Іменем України
638/19033/24 2/610/410/2025 27 серпня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
позивача: ОСОБА_1 , представника - адвоката Маюрнікової В.Н. (відеоконференція),
відповідача: представника - адвоката Кушнеренка Є.Ю. (відеоконференція),
третьої особи: представника Служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області - Овдієнко Л.М.,
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про поновлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю та стягнення аліментів,
Позивач просить: поновити їй її батьківські права щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісяця, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову вказує, що з відповідачем вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, однак у жовтні 2023 року через систематичне домашнє насильство відповідача вона з сином виїхала до своєї матері у Харківську область. В грудня 2023 року за рішенням суду вона була позбавлена батьківських прав. При цьому вона весь час належним чином виконує свої батьківські обов'язки, виховує дитину, піклується про його здоров'я, розвиток, утримує матеріально. На теперішній час вона змінила свою поведінку, позбулася алкогольної залежності. Вважає, що поновлення її батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки між ними ніколи не втрачався міцний емоційний зв'язок, а батько дитини фізично не має можливості виховувати їхнього сина, бо є військовослужбовцем. Після позбавлення її батьківських прав вона не притягалась до кримінальної та адміністративної відповідальності, має постійне житло, де зареєстрована, працевлаштована, має стабільний заробіток, характеризується виключно позитивно, відповідні висновки для себе зробила. Місце проживання дитини просить визначити з нею, бо вона має для цього відповідні матеріальні можливості та побутові умови.
05.03.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 14000 грн. Вказав, що вони з позивачем проживали у цивільному шлюбі, в родині виникали постійні сварки, непорозуміння, позивач на постійній основі зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, чим постійно спонукала на вчинення сварки вдома, дитина постійно бачила матір в стані алкогольного сп'яніння. На позивача неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, під час одно з конфліктів навіть постраждала фізично сама дитина, у зв'язку з чим на позивача було відкрито кримінальне провадження. В період розгляду справи про позбавлення позивача батьківських прав вона забрала сина, вимагала від позивача коштів на його утримання, при цьому відповідач був позбавлений можливості бачитись із сином, бо позивач збрехала, що вони перебувають з сином за кордоном. Після позбавлення позивача батьківських прав вона продовжувала утримувати у себе дитину без законних на те підстав, не зважаючи на численні спроби відповідача повернути собі дитину. І лише в листопаді 2024 року відповідач нарешті зміг забрати сина до себе, який по теперішній час проживає з ним та перебуває на його утриманні, відвідує дитячий садок у його супроводі. Позивач вказує, що вона працевлаштована та має стабільний дохід, одна стягнуті за рішенням суду аліменти на утримання дитини жодного разу не сплатила. Крім того щодо неї є і інші відкриті виконавчі провадження, заборгованість по яким вона також не сплачує. Спільне проживання матері та дитини не відповідає дійсності, тому акт обстеження умов її проживання є недійсним, а надані довідки про відсутність у позивача алкогольної залежності є неактуальними. Відповідач стверджує, що за весь проміжок часу після того, як він забрав дитину до себе, позивач жодного разу не намагалася провідати дитину, а також налагодити спілкування з відповідачем, що є важливим для дитини. Вважає, що в поведінці позивача відсутні цілеспрямовані дії для поновлення батьківських прав (т. 1 а.с. 82-87).
06.03.2025 від третьої особи Служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області надійшли письмові пояснення, в яких зазначили, що вони не є органом опіки та піклування, а тому неправомочні надавати висновок щодо доцільності чи недоцільності поновлення позивача у батьківських правах, а також визначення місця проживання дитини. В межах свої повноважень при обстеженні умов проживання позивача, з якою дитина не проживає, було встановлено, що у приміщенні чисто, є все необхідне для проживання, побутова техніка, запас продуктів харчування та засоби гігієни, житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Особисту прихильність сина до матері неможливо встановити через його відсутність на території Балаклійської громади. ОСОБА_1 було рекомендовано приділяти дітям достатньо уваги, налагодити спілкування з дитиною, організувати постійний родинний взаємозв'язок, сплатити заборгованість по аліментам. Орендована квартира позивача також відповідає санітарно-гігієнічним нормам. На засіданні комісії позивач пояснила, що працевлаштувалася на роботу касиром, має гарні умови проживання для дітей, але з листопада 2024 року не спілкується з молодшим сином, де наразі він проживає і хто займається його вихованням їй невідомо, аліменти на утримання дитини вона не сплачує. До центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області позивач не зверталась за допомогою щодо повернення їй дитини на виховання або проходження курсів "Розвиток батьківського потенціалу" (т. 1 а.с. 117-120, 123-125).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28.04.2025 Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської радибуло залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (т. 1 а.с. 178, 186).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 10.07.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 14).
В судовому засіданні позивача даний позов підтримала та просила задовольнити. Висновок Чернігівської міської ради вважала не обґрунтованим, вони протягом 2 років з нею не спілкувалися, не досліджували її умови проживання, на відміну від Балаклійської служби у справах дітей. Зазначила, що вона виправилась, налагодила своє життя, однак нею мало було зроблено для спілкування з дитиною. Зазначила про неможливість спілкування з сином, але визнає, що немає доказів її звернення з цього питання до органів опіки та піклування, а до суду не зверталась, до дитини не їздила, хоча пішком дійшла б. При цьому вважає, що будь-якій дитині потрібна мати.
Представник позивача в суді позов підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що після позбавлення позивача батьківських прав її поведінка та обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, істотно змінилися, перестали існувати. Позивач на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває і не перебувала, не притягалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, не втратила материнські почуття.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Посилався на те, що з дати подання позову мати не проявила інтересу до дитини, не спілкувалася з нею, не вітала зі святами, не бачилась з нею, до органів опіки з цього приводу не зверталась, батьківські права не виконує, аліменти не сплачує, є заборгованість, стягнуто пеню за несплату аліментів. Вважає, що обставини, які стали підставою для позбавлення позивача батьківських прав (била дитину, зловживала алкоголем), не відпали, немає довідки про проходження програми лікування і реабілітації. Отже позивач не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов'язків, навіть фізично не приймає участі у житті дитини. Тому зараз поновлення її в батьківських правах буде передчасним. Повідомив, що відповідач через зайнятість на роботі не може бути присутнім у судовому засіданні, тому його інтереси доручив представляти йому. Також вказав, що ніяких клопотань не заявляє.
Представник третьої особи ОСОБА_4 в суді пояснила, що вони виїздили за місцем проживання позивача, де умови проживання задовільні. Позивач брала участь у засіданні комісії, надала медичну довідку від нарколога, їй роз'яснювали порядок реалізації можливості спілкування і побачень з дитиною, можливість звернутися до адвоката, безоплатну правову допомогу, органу опіки для визначення порядку спілкування. Аліменти позивач не сплачує. Скарг про вчинення насильства щодо старшої дитини не надходило. Можливо позивач змінила умови проживання, але не змінила свого відношення до виконання батьківських обов'язків, нічого для цього не зробила, не спілкується з дитиною, не виховує її, не налагодила з нею контакт, тобто нічого реально не зробила, хоча могла звернутися до органу опіки та піклування, суду, тим паче, що користується безоплатною правовою допомогою. Після відібрання дитини аліменти не сплачує, хоча дитину необхідно утримувати. Тому вважає, що інтереси дитини переважають над інтересами позивача, позов якої є передчасним.
Представник третьої особи Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської радипросила розглянути справу за їх відсутності, підтримала наданий ними висновок та просила прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини (т. 2 а.с. 22).
З урахуванням думки учасників судового засідання, з огляду на повідомлення сторін та учасників справи, відсутність клопотання відповідача про відкладення судового засідання, представлення його в судовому засіданні представником, клопотання органу опіки та піклування про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Відповідно до ч. 1 2 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
За загальним правилом, доведення зміни поведінки та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 33).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 34).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.01.2008 ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 46, 47).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18.12.2023, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.05.2024, ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.08.2023 та до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 8-12, 13-32).
За актом обстеження умов проживання від 04.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстровані позивач та двоє її дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також матір позивача ОСОБА_5 , встановлено, що будинок належить ОСОБА_5 . Родина проживає у даному домоволодінні приблизно місяць, переїхали з м. Харків. У будинку є електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення, наявні необхідні меблі, побутова техніка, у наявності приготована їжа, запас продуктів харчування. Родина обробляє город. Подвір'я доглянуте. Старша дитина ОСОБА_7 має окрему кімнату, в якій є місце для відпочинку, навчання та зберігання особистих речей, має комп'ютер. ОСОБА_8 має місце для відпочинку, іграшки. Діти забезпечені одягом та взуттям відповідно до віку та пори року, засобами гігієни, охайні, комунікабельні. Стосунки в сім'ї добрі. Зі слів ОСОБА_5 дохід членів сім'ї становить 23700 грн. Для проживання, навчання та розвитку дітей є необхідні умови. Порушень прав дітей не виявлено, ознаки СЖО відсутні. ОСОБА_1 попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків (т. 1 а.с. 35).
З відповіді КНП "Міська дитяча поліклініка № 13" ХМР від 18.09.2024 вбачається, що дитина ОСОБА_3 , який проживає у АДРЕСА_2 , знаходиться під наглядом фахівців поліклініки з 26.12.2023 та має активну укладену декларацію з лікарем ОСОБА_9 , яку укладала мати дитини ОСОБА_1 . Умови проживання дитини задовільні, з дитиною мешкає його мати та бабуся. ОСОБА_10 спостерігається педіатром з приводу залізодефіцитної анемії та неврологом, проходить обстеження та лікування. Щеплений за віком у повному обсязі, пройшов щорічний медичний огляд. Мати усі рекомендації лікарів виконує у повному обсязі (т. 1 а.с. 36, 37).
За довідкою Петрівського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 14.06.2024 на підставі акту обстеження № 4 від 14.06.2024 ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 18.10.2023 по теперішній час (т. 1 а.с. 48).
Згідно з довідкою від 09.09.2024 ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ "ОКТАНТ ТРЕЙД" з 23.08.2024 по теперішній час на посаді касира торгівельного зала (т. 1 а.с. 38).
За відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 24.03.2025 ОСОБА_1 за період з жовтня 2024 року по січень 2025 року отримала соціальну виплату та заробітну плату в ТОВ "ОКТАНТ ТРЕЙД" (т. 1 а.с. 137).
З довідок КНП БМР ХО "БКБЛІЛ" від 25.06.2024, 19.09.2024, 17.02.2025 та 22.04.2025 та інформації Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 09.04.2025 встановлено, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталась, а також не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті. За перевіреними даними по відділеннях та приймальному відділення ОСОБА_1 станом на 09.04.2025 у стаціонар не госпіталізовувалась, за медичною допомогою не зверталась (т. 1 а.с. 39, 40, 135, 136, 169, 170).
Відповідно до характеристики Петрівського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 28.06.2024 ОСОБА_1 за час проживання в с. Завгороднє зарекомендувала себе з позитивної сторони, не зловживає спиртними напоями, з сусідами не конфліктує, нарікань від мешканців старостату не було, на засіданнях адміністративної комісії не розглядалась (т. 1 а.с. 44).
Відповідно до довідки-характеристики виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 25.06.2024 ОСОБА_1 за час проживання в с. Завгороднє зарекомендувала себе добре, компрометуючі матеріали на неї відсутні (т. 1 а.с. 45).
Витягом з інформаційно-аналітичної системи підтверджується, що ОСОБА_1 станом на 02.07.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а.с. 49).
Позивачем було надано суду фотоматеріали, на яких вона з молодшою дитиною, напевно сином ОСОБА_3 разом проводить час (т. 1 а.с. 41-43).
Старшого солдата ОСОБА_2 , відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024, було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із сімейними обставинами, вважати таким, що 23.11.2024 справи та посаду здав (т. 1 а.с. 91).
28.02.2025 ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у ТОВ "Будвисотсервіс" (т. 1 а.с. 162-163).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого Балаклійським ВДВС у Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ, від 18.10.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам на утримання дитини ОСОБА_3 за період з 04.08.2023 по 18.10.2024 становить 47673,88 гривні (т. 1 а.с. 92, 93).
Відповідно до розрахунку заборгованості Балаклійського ВДВС у Ізюмському районі Харківської області Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області СМУ МЮ аліменти з позивача на утримання сина ОСОБА_3 було стягнуто тільки за квітень 2025 рок - 4151,51 грн та за травень 2025 року - 3604,14 грн (т. 1 а.с. 244).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 08.07.2025, яке набрало законної сили, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період із серпня 2023 року до січня 2025 року в сумі 52363,17 грн (т. 2 а.с. 4-7, 30-35).
З витягу з ЄРДР від 08.09.2023 та рапортів працівників поліції від 22.07.2023 вбачається, що 22.07.2023 ОСОБА_11 зверталась до поліції в м. Чернігові з повідомленнями про те, що її невістка ОСОБА_1 завдала їй тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому 8-го ребра зліва, ЗЧМТ, СГМ, рана правого передпліччя (т. 1 а.с. 94, 96, 97).
За висновком виконавчого комітету Чернігівської міської ради, як органу опіки та піклування, від 17.11.2023 було визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 95).
З роздруківки з сайту "Судової влади" (стан розгляду справ) вбачається, що щодо позивача у 2022 році розглядалася не одна справа про адміністративні правопорушення, в тому числі за невиконання нею батьківських обов'язків (т. 1 а.с. 98-99).
ОСОБА_2 01.07.2024 звертався до ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області з заявою, в якій просив вчинити дії щодо незаконного утримання його малолітнього сина ОСОБА_3 , який знаходився в Харківській області, де його незаконно утримувала ОСОБА_5 , яка повертати йому сина не хотіла, спілкуватися відмовлялась, перешкоджає йому у вихованні сина. Тобто його син незаконно перебував у чужої людини, яка його не віддавала та не йшла на контакт. ОСОБА_1 , яку було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітнього сина, постійно перебуває в стані алкогольного сп'яніння, гуляє зі своїми друзями та всіляко намагається утримувати разом зі своєю матір'ю дитину у себе (т. 1 а.с. 101-102).
Також ОСОБА_2 звертався з заявою до органу опіки та піклування Балаклійської міської ради Харківської області, в якій просив вчинити дії та провести перевірку місця проживання ОСОБА_3 та перевірку його стану здоров'я, оскільки його син незаконно перебуває у чужої людини, яка його не віддає та не йде на контакт, він нічого не знає про його стан, про те, що з ним, як він себе почуває (т. 1 а.с. 103-104).
Дитина ОСОБА_3 відвідує Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 71 Чернігівської ради Чернігівської області з 29.10.2024 по 28.02.2025, група раннього віку № 1. Дитину до садочка приводить тато ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_11 . З вихователями спілкуються чемно, не конфліктні, цікавляться успіхами ОСОБА_8 , а також його самопочуттям. За час відвідування садочка в поведінці ОСОБА_8 стали помітні зміни: спочатку він ставився з недовірою до дорослих, ігнорував звернення до нього, але згодом почав відкриватися, йти на контакт з дітьми та дорослими, на заняттях показує свою зацікавленість процесом. Відповідно до вікових норм поступово йде розвиток мовлення (т. 1 а.с. 105, 106).
13.06.2025 Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 71 Чернігівської ради Чернігівської області повідомив, що ОСОБА_3 відвідує їхній заклад з 29.10.2024 у супроводі тата або бабусі ОСОБА_11 , яка в більшості випадків приводить та забирає дитину, а у вільний від служби час - батько. Мати ОСОБА_1 не цікавиться розвитком та життям дитини, у дошкільному закладі не з'являється. Щодо участі у вихованні дитини в межах дошкільного закладу активну участь бере бабуся (т. 1 а.с. 220).
Згідно з інформацією КНП "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради від 13.03.2025 загальний стан здоров'я дитини ОСОБА_3 задовільний. Під час оглядів та/або у разі необхідності надання медичної допомоги малолітня дитина приходить до лікаря у супроводі батька ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_1 офіційних запитів про стан здоров'я дитини до адміністрації закладу не надавала (т. 1 а.с. 163).
За актом обстеження умов проживання від 25.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстровані та проживають позивач, її син ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , встановлено, що у будинку є електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення, індивідуальне опалення, у приміщенні чисто, наявні необхідні меблі, побутова техніка, запас продуктів харчування та засобів гігієни. Житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Для проживання дітей відведені окремі кімнати, у яких є місця для відпочинку та навчання, шафа для зберігання речей, стіл для навчання. При обстеженні сина ОСОБА_6 вдома не було, зі слів матері перебував на навчанні. Встановити взаємовідносини між матір'ю та сином ОСОБА_3 не було можливості через проживання сина з батьком не на території Балаклійської міської ради Харківської області. Комісією встановлено, що санітарно-гігієнічні умови у помешканні відповідають нормам, проживання дитини в існуючих умовах можливе. Під час бесіди ОСОБА_1 пояснила, що працює за змінним графіком, у період робочих днів вона проживає в орендованій квартирі у м. Балаклія, у село приїздить на вихідні, у цей період її малолітній син буде проживати з бабусею у с. Завгороднє. Позивачу було роз'яснено процедуру щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю та необхідність залучення у даній справі органу опіки та піклування за місцем проживання дитини (т. 1 а.с. 126).
За актом обстеження умов проживання від 26.02.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , за якою проживає позивач, встановлено, що квартира є однокімнатною, орендованою, умови проживання задовільні, у квартирі чисто, у приміщенні є всі необхідні меблі для проживання, в наявності побутова техніка, є запас продуктів харчування та засоби гігієни, житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Для проживання дитини є окреме спальне місце, місце для зберігання речей та проведення дозвілля. Встановити взаємовідносини між матір'ю та сином ОСОБА_3 не було можливості через проживання сина з батьком не на території Балаклійської міської ради Харківської області. Комісією встановлено, що санітарно-гігієнічні умови у квартирі відповідають нормам, проживання дитини в існуючих умовах можливе. Під час бесіди ОСОБА_1 пояснила, що працює за змінним графіком, у період робочих днів вона проживає в орендованій квартирі у м. Балаклія, у село приїздить на вихідні, у цей період її малолітній син буде проживати з бабусею у с. Завгороднє. Позивачу було роз'яснено процедуру щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю та необхідність залучення у даній справі органу опіки та піклування за місцем проживання дитини (т. 1 а.с. 127).
Згідно з висновком виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 24.06.2025, визнано недоцільним поновлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 рішенням суду 18.12.2023 було позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , підставою чого було те, що мати не виконує належним чином обов'язки по вихованню дитини, зловживала алкогольними напоями та проходила стаціонарне лікування в Чернігівській психоневрологічній лікарні з приводу "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, неодноразово вчиняла домашнє насильство. Дитина проживає з батьком та бабою в орендованій квартирі в АДРЕСА_4 , де для дитини створені всі належні умови для проживання. На засіданні комісії ОСОБА_1 під час відеозв'язку не змогла пояснити, що змінилося в кращий бік та підстави щодо поновлення її в батьківських правах та визначення місця проживання дитини разом з нею. Також не змогла пояснити чому не спілкується з сином та не цікавиться його життям і здоров'ям. Батько дитини на засіданні заперечив проти поновлення позивача у батьківських правах та визначення місця проживання дитини разом з нею, адже це становить загрозу благополуччю дитини(т. 1 а.с. 226, 227-228, 232, 233-234).
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно із частинами першою, третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Конвенція про права дитини ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Абзацами 1, 2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" встановлено, що статтею 169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що при вирішення спорів стосовно поновлення батьківських прав матері (батька), які раніше були позбавлені таких прав, позивач з огляду на положення статей 12, 81 ЦПК України щодо розподілу обов'язку з доказування має, насамперед довести, а суд відповідно до визначеного статтею 89 ЦПК України порядку оцінки доказів - перевірити, чи змінилася і наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Тому суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв'язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 755/15903/20, провадження № 61-19707св21.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за рішенням суду була позбавлена батьківських прав щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки було встановлено її ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків та належного виховання дитини, зловживання алкогольними напоями, що становило загрозу для життя та здоров'я малолітнього сина.
Надаючи оцінку поданим позивачем характеризуючим документам, суд констатує, що позивач продемонструвала позитивні зміни в характері й поведінці. Зокрема, має постійне місце роботи, отримує стабільну заробітну плату, має зареєстроване місце проживання та орендує житло, яке відповідає усім санітарним нормам та придатне для проживання малолітньої дитини, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталась, а також не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті, до кримінальної відповідальності не притягувалась, за її словами до адміністративної також, має позитивні характеристики за місцем проживання.
Разом із позитивними змінами в особистості та поведінці позивача, суд звертає увагу на те, що головним критерієм вирішення питання про поновлення батьківських прав є пріоритет інтересів дитини, її психоемоційний комфорт і безпека. У межах сімейних правовідносин, коли йдеться про батьківство та відповідальність за дитину, закон та морально-етичні норми зобов'язують суд визначати, чи забезпечать дії батька (або матері) гармонійний розвиток дитини, задоволення її потреб та захист її прав. Саме тому одного лише факту позитивних змін у поведінці та ставленні позивача недостатньо, щоб дійти висновку про доцільність та безпечність поновлення батьківських прав.
Судом було встановлено, що з часу, коли дитина почала проживати з батьком, а це з листопада 2024 року, матір не спілкується з дитиною взагалі, не бачиться з нею, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує належним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікуванням, як складову виховання, втратила з нею зв'язок, і це при тому, що дитина є малою та потребує матері, яка навіть аліменти не сплачує, у зв'язку з чим з неї вже було стягнуто пеню, сплатила їх лише два рази, що явно недостатньо для матеріального утримання дитини, не цікавиться долею сина, його здоров'ям, не зверталась до органів опіки та піклування за сприянням у здійсненні своїх батьківських прав і виконанні батьківських обов'язків.
Позивач посилалась на те, що вона зверталась у садочок, до служби у справах дітей, намагалася дізнатися хоч щось про дитину, де вона проживає, однак їй таку інформацію не надавали. При цьому в суді вона не змогла підтвердити свої слова будь-якими доказами, тобто не доведено, що вона намагалася спілкуватися та бачитися з дитиною протягом тривалого часу.
Дійсно, дитина проживає з батьком та бабусею в іншому місті іншої області, де для неї створені всі умови для проживання, розвитку та виховання, проте якби позивач дійсно хотіла налагодити зв'язок з дитиною, почати бачитися та спілкуватися, то вона змогла б зробити це у будь-який спосіб. При цьому вона нічого не зробила в цьому напрямку. Необхідно було щоденно підтримувати зв'язок з дитиною, спілкуватися з нею, піклуватися про неї тощо.
Позивач не надала і доказів лікування від алкогольної залежності, проходження курсу реабілітації, адже на облік в лікарні її могли і не поставити, зважаючи на те, що вона переїхала жити з м. Чернігова.
Позитивні зміни у житті позивача не є беззаперечними доказами усунення тих недоліків, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав.
Оскільки пріоритетом держави та суспільства є забезпечення найкращих інтересів дитини, а відновлення батьківських прав можливе лише тоді, коли воно беззаперечно слугуватиме зміцненню здоров'я, щастя і повноцінного розвитку дитини, факт змін з боку батька сам по собі не може бути вирішальним. Потрібно переконатися, що така зміна ситуації дійсно буде на користь дитині, допоможе їй позбутися психологічного дискомфорту і матиме позитивний вплив на її подальше формування.
У межах розгляду цієї справи відповідних доказів на підтвердження зазначеного позивач та її представник не надали.
Все це свідчить про те, що поновлення позивача в батьківських правах буде передчасним.
Також суд враховує висновок органу опіки і піклування про недоцільність поновлення позивача у батьківських правах.
Суд дійшов висновку, що за встановлених і наведених вище обставин справи поданих доказів (довідок та характеристик) недостатньо для того, щоб констатувати про наявність правових підстав для поновлення батьківських прав позивача відносно малолітньої дитини, що не може свідчити в достатньому обсязі про зміну її відношення до виконання своїх батьківських обов'язків. Інших достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, передбачених ч. 4 ст. 169 СК України, позивачем не надано суду.
Отже, позивачем не надано суду будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що на даний час вона може бути поновлена у батьківських правах відносно малолітнього сина.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що позивач позбавлена батьківських прав, в яких її не поновлено, вимога про визначення місця проживання дитини з матір'ю не може бути задоволена, тим більш за висновком органу опіки та піклування це було визнано недоцільним, про що також свідчать матеріали справи.
А вимога про стягнення аліментів на дитину є похідною та безпосередньо залежить від вирішення основної вимоги про поновлення батьківських прав.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
11.10.2024 між Адвокатським об'єднанням №Кушнеренко та партнери", в особі старшого партнера Кушнеренка Євгена Юрійовича та Страшуком І.С. укладено договір про надання правової допомоги № 329, відповідно до умов якого відповідач уповноважив іншу сторону договору представляти його інтереси у справі з приводу поновлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю та стягнення аліментів Відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити іншій стороні договору гонорар за дії по наданню правової допомоги, який обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, участь у досудовому слідстві, підготовка та складання документів та складає 14000 грн, який сплачується безпосередньо після підписання угоди (т. 1 а.с. 107, 110, 111).
Відповідно до акту виконаних робіт від 28.02.2025 сторони підтвердили, що правові послуги за договором № 329 від 11.10.2024 виконано в повному обсязі, за що відповідачем адвокату було сплачено 14000 грн, яка обчислена виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, підготовку та складання документів, необхідних для розгляду справи в суді, консультації, вивчення і аналіз судової практики. Зазначена сума є фіксованою (т. 1 а.с. 109).
11.10.2024 ОСОБА_2 здійснив оплату вище перелічених послуг адвоката (гонорару), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 329 (т. 1 а.с. 108).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому сторона позивача взагалі не подавала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не заявляла такого клопотання в судовому засіданні.
Отже не вважала їх неспівмірними.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає співмірним наданий адвокатським об'єднанням обсяг послуг з їх вартістю 14000 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги (консультування відповідача, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики, підготовка та направлення адвокатських запитів, написання відзиву, участь у підготовчих та судовому засіданні), складністю справи, затраченим часом на надання таких послуг.
Внаслідок відмови у задоволенні позову судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
1)Повністю відмовити в позові.
2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України, буд. 18, код ЄДРПОУ 43968655.
Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 19, код ЄДРПОУ 43649710.
Суддя Стригуненко В.М.