вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 920/336/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 (повний текст складено 10.04.2025)
у справі № 920/336/25 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
до фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича
про стягнення 153 547,38 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У березні 2025 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - Фонд) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича (далі - ФОП Пащетник В.І.) до державного бюджету України 153 547,38 грн неустойки, а також стягнути на користь Фонду судові витрати.
На обгрунтування заявлених вимог Фонд посилається на невиконання ФОП Пащетником В.І. умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №2073 від 21.05.2015 в частині своєчасного повернення орендованого майна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Пащетника В.І. до Державного бюджету України 153 547,38 грн неустойки за період з 01.11.2023 по 31.01.2025. Стягнуто з ФОП Пащетника В.І. на користь Фонду 2 422,40 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням ФОП Пащетником В.І. умов договору щодо своєчасного повернення нерухомого майна державної власності вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 153 547,38 за період з 01.11.2023 по 31.01.2025, нарахованої відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 10.12 договору, є правомірними та законними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 10.04.2025, ФОП Пащетник В.І. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Фонду до ФОП Пащетника В.І. про стягнення неустойки 153 547,38 грн за період з 01.11.2023 по 31.01.2025 відмовити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини справи та передчасно прийняв оскаржуване рішення внаслідок істотного порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд не перевіряв та не досліджував його доводи, зокрема, про те, що п. 10.3 договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін. Скаржник зазначає, що Фонд з позовною вимогою про розірвання договору до суду не звертався, а раніше таке рішення судом не приймалося. Позивач не долучив до позовної заяви письмового доказу - рішення про розірвання договору №2073.
ФОП Пащетник В.І. також зазначає, що доводи Фонду про неповернення ним (відповідачем) орендованого майна після прийняття Господарським судом Сумської області рішення у справі №920/1475/23 не заслуговують на увагу, нічим не підтверджені та фактично є припущеннями позивача. За доводами скаржника, він намагався повернути орендоване майно, але позивач у зв'язку з бездіяльністю Балансоутримувача та орендодавця не зміг цього зробити.
Позиції учасників справи.
Фонд надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/336/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ФОП Пащетника В.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 до надходження матеріалів справи №920/336/25.
15.05.2025 матеріали справи №920/336/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 апеляційну скаргу ФОП Пащетника В.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 у справі №920/336/25 залишено без руху. Надано ФОП Пащетнику В.І. строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 908,40 грн у встановленому порядку. Попереджено ФОП Пащетника В.І., що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Пащетника В.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 у справі №920/336/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
21.05.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Фонд (орендодавець) та ФОП Пащетник В.І. (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №2073 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м (на плані поз. № 103 та № 104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою «В-1» за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.032014 і складає за незалежною оцінкою 110 480,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації цього договору та підписання акта приймання-передавання майна між Балансоутримувачем та орендарем.
Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 21.05.2014 до 20.05.2019 включно (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.10 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору).
Згідно з п. 10.12 договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
21.05.2014 на виконання умов договору Балансоутримувач та орендар підписали акт приймання-передавання майна, згідно з п. 1 якого Балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 137,1м2 (на плані поз. № 103 та № 104), розташовані в одноповерховій будівлі-складу (літ. В-Г) за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і складає за незалежною оцінкою 110 480,00 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №21954203 від 21.05.2014 за ФОП Пащетником В.І. 21.05.2014 зареєстровано право користування (найму(оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами відповідно до Договору, укладеного між сторонами спору.
В подальшому орендодавець та орендар укладали договори про внесення змін до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014, що є невід'ємними частинами договору.
03.02.2015 сторони уклали договір про внесення змін до договору, яким змінили Балансоутримувача на Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, за п. 1 якого п. 1.1 договору викладено в новій редакції:
« 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м (на плані поз. № 103 та № 104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - Майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу під дії літерою «В-1» за адресою: м Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 року і складає за незалежною оцінкою 110480грн 00 коп.».
20.05.2019 сторони уклали договір про внесення змін до договору, яким змінили орендодавця на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, а також виклали п. 10.1 договору оренди в такій редакції:
« 10.1. Цей Договір укладено строком на 2 місяці, що діє з 20 травня 2019 року до 19 липня 2019 року включно».
19.07.2019 сторони уклали договір про внесення змін до договору, яким виклали у новій редакції розділи 1-11 Договору.
Зокрема, згідно з п. 1.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 19.07.2019) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 м2 (на плані поз. № 103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - Майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу від літ. «В-1» за адресою: вул. Кузнечна, 2, м. Суми, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (код за ЄДРПОУ - 36263522) (далі - Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 111 600,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 19.07.2019) цей договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 20.05.2019 до 19.05.2022 включно.
05.09.2023 Фонд направив ФОП Пащетнику В.І. повідомлення від 04.09.2023 №18-212-01446 про відмову від договору оренди від 21.05.2014 №2073 у зв'язку із невиконанням орендарем передбачених договором зобов'язань щодо обов'язкової, своєчасної сплати орендної плати. За текстом повідомлення Фонд зазначив, що станом на 04.09.2023 обліковується заборгованість орендаря з орендної плати за понад три місяці підряд у сумі 11 859,51 грн. Фонд також зауважив, що згідно з ч. 2 ст. 782 ЦК України договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Цим же листом орендодавець повідомив орендаря, що у зв'язку з розірванням договору, орендар зобов'язаний терміново повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі.
27.09.2023 ФОП Пащетник В.І. отримав повідомлення Фонду від 04.09.2023 №18-212-01446 про відмову від договору оренди від 21.05.2014 №2073.
У грудні 2023 року фонд звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ФОП Пащетника В.І. до Державного бюджету України 14 132,05 грн заборгованості з орендної плати, 3 624,66 грн пені, 9 046,04 грн неустойки; зобов'язати ФОП Пащетника В.І. повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м. (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою "В-1" за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, Балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації за актом приймання - передавання майна; стягнути з ФОП Пащетника В.І. на користь Фонду 5 368,00 грн судового збору.
Рішенням від 01.08.2024 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024) у справі №920/1475/23 Господарський суд Сумської області зобов'язав ФОП Пащетника В.І. повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою «В-1» за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, Балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації за актом приймання - передавання майна; стягнув з ФОП Пащетника В.І. 9 046,04 грн неустойки за період з 03.10.2023 по 31.10.2023, нарахованої Фондом згідно з п. 10.12 спірного договору.
У цьому рішенні суд встановив, що договір оренди державного нерухомого майна від 21.05.2014 №2073 є розірваним з 27.09.2023, а тому ФОП Пащетник В.І. мав упродовж визначеного п. 10.10 договору строку повернути орендоване майно Балансоутримувачу.
Оскільки станом на березень 2025 року ФОП Пащетник В.І. орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, Фонд просить суд стягнути з ФОП Пащетника В.І. до державного бюджету України 153 547,38 грн неустойки за період з 01.11.2023-31.01.2025 на підставі ст. 785 ЦК України та п. 10.12 договору.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є в т. ч. договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 759, 762 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з до ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідно до ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з приписами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
У період дії договору правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувались спеціальними Законами, а саме Законом України від 10.04.1992 №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» та Законом України від 03.10.2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 157).
Частиною 1 ст. 25 Закону №157-ІХ встановлено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Суд встановив, що за умовами п. 10.10, 10.11 договору у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Згідно з п. 10.12 договору якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
Суд встановив, що Фонд листом від 04.09.2023 №18-212-01446 повідомив ФОП Пащетника В.І. про відмову від договору. Зазначений лист ФОП пащетник В.І. отримав 27.09.2023.
Договір є розірваним з 27.09.2023 (зазначене встановлено у постанові апеляційного суду від 12.11.2024 у справі №920/1475/23, яка у встановленом законом порядку набрала законної сили та не підлягає доказуванню у даній справі).
Оскільки ФОП Пащетник В.І. після припинення договору орендоване ним нерухоме майно державної власності не повернув, вимога Фонду стягнення з ФОП пащетника В.І. неустойки, нарахованої за період 01.11.2023-31.01.2025 на підставі п. 10.12 договору та ст. 785 є обгрунтованою.
Перевіривши наданий Фондом розрахунок неустойки колегія суддів вважає його арифметично вірним, до стягнення з ФОП Пащетника В.І. підлягає 153 547,38 грн неустойки.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що стосується судового рішення про розірвання спірного договору.
У апеляційній скарзі ФОП Пащетник В.І. зазначає, що позивач рішення про розірвання спірного договору не надав.
Колегія суддів погоджується з тим, що Фонд не надав з позовною заявою рішення суду у справі №920/1475/23, на яке посилався у позовній заяві.
Водночас згідно зі ст. 2 Закон України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання і кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Судові рішення у справі №920/1475/23 наявні Реєстрі за покликанням https://reyestr.court.gov.ua/ (зокрема, постанова Північного апеляційного господарського суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/122952860, рішення Господарського суду Сумської області https://reyestr.court.gov.ua/Review/120939557).
Як зазначено вище за текстом цієї постанови, у постанові від 12.11.2024 у справі №920/1475/23 апеляційний суд встановив « 04.09.2023 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору, в якому зазначено, що станом на 04.09.2023 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати до державного бюджету понад три місяці підряд у сумі 11 859,61 грн за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року та повідомлено про відмову від Договору (а.с. 44-45). Вказане повідомлення отримано відповідачем 27.09.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46). Таким чином, Договір є розірваним з 27.09.2024.».
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, встановлені у судових рішеннях у справі №920/1475/23 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.
Щодо доводів скаржника про намагання повернути орендоване майно, чого він зробити не зміг у зв'язку з бездіяльністю Балансоутримувача та орендодавця, колегія суддів зазначає, що такі доводи нічим не підтверджені в той час як згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 у справі №920/336/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.04.2025 у справі №920/336/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова