Постанова від 04.09.2025 по справі 381/3931/19

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року місто Київ

справа № 381/3931/19

апеляційне провадження № 22-ц/824/1610/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в свої інтересах та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 і малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, у якому просила: визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/4 частини квартири.

У подальшому, судом було залучено до участі в справі ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом та перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2001 року, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, виконували по відношенню один до одного обов'язки подружжя.

02.08.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, від якого у них народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

За час життя ОСОБА_7 був директором ПСП «Поділля».

З метою придбання житла подружжям було прийнято рішення про викуп з торгів 19/50 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для подальшого облаштування у квартиру для власного житла.

07.09.2001 року ПСП «Поділля» набуло у власність 19/50 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,4 кв.м.

15.09.2001 року з метою уникнення оподаткування нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу було продано ОСОБА_5 - батьку ОСОБА_7 .

Як вказує позивач, це відчуження носило формальний характер, так як нерухомість була придбана для подальшого спільного проживання родини, а ОСОБА_5 на час набуття власності не мав достатнього доходу для придбання нерухомості.

Після отримання необхідної дозвільної документації подружжям зроблено ремонт протягом 2003-2004 років.

У 2008 році також було прийнято рішення про проведення капітального ремонту, для чого на ім'я матері позивача - ОСОБА_8 отримано кредит у сумі 500 000,00 грн., спірна квартира була передана в іпотеку, а погашення кредиту здійснювало подружжя. При цьому, і позивач отримувала кредит у сумі 150 000,00 грн. для проведення ремонту під іпотеку житлового будинку, що належить її батьку - ОСОБА_9 .

При цьому, у 2008 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено заповіти на випадок смерті, яким заповіли спірну квартиру своєму сину ОСОБА_7 .

Таким чином, не зважаючи на формальне оформлення квартири на ОСОБА_5 , саме подружжям здійснено облаштування квартири, вони проживали у ній, але після смерті ОСОБА_7 це право подружжя та дітей оспорюється, що змушує звернутись до суду з позовом.

03.01.2020 року до суду подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, з урахуванням редакції зустрічної позовної заяви від 01.08.2023 року (т. 3 а.с. 180-190) та заяви від 03.10.2023 року (т. 4 а.с. 94-95).

У подальшому, судом було залучено до участі в справі ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , спадкоємцем яких є ОСОБА_4 .

За час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було набуто у власність майно, що реєструвалось на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_7 набув у власність майно у порядку спадкування, тобто що є його особистою приватною власністю, був власником СФГ «Тризуб».

Після смерті ОСОБА_7 всі спадкоємці першої черги подали заяви про прийняття спадщини - батьки, дружина, діти, включаючи сина померлого від першого шлюбу - ОСОБА_10 .

На час смерті ОСОБА_7 був наявний заповіт на ім'я його дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Проте, непрацездатні батьки в силу ст. 1241 ЦК України успадковують половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом.

Оскільки оригінали правовстановлюючих документів перебувають у ОСОБА_1 , яка їх не подає нотаріусу, ОСОБА_4 , як правонаступник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просив суд:

1. Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно, що зареєстроване на ім'я ОСОБА_7 , а саме:

1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_3 ;

1/12 частини земельної ділянки 1000 кв.м. по АДРЕСА_3 ;

1/12 частини земельної ділянки площею 525 кв.м. по АДРЕСА_3 ;

1/12 частин житлового будинку АДРЕСА_4 ;

1/12 частин земельної ділянки площею 2500 кв.м. по АДРЕСА_5 ;

1/12 частин земельної ділянки площею 5260 кв.м. по АДРЕСА_5 ;

1/12 частину: 1. Комори цегляної, 2. Гаражу цегляного, 3. Кузні, 4. Силосної ями, 5. Артезіанської скважини біля столової, 6. Артезіанської скважини біля снігосховища, 7. Водонапірної башні, 8. Овочесховища, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

1/12 частину від 9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 ;

1/12 частину нежитлової будівлі, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 ;

1/12 частину нежитлової будівлі, млин за адресою: АДРЕСА_8 ;

1/12 частину виробничої споруди (1/2 частина вагової з авто вагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 ;

1/12 частину пожежного депо, загальною площею 91,9 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_18 1/12 частину земельної ділянки площею 47723 кв.м. в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл.;

1/12 частину земельної ділянки площею 1200 кв.м. в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл.;

1/12 частину гаражу площею 360,20 кв.м. в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл.;

1/12 частину земельної ділянки площею 1840 кв.м. в с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл.;

1/12 частину погрузчика, модель 4026, 1991 року випуску;

1/12 частину причіпу саморобного, 1999 року випуску;

1/12 частину сільськогосподарської техніки Трактору Т-40АМ, 2000 р.в.;

1/12 частину вантажного автомобіля Татра Т+815, 1987 р.в.;

1/12 частину сільськогосподарської техніки Трактор колісний К-700А, 1992 р.в.;

1/12 частину земельної ділянки площею 1,6480 га в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл. згідно рішення суду від 26.07.2017 року у справі №2/381/1068/17;

2. Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно, що зареєстроване на ім'я ОСОБА_7 , а саме:

1/6 частини земельної ділянки площею 2,2365 га, кадастровий №3224981600:02:003:0076;

1/6 частину гаража у АДРЕСА_10 ;

1/6 частину земельної ділянки площею 0,004 га у АДРЕСА_10 .

3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно, що зареєстроване на ім'я ОСОБА_1 , а саме:

1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_11 ;

1/12 частини земельної ділянки площею 2500 кв.м. по АДРЕСА_11 ;

1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_12 ;

1/12 частини земельної ділянки площею 2500 кв.м. по АДРЕСА_12 ;

1/12 частини земельної ділянки площею 400 кв.м. по АДРЕСА_12 ;

1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_13 ;

1/12 частини земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_2 ;

1/12 частину автомобіля вантажного МАЗ, модель 6422, 2000 р.в.;

1/12 частину сільськогосподарської техніки Причіпу ПР-самоскид Е, 1988 р.в.;

1/12 частини сільськогосподарської техніки Комбайна зернозбирального John Deere-9500, 1998 р.в., придбаного 13.10.2014 р.;

1/12 частини сільськогосподарської техніки Комбайна зернозбирального John Deere-9500, 1998 р.в., придбаного 18.06.2010 р.;

1/12 частини автомобіля вантажного Volkswagen Caddy, 2012 р.в.;

1/12 частини автомобіля легкового Volkswagen Multivan, 2008 р.в.:

1/12 частини автомобіля вантажного Foton-1043, 2005 р.в.;

1/12 частини автомобіля вантажного КАМАЗ 53213, 1983 р.в.;

1/12 частини сільськогосподарської техніки Причіпу ГКБ 8350, 1984 р.н.

4. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину статутного (складеного) капіталу СФГ «Тризуб».

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , - залишено без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , яке є спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 :

1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_3 ;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 ;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,0525 га по АДРЕСА_3 ;

1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_5 ;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,526 га по АДРЕСА_5 ;

1/12 частину майна 1. Комора цегляна, 2. Гараж цегляний, 3. Кузня, 4. Силосна яма, 5. Артезіанська скважина біля столової, 6. Артезіанська скважина біля снігосховища, 7. Водонапірна башня, 8. Овочесховище, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

1/12 частину від 9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 ;

1/12 частину нежитлової будівлі, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 ;

1/12 частину нежитлової будівлі, млин за адресою: АДРЕСА_8 ;

1/12 частину нежитлової будівлі виробничих споруд (1/2 частина вагової з автовагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 ;

1/12 частину приміщення пожежного депо, загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ;

1/12 частину земельної ділянки площею 4,7723 га в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл.;

1/12 частину земельної ділянки площею 1,200 га в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл.;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,184 га в с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл.;

1/12 частину земельної ділянки загальною площею 1,6480 га, яка розташована в с. Веприк Фастівського району Київської області, в межах Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981601:01:002:0135, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

1/12 частину земельної ділянки площею 0,004 га у АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3211200000:09:001:0159.

1/12 частина житлового будинку АДРЕСА_11 ;

1/12 частина земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_11 ;

1/12 частина житлового будинку АДРЕСА_12 ;

1/12 частина земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_12 ;

1/12 частина земельної ділянки площею 0, 0400га по АДРЕСА_12 ;

1/12 частина житлового будинку АДРЕСА_13 ;

1/12 частина земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3211200000:03:003:0135;

1/12 частин наступного рухомого майна:

- Вантажний самоскид МАЗ, модель 6422, 2000 р.в.;

- Причіп ПР-самоскид-Е, 1988 р.в.;

- Комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в.;

- Комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в.;

- Вантажний фургон малотонажний Volkswagen Caddy, 2012 р.в.;

- Автомобіль вантажний КАМАЗ 53213, 1983 р.в.;

- Причіп ГКБ 8350, 1984 р.в.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на майно у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , яке є його особистою власністю, а саме:

1/6 частин земельної ділянки площею 2,2365 га, кадастровий №3224981600:02:003:0076;

1/6 частин гаража у АДРЕСА_10 .

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 5 255,00 грн., а саме, з ОСОБА_1 - 3 503,33 грн., з ОСОБА_3 - 1 751,67 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Довженко Р.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив: скасувати рішення та ухвалити нове, яким:

1) Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_15 (19/50 частини нежитлового приміщення за вказаною адресою, станом на момент укладення договору) у частині покупця, укладеного 15 вересня 2001 року між ПСП «Поділля» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Віннічук Н.В. за реєстровим № 3066 та переведення прав покупців за цим договором на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

2) Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину майна, як спільного сумісного майна подружжя:

- житлового будинку АДРЕСА_16 ;

- житлового будинку АДРЕСА_5 земельну ділянку площею 2 500 кв.м., земельну ділянку площею 5260 кв.м., розташованої в АДРЕСА_5 ;

- комору цегляна, 2. Гараж цегляний, 3. Кузня, 4. Силосна яма, 5. Артезіанська скважина біля столової, 6. Артезіанська скважина біля снігосховища, 7. Водонапірна башня, 8. Овочесховище, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

- 9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлової будівлі, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 ;

- нежитлової будівлі, млин за адресою: АДРЕСА_8 ;

- виробничих споруд (1/2 частина вагової з автовагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 1840 кв.м., розташованої в с. Вишеньки Боричпільського району Київської області;

- приміщення пожежного депо, що знаходиться в АДРЕСА_14 , загальною площею 91,9 кв.м;

- земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;

3) Визнати за ОСОБА_3 право власності як спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , на 5/24 частин на:

- житлового будинку АДРЕСА_16 ;

- житлового будинку АДРЕСА_5 земельну ділянку площею 2 500 кв.м., земельну ділянку площею 5260 кв.м., розташованої в АДРЕСА_5 ;

- комору цегляна, 2. Гараж цегляний, 3. Кузня, 4. Силосна яма, 5. Артезіанська скважина біля столової, 6. Артезіанська скважина біля снігосховища, 7. Водонапірна башня, 8. Овочесховище, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

- 9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлової будівлі, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 ;

- нежитлової будівлі, млин за адресою: АДРЕСА_8 ;

- виробничих споруд (1/2 частина вагової з автовагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 1840 кв.м., розташованої в с. Вишеньки Боричпільського району Київської області;

- приміщення пожежного депо, що знаходиться в АДРЕСА_14 , загальною площею 91,9 кв.м;

- земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 );

4). Визнати за ОСОБА_2 право власності як спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 на 5/24 частин на:

- житлового будинку АДРЕСА_16 ;

- житлового будинку АДРЕСА_5 земельну ділянку площею 2 500 кв.м., земельну ділянку площею 5260 кв.м., розташованої в АДРЕСА_5 ;

- комору цегляна, 2. Гараж цегляний, 3. Кузня, 4. Силосна яма, 5. Артезіанська скважина біля столової, 6. Артезіанська скважина біля снігосховища, 7. Водонапірна башня, 8. Овочесховище, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

- 9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлової будівлі, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 ;

- нежитлової будівлі, млин за адресою: АДРЕСА_8 ;

- виробничих споруд (1/2 частина вагової з автовагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 1840 кв.м., розташованої в с. Вишеньки Боричпільського району Київської області;

