Іменем України
№ 610/47/25
№ 2-а/610/17/2025
01 вересня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач просить: визнати протиправними дії поліцейського 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Руденко Крістіни Андріївни про притягнення 26.12.2024 ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та скасувати постанову серії ЕНА № 3730544 від 26.12.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення, як незаконну та необґрунтовану, та таку, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Зазначив, що 26.12.2024 поліцейським було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Позивач обвинувачується у тому, що він, керуючи транспортним засобом у населеному пункті, перевищив встановлене обмеження швидкості руху, а саме рухався зі швидкістю 75 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Позивач підтверджує, що він дійсно рухався на автомобілі у вказаний день у вказаному місці, але інкримінованого правопорушення не вчиняв. Посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація про фіксацію правопорушення. Також позивач вказує на відсутність на місці його зупинки дорожнього знаку 5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху». Крім того поліцейський, незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дала позивачу можливості у повному обсязі скористатися своїми правами, нею не було з'ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП. Позивач зауважив на тому, що поліцейський здійснювала вимірювання швидкості руху транспортного засобу під його керуванням за допомогою приладу "TruСam", який тримала в руках, що приводить до його вібрації та може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху його автомобіля. Вважає, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото і відеотехніка повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом, натомість ручне розміщення таких засобів суперечить приписам ст. 40 Закону № 580-VІІІ (а.с. 19-29).
19.06.2025 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 26.12.2024 за допомогою лазерного вимірювача швидкості "TruCAM" було виявлено рух транспортного засобу зі швидкістю 75 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 25 км/год та порушенням п. 12.4 ПДР. Тому працівниками патрульної поліції було зупинено вказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та за результатом розгляду справи було винесено оскаржувану постанову. Відповідач зазначає, що оскільки дії поліцейського, які позивач вважає протиправними, були виражені у конкретному рішенні спірної постанови, то належним способом захисту прав є саме скасування цієї постанови. Стосовно дорожнього знаку 5.70 відповідач зазначив, що цей знак відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків і зобов'язання щодо його наявності стосується лише випадків фіксування стаціонарними технічними засобами (приладами контролю), яким TruCAM на момент здійснення фіксації не являється. До того ж використання приладу TruCAM в ручному режимі передбачено свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації. При цьому розміщення приладу TruCAM в руках поліцейського під час вимірювання швидкості руху жодним чином не суперечить ст. 40 ЗУ "Про національну поліцію". Максимальна допустима похибка приладу, як в ручному, так і в автоматичному режимі становить + 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. Крім того чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення , які віднесені до компетенції органів Нацполіції (а.с. 35-50).
Позивач просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що у справі дійсно були надані документи, що засвідчують проходження TruCAM повірки та наявність сертифікату відповідності, однак доказова сила даних з приладу можлива лише за умови дотримання порядку його використання. Відповідно до закону технічні засоби (у тому числі для фіксації правопорушень) мають бути закріплені на форменому одязі, транспортних засобах, БПЛА, плавзасобах або монтовані/розміщені по зовнішньому периметру доріг і будівель. В даному випадку використання TruCAM "в руках" не відповідає цим вимогам, законодавець не передбачає можливості ручного використання подібного технічного засобу, який не був встановлений стаціонарно (а.с. 77-78).
Для розгляду справи представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с. 75), причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 205 КАС України неприбуття відповідача не унеможливлює розгляду справи, тому суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Як убачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, за постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Руденко Крістіни Андріївни серії ЕНА № 3730544 від 26.12.2024 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він: «26.12.2024 о 09.46 год в м. Харків проспект Героїв Харкова (Московський), 267/2, водій, керував т/з "RENAULT MEGANE" реєстраційний номер НОМЕР_1 у населеному пункті м. Харків зі швидкістю 75 км/год, де дозволено рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 25 км/год. Зафіксовано на TruCAM ТС001133. Чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах» (а.с. 15).
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої, за словами позивача, була отримана ним 26.12.2024 (а.с. 19).
Оскаржувана постанова містить посилання на засоби, якими було здійснено фіксування правопорушення, а саме у пункті 7 постанови є посилань на докази вчиненого правопорушення - відео з приладу TruCAM ТС001133.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1 ПДР). Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 ПДР).
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 ПДР).
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відбулося через порушення ним п. 12.4 ПДР.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (далі - Інструкція № 1395).
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Положеннями ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
При цьому, зазначена норма не містить приписів про обов'язкове закріплення таких засобів виключно стаціонарно.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням, наведеним у ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась приладом TruCAM ТС001133.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом та роздруківку фото з лазерного вимірювача швидкості TruCАМ серійний номер ТС001133, на яких чітко зображено та зафіксовано рух транспортного засобу "RENAULT MEGANE" реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 75 км/год на відстані 290,1 м, та зазначено дату і час фіксації 26.12.2024 о 09.46 год, дані геолокації - Героїв Харкова, дозволена швидкість: 50 км/год (а.с. 53, 54, 71).
Фіксація швидкості автомобіля позивача мала місце в м. Харків по проспекту Героїв Харкова, 267/2, тобто в межами населеного пункту м. Харків, що позивачем не заперечувалось.
Дані, що містяться на роздруківці відповідають обставинам справи, зазначеним в оскаржуваній постанові.
Згідно зі ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM виробництва Laser Technology Inc, США сертифікований (а.с. 68).
Листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Мінекономрозвитку від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 підтверджується, що лазерний вимірювач TruCАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювання швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Зазначили, що методика повірки "МПУ 322/02-2011. Інструкція. Метрологія. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ" на сьогоднішній день є чинною та повірка вимірювачів TruCАМ виконується згідно з цією методикою (а.с. 58, 59-66).
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями" встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний "TruCam LTI 20/20". Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32863 від 03.12.2024 виданого ДП «ВДНВЦСМСЗПС» Укрметртестстандарт Мінекономіки, чинного до 03.12.2025, лазерний вимірювач швидкості автотранспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 №ТС001133 (виробник Laser Technology Inc., США), відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 67).
Виробник приладу TruCАМ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCАМ.
Відповідно до експертного висновку від 15.12.2023, виданого Департаментом патрульної поліції в об'єкті експертизи, зокрема, лазерному вимірювачі швидкості LTI 20-20 TruCАМ ТС001133 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES (а.с. 55).
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCАМ LTI 20/20 з серійним номером ТС001133 пройшов періодичну повірку, свідоцтво було чинним станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що його показання є належним та допустимим доказом вчинення позивачем інкримінованого порушення у розмінні 73-75 КАС України.
Згідно з інструкцією з використання приладу Trucam LTІ 20/20 конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м.
Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.
При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.
Отже, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Ця похибка визначена експертами відповідно до законодавчо встановлених регламентів та методик повірки. Жодне "дрибіжання" не може вплинути на цю похибку, окремо слід врахувати, що позивач перевищив швидкість на 25 км/год, а такий показник значно перевищує максимально можливу похибку.
Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу (на фото видно, як позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 290,1 м, тобто вимірює швидкість саме автомобіля "RENAULT MEGANE" реєстраційний номер НОМЕР_1 . Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Суд також наголошує, що вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Отже, за технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі та його використання відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням та його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі.
Тобто, позивач, керуючи транспортним засобом "RENAULT MEGANE" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, де допустима швидкість встановлена 50 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості в населених пунктах згідно ПДР.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.
Доводи позивача щодо відсутності на видному місці інформації про використання технічних засобів, жодних інформаційних знаків на дорозі є такими, що не заслуговують на увагу.
Відсутність такого попередження не звільняє позивача від обов'язку дотримуватися швидкісного режиму та виконувати вимоги ПДР, водій зобов'язаний у будь-якому випадку стежити за безпекою та дорожньою обстановкою, особливо в межах населеного пункту.
Крім того, вказані доводи позивача судом оцінюються критично, оскільки відповідно до пункту 5.76 ПДР дорожній знак «Автоматична відеофіксація порушень ПДР» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Відповідно до пп. ґ п. 8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об 'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
В той же час, прилад TruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.76 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації саме щодо змонтованої техніки автоматичному режимі, тому розміщення інформаційно-вказівного знаку 5.76 2автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" не є обов'язковим.
Крім того, жодними положеннями КУпАП та Закону України "Про Національну поліцію", в тому числі, ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
В той же час Закон України "Про Національну поліцію" не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
Тобто, встановлення такого дорожнього знаку перед використанням радарів має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов'язковість його встановлення.
Разом з тим, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. 1, 2, 3 ст. 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 1-3 ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 вказав, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.
Відповідно до вимог ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
За правилами ст. 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених вище положеннях правових норм визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов'язаний дотримуватись вимог ст. 283 КпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Таким чином, положення КУпАП закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому зазначеними вище приписами законодавства спрощеному порядку, відтак твердження позивача про те, що під час розгляду справи відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи є помилковими.
Неподання суб'єктом владних повноважень до суду запису ходу проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не тягне за собою визнання протиправною оскаржуваної постанови, оскільки вимоги КУпАП не містять приписів про обов'язковість фіксування ходу проведення справи про адміністративне правопорушення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Руденко К.А. є уповноваженим працівником УПП, проходить службу на посаді поліцейського 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП, має спеціальне звання старший капрал поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вказані позивачем недоліки розгляду справи не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправною постанови за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа.
При цьому, суд наголошує на тому, що, ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися перевірці чи мало місце порушення особою правил дорожнього руху, за яке таку особу було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Жодних доказів, підтверджуючих обґрунтування позовних вимог, позивачем разом з позовною заявою не було надано, на противагу чому, стороною відповідача було надано матеріали, які підтверджують перевищення позивачем максимально дозволеної на вказаній ділянці руху швидкості, сумнівів у достовірності яких немає. При цьому, посилання позивача на наявність процедурних порушень з боку патрульного поліцейського, на переконання суду є недостатнім та жодним чином не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, в даних правовідносинах зі сторони позивача в обґрунтування надано лише пояснення, що ґрунтується на суб'єктивному не сприйнятті результатів швидкості руху транспортного засобу, а зі сторони відповідача - відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCАМ LTI 20/20 № ТС001133, на якому ідентифіковано та чітко зафіксовано, що швидкість автомобіля саме позивача становить 75 км/год.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів з приводу порушень інспектором поліції прав позивача під час складання постанови про притягнення до адмінвідповідальності. Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, оцінюючи аргументи позивача щодо неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_1 не ґрунтуються на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на спробу ухилитись від адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду жодних сумнівів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Розподіл судових витрат по справі, а саме сплаченого судового збору, здійснити відповідно до ст. 139 КАС України, поклавши ї на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,
Постанову поліцейського 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Руденко Крістіни Андріївни серії ЕНА № 3730544 від 26.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Стригуненко В.М.