Справа № 366/493/25
Провадження № 3/366/484/25
Іменем УКРАЇНИ
08 квітня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 250924 від 19.02.2025, складеним інспектором ВП № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, старшим сержантом поліції Чекерланом І.В.: 19.02.2025 о 09:40 год. в м. Чорнобиль по вул. Кірова, 5 водій керував автомобілем фольцваген транспортер н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810. Відповідно до тесту результат огляду позитивний 0,38 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 25.02.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 19.03.2025.
06.03.2025 представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Харитончук Є.В., яка вступила у справу на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1788768 від 06.03.2025, за своїм клопотанням ознайомилася з матеріалами справи.
19.03.2025 адвокат Харитончук Є.В. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначивши, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, на думку адвоката, працівниками поліції на питання ОСОБА_1 щодо причини зупинки транспортного засобу було озвучено, що підставою для зупинки транспортного засобу стало порушення водієм правил керування транспортним засобом, зокрема, що ні він, ні пасажир під час руху не були пристебнуті пасками безпеки, а також, посилаючись на п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зазначено, що водій керував транспортним засобом у зоні відчуження. При цьому, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не будучи пристебнутим паском безпеки не доведено працівниками поліції, оскільки вимогу про зупинку транспортного засобу працівниками поліції було здійснено під час руху службовим автомобілем працівників поліції позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що унеможливлювало встановленню керування останнім без паска безпеки. Також ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, оскільки відповідна постанова працівниками поліції не складалась.
Адвокат також зазначає, що після зупинки ОСОБА_1 працівник поліції, не називаючи ознак алкогольного сп'яніння запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, вказавши лише на таку ознаку як «у вас ніби руки трясуться», на що ОСОБА_1 пояснив, що тремтіння рук у нього постійно. Тому, не зазначення на місці зупинки наявних у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, свідчить про безпідставність та відсутність об'єктивних причин для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Такі дії працівників поліції свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2005, оскільки були відсутні будь-які підстави для його проведення.
Крім того, адвокат також вказує на те, що з матеріалів справи, а саме з роздруківки результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що газоаналізатор Drager «Alcotest 6810» серійний номер ARBL-0616, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння під час його зупинки 19.02.2025, востаннє проходив перевірку калібрування 11.06.2024, що свідчить про неможливість його використання для визначення того, чи перебував водій транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене адвокат просить суд врахувати зазначене у клопотанні та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
З метою вивчення клопотання адвоката Харитончук Є.В. про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та виклику особи, що притягається до адміністративної відповідальності, судове засідання відкладено на 26.03.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, адвокат Харитончук Є.В. просила суд розглядати справу без участі ОСОБА_1 , зазначивши, що він не має змоги прибути до суду, оскільки є військовослужбовцем та виконує службові обов'язки, при цьому підтримала своє клопотання про закриття провадження у справі.
З метою з'ясування всіх обставин справи, судом прийнято рішення оголосити у судовому засіданні перерву до 08.04.2025 та викликати до суду в якості свідка поліцейського ВП № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 08.04.2025 адвокат Харитончук Є.В. оголосила своє клопотання про закриття провадження у справі, при цьому звернула увагу суду на те, що в роздруківці результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 температура навколишнього повітря вказана 39°С, проте, оскільки подія відбулася 19.02.2025, тобто взимку, тому такий температурний показник неможливий, крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення адміністративного правопорушення зазначений 09:40:00 год., при цьому з відео, яке долучено до матеріалів справи вбачається, що о 09:30 год. ОСОБА_1 вже був зупинений поліцейськими. Таким чином, враховуючи викладене у її клопотанні про закриття провадження у справі та озвучене у судовому засіданні, адвокат вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено із суттєвими порушеннями, а тому, справа про притягнення її підзахисного до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Поліцейський ВП № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 у судовому засіданні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтвердив, зазначив, що 19.02.2025 під час патрулювання в складі екіпажу поліцейських в м. Чорнобиль ними було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у нього були помічені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме тремтіння рук, тому й було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер на що ОСОБА_1 погодився. З приводу причин зупинки транспортного засобу, повідомив, що оскільки подія відбулася у м. Чорнобиль, який відноситься до зони відчуження, де обмежено перебування сторонніх осіб, тому автомобіль під керуванням ОСОБА_1 і було зупинено з метою перевірки наявності дозволу чи перепустки на перебування у зоні відчуження. З приводу показника температури повітря, який вказано у роздруківці результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та на який вказала адвокат, зазначив, що так як прилад Драгер знаходився у салоні автомобіля, де було тепло, тому і відобразилась така температура повітря.
З приводу тверджень адвоката з приводу того, що поліцейські, слідуючи на службовому автомобілі за транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1 , не могли бачити, що водій та пасажир не пристебнуті пасками безпеки, ОСОБА_2 зазначив, що попередньо, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 проїхав повз них, тому вони чітко бачили, що ані водій, ані пасажир не були пристебнуті пасками безпеки. При цьому додав, що постанова про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 на місці зупинки не складалася.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 250924 від 19.02.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківка тесту на алкоголь за допомогою приладу Alcotest 6810 № 260 ід 19.02.2025, відповідно до яких, о 09:36 год. за результатами огляду ОСОБА_1 проба позитивна - 0,38 ‰ (проміле);
- оптичний диск із одним відеозаписом із нагрудної камери поліцейського від 19.02.2025, час запису з 09:30:14 год. до 10:05:17 год. (ID реєстратора 855581), який оглянуто в судовому засіданні та на якому відображено як поліцейські слідують за автомобілем білого кольору, подають звуковий сигнал, після чого автомобіль зупиняється, поліцейські підходять до автомобіля в якому присутні дві особи чоловічої статі (водій та пасажир) у військовій формі, які повідомляють, що є військовослужбовцями. Поліцейський, назвавшись та повідомивши водієві, що на підставі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація також озвучує, що автомобіль зупинено на підставі п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки ні водій ні пасажир не пристебнуті пасками безпеки та на підставі п.7 ст.35 цього ж закону, оскільки транспортний засіб перебуває у зоні відчуження, де обмеження руху встановлені уповноваженим орган державної влади. При цьому, поліцейський одразу наголошує, що у водія тремтять руки та запитує, чи вживав останній алкогольні напої на що водій відповідає, що руки у нього тремтять постійно, алкоголю не вживав. Після чого, водієві пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що останній повідомляє, що пройде огляд після приїзду його командира. У подальшому, поліцейські поводять огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на приладі Драгер, попередньо провівши контрольний забір повітря та показавши ОСОБА_1 , що прилад готовий до використання та, після відповідного сигналу приладу, повідомляють результат огляду, який склав 0,38 проміле. При цьому поліцейські також зазначають, що ОСОБА_1 також може пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у Іванківській ЦРЛ на що останній відмовляється та зазначає, що напередодні трохи вжив алкоголю;
- документи ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт, доручення, лист про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , беручи до уваги пояснення адвоката Харитончук Є.В., приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 250924 від 19.02.2025: вбачається, що 19.02.2025 о 09:40 год. в м. Чорнобиль по вул. Кірова, 5 водій керував автомобілем фольцваген транспортер н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810. Відповідно до тесту результат огляду позитивний 0,38 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.9А Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР), передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо причин зупинки транспортного засобу:
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, як це вимагає ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З матеріалів справи, в тому числі із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, вбачається, що причинами зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , були: п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки ні водій ні пасажир не пристебнуті пасками безпеки, що свідчить про порушення Правил дорожнього руху та п.7 ст.35 цього ж закону, оскільки транспортний засіб перебував у зоні відчуження, де обмеження руху встановлені уповноваженим орган державної влади.
Суд зазначає, що працівники поліції, вказуючи на порушення водієм правил дорожнього руху (не пристебнуті пасками безпеки), постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності за дане порушення не складали, тобто факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху у цьому випадку не доведено.
Проте суд бере до уваги те, місто Чорнобиль, де поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , відповідно до додатку 1 Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи до Постанови № 106 КМУ від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до зони відчуження.
Відповідно до п. 1.2 Порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, затвердженого наказом МНС від 02.11.2011 року № 1157 (далі - Порядок), порядок визначає механізм організації відвідування робочими групами, комісіями, утвореними за рішеннями Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, та окремими посадовими особами органів державної влади, громадянами України, іноземними делегаціями, іноземцями та особами без громадянства (далі - відвідувачі) ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення та забезпечення дотримання правил радіаційної безпеки під час перебування відвідувачів на зазначеній території.
Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що організація відвідування зони відчуження здійснюється Державним агентством України з управління зоною відчуження.
Пропуск на територію зони відчуження врегульовано розділом IV зазначеного Порядку, зокрема пунктами 4.1-4.3 передбачено, що пропуск на територію зони відчуження та видача перепусток здійснюються відповідно до вимог Положення про в'їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, наведеного у додатку 6 (106б-91-п) до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року N 106 ( 106а-91-п ) "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Перепустка за призначенням є документом, який надає право на пропуск і перебування на території зони відчуження за визначеним маршрутом, що є частиною програми. Перепустка дійсна з моменту її отримання до закінчення зазначеного в ній часу перебування на території зони відчуження Перебування відвідувачів в зоні відчуження без перепусток та паспортного документа забороняється.
Відповідно до абз. 4, абз. 11 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення у тому числі забороняється: перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди; перебування осіб, які мають медичні протипоказання для роботи в контакті з джерелами іонізуючого випромінювання або щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вони є професійно хворими.
Відповідно до ст. 14 цього Закону, у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам'яток відповідно до чинного законодавства.
Охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції.
Таким чином, системний аналіз наведених нормативно-правових актів у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що уповноваженими державними органами (Верховною радою України шляхом прийняття Закону та МНС України шляхом затвердження Інструкції) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, у тому числі в м. Чорнобиль, встановлений спеціальний режим перебування та руху громадян і транспортних засобів, які полягають в обмежені перебування у цій зоні сторонніх осіб.
При цьому, працівники ВП № 3 Вишгородського РУП (м. Чорнобиль), які в силу покладених на них завдань виконують свої обов'язки в зоні відчуження та у відповідності до положень статті 14 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюють охорону громадського порядку та перевірку законності перебування громадян у згаданій зоні, тому, з урахуванням встановленого режиму руху в зоні відчуження мають право, в силу п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», здійснювати зупинку транспортних засобів з метою виконання покладених на них завдань.
Таким чином, у поліцейських Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області (м. Чорнобиль) були всі підстави для зупинки транспортних засобів, зокрема транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зоні відчуження, а саме у місті Чорнобиль з метою перевірки законності його перебування у цій зоні.
З огляду на зазначене працівниками поліції було дотримано вимоги статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 було зупинено законно.
Щодо підстав та порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння:
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до ч.ч. 2, 5, 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пунктів 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735:
- за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
- огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
- поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
- огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
- перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
- огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
- установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103,
З долученого до матеріалів справи відеозапису, який було оглянуто в судовому засіданні, не вбачається, що поліцейським були чітко озвучені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , які б давали підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння. На відеозаписі зафіксовано лише як поліцейський говорить ОСОБА_1 , що «у вас ніби тремтять руки», на що ОСОБА_1 відповідає, що руки у нього тремтять постійно. Будь-яких інших ознак, як то «порушення координації рухів; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці», які б давали підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння озвучено не було. З переглянутого відеозапису у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, а тому законність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння водієм не підтверджено належними доказами.
Відповідно до матеріалів справи, огляд на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» прилад ARBL-0616.
Інструкцією з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», яка розміщена у вільному доступі у мережі Інтернет (https://files.jeep.org.ua/files/instrukcia_drager_6810_976.pdf) визначено, що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі Інтервали технічного обслуговування.
Розділом «Інтервали технічного обслуговування» передбачено, що інтервали технічного обслуговування приладу перевірки калібровки (градуювання), має проводитися кожні шість місяців.
Крім того, нормами ч. 2 ст. 8 Закон Україну «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Отже, з наведеного вбачається, що технічне обслуговування газоаналізатору «Alcotest 6810» має проводитись кожні шість місяців, згідно вимог інструкції з експлуатації даного технічного засобу, оскільки відповідне передбачено Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності.
Однак, у порушення Інструкції з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» у долученому до матеріалів чеку з газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» прилад ARBL-0616 датою останнього калібрування вказано 11.06.2024, тобто більше 6 місяців до проведення поточного тесту.
Враховуючи те, що співробітником поліції було застосовано прилад «Drager Alcotest 6810» з порушенням 6-ти місячного строку з дати його останнього калібрування, існують обґрунтовані підстави вважати, що дані щодо результату огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , можуть бути невірними, відтак суд не може прийняти результати вказаного тесту як належний та допустимий доказ.
Крім того, суд також зазначає, що матеріалами справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджено технічну справність приладу, яким було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , зокрема працівниками поліції не долучено свідоцтво про повірку технічного приладу Drager Alcotest 6810 прилад ARBL-0616.
Також, із долученої роздруківки результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (тест №260 від 19.02.2025) вбачається, що температура навколишнього повітря 19.02.2025 о 09:36 год становила +39°, що не може відповідати дійсності, оскільки, відповідно до загальнодоступних даних Українського гідрометеорологічного центру, середня температура повітря в Україні протягом лютого 2025 року становила від 3° морозу до 2° тепла.
За таких обставин, показники газоаналізатора Alcotest Drager 6810 (0616) не можуть вважатися достовірним та належним доказом.
Таким чином, доводи адвоката Харитончук Є.В. щодо несправності та непридатності приладу Drager Alcotest 6810, яким було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння її підзахисного ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
За таких обставин, законність процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є сумнівною і такий сумнів, в силу положень ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не доведено належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення вимог до процедури проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, передбачених ст.266 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В свою чергу, суд враховує, що Законом України "Про судовий збір" та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