Справа № 307/3082/25
Провадження № 3/307/1163/25
04 вересня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , України, громадянина України,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 серпня 2025 року серії ЗхРУ №006731Е, ОСОБА_1 , 04 серпня 2025 року, о 22 год. 30 хв., на напрямку 254 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів від лінії державного кордону, не виконував законні вимоги прикордонного наряду «Контрольний Пост», під час виконання службових обов'язків, із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, щодо зупинки та перевірки транспортних засобів, осіб та документів, відмовився надати для перевірки транспортний засіб марки «Daewo», державний номерний знак НОМЕР_1 та вимоги припинити протиправну поведінку ігнорував, чим порушив вимоги ч.2 ст.23 Закону України «Про державну прикордонну службу України».
ОСОБА_1 на виклик в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справ, суд прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом ( посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Частиною 1 статті 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному, розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."»
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у Постанові №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п.7).
Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП необхідно встановити чи були законні розпорядження, а також чи була відмова виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05 серпня 2025 року серії ЗхРУ №006731Е, ОСОБА_1 , 04 серпня 2025 року, о 22 год. 30 хв., на напрямку 254 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів від лінії державного кордону не виконував законні вимоги прикордонного наряду «Контрольний Пост», під час виконання службових обов'язків, із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, щодо зупинки та перевірки транспортних засобів, осіб та документів, відмовився надати для перевірки транспортний засіб марки «Daewo», державний номерний знак НОМЕР_1 та вимоги припинити протиправну поведінку ігнорував.
Суд зазначає, що у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому саме виразилась така злісна непокора з боку ОСОБА_1 законному розпорядженню працівнику Державної прикордонної служби України при виконанні ним службових обов'язків.
При цьому, сам протокол про адміністративне правопорушення не містить даних, що працівником Державної прикордонної служби України було пред'явлено вимогу ОСОБА_1 надати для перевірки транспортний засіб марки «Daewo», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, у якому не розкрито суті адміністративного правопорушення, працівниками прикордонної служби не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, зокрема: пояснень свідків, які б підтвердили наявність обставин вказаних у протоколі, окрім пояснень самого прикордонника.
Не підтверджує також вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП і доданий до протоколу про адміністративне правопорушення ДВД - диск з відеозаписом події, при перегляді якого видно, що працівником прикордонної служби здійснювався огляд транспортного засобу.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що у справі відсутні будь-які докази, яким би підтверджувався факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об'єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні за ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в яких узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.
Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-10 КУпАП України, - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Тячівського
районного суду В.І. Бобрушко