вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/3819/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» акціонерного товариства «Українська залізниця»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (повний текст складено 14.05.2025)
у справі № 910/3819/25 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРВ Груп-Вознесенський елеватор»
про стягнення 249 553,39 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У березні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії «Ваговий оператор» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - Укрзалізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРВ Груп-Вознесенський елеватор» (далі - Товариство) 173 238,50 грн, що складається зі 148 310,87 грн основної заборгованості, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних.
На обґрунтування заявлених вимог Укрзалізниця посилається на п. 6.3 договору про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №240/2024-д-ЦВОЮ від 10.06.2025 у зв'язку із порушенням Товариством строків внесення передоплати послуг за договором та дотримання графіку обслуговування за договором станом на дату 14.06.2024. Заявляючи вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, Укрзалізниця посилалась на ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
29.04.2025 Укрзалізниця подала заяву про зміну предмета позову, у якій просила розглянути її позов про стягнення з Товариства 148 310,87 грн основної заборгованості, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних з урахуванням змін, наведених у цій заяві; стягнути з Товариства 76 314,89 грн неустойки за договором про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №240/2024-д-ЦВОЮ від 10.06.2025.
У заяві Укрзалізниця зазначила, що при поданні позовної заяви обрала неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки початкові вимоги не забезпечують повною мірою захист її порушених прав та інтересів у рамках договору №240/2024-д-ЦВОЮ від 10.06.2025. Посилаючись на п. 6.4 договору, Укрзалізниця просила стягнути з Товариства неустойку.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 позовну заяву Укрзалізниці до Товариства про стягнення 249 553,39 грн з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Суд зазначив про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 30.04.2025 щодо усунення недоліків позовної заяви (надання доказів сплати судового збору) та дійшов висновку, що відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025, Укрзалізниця звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що Укрзалізниця просить стягнути з Товариства 148 310, 87 грн основної заборгованості, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних, а також 76 314,89 грн неустойки.
Апелянт стверджує, що розмір його позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмета позову не збільшувався, оскільки ця заява містить тільки одну вимогу - стягнути з Товариства 76 314,89 грн неустойки за договором про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №240/2024-д-ЦВОЮ від 10.06.2025.
На думку Укрзалізниці, за таких обставин відсутні підстави для повернення позовної заяви, оскільки остаточні вимоги у загальному розмірі становлять 76 314,89 грн та не потребують доплати судового збору.
Позиції учасників справи.
Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3819/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Укрзалізниця на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 до надходження матеріалів справи №910/3819/25.
03.07.2025 матеріали справи №910/3819/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 поновлено Укрзалізниці пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрита апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укрзалізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3819/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У березні 2025 року Укрзалізниця звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства 173 238,50 грн (148 310,87 грн основної заборгованості, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних.
31.03.2025 Господарський суд міста Києва своєю ухвалою прийняв позовну заяву Укрзалізниці до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У квітні 2025 року Укрзалізниця звернулась із заявою про зміну предмета позову. Вимоги та обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.
В ухвалі від 30.04.2025 Господарський суд міста Києва зазначив таке. Ураховуючи те, що зміна предмету позову є правом позивача, суд прийняв вказану заяву до розгляду та вказав про подальший розгляд справи з остаточними вимогами Укрзалізниці про стягнення з Товариства суми в загальному розмірі 249 553,39 грн (про стягнення 148 310, 87 грн, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних, а також 76 314,89 грн неустойки).
Посилаючись на ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд виснував, що за подання до господарського суду даного позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.04.2025), позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 743,30 грн, однак сплатив 3028,00 грн (платіжна інструкція №207324 від 20.03.2025). Тому позивач має доплатити судовий збір у розмірі 715,30 грн.
Ухвалою від 30.04.2025 Господарський суд міста Києва позовну заяву Укрзалізниці залишив без руху з підстав необхідності доплатити судовий збір у розмірі 715,30 грн.
Згідно з повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 30.04.2025 була доставлена позивачу 30.04.2025.
Встановивши, що заява про усунення вказаних в ухвалі від 30.04.2025 недоліків не надходила, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 30.04.2025 щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідна заява, за висновком місцевого суду, вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення закріплені у ст. 170 ГПК України.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
У ч. 5 ст. 46, ч. 3 ст. 163 ГПК України закріплені спеціальні вимоги, зокрема, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Аналогічні вимоги закріплені в абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду.
Правові наслідки неподання відповідних доказів закріплені в ч. 10 ст. 174 ГПК України, яка передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
Колегія суддів зауважує, що положення ч. 10 ст. 174 ГПК України застосовуються не лише у випадку, коли суд перед прийняттям до розгляду заяви встановить, що відповідно до поданого платіжного доручення (квитанції, чека тощо) сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»), а також у разі, коли до заяви взагалі не додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог.
Отже, наслідки подання заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог без виконання вимог щодо сплати судового збору визначені ч. 10 ст. 174 ГПК України.
Суд першої інстанції встановив, що Укрзалізниця не виконала вимог ухвали від 30.04.2025 в частині подання суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (доплатити судовий збір у розмірі 715,30 грн за позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.04.2025).
Встановивши, що Укрзалізниця не усунула недоліки заяви про зміну предмета позову у встановлений судом строк, суд першої інстанції в ухвалі від 21.08.2020 дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Укрзалізниці в цілому.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з такого.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.03.2025, керуючись ст. 176 ГПК України, тобто встановивши відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, прийняв до розгляду позовну заяву Укрзалізниці та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В подальшому Укрзалізниця подала заяву про зміну предмета позову, зі змісту якої суд першої інстанції виснував, що розмір заявлених Укрзалізницею майнових вимог збільшився (зі 173 238,50 грн до 249 553,39 грн). Після подання Укрзалізницею заяви про зміну позовних вимог заявлені вимоги збільшились, за подання позовної заяви з вимогами на суму 249 553,39 грн до сплати підлягали 3 743,30 грн. Оскільки позивач сплатив 3 028,00 грн (платіжної інструкції №207324 від 20.03.2025), за висновком місцевого суд позивач мав доплатити судовий збір у розмірі 715,30 грн.
Колегія суддів зазначає, що зміст поданої Укрзалізницею заяви про зміну предмета позову свідчить, що Укрзалізниця просила розглянути її позов про стягнення з Товариства 148 310,87 грн основної заборгованості, 11 910,12 грн пені, 10 989,34 грн індексу інфляції та 2 028,17 грн 3% річних з урахуванням змін, наведених у цій заяві, та стягнути з Товариства 76 314,89 грн неустойки за договором про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговуванням №240/2024-д-ЦВОЮ від 10.06.2025.
Тобто, єдиною вимогою Укрзалізниці до Товариства є стягнення 76 314,89 грн неустойки.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підп. 1); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підп. 2).
Звертаючись з позовом (первісно) у цій справі, Укрзалізниця сплатила 3 028,00 грн судового збору, що є мінімальною ставкою судового збору за подання позовної заяви з вимогами майнового характеру.
Після подання Укрзалізницею заяви про зміну позовних вимог заявлені вимоги не збільшились, а навіть зменшились, тому такі вимоги позивача не потребували доплати судового збору.
За таких підстав висновок Господарського суду міста Києва про наявність недоліків у поданій Укрзалізницею позовній заяві є помилковим.
Апеляційний суд зазначає про непослідовність дій суду щодо поданої Укрзалізницею заяви про зміну предмета позову. Так, спочатку суд прийняв її до розгляду спільно з первісно поданою позовною заявою, а після цього залишив позовну заяву без руху, в той час як перевірка заяви вимогам ГПК України має передувати прийняттю її до розгляду.
Крім того, у будь-якому разі, навіть за наявності недоліків щодо розміру судового збору, такі недоліки мали би місце у заяві про зміну предмета позову, а не у первісно поданій позовній заяві, тому залишення позовної заяви (а не заяви про зміну предмета позову) Укрзалізниці без руху є неправомірним та не відповідає положенням ГПК України.
Так само неправомірним є повернення судом позовної заяви, провадження за якою було відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 31.03.2025, оскільки у разі неусунення позивачем недоліків заяви про зміну предмету позову поверненню без розгляду підлягає саме така заява, а не позовна заява.
Отже, підстави для повернення первісно поданої позовної заяви Укрзалізниці були відсутні незалежно від наявності чи відсутності недоліків заяви про зміну предмета позову.
Колегія суддів відзначає, що повернення позовної заяви відбувається на етапі, коли провадження у справі ще не відкрито. Суддя може повернути заяву, якщо позивач не дотримався встановлених законодавством вимог щодо оформлення або подання позову.
Після відкриття провадження у справі повернути позовну заяву неможливо, оскільки вона вже розглядається судом. Після відкриття провадження у справі суд може лише залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі за наявності відповідних передбачених чинним процесуальним законодавством підстав.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених у цій постанові підстав у їх сукупності ухвала Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 має бути скасована, а справа за поданої Укрзалізницею позовною заявою - направлена до суду першої інстанції для подальшого розгляду та вирішення судом питання про прийняття поданої Укрзалізницею заяви про зміну предмета позову.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 280-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Ваговий оператор» акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3819/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3819/25 скасувати.
3. Справу №910/3819/25 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак