вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 927/67/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 (повний текст складено 05.05.2025)
у справі № 927/67/25 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом Чернігівської міської ради
до 1) Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,
2) Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради,
3) Державної інспекції архітектури та містобудування України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:
Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради,
про визнання недійсним акта, що порушує право власності,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - Інспекція) надійшло клопотання про передачу справи №927/67/25 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Заявник послався на ч. 5 ст. 30 ГПК України та п. 1 ч. 1, 3 ст. 31 ГПК України.
Позиції учасників справи.
У підготовчому засіданні 20.03.2025 представник позивача, посилаючись на ч. 3 ст. 30 ГПК України, заперечив проти задоволення клопотання про передачу справи №927/67/25 на розгляд Господарського суду міста Києва.
31.03.2025 Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (далі - Підприємство) надало пояснення щодо позову, в яких, посилаючись на ч. 3 ст. 30 ГПК України, просило відмовити у задоволенні клопотання Інспекції про передачу справи на розгляд Господарського суду міста Києва. Підприємство зазначає, що спір у цій справі виник з приводу права на забудову земельної ділянки, розташованої на розі вулиць Гончої та Київської у м. Чернігові, як на об'єкт нерухомого майна, а тому відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спір має розглядатися за місцезнаходженням майна або його основної частини, тобто Господарським судом Чернігівської області.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 справу №927/67/25 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За висновком суду, оскільки одним з відповідачів за позовом Чернігівської міської ради (далі - Рада) є центральний орган виконавчої влади - Інспекція, матеріали господарської справи №927/67/25 підлягають передачі за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу №927/67/25 до Господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті.
На думку скаржника, оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушеннями норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню оскільки Господарський суд Чернігівської області без будь-яких правових підстав, незаконно та необґрунтовано дійшов висновку про передачу справи №927/67/25 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Посилаючись на ч. 3 ст. 30 ГПК України, скаржник зазначає, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Апелянт зазначає, що за позовними вимогами Ради предметом позову є спір між Радою (позивач) та Виконком, Управлінням та Інспекцією (відповідачі) щодо видання актів (п. 2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №414 від 04.07.2023, наказу Управління №85-м від 04.07.2023, дозволу на виконання будівельних робіт ЄДЕССБ ІУ 012230815389), що порушують право власності на земельну ділянку як об'єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:050:0602) площею 0,3593 га на розі вулиць Київської та Гончої у м. Чернігові для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення), що передана Підприємству у постійне користування.
При цьому рішення Виконкому та наказ Управління прийняті на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:050:0602) площею 0,3593 га на розі вулиць Київської та Гончої у м. Чернігові, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення) стали безпосередньою підставою для розроблення та затвердження у встановленому порядку землекористувачем - Підприємством проектної документації на забудову, а дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією, було видано вже на підставі проектної документації, розробленої землекористувачем - Підприємством.
Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги.
Управління надало відзив з підтриманням на апеляційну скаргу, у якому просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 у справі №927/67/25 та повернути справу №927/67/25 до Господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті.
Колегія суддів відзначає, що фактично поданий Управлінням відзив є заявою про приєднання до апеляційної скарги (ч. 1 ст. 265 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 265 ГПК України до заяви про приєднання до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу цього Кодексу.
Оскільки Управління не надало доказів сплати судового збору, а чинним ГПК України не передбачено можливості залишити у цьому випадку таку заяву без руху, подана Управлінням заява про приєднання (відзив з підтриманням на апеляційну скаргу) залишається без розгляду.
Інспекція надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, повернути справу №927/67/25 до Господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/67/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 до надходження матеріалів справи №927/67/25.
30.05.2025 матеріали справи №927/67/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 у справі №927/67/25 залишено без руху. Надано Підприємству строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 422,40 грн у встановленому порядку. Попереджено Підприємство, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 у справі №927/67/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Чернігівська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - Виконком) №414 від 04.07.2023 "Про затвердження та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки";
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (далі - Управління) №85-М від 04.07.2023 про надання Підприємству містобудівних умов та обмежень (зі змінами) для нового будівництва багатоквартирного будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої у м. Чернігові;
- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ012230815389), виданий Інспекцією.
На обґрунтування заявлених вимог Рада зазначає, що під час прийняття Виконкомом рішення щодо затвердження та надання містобудівних умов та обмежень Підприємству для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої у м. Чернігові та під час надання Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт не повністю дотримані вимоги чинних нормативно-правових актів, що регулюють містобудівну діяльність та користування земельною ділянкою, яка є власністю територіальної громади м. Чернігова, а це порушує її права як власника в особі Ради.
Ухвалою від 30.01.2025 Господарський суд Чернігівської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Інспекція звернулась до суду з клопотанням про передачу справи №927/67/25 на розгляд Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Обґрунтування зазначеного клопотання наведено вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ГПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Право на позов має два аспекти (значення): матеріально-правовий та процесуальний. Право на позов в матеріально-правовому значенні - це вимога позивача до відповідача. Право ж на позов у процесуальному значенні - це вимога позивача до суду.
Особа, яка реалізує право на позов у процесуальному значенні, повинна дотриматися низки умов реалізації права на пред'явлення позову, однією з яких виступає підсудність справи суду.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку - норм ГПК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч. 3 ст. 30 ГПК України).
Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Водночас згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Отже, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
З урахуванням наведеного, у випадку виникнення конкуренції норм ч. 3 ст. 30 та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом, до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 27.07.2022 у справі №910/1718/21, від 01.09.2022 у справі №910/14346/21.
Рада у позовній заяві визначила одним з відповідачів Інспекцію, яка відповідно до п. 1 постанови КМУ від 23.12.2020 №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» утворена як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, оскільки одним з відповідачів за позовом Ради є центральний орган виконавчої влади - Інспекція, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про передачу матеріалів господарської справи №927/67/25 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Крім того, заявлені позовні вимоги (визнати протиправними та скасувати акти, що мають індивідуально-регулятивний та дозвільний характер, пов'язаний з майбутнім будівництвом) аж ніяк не пов'язані з визначенням правового статусу чи належністю якогось конкретно визначеного нерухомого майна, в т. ч. земельної ділянки, а тому ч. 3 ст. 30 ГПК України не підлягає застосуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний суд погоджується з висновком суду Господарського суду Чернігівської області, що справа №927/67/25 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме Господарського суду міста Києва. За таких підстав апеляційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті (справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду), здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 у справі №927/67/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 у справі №927/67/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №927/67/25 передати до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак