Житомирський апеляційний суд
Справа №286/620/25 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Номер провадження №33/4805/705/25
Категорія ч.1 ст.184 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
04 вересня 2025 року м.Житомир
Cуддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення за сукупністю правопорушень у виді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року, ОСОБА_1 25 січня 2025 року о 21-00 год за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, а саме хуліганські дії відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, 25 січня 2025 року о 21-00 год, ОСОБА_2 , перебуваючи на подвір'ї останньої в АДРЕСА_2 , розмістив під дверима пляшку з невідомою речовиною, яку підпалив, внаслідок чого пляшка вибухнула, однак у зв'язку із тим, що він не досяг віку з якого настає адміністративна відповідальність, то до адміністративної відповідальності підлягає притягненню його матір ОСОБА_1 .
Також, 08 лютого 2025 року о 21-20 год ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, а саме хуліганські дії відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, 08 лютого 2025 року о 21-20 год, перебуваючи на подвір'ї останньої в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 розмістив під дверима пляшку з невідомою речовиною, яку підпалив, внаслідок чого пляшка вибухнула, однак у зв'язку із тим, що він не досяг віку з якого настає адміністративна відповідальність, то до адміністративної відповідальності підлягає притягненню його матір ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Справа № 286/621/25 об'єднана в одне провадження зі справою № 286/620/25.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що під час складення протоколів про адміністративне правопорушення працівниками поліції не дотримано ст. 268 КУпАП, права та обов'язки не роз'яснювались, їй не надана можливість ознайомитись з протоколами, оскаржити або заперечити їх зміст. Вважає, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення у протоколах не розкрита. У розмові із сином Назаром, той заперечив вчинення ним хуліганських дій щодо неповнолітньої ОСОБА_3 .
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що копію оскаржуваної постанови отримала засобами поштового зв'язку 01 травня 2025 року, а апеляційну скаргу подала 09 травня 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 та її захиснику - адвокату Ющенку В.В. була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися. Будучи належним чином повідомлені про місце і час судового засідання (судові повістки, телефонограми) останні у судове засідання до суду апеляційної інстанції вкотре не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга на підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252 КУпАП, під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. До таких даних відносять: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також інші документи.
Відповідно до поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №036401 від 13 лютого 2025 року, складеного за подіями 25 січня 2025 року за участю ОСОБА_1 , заяв та клопотань не подавала, передбачені ст.ст. 55, 56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП права роз'яснені, від підпису та отримання копії протоколу остання відмовилась у присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 2);
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №036402 від 13 лютого 2025 року, складеного за подіями 08 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 , заяв та клопотань не подавала, передбачені ст.ст. 55, 56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП права роз'яснені, від підпису та отримання копії протоколу остання відмовилась у присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 13);
копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26 січня 2025 року (а.с. 4);
письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 26 січня 2025 року, яка зазначила, що з початку літа 2024 року учень Овруцького ліцею №4 Назар систематично погрожує її доньці ОСОБА_7 , учениці 8 класу того ж ліцею, систематично переслідує її у месенджерах та по телефону, висловлює погрози застосування фізичної сили. За словами доньки ОСОБА_8 носить при собі складений ніж або електрошокер, які демонструє під час погроз. Вказала, що 25 січня 2025 року останній наповнив пляшку рідиною білого кольору, яка вибухнула (а.с. 5);
письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26 січня 2025 року, яка зазначила, що є ученицею 8 класу Овруцького ліцею №4. З літа 2024 року учень Овруцького ліцею №4 ОСОБА_9 систематично погрожує їй застосуванням фізичної сили, зокрема у месенджері Телеграм, демонстрував ніж, електрошокер та балончик зі сльозогінними речовинами, висловлювався на її адресу погрози словами нецензурної лайки, грубі висловлювання зробити їй щось погане. Зазначила, що має скріншоти повідомлень. 25 січня 2025 року ОСОБА_8 намішавши щось у пляшці з ОСОБА_10 -коли, помістив її у дворі, після чого вона вибухнула. Вказала, що має страх за своє життя та життя матері (а.с. 6);
письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 10 лютого 2025 року, яка зазначила, що є ученицею 8 класу Овруцького ліцею №4. Учень 7 класу того ліцею ОСОБА_9 під час зустрічі її у школі починає чіплятися та говорити образливі речі. У месенджері ОСОБА_11 погрожував, висловлювався нецензурними словами. Перед її днем народженням ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21-00 год написав, що її чекає сюрприз, за п'ять хвилин біля її квартири пролунав вибух. Аналогічну ситуацію ОСОБА_8 влаштував на день народження її мами 08 лютого 2025 року о 21-20 год біля дверей її квартири, повторно попередивши про це у телеграмі, проте повідомлення в подальшому видалив. Відчуваючи хвилювання за своє життя просила притягнути вказану особу до відповідальності (а.с. 7);
письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 08 лютого 2025 року, згідно яким 08 лютого 2025 року близько 21-20 год у квартирі місця проживання почула вибух у під'їзді, побачила задимлення та почула швидкі кроки донизу. Після чого зателефонувала на службу 102 та до ювенальної поліції. У під'їзді знайшла пляшку з невідомою речовиною. Попередньо вже зверталась до поліції за схожими обставинами. У вчиненні вказаних дій підозрює ОСОБА_12 , учня ЗОШ №4 (а.с. 16);
письмовими поясненнями ОСОБА_13 від 12 лютого 2025 року, яка зазначила, що проживає за адресою АДРЕСА_3 . Протягом січня-лютого 2025 року чула вибух поблизу будинку АДРЕСА_4 , виглянула у вікно, помітила невисокого хлопця худорлявої статури, підтвердила по фото особу ОСОБА_12 . Вказала, що бачила його кілька разів. Просила притягнути неповнолітнього до відповідальності (а.с. 8);
скріншотами з месенджеру з повідомленнями: «ми вже на підході», «бутилку заправляємо», «скоро будемо», «штраф буде 200 грн», «то за це все весело буде нам і вам», «се ми вже бутилку поставили», «виглядуй в балкон» (а.с. 9);
рапортом від 08 лютого 2025 року про отримання на службу 102 повідомлення від ОСОБА_14 о 21-23 год 08 лютого 2025 року про те, що за адресою АДРЕСА_5 чула вибух під дверима у під'їзді та помітила багато диму, підозрює у вчиненому ОСОБА_12 , щодо якого раніше писала заяву (а.с. 15).
Перевіривши докази, які містяться у матеріалах справи на предмет належності та достатності, апеляційний суд констатує, що жодних підстав, за наявності яких можна ставити під сумніви достовірність та належність процесуальних документів апеляційним судом не виявлено.
Протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складені за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП.
Незважаючи на не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції вірно визнав зібрані у справі докази належними та допустимими та такими, що у повному обсязі у своїй сукупності підтверджують обставини, зафіксовані протоколами про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що зазначені докази у своїй сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 , як мати неповнолітнього ОСОБА_2 , ухилилася від належного виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення виховання, нагляду та контролю за поведінкою свого сина, що призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення у віці 13 років, а саме вчинення хуліганських дій, передбачених ст. 173 КУпАП, що порушують громадський порядок спокій. Вказане свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 щодо порушення працівниками поліції встановленого законом порядку складення адміністративних матеріалів та не надання їй можливості брати участь у вказаних процесуальних діях матеріалами справи не підтверджені та скаржником не спростовані, тому не беруться апеляційним судом до уваги та розцінюються як спроба уникнення притягнення останньої до відповідальності.
Висновок суду першої інстанції щодо вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає обґрунтованим у зв'язку з наступним.
Диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя місцевого суду з достатньою повнотою врахував характер вчиненого адміністративного правопорушення зважаючи, що ОСОБА_1 раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності.
Зазначене рішення про визначення ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян прийнято з урахуванням соціальної небезпеки самих дій неповнолітнього, а також важливість забезпечення батьками належного нагляду за дітьми, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна відповідальність за виховання підлітків набуває особливої актуальності.
Відтак, оцінивши ступінь вини правопорушниці, особу та обставини справи, таке рішення є законним, пропорційним і відповідає вимогам індивідуалізації покарання.
При цьому, апеляційний суд враховує, що адміністративне стягнення має на меті виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови судді місцевого суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь