Унікальний номер справи № 755/5881/24 Головуючий у суді першої інстанції - Яровенко Н.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4297/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У квітні 2024 року позивач ТОВ «Євро-Реконструкція»звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_1 є споживачкою комунальних послуг за адресою кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідачка з січня 2016 року своєчасно не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення та за отримані послуги з гарячого водопостачання в результаті чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 01 березня 2024 року складає 58 499,41 грн, інфляційна складова боргу - 14 132,65 грн, 3% річних - 4 170,82 грн.
Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у вказаному розмірі та судовий збір.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 58 499 гривень 41 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» інфляційну складову боргу в сумі 14 132,65 грн, 3 % річних в сумі 4170,82 грн, а всього 18 303,47 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Дніпровського районного суду міста Києва, відмовити в задоволенні позову ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 в частині стягнення суми: 10 805,05 грн, застосувавши строк позовної давності, стягнувши з ОСОБА_1 не більше 65 997,83 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим що, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності до заборгованості, про що заявляла відповідачка у відзиві на позовну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що заборгованість відповідачки з урахуванням зробленої нею заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог, за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року становить: заборгованість за надані послуги з централізованого опалення 16 750,31грн; заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання 31 907,95 грн; інфляційна складова боргу за централізоване опалення становить 2 820,79 грн, за послуги з гарячого водопостачання становить 5 738,11 грн, а разом складає 8 558,90 грн; розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги за централізоване опалення становить 826,56 грн, за послуги з гарячого водопостачання
становить 1 656,22 грн., а разом становить 2 482,78 грн.
Вказує, що позов у цій частині підлягає задоволенню.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у загальному розмірі 76 802,88 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до Інформації відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Дніпровської РДА №110509437 від 11.04.2024 в період з 22 листопада 2005 року по теперішній час зареєстрована за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
Відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за послуги, що надаються ТОВ «Євро-реконструкція» за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.
Згідно зі ст.68 ЖК України споживачі повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 червня 2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», відповідач повинен сплачувати за отримані комунальні послуги в установленому законом порядку.
За змістом ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якісні показники житлово-комунальних послуг мають відповідати вимогам законодавства.
Згідно зі статтями 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги станом на 01 березня 2024 року складає 58 499,41 грн, інфляційна складова боргу - 14 132,65 грн, 3% річних - 4 170,82 грн.
Відповідачка вказаний розрахунок не спростувала, доказів повного чи часткового погашення боргу не надала, тому суд першої інстанції дійшов у цілому правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги із відповідачки на користь позивача.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частина друга статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Передбачена пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону № 1875- IV норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини другої статті 625 ЦК України, зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року в справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року № 6-2023цс15.
Таким чином, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачка просила суд застосувати до спірних відносин наслідки спливу строків позовної давності.
Про застосування наслідків спливу позовної давності було заявлено у відзиві на позовну заяву (а.с. 48-49), який надійшов на адресу суду першої інстанції 10 вересня 2024 року (а.с. 46).
Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить при визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Суд першої інстанції встановив, що платежі за житлово-комунальні послуги здійснюються регулярно, що стверджується довідкою про нарахування та сплату, тому в даному випадку строк позовної давності переривається регулярним внесенням платежів.
Окрім того, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено виконання грошового зобов'язання щомісячними платежами, право позивача як виконавця послуг вважається порушеним з моменту недотримання споживачем строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №456/2900/14.
Як вбачається із наданого суду розрахунку, позивач просив стягнути заборгованість за період з січня 2016 року по 29 лютого 2024 року.
Разом з цим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2" на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Як видно із наданих позивачем розрахунків, заборгованість у межах строків позовної давності, тобто, за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року становить:
заборгованість за надані послуги з централізованого опалення 16 750,31грн;
заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання 31 907,95 грн;
інфляційна складова - 8 558,90 грн;
3% річних з простроченої суми - 2 482,78 грн;
і така заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.
Аналогічні розрахунки за вказаний період наводить позивач у відзиві на апеляційну скаргу.
З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення в частині визначення розміру суми заборгованості, що підлягає стягненню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно, з урахуванням ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення суду підлягає також скасуванню в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
У своїй апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , крім іншого, просить суд стягнути на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 2200 грн.
В свою чергу, позивач направив до апеляційного суду клопотання про звільнення його від стягнення понесених відповідачкою судових витрат, яке обґрунтовує тим, що спір виник внаслідок порушення відповідачкою прав позивача, а саме - несплатою комунальних послуг, тому відсутні будь-які підстави для стягнення на користь відповідачки судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 10 вказаної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин, з огляду на передбачену законом можливість взаємного зарахування судових витрат, враховуючи складність справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, відсоток задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважає за можливе звільнити сторони від обов'язку по відшкодуванню судових витрат одна одній.
Керуючись статтями 259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року в частині визначення розміру суми грошових коштів та судового збору змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованість за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року:
за надані послуги з централізованого опалення 16 750,31 грн;
заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання 31 907,95 грн;
інфляційна складова - 8 558,90 грн;
3% річних з простроченої суми - 2 482,78 грн;
а всього стягнути 59 699 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят дев'яносто дев'ять) гривень 94 копійки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція», код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: Т.О Невідома
В.В. Соколова