- приміщення пожежного депо, що знаходиться в АДРЕСА_14 , загальною площею 91,9 кв.м;

- земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;

5) Визнати право власності за ОСОБА_3 на 5/12 частин як спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 на:

- земельну ділянку площею 2,2365 га, розташована на території Веприцької сільської ради, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №3224981600:02:003:0076, що належить спадкодавцю в порядку спадкування на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 16 червня 2014 року;

- гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_10 , що належить спадкодавцю на підставі договору дарування від 28 серпня 2015 року;

- земельну ділянку площею 47723 кв.м., розташованої в с. Веприк Фастівського району Київської області;

- земельну ділянку площею 1200 кв.м., розташованої в с. Веприк Фастівського району Київської області;

6) Визнати право власності за ОСОБА_2 на 5/12 частин, як спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 на:

- земельну ділянку площею 2,2365 га, розташована на території Веприцької сільської ради, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №3224981600:02:003:0076, що належить спадкодавцю в порядку спадкування на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 16 червня 2014 року;

- гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_10 , що належить спадкодавцю на підставі договору дарування від 28 серпня 2015 року;

- земельну ділянку площею 47723 кв.м., розташованої в с. Веприк Фастівського району Київської області;

- земельну ділянку площею 1200 кв.м., розташованої в с. Веприк Фастівського району Київської області;

Скасувати (частково) рішення в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на:

- 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_11 ;

- 1/12 частину земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_11 ;

- 1/12 частина житлового будинку АДРЕСА_12 ;

- 1/12 частина земельної ділянки площею 2500 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_12 ;

- 1/12 частина земельної ділянки площею 400 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_12 ;

- 1/12 частина житлового будинку АДРЕСА_13 ;

- 1/12 частина земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3211200000:03:003:0135;

- 1/12 частин наступного рухомого майна: вантажний самоскид МАЗ, модель 6422, 2000 р.в.; причіп ПР-самоскид-Е, 1988 р.в.; комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в.; комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в.; вантажний фургон малотонажний Volkswagen Caddy, 2012 р.в.; автомобіль вантажний КАМАЗ 53213, 1983 р.в.; причіп ГКБ 8350, 1984 р.в.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що ухвалюючи рішення, судом не враховано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка приєднана до матеріалів справи 11 березня 2020 року. Також, позовні вимоги, що стосувалися інтересів дітей, взагалі залишені судом без розгляду.

Вказував, що судом визнано право власності за ОСОБА_4 у порядку спадкування на майно, яке належить ОСОБА_1 , оскільки було придбане за рахунок коштів батьків ОСОБА_1 та кредитних коштів отриманих згідно кредитного договору № 3354 від 21 вересня 2007 року, погашення якого здійснювалось матір'ю позивача, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитом передано в іпотеку належний її батькам житловий будинок. Крім того, частина майна придбана за кошти отриманих за кредитним договору № 3816 її матір'ю, який вона погасила лише у січні 2024 року. Вказане майно також було придбане за рахунок підприємницької діяльності, тому не є спільною сумісною власністю.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити судове рішення без змін.

ОСОБА_1 та її представник - Довженко Р.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно. Довженко Р.В. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, оскільки приймати участь у цей же час в судових засіданнях у Фастівському міськрайонному суді Київської області.

Доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання не надано.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представник не з'явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представника особи чи самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання представника, обмеження процесуального строку розгляду справи, достатність матеріалів для розгляду справи, належне повідомлення ОСОБА_1 та її представника, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання та вирішила проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.08.2003 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міського управління юстиції Київської області 02 серпня 2003 року (т. 1 а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_2 , батьками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 31, 32).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 33).

15.09.2001 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Поділля» в особі ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 19/50 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,4 кв.м., що належало продавцю на підставі Свідоцтва від 07.09.2001 року, реєстровий номер 2966, про що укладено договір купівлі-продажу, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №3066 (т. 1 а.с. 34).

10.07.2002 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право особистої власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м. (т. 1 а.с. 35).

Також стороною позивача надано рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 24 грудня 2002 року №240/29 про надання дозволу ОСОБА_5 на влаштування окремого виходу з квартири АДРЕСА_1 шляхом переобладнання лоджії в тамбур з прибудинковими східцями (т. 1 а.с. 37).

30.05.2019 року у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_5 на трикімнатну квартиру, загальною площею 120 кв.м., житловою 52,2 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності від 10.07.2002 року (т. 1 а.с. 36).

Таким чином, квартира зареєстрована за ОСОБА_5 і набута ним ще до укладення шлюбу ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_7 на підставі відповідного свідоцтва від 10.07.2002 року.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що квартиру у власність було набуто не подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , а правомірно, враховуючи відповідну презумпцію, ОСОБА_5 до укладення шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У той же час, згідно ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно Закону №475/97-BP від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу І та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, за умовами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ОСОБА_1 вказувала, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, де проживала їх сім'я, вони робили ремонт разом із померлим чоловіком за його життя.

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 вказували, що у спірній квартирі проживало подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 разом із їх спільними дітьми, хоча нерухомість фіктивно була оформлена на ОСОБА_5 .

Врахувавши презумпцію правомірності правочину, недопущення порушення права власності та відсутності на розгляді в силу приписів процесуального закону вимог про визнання правочину недійним, тобто оскарження права власності ОСОБА_5 на квартиру, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачами у певних частках неможливе, у зв'язку з тим, що її набув у власність померлий ОСОБА_5 , а не подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Обставина проживання подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з 2003 року, а у подальшому після народження і їх дітей, як вказувала ОСОБА_1 та допитані свідки, у спірній квартирі, не свідчить про можливість визнання права власності на квартиру за іншими особами, враховуючи, що її власником був ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

При цьому, як встанволено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21.10.2014 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_13 (т. 2 а.с. 22, 25), а ОСОБА_5 (власник квартири) був зареєстрований з 18.02.2009 року - АДРЕСА_15 (т. 2 а.с. 31).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи, що квартиру у власність було набуто не подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 до укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про визнання квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та визнання права власності на квартиру за позивачами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення, судом не враховано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка приєднана до матеріалів справи 11 березня 2020 року, колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , звернулася з позовом, в якому просила: визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/4 частини квартири.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Неодноразово призначались підготовчі та судові засідання, подавались заяви про зміну первісних та зустрічних вимог.

У подальшому, ухвалою судді Соловей Г.В. від 15 січня 2024 року заяву судді про самовідвід задоволено, а справу передано для подальшого визначення головуючого судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 року, справу передано судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осауловій Н.А.

Ухвалою судді Осаулової Н.А. від 24.01.2024 року позовну заяву у редакції заяви про зміну предмету позову від 12.09.2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Також, ухвалою судді Осаулової Н.А. від 24.01.2024 року зустрічну позовну заяву у редакції заяви про уточнення зустрічних позовних вимог від 01.08.2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року позовну заяву позивачів за первісним позовом у редакції від 12.09.2023 року повернуто позивачам.

Ухвалою судді Осаулової Н.А. від 20 березня 2024 року призначено судове засідання у цивільній справі з первісними позовними вимогами у редакції позову від 29.10.2019 року та зустрічними позовними вимогами у редакції зустрічної позовної заяви від 01.08.2023 року з урахуванням заяви від 03.10.2023 року.

З протоколів судових засідань та звукозапису судових засідань, встановлено, що сторона позивача за первісним позовом не висловлювало заперечень щодо призначення судом розгляду справи за первісними позовними вимогами у редакції позову від 29.10.2019 року та позивач за первісним позовом надавала пояснення щодо обставин придбання квартири, ремонту у ній та оформлення квартири на батька її покійного чоловіка.

З огляду на наведене, за відсутності будь-яких заперечень сторони позивача за первісним позовом щодо призначення до розгляду справи за первісними позовними вимогами у редакції позову від 29 жовтня 2019 року та в подальшому надання пояснень лише саме щодо заявлення таких вимог, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неврахування заяви про збільшення позовних вимог від 10 березня 2020 року є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Щодо зустрічних позовних вимог

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, щоспадкоємцем майна померлих станом на час розгляду даної справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які разом успадкували 1/12 часток всього майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - є ОСОБА_4 , окрім того, ОСОБА_4 , також є спадкоємцем 1/6 часток майна, яке належало ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності, тому зустрічний позов підлягає задоволенню в частині визнання за ОСОБА_4 , як спадкоємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , права власності на 1/12 частки у спільному майні подружжя ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_7 , а також на 1/6 частки на майно, яке належало останньому на праві особистої приватної власності, що було встановлено у ході розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, з яким ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02.08.2003 року та від якого народилися двоє дітей - ОСОБА_15 та ОСОБА_2 .

Як вбачається із заповіту від 20 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Вінічук Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 171, ОСОБА_7 зробив наступне розпорядження на випадок його смерті: все майно та майнові права, що будуть належати йому на день його смерті, незалежно від їх складу та місця знаходження (розташування) в Україні, і взагалі все те, що буде за законом належати йому на день його смерті та що згідно законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному (т. 1 а.с. 75).

24 квітня 2019 року до Фастівської міської державної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті її чоловіка (т. 2а.с. 9).

Крім того, 24 квітня 2019 року із заявами про прийняття спадини, що залишилася після смерті батька, звернулися ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 10) та ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 11).

Також, 25 червня 2019 року із заявами про прийняття спадщини після смерті сина звернулися батьки померлого - ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 12) та ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 13).

07.08.2019 року із заявою про прийняття спадини після померлого ОСОБА_7 звернувся його син ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 14).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.02.2020 року, державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О.О., відмовлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє за згодою матері ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у видачі свідоцтв про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 , на ФСГ "Тризуб" (т. 2 а.с. 59-61).

Як вбачається із вказаної постанови, для видачі свідоцтв про право на спадщину на ім'я тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , немає правових підстав, так як до видачі свідоцтв про право на спадщину необхідно встановити, чи було спадкове майно спільною сумісною власністю подружжя, та видати пережившій дружині свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, а також видати непрацездатним батькам спадкодавця свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині.

На день смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , було 73 роки (т. 2 а.с. 40), а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - 77 років (т. 2 а.с. 41).

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_6 , в смт. Бородянка Бородянського району Київської області, у віці 79 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 420 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 ) (т. 3 а.с. 27).

16 вересня 2021 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на підставі її заповіту від 09.07.2013 року, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишової О.А. та зареєстровано в реєстрі за №3026 (т. 3 а.с. 50).

20 вересня 2021 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від спадщини після смерті дружини ОСОБА_6 на користь її сина ОСОБА_4 на підставі її заповіту від 09.07.2013 року, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишової О.А. та зареєстровано в реєстрі за №3061 (т. 3 а.с. 51).

Крім того, 13 вересня 2021 року із заявами про прийняття спадини, що залишилася після смерті бабусі, звернулися ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 55) та ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 54).

ІНФОРМАЦІЯ_12 помер ОСОБА_5 у м. Фастів Київської області, у віці 76 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 855 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 ) (т. 3 а.с. 106).

Також у матеріалах справи наявний заповіт ОСОБА_5 від 23.06.2020 року на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 201).

Відповідно до довідки, виданої приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєвою Альоною Василівною від 10 березня 2023 року вих.№88/01-16, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 122).

Згідно Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2022 року, зареєстрованих в реєстрі за № 1-548 та № 1-549, ОСОБА_4 , як спадкоємиць зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , успадкував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 та земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за вищевказаною адресою та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 3 а.с. 98-103).

Як вбачається із Довідки про коло спадкоємців, виданої приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєвою Альоною Василівною від 27 квітня 2023 року за вих.№152/02-14, спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_5 , який має право на спадкування та прийняв спадщину є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (т. 3 а.с. 203).

Таким чином, спадкоємцем майна померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є ОСОБА_4 .

Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із положеннями ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 372 ЦК України майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1126 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкоємця у справі спільної сумісної власності.

При цьому, за ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як роз'яснено в п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України, є вичерпаний і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Згідно ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент відкриття спадщини) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на час смерті свого сина були непрацездатними батьками спадкодавця, у відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, їм належить до спадкування, незалежно від змісту заповіту, половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), тобто за першою чергою спадкування згідно ст. 1261 ЦК України.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Протягом розгляду справи стороною відповідача не надано рішення суду, що набрало законної сили, про визнання заповіту від 20.02.2019 року недійсним. Тому, спадкування майна померлого здійснюється за вказаним заповітом на користь його дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також обов'язкову частку успадковує у відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України ОСОБА_4 як спадкоємець ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

У матеріалах справи наявні відомості на підтвердження права власності ОСОБА_7 на наступне спірне майно, набуте за час шлюбу.

житловий будинок АДРЕСА_3 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2007 року №3653, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. (т. 4 а.с. 119-121);

земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №316645 від 22.04.2010 року, який видано на підставі рішення від 05.02.2009 року (т. 4 а.с. 124-125);

земельна ділянка площею 0,0525 га по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №316644 від 22.04.2010 року, який видано на підставі рішення від 05.02.2009 року (т. 4 а.с. 122-123);

житловий будинок АДРЕСА_4 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2007 року №6187, що посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. При цьому, за умовами п. 4.3. договору, набуте майно переходить у спільну сумісну власність подружжя, ОСОБА_1 дала згоду на купівлю даного майна (т. 4 а.с. 126-128);

земельна ділянка площею 0,2500 га по АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №325838 від 15.06.2011 року, який видано на підставі рішення від 19.12.2008 року (т. 4 а.с. 129-130);

земельна ділянка площею 0,526 га по АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №325839 від 15.06.2011 року, який видано на підставі рішення від 19.12.2008 року (т. 4 а.с. 131-132);

Комора цегляна, 2. Гараж цегляний, 3. Кузня, 4. Силосна яма, 5. Артезіанська скважина біля столової, 6. Артезіанська скважина біля снігосховища, 7. Водонапірна башня, 8. Овочесховище, 9. КЗС-10, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 , що зареєстровані за ОСОБА_7 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 17.01.2006 року (т. 1 а.с. 185, т. 4 а.с. 133-136);

9/20 частин адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_7 , що зареєстровані за ОСОБА_7 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 08.09.2016 року (т. 1 а.с. 185, т. 4 а.с. 137-139);

нежитлова будівля, бджільник за адресою: АДРЕСА_8 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 08.09.2016 року (т. 1 а.с. 185, т. 4 а.с. 140-141);

нежитлова будівля, млин за адресою: АДРЕСА_8 що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 08.09.2016 року (т. 1 а.с. 185-186, т. 4 а.с. 140-141);

виробничі споруди (1/2 частина вагової з автовагами заг пл. 6,35 кв.м., 1/2 частина площадки перед коморою заг пл. 211,85 кв.м., що складає 3/10 частин виробничих споруд), за адресою: АДРЕСА_6 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 25.02.2009 року НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 186, т. 4 а.с. 146-147);

приміщення пожежного депо, загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу приміщення пожежного депо від 15.03.2006 року №849, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.П. При цьому, за умовами п. 4.4. договору, ОСОБА_1 дала згоду на купівлю даного майна (т. 4 а.с. 164-166);

земельну ділянку площею 4,7723 га в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл., що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №429545 від 11.11.2009 року, який видано на підставі розпорядження від 03.07.2007 року (т. 4 а.с. 148-149);

земельну ділянку площею 1,200 га в с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл., що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №818232 від 14.12.2009 року, який видано на підставі розпорядження від 08.05.2009 року (т. 4 а.с. 150-151);

земельна ділянка площею 0,184 га в с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл., що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії КБ №083918 від 19.03.2004 року, який видано на підставі рішення від 27.02.2004 року (т. 4 а.с. 156-157);

земельна ділянка загальною площею 1,6480 га, яка розташована в с. Веприк Фастівського району Київської області, в межах Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981601:01:002:0135, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2017 року у справі №381/3202/17 провадження №2/381/1068/17 (т. 4 а.с. 97-99, 152-155);

земельна ділянка площею 0,004 га у АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3211200000:09:001:0159, що зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 17.02.2015 року №316, що видано приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. (т. 1 а.с. 184, т. 4 а.с. 162-163).

У матеріалах справи наявні відомості на підтвердження права власності ОСОБА_1 на наступне спірне майно, набуте за час шлюбу.

житловий будинок АДРЕСА_11 , що зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.05.2007 року, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж.П. та зареєстровано в реєстрі за №1657. Варто зазначити, що у п. 13 вказаного договору вказано, що купівля будинку вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця - ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 184-186);

земельна ділянка площею 0,2500 га по АДРЕСА_7 , що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №049011 від 07.12.2007 року, який видано на підставі рішення від 14.09.2007 року (т. 2 а.с. 187);

житловий будинок АДРЕСА_12 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.03.2008 року, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Куцевол Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №715 (т. 2 а.с. 188-189);

земельна ділянка площею 0,2500 га по АДРЕСА_12 , що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №400988 від 30.10.2009 року, який видано на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року (т. 2 а.с. 190);

земельна ділянка площею 0, 0400га по АДРЕСА_12 ,що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №400989 від 30.10.2009 року, який видано на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року (т. 2 а.с. 191);

житловий будинок АДРЕСА_13 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11.03.2014 року, яке видано приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Чернишовою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №539 (т. 2 а.с. 200-201);

земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3211200000:03:003:0135, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11.03.2014 року, яке видано приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Чернишовою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №539 (т. 2 а.с. 200, 202);

вантажний самоскид МАЗ, модель 6422, 2000 р.в., що набуто у власність ОСОБА_1 .07.2015 р.,про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 46);

причіп ПР-самоскид-Е, 1988 р.в., що набуто у власність ОСОБА_1 23.10.2015 р., про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 46);

комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в., що набуто у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_14 , про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 (т. 4 а.с. 45);

комбайн зернозбиральний John Deere-9500, 1998 р.в., що набуто у власність ОСОБА_1 18.06.2010 р., про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 (т. 4 а.с. 44);

вантажний фургон малотонажний Volkswagen Caddy, 2012 р.в., що набуто у власність ОСОБА_1 18.05.2016 р., про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 47);

автомобіль вантажний КАМАЗ 53213, 1983 р.в., що зареєстровано за ОСОБА_1 06.09.2014 року, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 46);

причіп ГКБ 8350, 1984 р.в., що зареєстровано за ОСОБА_1 06.09.2014 року, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 46).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Презумпцію спільності вищевказаного майна подружжя не спростовано у ході розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги про те, що майно зареєстроване за ОСОБА_1 є її приватною власністю грунтуються виключно на твердженнях представника, тому колегія суддів вважає їх недоведеними.

При цьому, судом встановлено майно, яке ОСОБА_7 набув в особисту приватну власність у порядку спадкування та договору дарування, а саме:

земельну ділянку площею 2,2365 га, кадастровий №3224981600:02:003:0076 на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області про визнання права на спадщину від 16.06.2014 року. Згідно даних, що містяться у Єдиному реєстрі судових рішень, за ОСОБА_7 визнано право власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_16 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 , а саме право власності на земельну ділянку площею 2,2365 га розташовану на території Веприцької сільської ради Фастівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 183);

гараж у АДРЕСА_10 , що зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі Договору дарування від 20.08.2015 року, що посвідчено приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №1853 (т. 1 а.с. 183, т. 4 а.с. 159-161).

У разі спадкування за законом половина майна подружжя, що увійшло до спадкового майна померлого ОСОБА_7 - дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали б по 1/12 частці всього майна подружжя. Відповідно, половину обов'язкової частки у спадщині за ст. 1241 ЦК України спадкували б батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - по 1/24 частки всього спільного майна.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що спадкоємцем майна померлих станом на час розгляду даної справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які разом успадкували 1/12 часток всього майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - є ОСОБА_4 . Окрім того, ОСОБА_4 , також є спадкоємцем 1/6 часток майна, яке належало ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності.

Враховуючи вищенаведене, обгрунтовано взявши до уваги норми ст. 1241 ЦК України та заповіт від 20.02.2019 року, врахувавши встановлені обставини та норми матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в частині визнання за ОСОБА_4 , як спадкоємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , права власності на 1/12 частки у спільному майні подружжя ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_7 , а також на 1/6 частки на майно, яке належало останньому на праві особистої приватної власності, тому підстав для скасування рішення в цій частині не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.

Головуючий:

Судді: