вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа№ 911/2107/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників:
від позивача: Рабченюк Л.П.
від відповідача: Гаврин Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 (повний текст складено 21.05.2025)
у справі № 911/2107/24 (суддя - Христенко О.О.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД»
про стягнення 629 700,00 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД», у якому просить суд:
- стягнути з відповідача штраф у розмірі 629 700,00 грн відповідно до п. 4.3 Договору № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю;
- зобов'язати ТОВ «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» виконати зобов'язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року - вересень 2023 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує зобов'язання за Договором №80.1-14/1-23 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 09.09.2014, а саме всупереч пункту 2.2.2 не надав довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, у зв'язку з чим, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору штраф.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 позов задоволено частково.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» виконати зобов'язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору №80.1-14/10-23 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі Договору №1573 від 11.06.2014 за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 314 850,00 грн штрафу та 8 020,40 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:
- відповідач не виконав належним чином умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору про відшкодування витрат, у спірний період березень 2022 року - вересень 2023 року, щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, не надав в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні (із зазначенням конкретної суми), у зв'язку з чим, вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати передбачений договором обов'язок в натурі - подати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому за договором оренди № 1573 від 11.06.2014 приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року є обґрунтованою та доведеною;
- здійснивши власний розрахунок суми штрафу судом встановлено, що правильно розрахований розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за заявлений період становить 466 500,00 грн.
При цьому, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до його розумного розміру, а саме до 314 850,00 грн.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 314 850,00 грн штрафу. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 314 850,00 грн штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1 958,40 грн за подачу позовної заяви та 5 667,30 грн за подачу апеляційної скарги.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2107/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2107/24.
17.07.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі №911/2107/24 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
23.07.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2107/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.08.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову ухваленим з неправильним застосування норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.
За доводами позивача, суд помилково прийшов до висновку про відсутність у діях відповідача умисного порушення умов Договору, спрямованого на завдання шкоди позивачу, оскільки судом не було враховано наступні обставини:
- відповідачем не було вжито жодних заходів для належного виконання встановленого п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору зобов'язання, негайного добровільного усунення порушення та його наслідків;
- тривалий термін порушення відповідачем зобов'язання;
- відповідачем не було наданого жодного належного, допустимого і достовірного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення відповідачем взятого на себе на умовах п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору зобов'язання;
- систематичність порушення відповідачем зобов'язання передбаченого п.п.2.2.2 п. 2.2 Договору, починаючи з 2020 року, про що свідчить ряд наявних судових справ;
- строк нарахування штрафу, передбаченого пунктом 4.3 Договору, який визначено, як «за кожний календарний день прострочення»;
- майновий стан та соціальну значущість ДП МА «Бориспіль».
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 28.08.2025 з'явилися представники учасників справи.
Представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (орендар) укладено Договір оренди № 1573 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №4.2.11 на четвертому поверсі термінала «D», загальною площею 37,00 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D», що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач) (п. 1.1 договору оренди).
Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі (п. 1.2 договору оренди).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору оренди).
Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю (п. 5.10 договору оренди).
Орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до Балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.18 договору оренди).
Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна (п. 7.1 договору оренди).
Цей договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 11 червня 2014 до 10 червня 2024 року (п. 10.1 договору оренди).
Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - частину приміщення № 4.2.11 на четвертому поверсі термінала «D», загальною площею 37,00 кв. м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
На виконання умов Договору оренди № 1573, 09.09.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (орендар) укладено Договір № 80.1-14/1-23 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат), за умовами п. 1.1 якого у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщень № 4.2.11 на четвертому поверсі термінала «D», загальною площею 37,00 кв.м для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги: 1) забезпечення теплом (теплова енергія); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування.
Узгоджено, що щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18 % - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов Договору оренди №1573 від 11.06.2014. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендна плата (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно Договору оренди №1573 від 11.06.2014 (п. 1.1, п. 1.1.1 Договору про відшкодування витрат).
Орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці (п. 2.2.2 договору про відшкодування витрат).
Орендар зобов'язується щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1 договору про відшкодування витрат).
В разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків (п. 4.3 договору про відшкодування витрат).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 (п. 6.1 договору про відшкодування витрат).
25.04.2019 між ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» укладена Додаткова угода № 5 до Договору № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014 про відшкодування витрат, відповідно до якої викладено у новій редакції Таблицю № 1 до договору та пунктом 8.12 визначили місце виконання договору.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відповідно до наказу Фонду державного майна України «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» від 05.08.2019 №786.
16.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та ТОВ «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» (орендар) було укладено Додатковий договір до Договору оренди №1573 згідно пункту 1 якого нарахування орендної плати за користування майном здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати.
