Справа № 201/9716/24
Провадження № 2/201/542/2025
Іменем України
26 серпня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
08.08.2024р. ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мовмигу О.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 5-6).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилався на те, що 05.04.2003р. сторони уклали шлюб. Від шлюбу народилася дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є повнолітньою, однак проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7898/24 від 25.07.2024р., шлюб між сторонами розірвано. У період перебування у шлюбі до фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства у червні 2023 року за спільні кошти позивачкою та відповідачем на підставі договору купівлі - продажу від 27.04.2005р. набуто спірне майно - квартиру АДРЕСА_2 , вартість якої становила 32 345 грн. 09 коп. Угоди про порядок поділу майна набутого подружжям під час шлюбу сторонами не досягнуто, тому у позивачки виникла необхідність звернутися з даним позовом до суду.
З огляду на вищевикладене, просить суд:
визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
судові витрати по справі покласти на позивачку.
Заяви учасників процесу по суті справи.
28.10.2024р. відповідач в порядку ст. 178 ЦПК України подав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково (а.с. 44-45) та зазначив, що окрім зазначеного спільного майна, а саме: квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 , є інше спільне майно, а саме: спеціалізований вантажний фургон малотонажний - В марки IVECO 2007р. випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та легковий автомобіль марки VOLVO 2010 р. випуску державний номер НОМЕР_2 .
Зазначені обставини відповідач просив врахувати при розділі майна у цивільній справі.
07.02.2025р. від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, а саме: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб спеціалізований вантажний фургон малотонажний - В марки IVECO 35S12 2007р. випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснити поділ транспортного засобу шляхом визнання за кожним із сторін права власності по 1/2 частині; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити поділ квартири шляхом визнання за кожним із сторін права власності по 1/2 частині; судові витрати по справі покласти на позивачку (а.с. 94).
18.02.2025р. від відповідача ОСОБА_2 надходила зустрічна позовна заява про поділ спільного майна подружжя, в якій відповідач зазначив, що 22.06.2022р. у період перебування сторін у шлюбі за їх спільні кошти було придбано легковий автомобіль марки VOLVO V70 2010р. випуску державний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 та вартість якого на час придбання становила 200 000 грн. (а.с. 105-107).
Відповідач просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки VOLVO V70 2010 р. випуску державний номер НОМЕР_2 та здійснити поділ транспортного засобу шляхом визнання за кожним із сторін права власності по 1/2 частині.
Рух справи.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.08.2024р. позовну заяву залишено без руху (а.с. 22).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.08.2024р. відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 27).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 року (а.с. 64), справу № 201/9716/24 передано на розгляд судді Наумовій О.С., згідно розпорядження № 19 від 09.12.2024 року (а.с. 60-63).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 09.12.2024р. цивільну справу прийнято до свого провадження (а.с. 65).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 10.12.2024р. відмовлено у задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди від 28.10.2024р. (а.с. 84-86)
Ухвалою судді Наумової О.С. від 20.03.2025р. прийнято зустрічну позовну ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 121).
Ухвалою судді ОСОБА_4 від 20.03.2025р. витребувано докази по цивільній справі (а.с. 122).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 06.05.2025р. відмовлено у прийнятті визнання первісного позову відповідачем ОСОБА_2 , відмовлено у прийнятті визнання зустрічного позову позивачкою ОСОБА_1 , закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 132).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 26.08.2025р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - вантажного фургону малотонажного - В марки IVECO 35S12 2007р. випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишені без розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги в частині про визнання спільною сумісною власністю подружжя транспортного засобу спеціалізований вантажний фургон малотонажний - В марки IVECO 35S12 2007р. випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та його поділ просила залишити без розгляду. Решту позовних вимог просила задовольнити.
26.08.2025р. під час перерви в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 надав заяву про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Просив продовжити судове засідання за його відсутності та без технічної фіксації.
Також під час перерви в судовому засіданні позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву про продовження розгляду цивільної справи за її відсутності та без технічної фіксації.
Відповідно до положень ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України протокол судового засідання з 10 год. 27 хв. 26.08.2025р. ведеться без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.04.2003р. (а.с. 7).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2024р. у справі №201/7898/24, яке набрало законної сили 27.08.2024р., шлюб зареєстрований 05.04.2003р. відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, за актовим записом №185 - розірвано.
Встановлено, що під час перебування у шлюбі сторони 27.04.2005р. придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 10455000) (а.с. 50).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Згідно роз'яснень даних в п.п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Щодо вимог позивачки про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме, квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 , суд встановив наступне.
Як встановлено по справі, спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, а тому в силу викладених вимог Закону вона вважається спільним сумісним майном подружжя.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, судом враховуються встановлені в ході судового розгляду обставин, інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання поділу спільного майна подружжя, судом не встановлено обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необхідність поділу спільної сумісної власності подружжя між сторонами, шляхом визнання права власності за кожним із сторін по 1/2 частині квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Здійснення поділу майна подружжя у таких спосіб, відповідатиме принципам розумності, справедливості й забезпечить баланс інтересів прав колишнього подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) задля ефективного захисту прав кожного зі співвласників неподільних речей і забезпечення єдності судової практики щодо застосування приписів частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України, частини другої статті 364 ЦК України Велика Палата Верховного Суду відступила від сформульованого, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 висновку про те, що суд має визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності у разі, коли відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду кошти за частку позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, а останню не можна поділити в натурі відповідно до часток.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення окремо вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними.
У зв'язку із чим, позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню частково - шляхом визнання права власності за кожним із сторін по 1/2 частині квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково та в клопотанні до суду від 07.02.2025р. (а.с. 94) позивачка просила судові витрати по справі покласти на себе, судові витрати, які понесені позивачкою по оплаті судового збору при подачі позову, покладаються на неї.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 05 вересня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.