ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/527/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2025
по справі №916/527/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради
про стягнення 209 262,52 грн,
(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 13.06.2025 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради про стягнення 209262,52 грн, у тому числі: основний борг у сумі 0,13 грн, пеня в сумі 120 825,69 грн, 3% річних у сумі 14 161,60 грн, інфляційні втрати в сумі 74275,10 грн, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" посилалось на неналежне виконання Комунальним закладом “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради своїх зобов'язань за Договором №20-1004/21-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем у період листопада - грудня 2021 року та січня-квітня 2022 року природного газу.
При цьому, Позивач зауважує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково в розмірі 1 355 508,29 грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1. Договору, у зв'язку з чим сума боргу складає 0,13 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, останній нарахував пеню за неналежне виконання Відповідачем умов Договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково; стягнуто з Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" суму основної заборгованості в розмірі 0,13 грн, інфляційні втрати в розмірі 74 275,10 грн, 3% річних в розмірі 7 080,80 грн, пеню в розмірі 1 208,26 грн та судовий збір в розмірі 2 511,15 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.
Частково відмовляючи у стягненні 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що існують об'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення 3% річних та пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов'язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).
Дослідивши зібрані у справі докази, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язань за Договором (повне виконання до подання позову за вирахуванням 0,13 грн), причини прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання природного газу (процедурою бюджетного фінансування), з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії рф проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан Відповідача як бюджетної установи, а також те, що Позивач не зазнав збитків у зв'язку із таким простроченням, зважаючи на суму заявлених штрафних санкцій та її співрозмірність із наслідками порушення у цьому випадку, керуючись положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, суд вважав необхідним при вирішенні даного спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір пені на 99%.
Крім того, приймаючи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для Відповідача - бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, господарський суд дійшов висновку про доцільність зменшення належних до стягнення з Відповідача відсотків річних на 50% до 7080,80 грн, тобто 50% від заявленої позивачем суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Отже суд, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що борг Відповідача перед Позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що Відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 0,13 грн основного боргу, 1208,26 грн пені, 74275,10 грн інфляційних втрат та 7080,80 грн 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 119617,43 грн пені та 7080,80 грн 3% річних, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення нарахованих сум задоволенню не підлягають.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 119617,43 грн та 7080,80 грн 3% річних скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Апелянт вважає оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені та 3% річних таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності з приписами ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
У своїй скарзі Апелянт, посилаючись на п. 7.2. Договору, зазначає, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 Договору та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували майновий стан Відповідача по справі, наявність/відсутність коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо, у зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно вирішити питання щодо зменшення пені.
Враховуючи умови Договору постачання природного газу, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки природного газу, Апелянт вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми пені є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, що було визнано судом. У порушення ж вищенаведених норм права і умов Договору судом було прийняте неправомірне судове рішення про зменшення пені на 99%.
На переконання заявника, зменшуючи розмір пені на 99% від нарахованої суми, судом не було дотримано балансу інтересу обох сторін у справі та недотримано принципу справедливості та розумності.
Крім того, Апелянт також зазначає, що судом неправомірно зменшено розмір заявлених до стягнення 3% річних, оскільки вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Апелянт зазначає, що визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З огляду на викладене, Позивач вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру саме 3% річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), наведені судом підстави не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
При цьому, Апелянт заперечує проти посилань суду першої інстанції при зменшенні розміру нарахованих 3% річних на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки на думку Апелянта справа що розглядається не є подібною з тією на яку посилався суд.
З огляду на зазначене, Апелянт вважає що рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2025 по справі №916/527/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2025 по справі №916/527/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/527/25.
04.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/527/25.
07.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Відповідач не погоджується з її доводами та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Так, Відповідач зазначає, що заклад освіти не відмовлявся від сплати вартості спожитого природного газу, не зловживав своїми правами та не приховував кредиторську заборгованість, а також не переслідував ніяких корисливих цілей, а після надходження відповідного бюджетного фінансування негайно здійснив роботу по забезпеченню перерахування зареєстрованої заборгованості в сумі 530 899,49 грн, яка виникла за період окупації Херсонщини. Суми погашення заборгованості за 2022 рік затверджені головним розпорядником бюджетних коштів - Управлінням освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації у Довідці про зміни до кошторису на 2023 рік та Довідка про зміни до плану асигнувань на 2023 рік закладу освіти від 12.04.2023 року № 46, яка підтверджує додаткові лімітні призначення для погашення існуючої зареєстрованої кредиторської заборгованості за 2022 рік, в тому числі для погашення спожитого природного газу у 2022 році та Паспорті бюджетної програми місцевого бюджету на 2023 рік (накази УОН ХОДА № 5 від 30.01.2023 року та № 17 від 20.04.2023 року).
При цьому, як зазначає Відповідач, протягом 2023-2024 років жодних претензій з боку Позивача з приводу вирішення питання щодо нарахування та стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасну/та або неповну оплату за спожитий природний газ до закладу освіти не надходили.
З огляду на зазначене, Комунальний заклад “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
01.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Представник Позивача не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання.
Оскільки пояснення були подані до Південно-західного апеляційного господарського суду поза межами строку на подання відзивів та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань (до 13.07.2025), Позивач не просив поновити чи продовжити цей строк, а також не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання, відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду. Наведене також логічно вичерпує потребу аналізу цих пояснень Позивача.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним закладом “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради укладено Договір постачання природного газу № 20-1004/21-БО-Т, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 265 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди).
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
За змістом п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1. Договору). На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2. Договору). протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3. Договору). У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГГС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пп. 3.5.4. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00 грн.
За умовами п. 4.3. Договору, загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 3655675,00 грн, крім того ПДВ 7311135,00 грн, разом з ПДВ 4386810,00 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. Договору).
Згідно із п. 5.3. Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Підпунктами 4 пунктів 6.2., 6.3. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором, а Постачальник, у свою чергу, має право отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.
За умовами п. 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання Додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
Даний Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
Між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до Договору № 20-1004/21-БО-Т від 28.10.2021, якою сторони обсяг (об'єм) замовленого Споживачем природного газу та визначили його в кількості 147,72728 тис.куб.метрів, а також встановили, що загальна вартість цього Договору становить 2445477,39 грн разом з ПДВ.
Позивачем та Відповідачем до матеріалів справи надано лист КЗ «НВК «Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради № 31.08.2022 № 34/089-22/08, яким заклад повідомив Позивача про припинення зобов'язань за Договором № 201004/21-50-Т від 28.10.2021 у зв'язку з тимчасовою окупацією Херсонської області та повною відсутністю доступу до будівель та майна Відповідача.
В матеріалах справи наявні: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, згідно якого обсяг переданого у листопаді 2021 року газу становить 7,81928 тис.куб.м, вартістю 129440,33 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, згідно якого обсяг переданого у грудні 2021 року газу становить 18,88400тис.куб.м, вартістю 312605,64 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, згідно якого обсяг переданого у січні 2022 року газу становить 22,18800 тис.куб.м, вартістю 367300,04 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, згідно якого обсяг переданого у лютому 2022 року газу становить 14,99400 тис.куб.м, вартістю 248210,60 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022, згідно якого обсяг переданого у березні 2022 року газу становить 14,74100 тис.куб.м, вартістю 244022,45 грн; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, яким відкоригована вартість спожитого у березні 2022 року природного газу на суму 243802,81 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, згідно якого обсяг переданого у квітні 2022 року газу становить 3,27400 тис.куб.м, вартістю 54149,00 грн. Загальна сума поставленого природного газу становить 1355508,42 грн.
Вищеописані акти, надані до суду Відповідачем, підписані як зі сторони Постачальника, так і з боку Споживача, та скріплені печаткою контрагентів.
Матеріали справи містять лист Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» № 77/4-09/2375/2025 від 07.01.2025 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», у якому останній повідомив, що Відповідач у період з 28.10.2021 до 06.01.2025 здійснив перерахування коштів на користь Позивача.
Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 28.10.2021 до 06.01.2025, відповідач здійснив оплату за договором №20-1004/21-БО-Т від 28.10.2021 на загальну суму 1355508,29 грн, зокрема: 17.12.2021 129440,33 грн; 29.12.2021 446957,87 грн, 16.03.2023 248210,60 грн; 25.03.2023 530899,49 грн, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений Позивачем у спірний період природний газ в розмірі 0,13 грн Відповідачем не виконано.
У матеріалах справи наявна відповідь ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 14.01.2025 №ТОВВИХ-25-650 на адвокатський запит Позивача, зі змісту якої слідує, що в інформаційній платформі Споживач з EIC-кодом 56XS0000ZO64000H був закріплений за Постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56X930000010610X) у період з 17.11.2021 по 30.04.2022.
Також, інформовано, що обсяг природного газу, використаний Споживачем з EIC-кодом 56XS0000ZO64000H за період з 17.11.2021 по 30.04.2022 та внесений в алокацію Постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» становить, зокрема: з 17.11.2021 по 30.11.2021 7819,28 куб.м; 01.12.2021 по 31.12.2021 18884 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 22188 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 14994 куб.м; з 01.03.2022 по 31.03.2022 14741 куб.м; з 01.04.2022 по 30.04.2022 3274 куб.м.
З огляду на зазначене, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача 0,13 грн суми основної заборгованості, 120825,69 грн пені, 74275,10 грн інфляційних втрат та 14161,60 грн 3% річних.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2025 по справі №916/527/25 оскаржується Позивачем лише в частині зменшення пені та 3% відсотків річних у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 7435,83 грн.
Отже, суд перевіривши розрахунок пені, вважає його вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Разом з тим, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Так, колегія суддів у даному випадку погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені до визначеного судом розміру, з огляду на таке.
При цьому, судова колегія враховує, що Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією рф проти України. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та станом на даний час триває.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
З початком повномасштабного вторгнення вочевидь держава обмежує фінансування комунальних та державних підприємств на окупованій території, що, звісно, вимагають умови воєнного стану. З перших днів повномасштабної війни з рф м. Херсон опинилося в окупації військами рф, в місті в часи окупації фактично було припинено електропостачання та газопостачання.
Також, загальновідомо, що введення воєнного стану та постійні ворожі обстріли території України негативно вплинули на більшість суб'єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.
В даному випадку, місцем реєстрації Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради є м. Херсон, яке тривалий час перебувало на тимчасово окупованій території та згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року), Херсонська міська територіальна громада була звільнена 11.11.2022.
Однак, загальновідомим є той факт, що після звільнення м. Херсон бої навколо міста не припинялися, воно постійно перебуває під обстрілами військ рф, в зв'язку з чим в даному населеному пункті так і існують труднощі з електропостачанням та теплопостачання, місто значно зруйновано, а станом на даний час місто знаходиться у безпосередній близькості до лінії фронту
Зазначені обставини вкрай негативно впливають на діяльність Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь Позивача. Разом з тим, не дивлячись на зазначені вкрай складні обставини, заклад освіти, хоча й з порушенням строків оплати, однак в повному обсязі, без врахування 13 копійок, сплатило вартість поставленого Позивачем природного газу за Договором.
Між тим, Відповідачем було допущено прострочення строків виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу в лютому, березні та квітні 2022. При цьому, оплата газу за листопад 2021 - січень 2022 була здійснена Відповідачем частково, ще до настання такого строку оплати.
Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, при вирішенні даного спору, колегія суддів враховує перебування Відповідача тривалий час на тимчасово окупованій території України, а наразі на території активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, що в свою чергу не могло не вплинути на діяльність відповідача та, відповідно, можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань; очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені та 3% річних, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання; відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договорів; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 74275,10 грн інфляційних витрат, а розмір нарахованих позивачем санкцій значно перевищує суму невиконаного Відповідачем основного зобов'язання в сумі 0,13 грн.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені в цій справі судовою колегією також враховано ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором (проведення розрахунків своєчасно та з повним дотриманням усіх умов договору до повномасштабного вторгнення на територію України), а також окупацію території України (міста Херсон), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність Відповідача є об'єктивно неможливою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правомірним, прийнятим з урахуванням дискреційних повноважень суду, зменшення заявленої до стягнення пені на 99%.
За таких підстав стягнення з Відповідача 1208,26 грн, тобто 1% від заявленої Позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та з повноваженнями суду при постановленні рішення.
Стягнення ж з Відповідача пені в повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судова колегія також враховує те, що у даному спорі судом першої інстанції, окрім пені в розмірі 1208,26 грн, також стягнуто з Відповідача на користь Позивача три проценти річних та інфляційні втрати, а тому колегія суддів вважає, що негативні для Позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
З огляду на вище встановлені обставини, а також те, що Позивачу не завдано збитків у зв'язку із несвоєчасним здійсненням платежів Відповідачем, а негативні наслідки у зв'язку із несвоєчасними розрахунками з Позивачем компенсовані у тому числі за рахунок стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, стягнення з відповідача пені у розмірі 1208,26 грн є обґрунтованим та справедливим.
Отже, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені у цій справі, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення Відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу за Договором. Також, відсутній й докази понесення Позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення Відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу.
Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.
Відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Між тим, під час вирішення даного спору, Позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у Позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань Відповідачем.
До того ж, у даному випадку судом першої інстанції, під час зменшення розміру пені, враховано інтереси обох сторін, оскільки розмір пені зменшено до 1208,26 грн, а не взагалі звільнено Відповідача від відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої Позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із Відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на Відповідача невиправданого тягаря.
Отже, на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені до суми 1208,26 грн повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому, дослідивши доводи апеляційної скарги щодо незгоди Апелянта зі зменшенням заявленої до стягнення суми 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом раніше, Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних у розмірі 14161,60 грн за період дії Договору у зв'язку з простроченням виконання Відповідачем грошових зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого природного газу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Із наведеного вбачається, що 3% річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як убачається із умов спірного договору, при порушенні його умов щодо строків оплати, споживач має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України). Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Оскільки відповідачем виконані умови договору не в повному обсязі та з порушенням строків оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.
Враховуючи викладене, Позивач цілком правомірно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 3% річних.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних в розмірі 14161,60 грн, враховуючи допущене Відповідачем прострочення платежу за отриманий в лютому квітні 2022 року природний газ та заявлені Позивачем періоди нарахування, колегія суддів зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано в межах можливих нарахувань та арифметично вірно, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом із тим, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо можливості зменшення 3% річних, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а отже рішення у відповідній частині підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом із тим, судова колегія звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка зазначила, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
У зазначеній постанові від 02.07.2025 Верховний Суд зазначив, що законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного доводи Апелянта про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими.
Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних - задоволенню.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 7080,80 грн - скасуванню, із прийняттям в цій частині нового рішення, про задоволення таких вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2025 по справі №916/527/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7080,80 грн 3% річних, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Українська, буд. 19, код ЄДРПОУ 35870144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму основної заборгованості в розмірі 0 (нуль) грн 13 коп, інфляційні втрати в розмірі 74 275 (сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят п'ять) грн 10 коп, 3% річних в розмірі 14 161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн 60 коп, пеню в розмірі 1 208 (одна тисяча двісті вісім) грн 26 коп. та судовий збір в розмірі 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн 15 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.».
Стягнути з Комунального закладу “Навчально-виховний комплекс “Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Українська, буд. 19, код ЄДРПОУ 35870144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 199,84 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош