвалення рішення суду витрати позивача на правничу допомогу не містили ознак неминучих, реальних та необхідних, а їхній розмір нічим не обгрунтований, оскільки за Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат зобов'язаний погодити вартість своїх послуг у письмовому договорі з клієнтом до надання таких послуг.
Також судом врахована відсутність розміру орієнтовного розрахунку цих витрат в позовній заяві, інша нічим не обгрунтована сума 80000,00 грн, яку позивач назвав плановим розміром витрат на правову допомогу за клопотанням про стягнення судових витрат (вх.№8718 від 05.11.2024) та остаточно заявлені витрати у розмірі 140250,00 грн, обрахунок яких не грунтується на попередіх домовленостях адвоката з позивачем щодо гонорару за договором.
Зважаючи на вказане, частина судових витрат позивача на гонорар адвоката як нічим не підтверджена довільна сума, що погоджена позивачем та його адвокатом постфактум прийнятого на користь сторони рішення суду, не підлягає покладенню на відповідача, а підлягає залишенню за позивачем.
Також позивачем заявлені судові витрати на транспортні послуги АТ "Укрзалізниця" для прибуття адваката позивача у судові засідання, на підтвердження чого позивачем надані посадочні документи.
Відповідно до пункту 3.9. договору про надання юридичних послуг №1/07-1 від 01.07.2024, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» як замовником та Фізичною-особою підприємцем Зуб Світланою Юріївною як виконавцем окремо оплачуються замовником виконавцю транспортні витрати та витрати, пов'язані з відрядженням.
З огляду на те, що оплата цих витрат позивачем передбачена договором між ним та адвокатом, адвокат брала участь у судових засіданнях та надала належні докази цих витрат - посадочні документи АТ "Укрзалізниця", суд дійшов висновку, що такі витрати є реальними, обгрунтованими і такими, наявність зобов'язання з оплати яких встановлено позивачу за договором, отже, вони підлягають розподілу між сторонами, з урахуванням такого.
У судовому засіданні 04.03.2025 при огляді доказів, що надані на підтвердження судових витрат позивача з'ясовано, що представником позивача помилково надано два посадкові документи на відправлення з міста Києва до міста Харкова "Київ-Харків" 25.09.2025 та 26.09.2024, на підтвердження витрат позивача на відрядження адвоката для участі представника в одному і тому ж судовому засіданні 26.09.2024, у зв'язку з чим, представник позивача надала усні пояснення про помилковість такого надання і заявила про врахування в якості доказів понесення судових витрат посадковий документ 26.09.2024.
З огляду на вказане, за посадковими документами підтверджені транспортні витрати адвоката позивача у розмірі 2749,80 грн (за посадковими документами, що надані позивачем за винятком посадкового документу "Київ-Харків" 25.09.2025, а саме за посадковими документами: 28.01.2025 на суму 432,12 грн, 28.01.2025 на суму 432,12 грн, 06.11.2024 на суму 558,79 грн, 05.11.2024 на суму 529,42 грн, 26.09.2024 на суму 797,35 грн), які підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині суми щодо якої провадження у справі закрито - на відповідача, оскільки закриття провадження у справі в цій частині відбулось у зв'язку зі сплатою відповідачем цієї заборгованості після відкриття провадження у цій справі.
З огляду на викладене, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, за результатом аналізу змісту та порядку обрахунку вартості наданої в межах цієї справи правничої допомоги, що відображена в акті №1 наданих послуг від 28.01.2025, який складений після ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути розподілена між сторонами повністю та покладена на відповідача в частині гонорару адвоката, обгрунтованість та реальність якого не доведена суду, відтак, з урахуванням всіх вищезазначених аспектів, справедливою та співрозмірною є компенсація відповідачем підтверджених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2355,76 грн, розмір інших витрат позивача на правничу допомогу для цілей їх розподілу між сторонами суд не може визначити, оскільки йому не надано погоджених позивачем та адвокатом критеріїв встановлення такого розміру.
При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі.
Виходячи з наведених вище критеріїв оцінки та необхідності вищевказаних послуг та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом цієї справи, підлягають розподілу на відповідача у сумі 2355,76 грн - пропорційно до розміру позовних вимог (85,67 % задоволених позовних вимог з урахуванням добровільної сплати відповідачем суми основної заборгованості під час розгляду справи).
Керуючись статтями 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі №911/2178/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Весніна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43834797) 2355,76 грн (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень сімдесят шість копійок) витрат, що понесені позивачем на професійну правничу (правову) допомогу.
3. У задоволенні решти вимог позивача за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ» (вх.№1109 від 03.02.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі №911/2178/24 - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 08.09.2025.
Суддя С.О. Саванчук