Справа № 358/2001/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12734/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Романенко К.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
26 серпня 2025 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Калініній Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року, постановлену у м. Богуслав, о 15:58 год., у складі судді Романенко К.С., повний текст якого складено 16 травня 2025 року, у справі №358/2001/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля,-
В грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля. Зазначав, що з 12.12.2020 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який був розірваний 09.05.2023 року. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти ними було придбано автомобіль марки «BMW 116 І», д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який з 28.03.2023 був зареєстрований за ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу зазначений вище автомобіль залишився у користуванні відповідачки, у нього доступ до автомобіля відсутній. Згідно довідки судового експерта Заіменка В.О. за вих. № 15-12/23 від 15.12.2023 року, середньостатистична довідкова вартість розмитненого автомобіля на території України «BMW 116 І», 2009 року випуску, двигун НОМЕР_2 бензин, станом на 15.12.2023 становить 284 830 грн. або при офіційному курсі НБУ на 15.12.2023 (1 у.о. = 1$ USD = 36,9913 грн., складає 7 699,92 у.о.). З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив визнати автомобіль марки «BMW 116 І», д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску спільною сумісною власністю, залишити його у власності ОСОБА_1 та стягнути з останньої на його користь 1/2 вартості спільної сумісної власності, а саме суму у розмірі 142 415,00 грн.
Заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «BMW 116 І», д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на автомобіль марки «BMW 116 І», д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, визнавши право власності на весь автомобіль за ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 спільної сумісної власності подружжя, а саме суму у розмірі 142 415,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1424,15 грн.
15 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Масленнікову Т.М. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року, а також порушила питання про поновлення строку на звернення із даною заявою.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Масленнікової Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку, залишено заяву адвоката Масленнікової Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалоюсуду, адвокат Масленнікова Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не правильно застосував положення ст. 287 ЦПК України, не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16, згідно якої за результатом розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою або залишити заяву без задоволення, або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному провадженні, внаслідок чого порушив права ОСОБА_1 на судовий розгляд та доступ до правосуддя.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви адвоката Масленнікової Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку, та залишаючи заяву адвоката Масленнікової Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такої ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.3. ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ч.4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Порушуючи питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, представник ОСОБА_1 посилалася на те, що про існування заочного рішення заявниця дізналася лише 28 лютого 2025 після ознайомлення із матеріалами справи, судових повісток не отримувала, всі конверти були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто, відповідачка не була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, отже внаслідок відсутності заявника-відповідачки в судових засіданнях остання була позбавлена можливості надати пояснення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.Не погодившись з заочним рішенням, 20 березня 2025 року представником заявника було подано заяву про перегляд заочного рішення. 31 березня 2025 року ухвалою Богуславського районного суду Київської області заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. На виконання вимог ухвали суду, 02.04.2025 представником заявника було направлено заяву про усунення недоліків. Однак, отримавши ухвалу Богуславського районного суду Київської області на електронну адресу від 09.04.2025 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення було виявлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України заява про усунення недоліків не була підписана заявником. При цьому звертає увагу на те, що можливо представником заявника і було допущено помилку під час подачі заяви про усунення недоліків, однак вказане не може позбавити заявника на перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 була обізнана про існування в суді першої інстанції провадження у справі, про що свідчить отримана нею копія ухвали Богуславського районного суду від 03 квітня 2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17 квітня 2024 року (а.с. 53).
Заочне рішення Богуславського районного суду Київської області за результатом розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля було ухвалене 20 травня 2024 року.
Повний текст заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.05.2024 року був надісланий відповідачці ОСОБА_1 24.05.2024 на адресу її проживання, а саме, АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням, та був отриманий 29.05.2024 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.72, 73).
При цьому ОСОБА_1 через свого представника неодноразово зверталася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Так, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року, яку вона подала до суду засобами поштового зв'язку, яка надійшла до суду 03.07.2024 року.
Ухвалою Богуславського районного суду від 08.07.2024 року вищевказану заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху у зв'язку із невиконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України для подання заяви про перегляд заочного рішення у відповідності до вимог ст. 285 ЦПК України, із наданням доказів, зокрема, на підтвердження обставин, зазначених у заяві, а також належно оформленої заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
19 липня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків із оригіналом квитанції про сплату судового збору. Однак оскільки заявницею не було усунено недоліки заяви у повному обсязі, ухвалою суду від 23 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду повернуто.
Вищевказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримала особисто 26.07.2024 року.
З матеріалів справи також вбачається, що 28.02.2025 року ОСОБА_1 особисто зверталася до суду з письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 89).
Крім цього, матеріали справи містять заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Т.М. від 21.03.2025 про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року (а.с.90-92).
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 31.03.2025 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Т.М., про перегляд заочного рішення від 20 травня 2024 року залишено без руху (а.с. 99)
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 09.04.2025 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Т.В., про усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення суду від 20.05.2024 повернуто без розгляду у зв'язку із тим, що вона не була підписана (а.с.108).
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Т.М., повернуто заявнику (а.с. 112-113).
Вказані ухвали суду ні ОСОБА_1 , ні її адвокатом Масленніковою Т.М. не оскаржувалися.
Дана заява про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.05.2024 року була подана представником ОСОБА_1 лише 15 квітня 2025 року.
При цьому, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, представником ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на спростування отримання нею копії заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року та наявності об'єктивних і непереборних обставин, які б перешкоджали реалізувати заявниці своє право на звернення із заявою про перегляд заочного рішення у більш короткі строки.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 по суті зводяться до неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16 щодо застосування ст. 287 ЦПК України, згідно яких за результатом розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд своєю ухвалою може або залишити заяву без задоволення, або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному провадженні.
Разом з тим, вказані доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Отже, правило частини другої статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Тлумачення змісту статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із нормою частини першої статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися у судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.
Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та інших статтях.
Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень суду першої інстанції не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Отже, інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Наведені правові висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу сформульовані у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), у якій Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, викладених у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зазначила, що:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції суду першої інстанції, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді