вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3018/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Нікітіна С.В., розглянув матеріали
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури
01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996
в інтересах держави в особі 1) Фонду державного майна України
01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, код ЄДРПОУ 00032945
2) Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 45-А, код ЄДРПОУ 37472282
3) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9, код ЄДРПОУ 37641918
до 1) ОСОБА_1
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ;
2) ОСОБА_2
АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ;
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
03039, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 50, код ЄДРПОУ 43173325
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"
09030, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Великополовецьке, вул. Жовтнева, буд. 174, код ЄДРПОУ 25295152
про витребування у власність держави нерухомого майна
за участі представників сторін:
прокурора: Попельнюк В.В., посвідчення прокурора України №069085 від 01.03.2023;
позивача-1: Руденко К.М., посвідчення головного спеціаліста серія ПС №003708 від 17.01.2024, наказ №1322к від 21.12.2023;
позивача-2: ОСОБА_3 , посвідчення Державного агентства меліорації та рибного господарства України від16.11.2022, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
позивача-3: не з'явився;
відповідача-1: Євсєєв М.В., посвідчення адвоката України №5206/10 від 28.08.2014, ордер серія АІ №1497839 від 20.11.2023;
відповідача-2: не з'явився;
третьої особи-1: Зікрата М.М., паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 від 28.12.2000, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
третьої особи-2: Войцеховський М.Ю., посвідчення адвоката України №1679 від 27.06.2019, ордер серія АІ №1137716 від 30.07.2021;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2588/23 від 29.09.2023) заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування у власність держави нерухомого майна.
Прокурор у позові заявляє про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави належні їм частки (по частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічні споруди ставків за реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613598232240; 1613625332240; 1613637132240; 1613703332240; 1613691232240, 1613603732240; 1613617632240.
Заступником керівника Київської обласної прокуратури 27.10.2023 подано заяву (вх. №192/23 від 27.10.2023) про забезпечення позову у справі № 911/3018/23, в якій прокурором заявлено про накладення арешту на нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставків у складі: ставка «Сільський» («Боговик») (гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 9,78 м); ставка «Верхній» (дамба довжиною 190 м; гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 2,2 м); ставка Нагульний Н-1 (гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 18 м; гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м); ставка зимувального ЗС-2 (дамба довжиною 318 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 9 м); ставка зимувального ЗС-1 (дамба довжиною 136 м; гідроспоруда типу «Монах» № 1а з водовиводом довжиною 9 м; гідроспоруда типу «Монах» № 1б з водовиводом довжиною 9 м); ставка «Боговик» (дамба довжиною 190 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 15 м; гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 11,5 м); ставка «Нижній» (дамба довжиною 167 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 18 м; гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м), що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський (нині - Білоцерківський) район, село Антонів, вулиця Садова, 1, за наступними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613598232240, 1613625332240, 1613637132240, 1613703332240, 1613691232240, 1613603732240, 1613617632240, про витребування якого у власність держави заявлено у позові.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №19663/23 від 16.10.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про забезпечення позову (вх. №192/23 від 27.10.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 заяву прокурора (вх. №192/23 від 27.10.2023) про забезпечення позову у справі № 911/3018/23 задоволено повністю.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідачів надійшов спільний відзив на позовну заяву (вх. №20563/23 від 31.10.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2023 проведення підготовчого засідання суду призначено на 21.11.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява (вх. №20671/23 від 01.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 та відповідача-2 надійшов спільний відзив на позовну заяву (вх. №21242/23 від 10.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 та відповідача-2 надійшло спільне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №21419/23від 14.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача-3 надійшло клопотання (вх. №4494/23 від 15.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання (вх. №4663/23 від 20.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання (вх. №9208/23 від 20.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи (вх. №21811/23 від 21.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. №21851/23 від 21.11.2023).
У судове засідання 21.11.2023 з'явились прокурор, представник позивача-1, відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2, представники позивача-2, позивача-3 та відповідача-2 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.
У судовому засіданні 21.11.2023 судом розглянуті клопотання третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023), клопотання прокурора (вх. №9208/23 від 20.11.2023) про продовження строку на подання відповіді на відзив, пояснення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" щодо позову прокурора (вх. №21301/23 від 13.11.2023), клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи (вх. №21811/23 від 21.11.2023), також постало питання продовження третім особам строку подання пояснень третьої особи, учасникам справи строку подання відповідей на пояснення третіх осіб, прокурору та позивачам строку подання відповідей на відзив на позовну заяву.
Суд відзначає, що клопотання про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023) та пояснення третьої особи щодо позову прокурора (вх. №21301/23 від 13.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" подані представником - адвокатом Войцеховським М.Ю.
За результатами оцінки судом вказаних клопотання та пояснень, суд дійшов висновків про відсутність підстав для їх прийняття судом та про повернення їх заявнику без розгляду, з таких підстав.
Клопотання про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023) та пояснення третьої особи щодо позову прокурора (вх. №21301/23 від 13.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" не містять відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка їх подає, а також, за перевіркою суду, заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (код ЄДРПОУ 25295152) не зареєструвало електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення.
За абзацом 1 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відтак, клопотання про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023) та пояснення третьої особи щодо позову прокурора (вх. №21301/23 від 13.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі абзацу 1 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку із невідповідністю їх вимогам частини першої цієї статті.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, має зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
При цьому, згідно з абзацом 2 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
На підтвердження відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, судом додано до матеріалів справи відповідь № 282910 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".
Зважаючи на вищевказане, клопотання про закриття провадження у справі (вх. №21300/23 від 13.11.2023) та пояснення третьої особи щодо позову прокурора (вх. №21301/23 від 13.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі азбацу 2 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку з тим, що її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Одночасно, суд роз'яснює заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, заявник не обмежений у повторному зверненні до суду з відповідним клопотанням після усунення вищевказаних недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 судове засідання призначено на 21.12.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про (вх. №4910/23від 27.11.2023) долучення доказів до матеріалів справи.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про (вх. №4905/23від 27.11.2023) долучення доказів до матеріалів справи.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-2 надійшло клопотання (вх. №22338/23від 30.11.2023) про закриття провадження у справі та пояснення третьої особи щодо позову прокурора (вх. №22339/23 від 30.11.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Сквирського відділу державної виконавчої служби надійшов лист (вх. №740/23від 01.12.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Сквирського відділу державної виконавчої служби надійшов лист (вх. №739/23від 01.12.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора прийшло заперечення на клопотання (вх. №5250/23 від 06.12.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача-2 надійшли пояснення щодо позову (вх. №5284/23 від 07.12.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №22909/23 від 12.12.2023), відповідь на пояснення третіх осіб (вх. №22910/23 від 12.12.2023) та пояснення щодо позовної заяви (вх. №22908/23 від 12.12.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшли заперечення (вх. №23066/23від 14.12.2023).
У судове засідання 21.12.2023 з'явились прокурор, представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2. Представник позивача-3 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд», представник відповідача-2 не з'явився, копія ухвали суду про дату, час та місце судового засідання, що направлена йому судом поштовим зв'язком, знаходиться у точці видачі поштового відділення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2023 закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.01.2024.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника третьої особи-2 надійшло клопотання (вх. №638/24від 24.01.2024) про ознайомлення з протоколом судового засідання.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшло клопотання (вх. №1070/24від 24.01.2024) про ознайомлення з матеріалами справи.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява (вх. №1305/24від 29.01.2024) про застосування наслідків спливу позовної давності.
У судове засідання 30.01.2024 з'явився прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2, представник відповідача-1 та представник третьої особи-2, представник позивача-3, представник відповідача-2 та представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2023 судове засідання призначено на 22.02.2024.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли додаткові пояснення (вх. №1352/24 від 08.02.2024).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надійшла заява про зміну назви (вх. №1805/24 від 21.02.2024).
У судове засідання 22.02.2024 з'явився прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2, представник відповідача-1 та представник третьої особи-2. Представник позивача-3 та представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, не повідомлений.
У судовому засіданні 22.02.2024 всі присутні представники оголосили вступні слова, зупинились на стадії запитань, на наступне судове засідання відкладено стадію дослідження доказів та з'ясування обставин справи, у судовому засіданні оголошено перерву відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 повідомлено учасників справи про судове засідання 14.03.2024.
У судове засідання 14.03.2024 з'явився прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2, представник третьої особи-1 та представник третьої особи-2; представник третьої особи-3 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, копія ухвали, що направлена йому судом про дату, час та місце судового засідання знаходиться у відділенні поштового зв'язку.
У судовому засіданні 14.03.2024 розпочато стадію з'ясування обставин та дослідження доказів, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 04.04.2024 об 11:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання (вх.№3585/24 від 04.04.2024) представника відповідача-1 про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 04.04.2024 з'явились: прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2, представник третьої особи-1 та представник третьої особи-2.
Представник позивача-3 та відповідача-1 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, копія ухвали суду про дату, час та місце судового засідання знаходиться у відділенні поштового зв'язку.
У судовому засіданні 04.04.2024 продовжено стадію дослідження доказів та з'ясування обставин справи та розглянуті всі питання порядку з'ясування обставин справи.
Для надання учасникам справи можливості реалізувати свої процесуальні права на наступному судовому засіданні стадію дослідження доказів та з'ясування обставин справи не було закрито.
Відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановляє ухвалу у судовому засіданні про надання дозволу сторонам подати письмові пояснення з процесуального питання визначення прокурором трьох позивачів щодо одного предмету спору - у строк до 18.04.2024.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 30.04.2024 о 15:20, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2024 повідомлено учасників справи №911/3018/23, що судове засідання відбудеться 30.04.2024 о 15:20, за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108, у Господарському суді Київської області (зал судових засідань №2).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплембрибгосп» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3991/24 від 15.04.2024).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Київської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4178/24 від 17.04.2024).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№4647/24 від 30.04.2024).
У судове засідання 30.04.2024 з'явились прокурор, представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, третьої особи-1, третьої особи-2, представники позивача-3, відповідача-2 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись судом.
У судовому засіданні 30.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За результатом розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням позицій всіх учасників справи та вимог чинного законодавства суд
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2588/23 від 29.09.2023) заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури про витребування у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належні їм на праві власності частки (по частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставків у складі: ставка «Сільський» (інвентар. №172), реєстраційний номер ОНМ 1613598232240, а саме: гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 9,78 м, ставка «Боговик» (інвентар. №173), реєстраційний номер ОНМ1613603732240, а саме: дамба довжиною 190 м, гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 15 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 11,5 м, ставка «Нижній» (інвентар. №174), реєстраційний номер ОНМ 1613617632240, а саме: дамба довжиною 167 м, гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 18 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м, ставка «Верхній» (інвентар. №180), реєстраційний номер ОНМ 161362533240, а саме: дамба довжиною 190 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 2,2 м, ставка «Нагульний» Н-1 (інвентарний №190), реєстраційний номер ОНМ 1613637132240, а саме: гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 18 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м, ставка зимувального ЗС-1 (інвентарний №192), реєстраційний номер ОНМ1613691232240, а саме: дамба довжиною 136 м, гідроспоруда типу «Монах» №1а з водовиводом довжиною 9 м, гідроспоруда типу «Монах» №1б з водовиводом довжиною 9 м, ставка зимувального ЗС - 2 (інвентарний №193), реєстраційний номер ОНМ 1613703332240, а саме: дамба довжиною 318 м, гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 9 м, на користь держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Фонду державного майна України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватизація Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" спірних об'єктів державної власності здійснена з грубим порушенням вимог приватизаційного законодавства, що вказує на наявність підстав для вжиття прокурором заходів на захист інтересів держави, передбачених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Позиція прокурора.
Прокурор вказує, що під час опрацювання даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна зареєстровано 25.11.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" на підставі договору купівлі-продажу об'єктів державної власності шляхом викупу від 10.11.2020 №17/20 за такими реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613598232240, 1613625332240, 1613637132240, 1613703332240, 1613691232240, 1613603732240, 1613617632240.
Відповідно до відповідей на запити, які отримані обласною прокуратурою від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Фонду державного майна України від 12.09.2020 №15/4-222вих-22, від 30.09.2022 №15/4-248вих-22 установлено, що приватизація цього майна відбувалась особливим позаконкурентним способом, передбаченим статтею 16 Закону №2269-VIII, а саме: шляхом його викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" як балансоутримувачем майна, яке під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Сквирасільрибгосп», правонаступником якого є вказане товариство.
Як зазначає прокурор, такі дії вчинені з грубим порушенням вимог частини 2 статті 345 Цивільного кодексу України, статей 10, 11, 15, 16, 18 Закону №2269-VIII, статті 25 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII (що діяв на момент видання Регіональним відділенням наказу від 22.08.2019 №576), частини 4 статті 25 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX (що діяв на момент укладення між відповідачами договорів купівлі-продажу спірного майна), оскільки не дотримано умов та порядку приватизації спірних об'єктів державної власності, а саме: не здійснено його продажу на відкритому аукціоні чи за виключним правилом викупу як таких, що на той момент перебували в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплембрибгосп».
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що в процесі приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства ставковий фонд разом з гідроспорудами ставків був вилучений зі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп». Проте, гідроспоруди ставків використовувались товариством в господарській діяльності на підставі укладених з Фондом державного майна України договорів оренди, що спростовує те, що ці об'єкти перебували на балансі товариства, а, відтак, могли бути приватизованими шляхом викупу.
За договорами купівлі-продажу від 14.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» відчужило спірні об'єкти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, прокурором заявлені позовні вимоги до цих відповідачів про витребування спірного майна на користь законних власників, при цьому, на думку прокурора, при задоволенні позовних вимог, відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матимуть передбачену законом можливість відшкодувати завдані їм збитки за рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", так само як і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" матиме аналогічну можливість отримати справедливу сатисфакцію від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке провело незаконну приватизацію.
Витребування майна на користь законного власника, в даному випадку, буде обгрунтованим та законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний суспільний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власника від імені держави - уповноважених органів управління спірним державним майном.
Позиція Фонду державного майна України.
Вказує, що позов прокурора не підлягає задоволенню, оскільки процедура приватизації проведена в межах та у спосіб, що були передбачені на час її проведення законодавством України.
Позиція Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм».
Вказує, що Державне підприємство «Укрриба» належить до сфери управління Держрибаганства та підзвітній йому.
За повідомленням Державного підприємства «Укрриба», гідротехнічні споруди, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ «Сквирасільрибгосп» правонаступником якого є ТОВ «Сквираплемприбгосп», відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» не були передані на баланс Державного підприємства «Укрриба».
Зазначає, що державне майно (гідротехнічні споруди) не було передано ВАТ «Сквирасільрибгосп» на баланс Державному підприємству «Укрриба», як це передбачено наказом Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», і тому це майно протиправно вибуло з державної власності та на підставі договору купівлі-продажу об'єкта державної власності шляхом викупу від 10.11.2020 №17/20 перейшло у власність ТОВ «Сквираплемрибгосп».
Зважаючи на вказане, спірні за позовом прокурора об'єкти державної власності протиправно не передані на баланс Державного підприємства «Укрриба» та вибули з державної власності, тому Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм підтримує позовні вимоги прокурора.
Позиція Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Вказує, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 №825, органом приватизації спірного майна зазначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, відтак, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України не є органом приватизації спірного нерухомого майна, зокрема, щодо його відчуження за договором купівлі-продажу від 04.12.2020 №17/20, отже, позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного нерухомого майна на користь Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України не є належно обраним способом захисту порушених, на думку прокурора, інтересів держави.
Зважаючи на вищезазначене, вказує, що твердження прокурора, що агентство відновлення є органом, уповноваженим на здійснення функцій у спірних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави та державним органом, який не забезпечив належний захист інтересів держави шляхом витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, є безпідставними та необґрунтованими.
Позиція відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Проти позову прокурора заперечують, з огляду на таке.
Відповідачі вказують, що приватизація державного майна, що є предметом спору, відбулась відповідно до норм чинного законодавства, порушень інтересів держави уповноважений у цій сфері орган держави - Фонд державного майна України, не вбачає, а, відтак, відсутні й підстави для вжиття будь-яких заходів щодо їх захисту.
Так, обрання способу приватизації покладається саме на орган приватизації, ніхто не може впливати на прийняття органом приватизації рішень та/або перебирати на себе його функції.
Відповідачі зазначають, що майно вибуло з власності держави саме з волевиявлення держави на підставі наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проведеної процедури приватизації та відчуження спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Сквирасільрибгосп», а, в подальшому, відчуження відповідачу-1 та відповідачу-2.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що факт правомірності приватизації підтверджується листом Фонду державного майна України №10-50-24369 від 20.09.2023, в якому чітко зазначено, що підстави для відмови у задоволенні заяви про приватизацію спірних об'єктів в органу приватизації були відсутні і об'єкти державної власності приватизовані в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Також цим же листом наголошено, що при підготовці до укладання договору купівлі-продажу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях здійснено незалежну оцінку об'єкта приватизації відповідно до чинного законодавства, кошти відповідно до умов договору були сплачені в повному обсязі та надійшли до державного бюджету.
Відповідачі звертають увагу суду, що вищевказаним листом Фонд державного майна України підтвердив, що приватизація державного майна, що є предметом спору, відбулась відповідно до норм чинного законодавства, порушень інтересів держави Фонд державного майна України не вбачає, а, відтак, відсутні й підстави для вжиття будь-яких заходів щодо їх захисту.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Регіональне відділення вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Третя особа вказує, що згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишається після ліквідації підприємства та організації.
Так, відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України №908/68 від 19.05.1999 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але не перебуває на їх балансі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за №414/3707, управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні органом управління способу та умов подальшого використання майна, у межах чинного законодавства, відповідно до таких принципів як пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України, пунктом 1.4 розділу 1 Положення №908/68, визначені можливі способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів під час приватизації, але залишилось на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації.
Так, обрання певного способу приватизації належить до дискреційних повноважень органу приватизації, з урахуванням думки органу управління та наявних законодавчих підстав для застосування певного способу.
Враховуючи вищевикладені обставини, третя особа вказує, що прокурор намагається перебрати дискреційні повноваження органу приватизації, помилково обґрунтовуючи прийняті органом приватизації рішення як незаконні.
Окрім того, абсолютно недоведеним є порушення прав ані Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, ані Фонду державного майна України, ані Державного агентства меліорації та рибного господарства.
Регіональне відділення Фонду державного майна України вказує на те, що перед включенням спірних гідроспоруд до переліку об'єктів групи А у 2001 році, було отримано дозвіл Державного департаменту рибного господарства, наданий листом від 27.06.2001 №30-3-9-13/1051 (зазначена інформація міститься у листі Фонду державного майна України від 13.12.2004 №10-16-17018, є в матеріалах справи, оригінал якого в Регіонального відділення не зберігся). Крім того, варто враховувати і надані роз'яснення ДП «Проектна контора об'єднання Укррибгосп» Держрибгоспу України листом від 29.03.2002 №17 про те, що гідроспоруди рибницьких ставків є їх складовими частинами, які використовуються винятково з метою забезпечення основної діяльності підприємства, не можуть бути перепрофільовані та продані без нанесення збитку підприємству.
Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України вказує на те, що прокурором жодним чином не доведено яким саме чином мало місце порушення інтересів держави, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження права власності держави на спірне майно, а, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп".
Заперечує проти задоволення позову з огляду на таке.
У 2018 році набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», відповідно до статті 4 якого водосховища, водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем не підлягають приватизації.
Тобто, гідротехнічні захисні споруди є окремим об'єктом щодо яких наявні законодавчі обмеження на приватизацію. При цьому, визначальним є наявність саме статусу захисних.
Згідно з Експертним висновком-відповіді Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» від 2011 року приватизовані відповідачем об'єкти не мають статусу захисних гідротехнічних споруд.
Вказане підтверджується також висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09.08.2011.
У листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту «Укррічтранспроект» від 19.12.2018 №07/140 зазначено, що гідроспоруди рибогосподарських технологічних водойм не відносяться до захисних споруд.
Таким чином, спірні гідротехнічні споруди могли бути приватизовані.
У матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що спірні гідротехнічні споруди на момент приватизації не перебували на балансі третьої особи - товариства. Навпаки, доводи прокурора зводяться до того, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» не передало спірні гідротехнічні споруди на баланс органів, які зазначені у спільному наказі Міністерства аграрної політки України та Фонду державного майна України від №126/752, тобто, прокурором не заперечуються обставини того, що ці споруди продовжували знаходитися на балансі третьої особи -товариства аж до їх приватизації.
Відтак, приватизація спірних гідротехнічних споруд відбулась відповідно до вимог чинного, на той момент, законодавства.
Також третя особа вказує, що приватизовані ТОВ «Сквираплемрибгосп» спірні гідротехнічні споруди були включені у 2019 році до переліку об'єктів малої приватизації та перебували на його балансі, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №578 від 22.08.2019 про приватизацію спірних гідротехнічних споруд не був скасований чи визнаний протиправним, відсутні підстави для покладання на відповідачів негативних наслідків від помилок держави, якщо навіть припустити їх допущення, у процесі приватизації таких споруд.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп» вказує, що на момент укладення договорів купівлі - продажду від 14.02.2023 №2-56, 2-57, 2-58, 2-59, 2-60, 2-62, у Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно не було зазначено про права інших осіб на спірні гідротехнічні споруди або їх обтяження, відповідачі, які добросовісно покладалися на ці відомості, тобто не знали і не мали знати про існування таких прав чи обтяжень, набули права власності на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Також третя особа зазначає, що відсутні підстав вважати, що витребування у відповідачів спірних гідротехнічних споруд забезпечить справедливий баланс між інтересами суспільства, який полягає в отриманні доходу від приватизованого майна та інтересами відповідачів, які зазнають втручання в їх право власності.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам сторін та зважаючи на вимоги законодавства, суд дійшов таких висновків.
Сквирське сільськогосподарське - рибоводне господарство утворено на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області "Про реструктуризацію Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства" від 25.11.1998 № 5-25-6/483, згідно з яким указане державне підприємство поділено на окремі структурні підрозділи - Білоцерківське державне сільськогосподарське рибоводне підприємство, Сквирське сільськогосподарсько рибоводне господарство, Таращанське сільськогосподарсько рибоводне господарство, з передаванням останнім державного майна згідно з розподільчим балансом.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12.08.1999 № 5-25-7/15 Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп", яке у подальшому реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп".
План приватизації Сквирського сільськогосподарського - рибоводного господарства (далі - план приватизації) затверджено 11.08.1999 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Визначено перелік основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак, які не підлягали приватизації, а саме: ставок №1 "Хиполя" (інвентар. №163); ставок №3 "Монах" (інвентар. №165); ставок №4 "Берізка" (інвентар. №166); ставок №5 "Новий" (інвентар. №167); ставок №6 "Середній" (інвентар. №168); ставок № 7 "Лебідь" (інвентар. №169); ставок "Галецький" (інвентар. №171); ставок "Сільський" (інвентар. №172); ставок "Боговик" (інвентар. №173); ставок "Нижній" (інвентар. №174); ставок "Коханський" (інвентар. №175); ставок "Лазурівський" (інвентар. №176); ставок "Панський" (інвентар. №178) ставок "Мельниківський" (інвентар. №179); ставок "Верхній" (інвентар. №180); ставок №4 (інвентар. №182); ставок №5 (інвентар. №183); ставок №1 (інвентар. №186); ставок №2 (інвентар. №187); ставок №3 (інвентар. №188); ставок "Нагульний" (інвентар. №189); ставок "Нагульний" Н-І (інвентар. №190); ставок зимувальний 3с-1 (інвентар. № 192); ставок зимувальний 3с-2 (інвентар. № 193).
Пунктом 4 даного плану приватизації визначено, що майно, яке не підлягає приватизації, залишається на балансі підприємства, використовується за призначенням і утримується в технологічно справному стані. Управління цим майном здійснює Державний комітет рибного господарства України.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-11/3 від 22.02.2000 приватизацію ВАТ "Сквирасільрибгосп" визнано завершеною.
У постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 у справі №32/50, зокрема встановлено таке:
- 22.02.2000 ВАТ "Сквирасільрибгосп" та Фонд державного майна по Київській області склали акт прийому-передачі державного майна ВАТ "Свкирасільрибгосп", згідно з яким останній прийняв державне майно Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства вартістю 93572,00 грн, до якого не увійшли водогосподарські об'єкти, що згідно з Інструктивним листом Фонду державного майна України від 16.10.1998 не підлягають приватизації, а саме: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водоспуски, водопостачальні та скидні канали;
- 03.12.2004 між ВАТ "Сквирасільрибгосп" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області укладені договори оренди за №120-123 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, на підставі яких ВАТ "Свкирасільрибгосп" в строкове платне користування були передані гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області;
- 29.04.2005 Фонд державного майна України прийняв наказ №1119, пунктами 7-10 якого виключено з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об'єктів, що знаходяться на балансі ВАТ "Сквирасільрибгосп", а саме: гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.
Наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 № 37-30-10/4053, керуючись Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства вирішено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку.
Так, у додатку до цього наказу наведено перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства "Укрриба", зокрема, ВАТ "Сквирасільрибгосп", крім інвентарних об'єктів №190, 172, 168, 178, 189, 186, які передаються до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України.
Відповідно до пункту 2 вказаного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України, Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - Регіональні відділення):
- у тижневий термін надати Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України пропозиції до складу комісії з приймання-передачі майна;
- забезпечити приймання-передачу майна на баланс державного підприємства "Укрриба" у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (1482-98-п), в місячний термін з дня підписання цього наказу. Матеріали з приймання передачі подати до Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України у двотижневий термін з дня їх затвердження.
Крім цього, спільним наказом Фонду державного майна України та Державної служби автомобільних доріг України від 02.09.2003 №1547/448 до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України вирішено передати наступне державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп": розподільчу дамбу, розташовану в с. Антонів, ставок Нагульний Н-1, інвентарний номер 190; розподільчу дамбу, розташовану в с. Антонів, ставок Сільський, інвентарний номер 172; розподільчу дамбу, розташовану в с. Рогізна, ставок Середній, інвентарний номер 168; розподільчу дамбу, розташовану в с. Красноліси, ставок Панський, інвентарний номер 178; розподільчу дамбу, залізобетонний міст, розташовані в с. В. Половецьке, інвентарний номер 189; розподільчу дамбу, розташовану в с. В. Половецьке, ставок Зимувальний №1, інвентарний номер 186.
Проколом комісії від 24.09.2003, утвореної відповідно до наказу по Київському облавтодору №123 від 23.09.2003 постановлено передати гідроспоруди, які рахуються на балансі ВАТ "Свкирасільрибгосп" але не увійшли до статутного фонду і являються державним майном з балансу ВАТ "Свирасільрибгосп" на баланс Київського облавтодору без гідрорегулючих споруд.
Відповідно до актів приймання-передачі №1, 2 та 6 від 24.09.2003, затверджених головою Державної служби автомобільних доріг України, розподільчу дамбу, залізобетонний міст як трьох очкова труба (яка була складовими компонентами об'єкта за інв. №189), розподільчу дамбу на автодорозі (яка була складовим компонентом об'єкта за інв. №189) та розподільчу дамбу на автодорозі (яка була складовим компонентом об'єкта за інв. №186), що розташовані в с. В.Половецьке, було передано на баланс Київського облавтодору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (позивач у вказаній справі) звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (відповідач у вказаній справі) з листом за вих. №49 від 20.08.2018, в якому повідомило про намір скористатися правом на викуп спірних об'єктів державної власності та із заявою про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації за вх.№05-50-3803 від 20.08.2018.
Пунктом 2 до додатка № 3 "Перелік окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році" наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 № 825 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" до переліку об'єктів, що підлягають приватизації включено такі об'єкти державної власності: вулиця Садова, 174, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область, гідротехнічні споруди ставків у складі:
- ставка №2 (дамба довжиною 220,8 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м);
- ставка №3 (дамба довжиною 178 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 10 м);
- ставка "Нагульний" (дамба довжиною 222 м; дамба довжиною 3250 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м);
- ставка №4 (дамба довжиною 173 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 11 м);
- ставка №5 (дамба довжиною 117 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском 7 м та водонапуском довжиною 9 м);
- ставка №1 (дамба довжиною 138,3 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 10 м та водонапуском довжиною 11 м).
На виконання наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 №825 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (із змінами) наказом Регіонального відділення (відповідач-2 у вказаній справі) від 22.08.2019 №579 прийнято рішення про приватизацію об'єктів малої приватизації шляхом викупу, а саме: гідротехнічних споруд ставків у складі: ставок № 2, ставок № 3, ставок № 4, ставок № 5, ставок № 1 ставок "Нагульний", що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський (Сквирський) р-н, с. Великополовецьке, вул. Садова, 174.
Наказом Фонду державного майна України від 23.09.2019 №971 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (із змінами), внесено зміни щодо органу приватизації, а саме: з Регіонального відділення Фонду по Київській області на Регіональне відділення Фонду по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 №1140 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (зі змінами), внесено зміни щодо адреси розміщення гідроспоруди типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруди типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м), що розташовані за адресою: Київська область, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174а.
28.07.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта державної власності № 12/20, який зареєстровано в реєстрі за №719 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт малої приватизації - окреме майно - гідротехнічні споруди ставків, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174 у складі:
ставка №2 (дамба довжиною 220,8 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м);
ставка №3 (дамба довжиною 178 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 10 м);
ставка №4 (дамба довжиною 173 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 11 м);
ставка №5 (дамба довжиною 117 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском 7 м та водонапуском довжиною 9 м);
ставка №1 (дамба довжиною 138,3 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 10 м та водонапуском довжиною 11 м);
ставка, що знаходяться за адресою: Київська обдасть, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174а "Нагульний" (дамба довжиною 222 м; дамба довжиною 3250 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м), а покупець зобов'язується прийняти об'єкти приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в цьому договорі умови.
Згідно з пунктом 2.1. договору ціна продажу об'єкта приватизації встановлена на підставі висновку про вартість майна, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 20.12.2019 №330, становить 725235,60 грн.
27.08.2020 сторонами договору підписаний акт приймання-передачі вказаного вище державного майна.
Право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна зареєстровано 28.08.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" за такими реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613890732240 (гідроспоруда ставка №2); 1613942732240 (гідроспоруда ставка №3); 1613748132240 (гідроспоруда ставка №4); 1613763432240 (гідроспоруда ставка №5); 1613779332240 (гідроспоруда ставка №1), які розташовані за адресою: вулиця Садова, 174, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область та 1613204432240 (гідроспоруда ставка "Нагульний), яка розташована за адресою: вулиця Садова, 174а, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, площею 208,4322 га, та з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, площею 12,1540 га, які розташовані в Київській області, Сквирський район, село Великополовецьке, належать до земель водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та належать до комунальної форми власності (№ витягів НВ-0001668382023, НВ-0007392472021).
За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 зазначила, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
У цій справі прокурором заявлені вимоги про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави належні їм частки (по частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічні споруди ставків за реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613598232240; 1613625332240; 1613637132240; 1613703332240; 1613691232240, 1613603732240; 1613617632240.
Звертаючись до суду з віндикаційним позовом в інтересах держави, прокурор посилається на те, що, в цьому випадку, були відсутні правові підстави для приватизації спірного державного майна шляхом викупу на підставі статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та всі водні об'єкти, на яких знаходяться спірні гідротехнічні споруди є русловими ставками, більше того, ставок «Нагульний» є водосховищем, а тому договори про їх відчуження є недійсними та спірні гідротехнічні споруди підлягають поверненню у власність держави.
Оскільки на думку прокурора, балансоутримувачами спірних гідротехнічних споруд є ДП «Укрриба» та щодо інвентарних об'єктів №190, 172, 168, 178, 189, 186 - відповідний орган управління державним майном, через розташування на них об'єктів автодорожньої інфраструктури, то прокурор визначив Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм як позивача-2 і Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України як позивача-3.
Крім цього, оскільки спірне майно є державної форми власності, то Фонд державного майна України прокурором визначений як позивач-1.
Стосовно Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм як позивача-2 і Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як позивача-3 суд зазначає, що матеріали справи не містять і прокурором, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодекс України, суду не надано доказів того, що спірне майно передане їм на баланс, відтак, не вказано підстав чому саме ці органи визначені позивачами у справі.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно з частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Право власності на вказані вище спірні об'єкти зареєстровано 28.08.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів у цій справі) за такими реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна: 1613890732240 (гідроспоруда ставка №2); 1613942732240 (гідроспоруда ставка №3); 1613748132240 (гідроспоруда ставка №4); 1613763432240 (гідроспоруда ставка №5); 1613779332240 (гідроспоруда ставка №1).
Отже, держава позбавлена права володіння спірними гідротехнічними спорудами набувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для витребування майна, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.
Пункти 10.7-10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) .
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
З урахуванням вказаного, вимогу про витребування майна може пред'явити лише власник цього майна, у випадку, коли власником є держава - орган, уповноважений державою на управління спірним майном.
Отже, прокурором визначені як позивачі щодо всіх предметів спору одночасно Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-2) як балансоутримувач спірного майна та Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (позивач-3) як відповідний орган управління державним майном, через розташування на деяких спірних об'єктах об'єктів автодорожньої інфраструктури, при цьому, прокурором не наведено доводів про те, яким чином спірні об'єкти витребувати одночасно на користь держави в особі обох цих державних органів та якою мірою кожен з них може претендувати на спірне майно.
Крім цього, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331 об'єкт приватизації повертається до сфери управління органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до дати відчуження його в результаті повторного продажу.
У зв'язку із вказаним, прокурором визначений також третій позивач - Фонд державного майна України (позивач-1 в цій справі) щодо всіх спірних об'єктів одночасно, також без обгрунтування того, які підстави витребування предметів спору на користь держави в особі трьох її органів одночасно, прокурором, по суті, вказані в позові три різні альтернативні позивачі, обрати з яких має суд.
У даному випадку, прокурором обраний неефективний спосіб захисту, що не призведе до поновлення порушеного права інтересів держави, оскільки вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння має бути пред'явлена власником майна на його користь, тоді як прокурор заявляє про витребування майна на користь трьох суб'єктів одночасно, без розмежування позовних вимог щодо кожного з них, при цьому, рішення про задоволення позову, з огляду на різних стягувачів щодо одного і того самого майна, неможливо буде виконати та буде, по суті, альтернативним.
Відповідно до частини 7 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно із статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, суд не може виходити за межі позовних вимог і тих підстав, якими учасники справи обгрунтовують свої вимоги і заперечення, у цій справі прокурором не зазначалось про солідарне стягнення, позивачі, по суті, конкурують у справі за спірне майно, без визначення прокурором у позовній заяві на чию ж користь з них має бути витребуване спірне майно: Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-2 у справі), Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (позивач-3 у справі), Фонду державного майна України (позивач-1 у справі), без зазначення, яке саме майно на користь якої особи, а тому задоволення такої позовної вимоги не поновить порушеного права держави.
Більше того, відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). До структури Фонду державного майна України входять апарат та регіональні відділення (представництва). Фонд державного майна України утворює, реорганізовує та ліквідовує регіональні відділення (представництва) на підставі рішення Голови Фонду державного майна України. Регіональні відділення (представництва) Фонду державного майна України утворюються та діють як відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи. Регіональні відділення (представництва) діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації (стаття 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Рішенням, оформленим протоколом засідання комісії з вивчення питань ефективності управління державним майном від 21.11.2018, затвердженим наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.11.2018 №1015, вирішено, зокрема, включити спірні об'єкти державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Пунктом 2 до додатка № 3 «Перелік окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році» наказу Фонду державного майна України (позивач-1 у справі) від 16.08.2019 № 825 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації включено спірні об'єкти державної власності.
На виконання наказу Фонду державного майна України (позивач-1 у справі) від 16.08.2019 №825 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами) наказом Регіонального відділення (третя особа у справі) від 22.08.2019 №579 прийнято рішення про приватизацію об'єктів малої приватизації шляхом викупу.
Наказом Фонду державного майна України (позивач-1 в даній справі) від 23.08.2019 №971 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами), внесено зміни щодо органу приватизації, а саме з Регіонального відділення Фонду по Київській області на Регіональне відділення Фонду по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
У даному випадку, органом здійснення управління спірним майном та органом, що здійснював його відчуження є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (третя особа у справі), яке являє собою єдину систему органів приватизації з Фондом державного майна України (позивач-1 у справі), який здійснює свої повноваження через свої регіональні відділення.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
Таким чином прокурор визначає позивачем-1 Фонд державного майна України, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, чиїми протиправними діями прокурор обгрунтовує незаконність вибуття з власності держави спірних об'єктів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, які фактично виступають єдиним органом, оскільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, становлять єдину систему державних органів приватизації.
Ефективність судового захисту є одним із елементів права на справедливий суд, гарантованого у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини до обсягу гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод включає право на ефективне виконання рішення суду (рішення у справі "Hornsby v. Greece") та право на ефективний судовий захист прав, яке вимагає ефективного способу захисту (рішення у справі "Kudla v. Poland").
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018 у справі № 338/180/175), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц6), судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Саме позивач (у даному випадку прокурор) наділений обов'язком визначення способу захисту, предмету та підстав позову, прокурор також зобов'язаний визначити орган, що має виступати позивачем у спірних правовідносинах (у разі наявності, за позицією прокурора, органу, що уповноважений на здійснення управлінських функцій щодо спірного майна), суд, в порядку частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, проте, не наділений повноваженнями визначати належного позивача серед запропонованого прокурором переліку, у залежності від того, кому, як встановить суд під час розгляду справи, належать відповідні управлінські функції щодо спірного майна: органу, до сфери управління якого належать спірні об'єкти (і які саме об'єкти якому із органів) чи спірні об'єкти мають бути повернуті органу приватизації, з огляду на те, що підставами позову визначені правопорушення при її проведенні.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
У цій справі у позові прокурором заявлена одна позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм на праві власності частки (по 1/2 частки) спірного нерухомого майна (за переліком) на користь держави в особі Фонду державного майна України, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, отже, прокурором, по суті, заявлено три альтернативні позови із визначенням трьох позивачів щодо однієї позовної вимоги з підстав, що протирічать одні одним, оскільки підстави позову щодо належності суб'єктивного права в одного позивача заперечують належність іншого позивача, і навпаки.
Враховуючи вимоги процесуального закону, суд констатує, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.
Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання прокурором обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
а) отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
б) інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
в) отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18 за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним і скасування наказу, визнання договору оренди недійсним, виснувала.
У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц) (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №698/119/18).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Суд звертає увагу прокурора, що, враховуючи предмет спору в даній справі та правовідносини, як і склались між сторонами, прокурор не позбавлений права самостійно звернутися до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи та докази оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Зважаючи на вищевикладені висновки суду про неприпустимість визначення прокурором альтернативних позивачів, суд не встановлює належність кожного з них та наявність порушеного права держави, оскільки не уповноважений замість прокурора визначити орган держави, що наділений відповідними повноваженнями у сфері спірних правовідносин.
За приписами статі 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за Київською обласною прокуратуру.
Згідно з частиною 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову у справі №911/3018/23, що вжиті за ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. №2588/23 від 29.09.2023) заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 45-А, код ЄДРПОУ 37472282), Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9, код ЄДРПОУ 37641918) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ) про витребування у власність держави нерухомого майна - відмовити повністю.
2. Судові витрати прокуратури залишити за прокуратурою.
3. Скасувати заходи забезпечення позову у справі №911/3018/23, що вжиті за ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 у справі №911/3018/23.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08.09.2025.
Cуддя С.О. Саванчук