Надалі, 05.04.2021 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір до Договору оренди №1573, пунктом 2 якого встановлено, що оскільки пасажирський термінал «D» здано одночасно кільком підприємствам, організаціям, то умови п. 5.10 договору щодо компенсації витрат на утримання орендованого майна в неподільній частині (а саме: підтримання в належному стані територій, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їздних шляхів, забезпечення приміщень загального користування) та згідно з п. 11 Методики, відповідні витрати підлягають компенсуванню орендарем пропорційно розміру займаної орендарем площі до загальної площі нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком орендарям.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує, що відповідач в порушення вимог п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору про відшкодування витрат, не надав довідки про чистий дохід за період березень 2022 року - вересень 2023 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що основною передумовою для підготовки та надання відповідачем довідки про чистий дохід в розумінні п. 5 Таблиці № 1 Договору № 80.1-14/1-23 є здійснення продажу товарів, тобто провадження торгово-господарської діяльності шляхом використання орендованого приміщення згідно цільового призначення відповідно до умов Договору оренди № 1573, однак у зв'язку із широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, товариство починаючи з 24.02.2022 не здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні. Також, відповідач наголошує на тому, що вимога позивача щодо подання довідок про чистий дохід за звітні періоди з показником 0 є суто формальною, яка не впливає на права та обов'язки сторін за договором та на належне виконання сторонами обов'язків.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору про відшкодування витрат сторони погодили, що орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
До матеріалів справи долучено довідки про чистий дохід, в яких зазначено, що ТОВ «БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД» не здійснювало діяльності в орендованому приміщенні у звітні періоди, а саме:
- за березень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 154;
- за квітень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 155;
- за травень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 156;
- за червень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 157;
- за липень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 158;
- за серпень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 159;
- за вересень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 160;
- за жовтень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 161;
- за листопад 2022 року від 07.08.2023 вих. № 162;
- за грудень 2022 року від 07.08.2023 вих. № 163;
- за січень 2023 року від 07.08.2023 вих. № 164;
- за лютий 2023 року від 07.08.2023 вих. № 165;
- за березень 2023 року від 07.08.2023 вих. № 166;
- за квітень 2023 року від 07.08.2023 вих. № 167;
- за травень 2023 від 07.08.2023 вих. № 168;
- за червень 2023 від 07.08.2023 вих. № 169;
- за липень 2023 від 07.08.2023 вих. № 170;
- за серпень 2023 від 29.08.2023 вих. № 302;
- за вересень 2023 від 05.10.2023 вих. № 338.
За доводами позивача, зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонами умовам п. 2.2.2. договору, оскільки дані довідки не містять інформації про розмір чистого доходу (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а отже вважаються не наданими.
У свою чергу, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що укладеним між сторонами договором не встановлено форми довідки про чистий дохід, проте визначальним у даному випадку є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наявні у матеріалах справи довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за спірний період, які були надані відповідачем позивачу, за своїм змістом не містять конкретної суми чистого доходу отриманого від господарської діяльності в орендованому приміщенні, що є визначальним та основою для розрахунку вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 5 таблиці №1 підпункту 1.1.1 пункту 1 договору про відшкодування витрат.
Метою подання відповідачем позивачу цих довідок про чистий дохід є здійснення останнім розрахунку вартості наданих послуг стосовно підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів і забезпечення приміщень загального користування.
Таким чином, суд не може розцінювати в якості належного виконання договору про відшкодування витрат надані відповідачем довідки про чистий дохід, позаяк останні у першу чергу, мають відображати інформацію, яка передбачена її змістом та придатна для визначеної договором мети - містити достовірну інформацію про суму чистого доходу за відповідний період, засвідчену підписами відповідальних осіб підприємства.
У даному випадку суд погоджується з твердженням позивача, що відсутність конкретної суми чистого доходу у поданих відповідачем довідках призводить до неможливості розрахувати вартість наданих послуг, передбачених п. 5 таблиці № 1 п. 1.1.1. п. 1. договору, внаслідок чого відповідач не сплачує вартість наданих позивачем послуг.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконав належним чином умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору про відшкодування витрат, у спірний період березень 2022 року - вересень 2023 року, щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, не надав в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні (із зазначенням конкретної суми), у зв'язку з чим, вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати передбачений договором обов'язок в натурі - подати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому за договором оренди № 1573 від 11.06.2014 приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року є обґрунтованою, документально доведеною та такою, яку належить задовольнити.
Колегія суддів акцентує увагу, що сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення вказані обставини та висновки суду не оспорюються.
Щодо вимоги про стягнення 629 700,00 грн штрафу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.3 договору про відшкодування витрат в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Позивач нарахував та направив відповідачу рахунки-фактури для сплати штрафу за порушення строків надання довідок про чистий дохід на загальну суму 629 700,00 грн, а саме:
- № 897/766 від 18.08.2023 за період: лютий 2022 - червень 2023 (по 16.08.2023) на суму 466 200,00 грн;
- № 897/1069 від 09.11.2023 за період з 17.08.2023 по 09.11.2023 на суму 163 500,00 грн.
Рахунок-фактура № 897/766 від 18.08.2023 із супровідним листом від 04.09.2023 № 03-22-1388 був надісланий відповідачу поштовим відправленням та отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830107318111. Рахунок-фактура № 897/1069 від 09.11.2023 був надісланий позивачем на електронну адресу відповідача.
У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов'язання має бути передбачена Договором.
У даному випадку, така неустойка передбачена п. 4.3 договору про відшкодування витрат.
З огляду на те, що судом встановлений факт ненадання відповідачем довідок про чистий дохід за спірний період: березень 2022 року - вересень 2023 року; штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення, прямо передбачений пунктом 4.3 договору про відшкодування витрат, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов'язання, та покладають та таку особу обов'язок доведення відсутності вини (частина 1 ст. 218 ГК України, частина 2 ст. 614 ЦК України), отже суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача було наявне право на нарахування штрафу в розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення, з чим погоджується судова колегія.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення штрафу починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено.
Водночас, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Припис пункту 7 «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, хоч і не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, однак є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Така позиція узгоджується із висновком висловленим КГС ВС у постанові від 27.02.2024 у справі №911/858/22.
Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що у даному випадку, штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання із подання довідки про чистий дохід, та до переддня фактичного виконання зобов'язання, або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 №211, тобто до 30.06.2023, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Таким чином, за розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія з огляду на зазначене вище, розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за заявлений період становить 466 500,00 грн.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%.
Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).
Розглядаючи питання щодо зменшення розміру штрафу, судом першої інстанції враховано наступні обставини.
Указом Президента України №64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України. У зв'язку із широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні відповідач, починаючи з 24.02.2022, не здійснює господарську діяльність.
Неможливість здійснення товариством господарської діяльності викликана також тим, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022 (за його власним повідомленням розміщеним на офіційному вебсайті ДП МА Бориспіль).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.
Також, 24.02.2022 згідно з оголошенням розміщеним на офіційному вебсайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, повітряний простір для цивільних користувачів повітряного простору закритий.
Предметом Договору оренди № 1573 від 11.06.2014 є зокрема майно, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» передане в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Суд враховує, що відповідач подав позивачу довідки, у яких хоча й не навів числового значення чистого прибутку, як то передбачено договором, однак вказав на факт нездійснення діяльності в орендованому приміщенні, вважаючи таке повідомлення достатнім для встановлення у розрахунку нульового значення чистого прибутку.
З огляду на наведене, у діях відповідача не вбачається злісного порушення умов договору, спрямованого на умисне завдання шкоди контрагенту.
Отже, враховуючи правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, а також враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до їх розумного розміру, а саме до 314 850,00 грн, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору №80.1-14/10-23 від 09.09.2014, про часткову обґрунтованість вимоги щодо стягнення штрафу, а також з розміром штрафу, до якого судом першої інстанції було його зменшено, який на переконання колегії є розумним та справедливим.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Приписами статті 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновком суду про застосування судом дискреційних повноважень та зменшення розміру штрафу. Зокрема, позивач вважає, що судом не було враховано наступних обставин: відповідачем не було вжито жодних заходів для належного виконання свого зобов'язання чи для негайного добровільного усунення; тривалий термін порушення відповідачем зобов'язання; відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що зумовили порушення свого зобов'язання; систематичність порушення Відповідачем зобов'язання, про що свідчить ряд наявних судових справ; майновий стан та соціальну значущість ДП МА «Бориспіль».
Судова колегія, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, пов'язаних з діями чи бездіяльністю відповідача, вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, судом враховано майновий стан обох сторін, чим забезпечено баланс інтересів сторін.
При цьому слід наголосити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов'язання за договором. Більше того, наразі в Україні діє воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який має негативний вплив на здійснення господарської діяльності як позивача, так і відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду додатково зазначає, що стверджуючи про тривалість порушення відповідачем своїх зобов'язань та систематичність, позивач не був обмежений в своїх правах та міг звернутись до відповідача з вимогою про виконання останнім свого обов'язку задля уникнення збільшення розміру штрафу, проте не звертався до відповідача з вимогами щодо виконання обов'язку надання довідок про чистий дохід жодного разу з лютого 2022 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо зменшення штрафу до справедливого та розумного розміру 314 850,00 грн.
Відтак, доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими.
Усі інші доводи та міркування скаржника судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2025 у справі № 911/2107/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2107/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
А.І. Тищенко