Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/12679/2025
м. Київ Справа № 373/1023/24
04 вересня 2025року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коляденка Ігоря Васильовича на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Залеської А.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики (борговою розпискою) від 12.11.2021 у загальному розмірі 1 107 960,00 грн, з яких: 637077,00 грн - основний борг; 470050,00 грн - проценти за весь час користування коштами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 12.11.2021 між ним (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики. На підтвердження укладання договору позики та отримання коштів відповідачка написала боргову розписку, в якій вказала: суму позики - 16100 доларів США, проценти за користування грошовими коштами (плата) - 3% від суми позики, що становить 483 долари США, які підлягають сплаті до першого числа кожного місяця. У розписці відповідачка також написала зобов'язання повернути позику до 01.05.2022. Чоловік позичальниці - ОСОБА_3 спочатку вносив плату (проценти) за користування позиченими коштами, але не регулярно з простроченням та всього сплатив 1624 долари США процентів за борговою розпискою від 12.11.2021. ОСОБА_1 взагалі не сплачувала проценти та позику не повернула.
Внаслідок невиконання грошового зобов'язання станом на 16.04.2024 неповернута позика складає 16100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 637 077,00 грн (16100 х 39,57), проценти за 28 місяців користування позикою - 13 524 доларів США (483 дол. х 28 міс), сума сплачених процентів 1624 доларів США.
Посилаючись на загальні положення ЦК України про зобов'язання та договір, а також на положення статей 1046-1050 ЦК України, позивач просив стягнути визначені у позовних вимогах суми непровернутої позики та процентів з обох відповідачів, оскільки вони є подружжям, грошова позика бралась в інтересах сім'ї, а тому у відповідності до положень ч.1 ст. 63, ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України у цих відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають солідарний обов'язок.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у загальному розмірі 687 489,18 грн, з яких: 637 077,00 грн - неповернута позика; 50 412,18 грн - проценти за користування позикою.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6874,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у погоджений сторонами строк - до 01.05.2022 відповідачі не повернули позивачу грошові кошти в сумі 16100 доларів США та не сплатили проценти у розмірі та порядку, визначеному в борговій розписці. З урахуванням презумпції спільної сумісної власності подружжя на набуте майно - грошові кошти за договором позики, що укладений в інтересах сім'ї та оформлений борговою розпискою від 12.11.2021, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню уся сума неповернутої позики 16100 доларів США, яка у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.04.2024 ( 39,57 грн за один долар США) становить 637 077,00 грн.
Згідно боргової розписки від 12.11.2021 проценти за користування позикою визначені у розмірі 3% від суми позики, що відповідає 483 доларам США у місяць (16100 доларів США х 3%). Відповідний договір є строковим, укладеним на 6 місяців, про що свідчить вказаний в розписці термін повернення позики - до 01.05.2022. Проценти (плата) за користування коштами згідно боргової розписки за шість місяців складають суму 2898,00 доларів США (483 дол. х 6 міс.). Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_3 сплачено 1624,00 доларів США в рахунок погашення процентів, то розмір несплачених процентів становить 1274,00 доларів США (2898 дол. - 1624 дол.).
У гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 39,57 грн за 1 долар США, що взятий позивачем за розрахункову величину, несплачені проценти за користування позикою складають 50412,18 грн (1274,00 дол. х 39,57 грн). Ця сума процентів підлягає стягненню з відповідачів як плата за користування позикою під час строку, на який вона надавалась.
Решта процентів, які позивач нарахував за тією ж ставкою, за наступні 22 місяці після закінчення строку позики, стягненню не підлягають, оскільки вони мають юридичну природу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, що передбачено статтею 625 ЦК України, але про це у борговій розписці нічого не вказано.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 04 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коляденко І. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Так, у дійсності кошти у позивача позичав відповідач ОСОБА_3 . Спочатку було позичено 4 000 доларів США, через тиждень він знову позичив у позивача таку ж суму. Всього ним було отримано від позивача у позику 8 000 (вісім тисяч) доларів США, які він зобов'язався повернути протягом одного року. Дана обставина мала місце в травні 2019 року. Позичаючи вказану суму він у 2019 році писав власноручно боргові розписки, які знаходяться у позивача. В розписках було також вказано проценти за прострочення грошового зобов'язання. Сума 16 100 доларів США це позика в розмірі 8000 доларів США разом процентами за прострочення грошового зобов'язання, які він отримав від позивача в 2019 році, а тому повертаючи частину боргу, відповідач сплачував ті зобов'язання, які мали місце не у 2021 році, а в 2019 році.
Оскільки позивачем до суду не було надані розписки про позику саме відповідачем ОСОБА_3 8000 доларів США разом процентами за прострочення грошового зобов'язання, які він отримав від позивача в 2019 році, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд першої інстанції невірно дав оцінку тим правовідносинам, які виникли між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем щодо договору позики.
Крім того, суд першої інстанції невірно дав оцінку письмовому доказу, зокрема борговій розписці, яка була написана власноручно відповідачем у справі ОСОБА_1 від 12.11.2021.
29 липня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Панкратової Л.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, а також щодо неспростування підстав позову відповідачами належними та допустимими доказами, вважає обґрунтованими. Справа містить беззаперечні докази отримання позики подружжям відповідачів, які відповідачі не змогли спростувати, заперечення проти позову ґрунтується виключно на усних заявах відповідачів. Тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості доводів, що в ній наведені.
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_2 адвокат Панкратова Л.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коляденко І.В. про лату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами електронного зв'язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена 14 липня 2025 року.
04 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коляденко І.В. подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач ОСОБА_3 , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв'язку. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав поштову кореспонденцію 25 липня 2025 року.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 12.11.2021 відповідачка ОСОБА_1 надала позивачу ОСОБА_2 боргову розписку про отримання від нього в борг грошових коштів (позику) в розмірі 16100 доларів США, які зобов'язалась повернути до 01.05.2022. Також зобов'язалась до першого числа кожного наступного місяця сплачувати проценти за користування коштами в розмірі 3% від суми позики , які складають 483 долари США щомісяця.
Розписка написана рукописним текстом, має дату складання 12.11.2021 та підпис ОСОБА_1 , яка додатком до розписки вказала копію паспорту громадянина України на своє ім'я, де на сторінці «Сімейний стан» містяться відомості про реєстрацію шлюбу 14.02.2014 з ОСОБА_3 .
На зворотній стороні боргової розписки від 12.11.2021 ОСОБА_3 зробив власноручний запис від 01.12.2021 про сплату відсотків у розмірі 470 доларів США, який засвідчив своїм підписом та визнав у суді. Також під цим записом містяться інші записи про передачу коштів, а саме: 31.12.2021 - 190 доларів США; 09.02.2022 - 500 євро, що рівнозначно 564 долари США; 15.07.2022 - 400 доларів США.
Всі ці значення у сумі склали 1624 долари США, що відповідач визнав як сплачені ним проценти за користування позикою.
Між сторонами існує спір з приводу невиконаного грошового зобов'язання, яке виникло з договору позики грошових коштів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Системний аналіз норм статті 1046, 1047 ЦК України свідчить, що, оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті такого договору сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, його умов.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що міжОСОБА_2 та подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли правовідносини з договору позики, відповідно до якого подружжя отримало від позивача грошові кошти у валюті США, використали їх в інтересах сім'ї та не повернули позичальнику у встановлений в договорі строк.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними.
Щодо стягнення процентів за договором
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, встановивши порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за договором позики та сплату відповідачем ОСОБА_3 1624,00 доларів США в рахунок погашення процентів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проценти за користування коштами згідно договору позики підлягають сплаті в межах строку дії договору (за шість місяців) за мінусом вже сплаченої суми.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Коляденка Ігоря Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року
Головуючий Судді