ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/165/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025
по справі №916/165/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Херсонського державного університету
про стягнення 24 783,98 грн,
(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 12.06.2025 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Херсонського державного університету про стягнення 24783,98 грн, у тому числі: основний борг у сумі 9055,03 грн, пеня в сумі 7435,83 грн, 3% річних у сумі 1288,28 грн, інфляційні втрати в сумі 7004,84 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" посилалось на неналежне виконання Бериславським фаховим педагогічним коледжем імені В.Ф. Беньковського Херсонського державного універститету, який є відокремленим підрозділом Відповідача, своїх зобов'язань за Договором №20-1266/21-БО-Т постачання природного газу від 02.12.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем у період грудня 2021 року, січня-лютого 2022 року природного газу.
При цьому, Позивач стверджував, що Споживач повністю розрахувався за поставку природного газу у грудні 2021, січні 2022 та частково розрахувався за лютий 2022 року, у зв'язку з чим сума боргу за використаний природний газ у лютому 2022 року складає 9055,03 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, останній нарахував пеню за неналежне виконання Відповідачем умов Договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково; стягнуто з Херсонського державного університету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" суму основної заборгованості в розмірі 9 055,03 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 004,84 грн, 3% річних в розмірі 1 288,28 грн, пеню в розмірі 1 487,17 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.
Суд у своєму рішенні, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню з Відповідача до 1 487,17 грн зазначив, що стягнення з Херсонського державного університету такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім строків сплати боргу, стягнення ж з Відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання.
При цьому, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності; проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважав, що розмір заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 80% до 1487,17 грн.
З огляду на зазначене, суд вважав за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 20% від нарахованої суми - 1487,17 грн, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом Позивача у даному конкретному випадку, та стягнення вказаної суми з Відповідача на користь Позивача, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовив.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5948,66 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Апелянт вважає оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності з приписами ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Апелянт, посилаючись на п. 7.2. Договору, зазначає, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 Договору та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи умови Договору постачання природного газу, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки природного газу, Апелянт вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми пені є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, що було визнано судом. У порушення ж вищенаведених норм права і умов Договору судом було прийняте неправомірне судове рішення про зменшення пені на 80%.
При цьому, Апелянт стверджує, що зменшення пені, яка є явно не завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст.509 та ч. 1,2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, не відповідає нормам законодавства на ринку природного газу при постачанні природного газу.
На переконання заявника, зменшуючи розмір пені на 80% від нарахованої суми, судом не було дотримано балансу інтересу обох сторін у справі та недотримано принципу справедливості та розумності.
З огляду на зазначене, Апелянт вважає що рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/165/25.
30.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/165/25.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Бериславським фаховим педагогічним коледжем імені В.Ф. Беньковського Херсонського державного універститету, який є відокремленим підрозділом Херсонського державного університету укладено Договір постачання природного газу № 20-1266/21-БО-Т, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 72,2 тис.куб.м, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди), зокрема, у грудні 2021 року - 7,8 тис.куб.м, у січні 2022 року - 12,3 тис.куб.м, у лютому 2022 року - 12,1 тис.куб.м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру Споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
За змістом п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підп. 3.5.1.). На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2. Договору). Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3. Договору). У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГГС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пп. 3.5.4.).
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.
За умовами п. 4.3. Договору, загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 995999,00 грн, крім того ПДВ - 199199,80 грн, разом з ПДВ - 1195198,80 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. Договору).
Згідно із п. 5.3. Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Підпунктами 4 пунктів 6.2., 6.3. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором, а Постачальник, у свою чергу, має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.
За умовами п. 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання Додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
Даний Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
26.01.2022 між Сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору № 20-1266/21-БО-Т від 02.12.2021, якою доповнили Договір п. 4.4. наступного змісту: « 4.4. Відповідно до кошторисних призначень Споживача на 2022 рік виділені бюджетні зобов'язання складають, на дату підписання даної додаткової угоди, становить 335989,05 грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості Договору не позбавляє Споживача від обов'язку виконання п. 5.1. даного Договору. В подальшому бюджетні зобов'язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень Споживача.».
У відповідь на адвокатський запит Позивача, ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» був наданий лист від 28.11.2024 №ТОВВИХ-24-18323, зі змісту якої слідує, що в інформаційній платформі Споживач Бериславський ФПК імені В.Ф. Беньковського Херсонського державного університету з EIC-кодом 56XS000179NLZ00A був закріплений за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56X930000010610X) у період з 06.12.2021 по 31.12.2022.
Також, інформовано, що обсяг природного газу, використаний Споживачем з EIC-кодом 56XS000179NLZ00A за період з 06.12.2021 по 31.12.2022 та внесений в алокацію Постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» становить, зокрема: з 06.12.2021 по 31.12.2021 - 8347 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 10130 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1632 куб. м.
В матеріалах справи наявні: акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, згідно якого обсяг переданого у грудні 2021 року газу становить 8,34700 тис.куб.м, вартістю 138176,20 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, згідно якого обсяг переданого у січні 2022 року газу становить 10,13000 тис.куб.м, вартістю 167691,96 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, згідно якого обсяг переданого у лютому 2022 року газу становить 1,63200 тис.куб.м, вартістю 27016,12 грн. Загальна сума поставленого природного газу становить 332884,28 грн.
Вищеописані акти підписані лише зі сторони Постачальника та скріплені печаткою Постачальника. При цьому, Позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти, щодо виконання приписів п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, а саме направлення засобами електронної пошти на електронну адресу Відповідача, яка зазначена в розділі 14 Договору, актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з грудня 2021 року по лютий 2022 року.
Матеріали справи містять лист Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» № 77/4-11/145394/2024 від 26.11.2024 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», у якому останній повідомив, що Відповідач у період з 02.12.2021 до 21.11.2024 здійснив перерахування коштів на користь Позивача.
Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 02.12.2021 до 21.11.2024, Відповідач здійснив оплату за договором №20/1266/21-БО-Т від 02.12.2021 лише на загальну суму 323829,25 грн, зокрема: 30.12.2021 - 129121,17 грн; 23.02.2022 - 167691,96 грн; 28.12.2022 - 27016,12 грн, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений Позивачем у спірний період природний газ в розмірі 9055,03 грн Відповідачем не виконано.
Крім того, матеріали справи містять вимогу Позивача №125/2/3-6923 від 11.08.2023 до Бериславського ФПК імені В.Ф. Беньковського Херсонського державного університету про сплату боргу, якою Позивач вимагав негайно погасити заборгованість в сумі 9055,03 грн, проте доказів направлення вказаної вимоги Позивачем до матеріалів справи не надано.
З огляду на зазначене, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача 9055,03 грн - суми основної заборгованості, 7435,83 грн - пені, 1288,28 грн - інфляційних втрат та 7004,84 грн - 3% річних.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25 оскаржується Позивачем лише в частині зменшення пені у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).
У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 7435,83 грн.
Отже, суд перевіривши розрахунок пені, вважає його вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Разом з тим, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Так, колегія суддів у даному випадку погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені до визначеного судом розміру, з огляду на таке.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Отже, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що розмір заявленої до стягнення пені цілком обґрунтовано та правомірно зменшено судом першої інстанції на 80% до 1487,17 грн.
Також судом враховано те, що Відповідач є державною установою основним видом діяльності якого є надання послуг у сфері освіти.
З огляду на таке, у даному випадку, колегія суддів враховує кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії рф проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан Відповідача.
Судова колегія також враховує те, що у даному спорі судом першої інстанції, окрім пені в розмірі 1487,17 грн, також стягнуто з Відповідача на користь Позивача три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений Позивачем, що загалом разом з пенею становить 9 780,29 грн та перевищує суму основної заборгованості, яка становить 9055,03 грн, а тому колегія суддів вважає, що негативні для Позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
З огляду на вище встановлені обставини, а також те, що Позивачу не завдано збитків у зв'язку із несвоєчасним здійсненням платежів Відповідачем, а негативні наслідки у зв'язку із несвоєчасними розрахунками з Позивачем компенсовані у тому числі за рахунок стягнення у повному обсязі трьох процентів річних та інфляційних втрат, стягнення з відповідача пені у розмірі 1487,17 грн є обґрунтованим та справедливим.
Отже, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені у цій справі, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення Відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу за Договором. Також, відсутній й докази понесення Позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення Відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого газу.
Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.
Відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Між тим, під час вирішення даного спору, Позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у Позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань Відповідачем.
До того ж, у даному випадку судом першої інстанції, під час зменшення розміру пені, враховано інтереси обох сторін, оскільки розмір пені зменшено до 1487,17 грн, а не звільнено Відповідача від відповідальності.
Таким чином, судовою колегією відхиляються доводи Апелянта стосовно того, що зменшивши пеню, суд першої інстанції ототожнив це зі звільненням Відповідача від відповідальності, оскільки стягнення пені у розмірі 1487,17 грн від заявленої суми жодним чином не є повним звільненням від відповідальності, а є правом суду, який в даному випадку, обґрунтував свою позицію та ухвалив рішення з врахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої Позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із Відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на Відповідача невиправданого тягаря.
Отже на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені до суми 1487,17 грн повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений газ, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про можливість зменшення у цьому випадку пені до 1487,17 грн (із заявлених до стягнення 7435,83 грн).
Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність).
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25 залишається без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 по справі №916/165/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді учасника колегії суддів судді Діброви Г.І. з 30.06.2025 по 01.08.2025, а також судді Ярош А.І. з 04.08.2025 по 05.09.2025 у відпустках.
Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош