"28" серпня 2025 р. Справа № 596/997/25
Провадження № 2-а/596/59/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Цвинтарної Т.М.
при секретарі судового засідання Рудніцькій О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень за порушення ним ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до фабули оскаржуваної постанови йому у провину поставлено те, що він в порушення Постанов КМУ № 1487 (п. 47), № 560 (п. 3) не виконав розпорядження № 1/2508/7 від 18.05.2025 про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не проінформував про виконання вказаного розпорядження до 16-00 16.06.2025.
Проте, він є фізичною особою підприємцем та ще й без найманих працівників, а тому вважає, що не є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення.
В даному випадку поштове відправлення з відповідним розпорядженням відповідача ним отримано лише 19.06.2025, а тому він аж ніяк не міг виконати таке розпорядження в строк до 16.06.2025. Вважає, що вина в його діях відсутня, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того зазначив, що на нього накладено стягнення як на посадову особу, якою він не є, він не наділений жодними організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями стосовно будь-яких третіх осіб. Також, в порушення вимог законодавства оскаржувана постанова не містить дати її винесення.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610272034462. Про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою від 14.07.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень. Вказана постанова містить відомості про вручення її копії 14.07.2025 ОСОБА_1 .. Вказана постанова не містить номера та дати її винесення.
В даній постанові зазначено наступне: «11.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення гр. ОСОБА_1 вимог Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (п.47), Постанови КМУ № 560 (п. 13) в частині виконання розпоряджень ТЦК та СП. Не виконано Розпорядження № 1/2508/7 (№ 488) від 18.05.2025 про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та не проінформовано про виконання розпорядження до 16:00 год. 16.06.2025».
Як вбачається із копії протоколу про адміністративне правопорушення №300 від 11.07.2025, гр. ОСОБА_3 11.07.2025 о 11 год. 30 хв. прибув в ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час звірки облікових даних виявлено, що гр. ОСОБА_3 не виконав розпорядження №488 від 18.05.2025, що є порушенням постанов КМУ №1487 та №560.
Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 488, яке датоване 18 травня 2025 року та у свою чергу зареєстроване як вихідна кореспонденція 18 травня 2025 року за вих. № 1/2508/7 та адресатом в якому вказано - ФОП ОСОБА_1 , на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 47 постанови КМ України від16 травня 2024 №560 зобов'язано:
1.З метою уточнення облікових даних, визначення ступеня придатності до військової служби здійснити оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно наведеного списку про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити їх прибуття 16 червня 2025 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, ОСОБА_1 .
2.Про результати виконання розпорядження проінформувати до 16:00 год. 16 червня 2025 року.
3.Інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов'язку, корінці вручених повісток, акти відмов від повісток подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
Зазначене розпорядження позивач ОСОБА_1 отримав поштовою кореспонденцією лише 19.06.2025, що підтверджується копією зворотнього поштового повідомлення №4825300066449 та трекінгом відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» №4825300066449.
Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не мав змоги виконати розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 488 до 10:00 год. 16 червня 2025 року, оскільки отримав його лише 19.06.2025.
Разом з тим, ОСОБА_1 ставиться в провину те, що ним не виконано розпорядження № 1/2508/7 (№ 488) від 18.05.2025 про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зокрема, як вбачається із вищевказаного розпорядження, воно стосується лише особисто ОСОБА_1 , а не будь-яких підпорядкованих йому третіх осіб.
Суд вважає слушними доводи ОСОБА_1 про те, що він є лише фізичною особою підприємцем, не має найманих працівників та не наділений жодними організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями стосовно будь-яких третіх осіб.
Таким чином, ТЦК можуть направляти розпорядження фізичній особі - підприємцю (ФОП) стосовно оповіщення його працівників. Якщо ФОП є лише фізичною особою-підприємцем і не має найманих працівників, то він, як фізична особа, має самостійно реагувати на будь - яку повістку чи розпорядження, але це вже не стосується його як роботодавця.
Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з абз. 11 ст.1 Закону України «Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом ПрезидентаУкраїнивід24.02.2022№64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення , доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Водночас, відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку із військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено про загальну мобілізацію.
Період з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні визначається як особливий період (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон,Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, позивач як військовозобов'язаний має обов'язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці.
Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена (зокрема ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення) про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Слід також зазначити, що законодавець в санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП розмежовує суб'єктів цього адміністративного правопорушення на «громадян» та «посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань». Так, в ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить від 17000 грн до 25500 грн), а на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить від 34000 грн до 51000 грн).
Поряд з цим, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як посадову особу, а не як громадянина. Водночас начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постановлено «накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф в сумі 34000 гривень 00 копійок». Таким чином, адміністративне стягнення на громадянина ОСОБА_1 накладено як на посадову особу, тобто, поза межами санкції ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний доказувати правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак зазначених вимог відповідачем не виконано.
В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зч.3ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, з врахуванням передбаченого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому, постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.07.2025 відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Крім того, на підставі ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 14,73,74,77,90,139,242-246,286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову вусправі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 14 липня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити.
Стягнути із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Чортківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна