вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/2831/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркленд куб"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 (повний текст складено 16.05.2025)
у справі № 910/2831/25 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркленд куб"
про стягнення 206 218,71 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркленд куб" 206 218,71 грн, з яких 185 728,80 грн основного бору, 3 791,05 грн 3% річних та 16 698,86 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання ОСББ зобов'язань за договором №45849011ПУ від 01.03.2023 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, поставленої йому у розрахункові періоди квітень та вересень 2024 року.
Позивач зазначає, що нарахування за фактично спожиту відповідачем електричну енергію здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались оператором системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ДТЕК), відповідно до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
На підставі отриманих даних про спожиті ОСББ обсяги електроенергії в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" було сформовано та виставлено рахунки, зокрема, за квітень 2024 року та вересень 2024 року, а саме №45849011/4/1 від 06.04.2024 на суму 126 065,28 грн та №45849011/9/1 від 06.09.2024 на суму 59 663,52 грн.
Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 3791,05 грн (за період з 11.05.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за квітень 2024 року; за період з 11.10.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за вересень 2024 року), а також інфляційні втрати у сумі 16 698,86 грн нараховані на заборгованість за квітень 2024 року (з 01.06.2024 по 31.01.2025) та на заборгованість за вересень 2024 року (з 01.11.2024 по 31.01.2025).
Позиції учасників справи.
ОСББ у відзиві погодився з частиною боргу у сумі 19 776,12 грн за спожиту електроенергію, яка стосується його власного споживання. Решту позовних вимог, що стосується нарахувань за електроенергію, спожиту власниками вбудованих приміщень та власниками квартир (прямими абонентами постачальника), відповідач не визнав.
ОСББ зазначило, що між сторонами укладено два договори про постачання електричної енергії: договір №45849011ПУ від 01.03.2023 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та договір №45849011ПВ від 23.02.2024 про постачання електричної енергії споживачу.
За доводами відповідача, в обліку споживання електроенергії були виявлені помилки, що призвели до неправильних (завищених) нарахувань у певних періодах і позивач здійснив коригування обсягів електричної енергії за договором №45849011ПВ від 23.02.2024 за березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень 2024 року на загальну суму 127 327,98 грн, що відображено в рахунках коригування: №45849011/9/1 від 30.09.2024, №45849011/10/1 від 05.10.2024 та №45849011/10/1 від 05.10.2024.
ОСББ вважає, що за таких обставин у позивача відсутні підстави вимагати у нього сплати суми, нарахованої через помилковий облік, а заявлені вимоги охоплюють частину нарахувань, яку ОСББ не визнає.
Відповідач зазначає, що наявні у Товариства документи (акти ОСР, копії листування тощо) ставлять під сумнів факт споживання заявлених обсягів електроенергії та правильність розрахунку заборгованості.
ОСББ також повідомляє, що зверталося до Товариства із заявою вих. № 4/12 від 20.12.2024 щодо проведення повного перерахунку за спожиту електроенергію впродовж 2024 року, однак позивач відмовив у проведенні такого перерахунку. Окрім того, ОСББ зверталося до ДТЕК з вимогами щодо зняття показників лічильників та коригування обсягів електричної енергії, однак ці запити були залишені ДТЕК без реагування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСББ на користь Товариства 185 728,80 грн заборгованості, 3 791,05 грн 3% річних, 16 698,86 грн інфляційних втрат та 2 474,62 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд дійшов висновку, що вимоги Товариства стягнення з ОСББ 185 728,80 грн основного боргу є доведеними та обґрунтованими. Нарахування 3% річних у сумі 3 791,05 грн та інфляційних втрат у сумі 16 698,86 грн на підставі ст. 625 ЦК України суд визнав правомірним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025, ОСББ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Товариства до ОСББ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, судові витрати покласти на позивача.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував обставини, що мають важливе значення для розгляду справи.
На думку апелянта, суд проігнорував та формально відкинув надані ним ключові докази, які спростовують вимоги позивача, а саме те, що ОСББ не є підприємством-енергопостачальником, а виступає споживачем електроенергії для потреб спільного майна (ліфти, освітлення місць загального користування тощо). Після запровадження нового ринку електроенергії кожен кінцевий споживач - у т. ч. власник квартири чи нежитлового приміщення в будинку - має право безпосередньо укладати договір з постачальником для забезпечення своїх потреб (ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії»). Відповідно, співвласники будинку (окремі мешканці та власники приміщень) скористалися цим правом і уклали прямі договори з ТОВ «Київські енергетичні послуги» (бренд «YASNO»), яке є постачальником універсальної послуги в м. Києві. Водночас між позивачем і відповідачем (апелянтом), для забезпечення власних потреб ОСББ, був укладений договір № 45849011ПУ від 23.02.2024. За умовами договору передбачалося постачання електроенергії для забезпечення електроенергією власних (комунальних) потреб ОСББ - тобто освітлення місць загального користування, роботу ліфтів, насосів тощо. Натомість співвласники квартир, розташованих у будинку, уклали власні договори з позивачем для постачання електроенергії напряму до відповідних квартир. Попри це, позивач продовжив виставляти рахунки ОСББ за договором №4584901ПУ, включаючи туди обсяги, спожиті тими споживачами, з якими у нього вже були прямі договори (власниками квартир). Відповідач (апелянт) неодноразово звертався до позивача з проханням здійснити перерахунок щодо вказаного споживання, однак той ігнорував такі звернення.
Відповідач вважає, що таким чином виникла ситуація подвійного нарахування: одна й та сама електроенергія повинна була оплачуватися як безпосередньо за прямими договорами власників квартир, так і відповідачем - за рахунком, виставленим як начебто колективному споживачу. ОСББ не оплачувало рахунки, виставлені за договором №4584901ПУ, оскільки, через їх невідповідність фактичному споживанню ОСББ, така сплата означала би автоматичне визнання помилково нарахованої заборгованості.
Відповідач (апелянт) зазначає, що надав суду документи, які доводять, що частина нарахованого боргу припадає на електроенергію, спожиту співвласниками квартир, які мали прямі договори з постачальником. Зокрема, у рахунку №45849011/4/1 від 06.04.2024 (виданий 19.04.2024) прямо вказано споживання квартир (відображена у розшифровці до рахунку як «навантаження квартир») - 9 746 кВт·год на суму 21 441,20 грн (без ПДВ) або 25 729,44 грн ( з ПДВ). Це підтверджує, що близько 20% електроенергії, виставленої до оплати ОСББ за квітень, насправді спожили сторонні абоненти, а не відповідач.
Скаржник також зауважує, що позивач, надаючи суду докази щодо формування заборгованості, не випадково не надав вище вказану розшифровку до рахунків, з якої вбачається, що борг містить у собі суми за споживання сторонніх осіб, тим самим вводячи суд в оману та викривляючи фактичні обставини справи на свою користь.
А отже відповідач (апелянт) повинен сплатити всю заявлену суму боргу, не зважаючи на доводи про те, що значна частина цієї електроенергії спожита не ним.
Скаржник вважає, що суд жодним чином не дослідив, хто фактично споживав електроенергію, борг за яку стягується, та не врахував наявність прямих договірних відносин між позивачем та співвласниками, продовживши розглядати ОСББ як боржника за всю електроенергію, що пройшла через вводи будинку. Суд фактично не надав належної оцінки наданим доказам та невірно застосував норми матеріального права щодо розмежування обсягів, спожитих самим ОСББ (на технічні і комунальні потреби будинку), та обсягів, спожитих окремими власниками приміщень, які мають прямі договірні відносини з постачальником. Відповідач (апелянт) вважає такі висновки помилковими, а рішення суду першої інстанції таким, підлягає скасуванню.
Окрім цього відповідач звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав до матеріалів справи жодного акта приймання-передачі електроенергії, підписаного уповноваженим представником ОСББ. Відповідач зазначає, що наголошував на тому, що постачальник не надав доказів реального відпуску спірного обсягу електроенергії саме ОСББ (наприклад, актів з фактичними показаннями лічильників, погодженими ОСББ, чи довідок оператора мереж про баланс споживання). Позивач оперував власними рахунками та внутрішніми розрахунками.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог ОСББ заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Позивач зазначає, що ДТЕК зареєстроване у якості постачальника послуг комерційного обліку (далі - ППКО) з 28.06.2019 в реєстрі постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії, що ведеться ПрАТ "НЕК "Укренерго" як ОСП, та який розміщений на його офіційному веб-сайті. Отже, ДТЕК, будучи оператором системи розподілу, виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії та передає позивачу дані про обсяги фактичного споживання електричної енергії відповідачем за розрахунковий період.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Товариство зазначає, що оскільки постачальник самостійно не визначає обсяги електричної енергії, а використовує дані від оператора системи розподілу (ОСР) і не може на них впливати, то до предмету доказування у справах про стягнення заборгованості за електричну енергію входить питання, чи коректно та повністю постачальник у здійсненні нарахувань за електричну енергію (обрахунку її вартості) використав інформацію від ОСР та чи правильно застосовано ціну, а також чи настали строки оплати і чи враховано всі оплати відповідача.
ОСР на території м. Києва є ДТЕК. А тому у здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно з галузевим законодавством. Зокрема, п. 8.6.15 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ) встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку. Крім того, відповідно до п. 12.9 публічної Комерційної пропозиції «Комунально-технічна», яка є додатком до договору, за наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи.
Отже, за відсутності господарського спору за позовом відповідача до ДТЕК, а отже - потенційного або вже чинного рішення за наслідками такого спору, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії залишатиметься відповідно до даних ОСР.
Позивач зауважує на тому, що обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Таким чином, передача ДТЕК даних про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії за договором та подальше їх підтвердження у додатку №3 до листа ДТЕК від 13.02.2025 №7042/3/01/5, наявного у матеріалах справи, свідчить про наявність у ОСР підстав для здійснення нарахування відповідних обсягів та, відповідно, - підстав у позивача для стягнення заборгованості за договором.
За наведених обставин позивач вважає, що твердження відповідача про те, що позивач оперував власними рахунками та внутрішніми розрахунками, не може братись судом до уваги, оскільки розрахунок заборгованості відповідача здійснювався на підставі даних ОСР, а не власних даних. Крім того, відповідач не надав жодного контррозрахунку та його твердження не ґрунтується на жодних доказах.
Позивач зауважує, що ні умовами договору, ні положеннями законодавства не передбачено обов'язкове складення рахунків-розшифровок та здійснення оплати на їх підставі. Позивач їх надав з інформаційною метою і вони містять додаткову для споживача інформацію. Підставою для оплати є рахунки за спожиту електричну енергію, які додано до позову. Таким чином, за доводами позивача, здійснення оплати за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію згідно з умовами договору не залежить від рахунків-розшифровок, підписання актів звірки, надання звітів лічильників, довідок оператора системи розподілу тощо. Позивач здійснив нарахування за «квітень 2024 р.» та «вересень 2024 р.» на підставі підтверджених даних від ОСР і воно мало бути оплачено у строки, встановлені Комерційною пропозицією.
Позивач зазначає, що за наявності у відповідача сумнівів щодо обсягу спожитої в розрахункових періодах електричної енергії та порядку його визначення, першочергово це питання мало бути вирішено з ОСР, в т. ч. за необхідності - в судовому порядку, до вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи, що прямо передбачено умовами договору.
Товариство посилається на підп. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ, згідно з яким постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Тобто без укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та відповідачем не може існувати договір про постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем.
За твердженнями позивача, першочергово точки комерційного обліку (ТКО) відповідача визначаються під час укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між відповідачем та ОСР, за якими відповідно й здійснюється облік спожитої відповідачем електричної енергії. За зверненням відповідача ТКО можуть змінюватись шляхом внесення відповідних змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов позивач не впливає на визначення переліку ТКО відповідача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії. Отже, ОСР володіє актуальною інформацією щодо діючих ТКО відповідача й, відповідно, у разі змін повідомляє про це позивача для припинення постачання електричної енергії за відповідною ТКО.
Дані, які позивач вказує щодо ТКО відповідача, зазначаються на підставі даних, отриманих від ОСР, враховуючи, що твердження відповідача щодо включення до рахунків останнього обсягів електричної енергії, які не споживалась відповідачем, не можуть відповідати дійсності, оскільки позивач здійснює нарахування у відповідних обсягах та за відповідними ТКО на підставі даних від ОСР.
Додатково Товариство зазначає, що ані умови договору, ані положення законодавства не передбачають обов'язкове складення рахунків-розшифровок та здійснення оплати на їх підставі. Позивач їх надав з інформаційною метою, як такі, що містять додаткову для споживача інформацію. Підставою для оплати є рахунки за спожиту електричну енергію, які додано до позову.
Товариство зауважило, що у разі незгоди відповідача з конкретними ТКО, за якими здійснюється споживання електричної енергії, і відповідно - з обсягами спожитої електричної енергії, першочергово такий спір має вирішуватись з ОСР, за необхідності - в окремому судовому спорі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2831/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 до надходження матеріалів справи №910/2831/25.
16.06.2025 матеріали справи №910/2831/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/2831/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ОСББ (споживач) шляхом подання Товариству (постачальник) підписаної заяви-приєднання від 01.03.2023 приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) на умовах Комерційної пропозиції постачальника універсальних послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" "Колективна побутова", в подальших редакціях - "Комунально-технічна" (далі - комерційна пропозиція). Публічний договір та комерційна пропозиція (усі редакції) опубліковано на веб-сайті постачальника.
ОСББ присвоєно особовий рахунок №45849011; відповідний договір зареєстровано за реквізитами - №45849011ПУ від 01.03.2023.
У заяві-приєднанні датою початку постачання електричної енергії визначено 01.03.2023.
За умовами п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.8 договору).
Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Згідно з п. 5.2 комерційної пропозиції рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет".
В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
Відповідно до п. 5.3 комерційної пропозиції у разі неотримання споживачем рахунку споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Товариство у сервісі "Особистий кабінет" сформувало та виставило ОСББ рахунки, зокрема за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року на загальну суму 185 728,80 грн, а саме:
- №45849011/4/1 від 06.04.2024 на суму 126 065,28 грн (обсяг споживання 47752 кВт*год);
- №45849011/9/1 від 06.09.2024 на суму 59 663,52 грн (обсяг споживання 13811 кВт*год).
Обсяги споживання, вказані у рахунках на оплату за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року, підтверджені у додатку №3 до листа від 13.02.2025 №7042/3/01/5 оператора системи розподілу - ДТЕК.
Оскільки ОСББ вартість спожитої електричної енергії за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року за договором №45849011ПУ від 01.03.2023 на суму 185 728,80 грн не оплатило, Товариство звернулось з позовом у цій справі.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Як визначено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії", який також визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Згідно з п. 1.1.1 ПРРЕЕ учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:
договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг;
постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору;
споживання електричної енергії - користування споживачем відповідно до укладених договорів електричною енергією за допомогою струмоприймача (струмоприймачів) для задоволення його потреб, у тому числі для здійснення діяльності з надання послуг із зарядки електромобілів на електрозарядних станціях;
споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до п. 2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.
Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8 ПРРЕЕ).
Пунктом п. 4.12 ПРРЕЕ визначено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п. 4.12 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Функції адміністратора комерційного обліку (АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (ОСП/ОСР).
Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений Постановою НКРЕКП
14.03.2018 №311 (далі - ККОЕЕ), визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії, договори про інформаційну взаємодію на ринку електричної енергії та про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Дія цього Кодексу поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії (далі - ППКО) (п. 1.1.2 ККОЕЕ).
Згідно з п. 1.1.5 ККОЕЕ для виконання зобов'язань, визначених цим Кодексом, учасники ринку та споживачі повинні залучати ППКО, які мають відповідну реєстрацію в адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), або зареєструватися в АКО як ППКО та самостійно виконувати функції ППКО.
Відповідно до п. 1.2.1 ККОЕЕ у цьому Кодексі терміни вживаються в таких значеннях:
22) ідентифікаційний код - код у встановленому форматі, що використовується для цілей ідентифікації суб'єкта чи об'єкта;
33) комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку;
38) об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування;
40) оператор даних комерційного обліку (ОДКО) - функція (роль), яку виконує постачальник послуг комерційного обліку електричної енергії у процесі надання послуг (виконання робіт) із формування та керування даними, зокрема їх обробки, перевірки, валідації, зберігання, архівування та передачі валідованих даних комерційного обліку АКО, учасникам ринку та споживачам;
83) центральна інформаційно-комунікаційна платформа Датахаб (Датахаб) - інформаційна система з базою даних, яка створена, належить та управляється АКО, за допомогою якої АКО керує даними комерційного обліку, основними даними, а також інформаційним обміном цими даними на ринку електричної енергії. Датахаб містить, зокрема, дані комерційного обліку електричної енергії, а також централізовані реєстри ППКО, точок комерційного обліку та автоматизованих систем.
Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку (п. 2.1.1 ККОЕЕ).
Згідно з п. 2.1.2 ККОЕЕ метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відібраної, відпущеної, збереженої, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Відповідно до підп. 2 п. 2.1.4 ККОЕЕ до послуг комерційного обліку належить збір, керування та адміністрування даних комерційного обліку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 8.6.15 ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
У разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи / ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику (п. 8.6.16 ККОЕЕ).
Відповідно до п. 9.14.1 ККОЕЕ АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п. 9.14.3 ККОЕЕ).
Суд встановив, що у спірних правовідносинах оператором системи розподілу є ДТЕК, на підставі переданих яким даних Товариство здійснило нарахування за спожиту електроенергію за розрахункові періоди квітень та вересень 2024 року.
Зазначене узгоджується з умовами п. 5.4 Комерційної пропозиції «Комунально-технічна» постачальника універсальних послуг Товариства, згідно з яким обсяг фактично спожитої енергії визначається адміністратором комерційного обліку.
Так, Товариство сформувало та виставило ОСББ рахунки за розрахункові періоди квітень та вересень 2024 року на загальну суму 185 728,80 грн, а саме:
- №45849011/4/1 від 06.04.2024 на суму 126065,28 грн (обсяг споживання 47 752 кВт*год);
- №45849011/9/1 від 06.09.2024 на суму 59 663,52 грн (обсяг споживання 13811 кВт*год).
Обсяги споживання, зазначені у вказаних вище рахунках на оплату, підтверджені у додатку №3 до листа ДТЕК від 13.02.2025 №7042/3/01/5.
Щодо доводів ОСББ, в т. ч. в апеляційній скарзі, що частина нарахованого боргу припадає на електроенергію, спожиту співвласниками квартир, які мали прямі договори з постачальником, колегія суддів зазначає, що Товариство самостійно не визначає обсяги споживання електричної енергії, а проводить нарахування відповідно до даних, отриманих від оператора системи розподілу - ДТЕК. Зазначене було відомо ОСББ зокрема з листів Товариства, наданих у відповідь на звернення ОСББ.
Апеляційний суд, з огляду на наведені вище доводи ОСББ, додатково зазначає, що ККОЕЕ у розділі Х врегульовує порядок вирішення суперечок.
Так, згідно з п. 10.1.1 ККОЕЕ будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв'язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін.
У разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку (п. 10.1.4 ККОЕЕ).
Відповідно до п. 10.2.1 ККОЕЕ АКО розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди.
Якщо сторону суперечки не влаштовує прийняте АКО рішення, вона має право звернутися з цього питання до Регулятора у порядку, встановленому законодавством (п. 10.3.1 ККОЕЕ).
Згідно з п. 10.3.2 ККОЕЕ сторони зобов'язані надати всю необхідну інформацію, яка може знадобитися Регулятору для вирішення суперечки.
Сторони мають право оскаржити рішення Регулятора в судовому порядку (п. 10.3.3 ККОЕЕ).
За відсутності доказів щодо наявності та вирішення суперечки щодо обсягів споживання електричної енергії за договором у встановленому ККОЕЕ порядку колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що надані Товариством у матеріали справи показники оператора системи розподілу є належними та допустимими доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування.
Суд встановив, що у п. 5.1 комерційної пропозиції сторони погодили, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
ОСББ докази оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахункові періоди квітень та вересень 2024 року на загальну суму 185 728,80 грн у встановленому договором порядку не надало.
Отже, оскільки ОСББ зобов'язання з оплати спожитої у спірний період електричної енергії не виконало, заявлені позовні належними доказами не спростувало, вимоги Товариства про стягнення з ОСББ 185 728,80 грн основного боргу є обґрунтованими.
Товариство здійснило нарахування та заявило до стягнення з ОСББ 3% річних у сумі 3 791,05 грн та інфляційні втрати у сумі 16 698,86 грн.
Зокрема, нарахування 3% річних у сумі 3 791,05 грн здійснено за період з 11.05.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за квітень 2024 року та за період з 11.10.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за вересень 2024 року.
Інфляційні втрати у сумі 16 698,86 грн Товариство нарахувало за період з 01.06.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за квітень 2024 року та з 01.11.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за вересень 2024 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. А тому вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).
Перевіривши надані позивачем та здійснені судом першої інстанції розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ці розрахунки є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційних втрат у сумі 16698,86 грн є обґрунтованими.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог Товариства про стягнення з ОСББ 185 728,80 грн заборгованості, 3 791,05 грн 3% річних та 16 698,86 грн інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркленд куб" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/2831/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/2831/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова