Справа № 366/657/25
Провадження № 3/366/571/25
Іменем України
02 червня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 262811 від 05.03.2025: 05.03.2025 о 13:25 год. в с. Прибірськ по вул. Вишнева ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, при цьому не мав права керувати транспортирними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП 11.10.2024 ЕНА 8244188, чим порушив п.2.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, сержант поліції Цибулько А.С.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 03.04.2025.
02.04.2025 з використанням підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Турчак М.В., яка вступила у справу на підставі Ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_1 серія АХ № 1250599 від 02.04.2025, про ознайомлення із матеріалами справи, у якому також просила суд відкласти розгляд даної справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та необхідністю підготовки правової позиції.
Враховуючи клопотання адвоката Турчак М.М., судом відкладено судове засідання на 24.04.2025.
22.04.2025 з використанням підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Кравцова В.В., про внесення його даних до системи «Електронний суд» як представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі ордеру на надання правової допомоги від 22.04.2025 серія АЕ № 1379947.
23.04.2025 з використанням підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Кравцова В.В., про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю в іншому кримінальному провадженні у Дніпровському апеляційному суді.
24.04.2024 адвокат Кравцов В.В., з використанням підсистеми «Електронний суд», звернувся до суду з клопотаннями, в яких просить суд з метою повного та всебічного розгляду справи, дотримання принципу змагальності, керуючись положеннями ст.ст.268, 271 КУпАП, залучити прокурора Вишгородської окружної прокуратури до участі у вказаній справі, витребувати від ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України у Київській області додаткові докази у справі та викликати в судове засідання в якості свідка, поліцейського Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержанта поліції Цибулька А.С.
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 24.04.2025 клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Кравцова В. В. задоволено. Розгляд справи відкладено на 27.05.2025. Постановлено залучити до участі в справі прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області та викликати в судове засідання в якості свідка поліцейського Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_2 .
Витребувано від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області:
- Відомості з у журналі обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації за 05.03.2025 року
- Відомості з у журналі обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації про видачу 05.03.2025 року портативного відео реєстратору та карти пам'яті з зазначенням їх інвентаризаційного номеру
- Відеозаписи з портативних відео реєстратора поліцейського відділення поліції № 1 (смт Іванків) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Цибулько А.С. за період з 13.00 годин до 14.00 годин 05.03.2025.
26.05.2025 до суду через канцелярію суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшли витребувані постановою суду від 24.04.2025 матеріали.
27.05.2025 постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 27.05.2025 задоволено клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Кравцова В.В. про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
27.05.2025 адвокат Кравцов В.В., з використанням підсистеми «Електронний суд», звернувся до суду з клопотаннями про визнання відеозаписів недопустимим доказом та про направлення протоколу та матеріалів справи на доопрацювання, в обґрунтування яких, зокрема зазначив наступне.
Щодо відеореєстратора та визнання недопустимим доказом відеозапису, долученого до матеріалів справи.
Адвокат зазначає, що відповідно п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262811 від 05.03.2025, який складено поліцейським відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області сержантом поліції Цибульком А. С., вказано технічний засіб відеозапису з інвентарним номер 855483. Проте, згідно з відомостями з Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який надано до суду на виконання постанови Іванківського районного суду Київської області у справі № 366/657/25, вбачається що ОСОБА_2 , 05.03.2025 не отримував вказаного портативного відеореєстратора. Технічний засіб з інвентарним номером 855483 видавався 06.03.2025 іншому працівнику поліції, що свідчить про долучення до матеріалів справи відеозапису, зробленого технічним засобом, який ОСОБА_2 не отримувався. Тобто, в даному протоколі про адміністративне правопорушення містяться недостовірні відомості про технічний засіб за допомогою якого здійснювалась відеофіксація адміністративного правопорушення.
Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що з відеозапису наданого ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, вбачається, що сержант поліції Цибулько А. С. не повідомляє ОСОБА_1 по застосування до нього превентивного заходу у виді технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, як це передбачено ч. 2 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію». Зазначені вище обставини свідчать про те, що відеозапис який знаходиться в матеріалах справи № 366/657/25, є недопустимим доказом адже отриманий з порушенням права ОСОБА_1 гарантованого ст. 32 Конституції України, а також з порушенням Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Адвокат Кравцов В.В. зауважує, що адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 статті 126 КУпАП.
Згідно з п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395: "повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)".
У матеріалах справи № 366/657/25, в якості доказу повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, міститься Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3244188, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності аз ч. 2 ст. 126 КУпАП. Проте, вказана постанова, в порушення ч.11 ст.283 КУпАП, не містить ані підпису особи, що її склала, ані підпису ОСОБА_1 .
Також у матеріалах даної справи відсутня довідка про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення визначеного ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, а Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3244188 від 11.10.2024 не є допустимим доказом, оскільки не містить всіх реквізитів, які мають бути в ній зазначені зокрема не підписана ані особою, яка її ухвалила, ані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, адвокат вважає, що матеріали справи № 366/657/25 зібрані з порушенням норм діючого законодавства, а тому, та на думку сторони захисту, мають бути направлені до ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області на доопрацювання, а відеозапис, який міститься в матеріалах справи № 366/657/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.5 ст.126 КУпАП, слід визнати недопустимим доказом.
У судове засідання, призначене на 27.05.2025, ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином.
Адвокат Кравцов В.В. просив суд провести судове засідання без участі ОСОБА_1 , зазначивши, що останній нещодавно влаштувався на роботу, тому наразі не має змоги прибути у судове засідання. Зауважив, що у разі визнання судом обов'язкової участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, з метою надання ним особистих пояснень, його участь буде забезпечена шляхом відеоконференції.
Прокурор Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відносно ОСОБА_1 повідомлено вчасно, належним чином. 27.05.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Романа Левченка, про неможливість участі у даному судовому засіданні у зв'язку із забезпеченням участі у іншому судовому провадженні у справі №366/367/25.
Враховуючи, що судом вжито належні заходи щодо виклику прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області та оскільки відповідно до норм КУпАП відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, судом прийнято рішення проводити розгляд даної справи без участі прокурора.
Поліцейський Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини неявки до суду не повідомив, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП під час розгляду справи не є обов'язковою, беручи до уваги, що інтереси ОСОБА_1 представляє захисник, який присутній у судовому засіданні у режимі відеоконференції та не заперечує, щодо проведення даного судового засідання без участі його підзахисного, суддя вважає за можливе провести судове засідання без участі ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.
Адвокат Волков В.В. у судовому засіданні підтримав свої клопотання, які попереднього надані ним до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» та просив суд направити матеріали даної справи на доопрацювання до ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП у Київській області та визнати недопустимим доказом відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи № 366/657/25 та який зроблено поліцейським Цибульком А.С. за допомогою відеореєстратора, яким не отримувався, з підстав, зазначених у клопотаннях.
Суд, заслухавши адвоката Кравцова В.В., на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про направлення матеріалів даної справи до ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП у Київській області на доопрацювання, про що зазначено у журналі судових засідань.
З приводу клопотання про визнання недопустимим доказом відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи № 366/657/25, суд зазначив, що дане питання буде вирішено під час подальшого розгляду справи та дослідження долучених доказів.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262811 від 05.03.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;
- оптичний диск із відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому міститься один відеозапис «export-xgxqp», який зроблено ОСОБА_2 05.03.2025 реєстратором ID 855483, час запису з 13:21:29 год. до 13:57:42 год. та на якому відображено, що на узбіччі дороги стоїть автомобіль сірого кольору з н.з. НОМЕР_1 , з причепом, на якому розміщені меблі, що частково вкриті тканиною синього кольору, ймовірно брезентом. У автомобілі знаходяться дві особи чоловічої статі, підійшовши до яких, поліцейський називає свою звання, без зазначення свого прізвища та посади та повідомляє причину зупинки «теліпається брезент». У подальшому поліцейський перевіряє документи особи, яка керувала транспортним засобом, за якими встановлює, що водієм є ОСОБА_1 та з'ясовує, що у останнього відсутнє посвідчення водія, при цьому, сам ОСОБА_1 зазначає, що його не отримував. У подальшому, поліцейський за допомогою службового планшета перевіряє, чи притягувався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та встановлює, що вказану особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП та що справа буде розглядатись у суді;
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3244188 від 11.10.2024, з якої вбачається, що до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, яке полягало у тому, що «водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lanos н.з. НОМЕР_1 , 11.10.2024 о 16;57:52 в с. Дитятки вул. Київська, 56, не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.п.2.1А ПДР».
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського Цибулька А.С., доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області та лист про долучення доказів по справі про адміністративне правопорушення).
За результатами дослідження наведених доказів в їх сукупності судом встановлено, що 05.03.2025 о 13:25 год. в с. Прибірськ по вул. Вишнева, ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, при цьому не мав права керувати транспортирними засобами.
Крім того, судом було досліджено матеріали, які надійшли до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області та які були витребувані судом постановою від 24.04.2025.
Зокрема судом досліджено копію журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, на якій відображено відомості щодо видачі та повернення портативних реєстраторів ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України в Київській області за 05.03.2025-06.03.2025 та з яких встановлено, що ОСОБА_2 отримав 05.03.2025 камеру з інвентарним номером 853028, яку повернув 06.03.2025.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом прийнято рішення оголосити у судовому засіданні перерву до 02.06.2025 та повторно викликати у судове засідання у якості свідка поліцейського Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержанта поліції Цибулька А.С.
У судове засідання, призначене на 02.06.2025, ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином.
Адвокат Кравцов В.В. просив суд провести судове засідання без участі ОСОБА_1 , зазначивши, що останній не має змоги прибути до суду.
Поліцейський Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С. у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, із заявами та клопотаннями до суду не звертався, у телефонному режимі повідомив секретаря судових засідань, що перебуває у добовому чергуванні, тому прибути до суду не має можливості.
Оскільки судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для виклику в судове засідання для надання пояснень поліцейського Цибулька А.С., проте останній за викликом суду двічі не з'явився, із заявами та клопотаннями до суду не звертався, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Адвокат Кравцов В.В. зазначив, що хотів би звернути увагу суду на ту обставину, що з долученого до матеріалів справи відеозапису, який було оглянуто у судовому засіданні, не зрозумілі підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також, не зрозуміло ким та яким, все ж таки, технічним засобом було здійснено відеофіксацію подій 05.03.2025. Також адвокат повторно звернувся до суду з проханням задовольнити його клопотання про направлення матеріалів справи, що розглядається, на доопрацювання до ВП № Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, оскільки вважає, що поліцією неповно та неналежно зібрано докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, на що суддею було зазначено, що вказане клопотання вже розглядалося у попередньому судовому засіданні та у його задоволенні було відмовлено. При цьому, суд звернув увагу захисника, що направлення матеріалів справи на доопрацювання, порушить строки, встановлені ч.2 ст.38 КУпАП.
Захисник також зазначив, що на його думку, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст.247 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
У судовому засіданні також було оглянуто відеозапис, що міститься на оптичному диску, який також надано до суду на виконання постанови суду від 24.04.2025 та встановлено, що вказаний відеозапис по своїй суті ідентичний відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 262811 від 05.03.2025 та на якому зафіксовано події 05.03.2025 за участі ОСОБА_1 та який здійснено за допомогою відеореєстратора 855483.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги пояснення сторони захисту, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262811 від 05.03.2025: вбачається, що «05.03.2025 о 13:25 год. в с. Прибірськ по вул. Вишнева ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, при цьому не мав права керувати транспортирними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП 11.10.2024 ЕНА 8244188, чим порушив п.2.1 ПДР».
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 за № 1306, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1А Правил дорожнього руху, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»).
Положеннями абз. 1 частини 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Зокрема частинами 2-4 вказаної статті КУпАП встановлено, що
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців;
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлено, що повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №262811, працівниками поліції у якості доказів також долучено оптичний диск із відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, який було оглянуто у судовому засіданні та встановлено, що на ньому міститься один відеозапис «export-xgxqp», який зроблено ОСОБА_2 05.03.2025 реєстратором ID 855483, час запису з 13:21:29 год. до 13:57:42 год., на якому відображено, що на узбіччі дороги стоїть автомобіль сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 , з причепом, на якому розміщені меблі, що частково вкриті тканиною синього кольору, ймовірно брезентом. У автомобілі знаходяться дві особи чоловічої статі. Поліцейський називає свою звання, без зазначення прізвища та повідомляє причину зупинки «теліпається брезент». У подальшому поліцейський перевіряє документи особи, яка керувала транспортним засобом, за якими встановлює, що водієм є ОСОБА_1 та з'ясовує, що у останнього відсутнє посвідчення водія, при цьому, сам ОСОБА_1 зазначає, що його не отримував. У подальшому, поліцейський за допомогою службового планшета перевіряє, чи притягувавсь ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та встановлює, що вказану особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП та що справа буде розглядатись у суді;
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3244188 від 11.10.2024, з якої вбачається, що до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, яке полягало у тому, що «водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lanos н.з. НОМЕР_1 , 11.10.2024 о 16;57:52 в с. Дитятки вул. Київська, 56, не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.п.2.1А ПДР».
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського Цибулька А.С., доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області та лист про долучення доказів по справі про адміністративне правопорушення).
Оцінюючи перелічені докази на предмет належності та допустимості, суд зазначає, що нормами чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання належності та допустимості при визнанні відомостей доказами у справах про адміністративні правопорушення. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Оскільки інші кодекси України, зокрема, Кримінальний процесуальний кодекс України, містить відповідні правові норми, тому при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року). Так у рішенні суду "Енгель та інші проти Нідерландів" були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Наведене робить можливим застосування за аналогією норм закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питань, які напряму не врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно зі ст.86 КПК України:
1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Щодо причин зупинки транспортного засобу:
У відповідності до п. 2.4 ПДР - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, як це вимагає ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З матеріалів справи, в тому числі із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху. Зазначення поліцейським такої причини зупинки як «теліпається брезент», не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також до матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якій було би відображено причину зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням останнього, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, суд констатує, що доказів на підтвердження існування підстави для зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, з перелічених у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотримано вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
Таким чином, доводи адвоката Кравцова В.В. щодо не повідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 причини зупинки транспортного засобу, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Щодо відеозапису.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Згідно з приписами п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису виступають превентивними заходами.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Враховуючи викладені норми законодавства, з самого початку ведення відеофіксації поліцейський був зобов'язаний повідомити ОСОБА_1 , про застосування технічних засобів (нагрудної камери), за допомогою якої здійснюється відеофіксація їхньої розмови та довести до його відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
З долученого до матеріалів справи як доказ винуватості ОСОБА_1 відеозапису, який оглянуто безпосередньо судом, судом встановлено, що на вказаному відеозаписі не зафіксовано повідомлення поліцейським Волкова В.В. про ведення відеофіксації за допомогою нагрудної камери.
Таким чином, доводи адвоката Кравцова В.В. з приводу того, що поліцейський, в порушення вимог ч.2 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» про причини застосування до ОСОБА_1 превентивних заходів, а саме: технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, не повідомив, нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи, до відома останнього також не довів, у судовому засіданні підтверджені та не спростовані матеріалами справи.
Окрім того, судом встановлено, що вказаний відеозапис було здійснено поліцейським Цибульком А.С. 05.03.2025 за допомогою відеореєстратора 855483. Такий же технічний засіб вказано і у п.10 протоколу про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, на якій відображено відомості щодо видачі та повернення портативних реєстраторів ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України в Київській області за 05.03.2025-06.03.2025, ОСОБА_2 отримав 05.03.2025 камеру з інвентарним номером 853028, яку повернув 06.03.2025. При цьому, відеореєстратор 855483 було видано 06.03.2025 працівнику поліції ОСОБА_3 .
Таким чином, судом встановлено, що поліцейським Цибулько А.С. було зроблено відеозапис подій 05.03.2025 за участі ОСОБА_1 , за допомогою технічного засобу, який йому не видавався.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що відеозапис, який долучено до матеріалів справи, є недопустимим доказом адже отриманий з порушенням права ОСОБА_1 гарантованого ст. 32 Конституції України а також з порушенням Закону України «Про Національну поліцію».
Отже вказані доводи адвоката Кравцова В.В. з приводу недопустимості як доказу відеозапису, зробленому 05.03.2025 за допомогою відеореєстратора 855483, підтверджуються матеріалами справи, а тому, суд не бере до уваги вказаний відеозапис та визнає його недопустимим доказом.
Щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматизованому режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція №1395 - визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП);
Відповідно до п. 1 Розділу VII вказаної Інструкції, повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 5 Розділу VII Інструкції №1395 - у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Відтак, обов'язковим доказом, який повинен бути долучений до матеріалів справи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, є постанова, яка набрала законної сили про притягнення протягом року особи до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення. Разом з тим, матеріали справи, що розглядається, не містять копії постанови, що набрала законної сили, є чинною та не скасована у судовому порядку, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, тому відсутні підстави для кваліфікації дій останнього за ознаками повторності, а саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При цьому суд зазначає, що долучена до матеріалів справи копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3244188 від 11.10.2024, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, судом не береться до уваги, оскільки вказана постанова, в порушення вимог ч.11 ст.283 КУпАП, не містить ані підпису особи, що її склала, ані підпису ОСОБА_1 . Крім того, суду не зрозуміло, яким чином отримана копія цієї постанова та чи є вона чинною, оскільки дата набрання нею законної сили не зазначена. На вказаній копії присутній відбиток печатки «Для довідок» з назвою установи «Відділення поліції №1 Вишгородське районне управління поліції Головне управління Національної поліції в Київській області» та напис «копія вірна» з підписом не встановленої особи, без розшифровки посади та прізвища особи.
Також у матеріалах даної справи відсутня довідка про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення визначеного ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, доводи адвоката Кравцова В.В. з приводу відсутності підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, також знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та беруться до уваги судом.
Крім того, судом також не беруться до уваги документи, які підтверджують правомірність долучення до матеріалів справи оптичного диску з відеозаписом, зокрема рапорт поліцейського ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, сержанта поліції Цибулька А.С. /а.с.3/, оскільки він не містить в собі дати його складення; лист про долучення доказів по справі про адміністративне правопорушення та доручення /а.с.4, 6/, які не містять в собі дати та реєстраційного індексу вихідного номера, а також підписані з порушеннями вимог п. 2.23. Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27.07.2012 № 650, відповідно до якого, підпис складається з назви посади, звання (за наявності), особистого підпису і його розшифрування (ініціали і прізвища).
Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а саме повторність керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, не доведено належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 7, 9, 126, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