03 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/3937/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Державної митної служби України (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
20 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Закарпатської митниці Державної митної служби України, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA305000/2025/000031/l від 28.04.2025; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305270/2025/000034 від 28.04.2025.
28 травня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при митному оформленні товару позивачем було надано всі наявні в нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: інвойс; калькуляцію про транспортні витрати; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З рішення про коригування митної вартості вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
12 червня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що товар заявлено як такий, що був у використанні, 2019 року виробництва. Разом з цим, заявлена вартість товару є значно нижчою за вартість аналогічних транспортних засобів ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень). При цьому, якісна та вартісна експертиза товару, з огляду на його технічний стан, яка б можливо висвітлила причину такого низького рівня вартості даного товару, до митного оформлення не подавалась. Вищезазначені факти викликали сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару та призвели до необхідності більш поглибленої перевірки із застосуванням додаткових джерел інформації. В рахунку № 2025999876 від 15.04.2025 (копія додається) зазначено, що умови оплати за товар - переказ, дата сплати по рахунку - 22.04.2025. Тобто, станом на дату декларування товару рахунок має бути сплачений. Водночас, банківський платіжний документ про сплату коштів до митного оформлення не подано, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ в частині того, що для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Товар заявлено як такий, що був у використанні, 2019 року виробництва. Разом з цим, заявлена вартість товару є значно нижчою за вартість аналогічних транспортних засобів ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень). При визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з ЄАІС Держмитслужби, що ґрунтується на визнаній митній вартості аналогічного транспортного засобу марки VOLVO моделі XC90 ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень) згідно МД № 25UA209180024665U8 від 09.04.2025 (імпортер - фізична особа, вартість визначена за першим методом, тобто, митним органом була визнана вартість операції і коригування не здійснювалось), і становить 24000 євро. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить 24000 євро.
15 липня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що відповідно до інвойсу (рахунка-фактури) №2025999876 від 15.04.2025 я - ОСОБА_1 - придбав у громадянина Чехії (нерезидента) ОСОБА_2 транспортний засіб - легковий автомобіль марки VOLVO, модель - ХС90, колір - чорний, VIN-код: НОМЕР_2 , кількість місць для сидіння (включаючи місце водія) - 5, призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, об'єм двигуна - 1969 см3, тип двигуна - дизельний, що був у використанні, тип кузова - універсал, колісна формула - 4x4, рік випуску - 2019, країна виробництва/походження - Швеція, пробіг - 197 303 км. Наголошує, що вказаний документ (інвойс) містить усі необхідні реквізити сторін: продавця - ОСОБА_2 - та покупця - ОСОБА_1 , відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу марки VOLVO, а також його ціну, яка, згідно з інвойсом №2025999876 від 15.04.2025, становила 19 800 Євро та сплачена позивачем на підставі прибуткових касових ордерів від 15.04.2025 на суму 9900 Євро та від 16.04.2025 на суму 9900 Євро. Наведене свідчить про те, що інвойс №2025999876 від 15.04.2025 є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 28 квітня 2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування марки:VOLVO, модель: ХС90, VIN: НОМЕР_3 , кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - нема даних, об'єм двигуна - 1963 см3, потужність - 173квт, колісна формула 4*4, колір - чорний, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення - 2019», ОСОБА_1 подав митну декларацію № 25UA305270001937U5. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), ( а.с.47-48).
Згідно рахунку -фактури від 15.04.2025 року фактурна вартість товару становить 19800,00 євро. Датою сплати податку зазначено 15.04.2025 року. Датою погашення 22.04.2025 року, а спосіб оплати - переказ, (а.с.22).
28 квітня 2025 року Закарпатською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000031/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305270/2025/000034.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000031/1 від 28 квітня 2025 року зазначено, що за результатамиопрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана з наступних причин:1) подані декларантом до митного оформлення основні документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у ст. 58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар; 3) ненадання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості на запит митного органу. За результатами розгляду наданих до митного документів встановлено наступне. В рахунку № НОМЕР_4 від 15 квітня 2025 року зазначено, що умови оплати за товар - переказ, дата сплати по рахунку - 22.04.2025. Тобто, станом на дату декларування товару Рахунок має бути сплачений. Водночас банківський платіжний документ про сплату коштів до митного оформлення не подано, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ в частині того що для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Товар заявлено як такий, що був у використанні, 2019 року виробництва. Разом з цим, заявлена вартість товару є значно нижчою за вартість аналогічних транспортних засобів ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень). При цьому якісна та вартісна експертиза товару, з огляду на його технічний стан, яка б можливо висвітлила причину такого низького рівня вартості даного товару до митного оформлення не подавалась. У ході аналізу цінової інформації, наявної у відкритих джерелах мережі інтернет (зокрема, www.mobile.de) встановлено, що на вказаних джерелах вартість аналогічних транспортних засобів є значно вищою, що в свою чергу викликає сумнів у дійсності заявленої вартості товару. Таким чином, надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, зокрема ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті. У зв'язку з вищезазначеним відповідно де положень ст. 53 МКУ, митним органом було направлено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними і організаціями; інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до (частини 5 статті 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Жодних додаткових документів на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МКУ декларант не використав обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з ЄАІС Держмитслужби, що ґрунтується на визнаній митній вартості аналогічного транспортного засобу марки VOLVO моделі ХС90 ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто без аварійних пошкоджень) згідно МД № 25UA209180024665U8 від 09.04.2025 (імпортер - фізична особа), і становить 24000 євро. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить 24000 євро.
Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від 28.04.2025 року № 25 UA305270001948U9 (а.с.8) під гарантійні зобов'язання в сумі 60653,57 грн.
За результатами поданих декларантом документів, Закарпатською митницею сформовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 305270/2025/000034 (а.с.18) та прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA305000/2025/000031/1 від 28 квітня 2024 року (а.с.51).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У даній справі, як підтверджується матеріалами справи, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з ЄАІС Держмитслужби, що ґрунтується на визнаній митній вартості аналогічного транспортного засобу марки VOLVO моделі ХС90 ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто без аварійних пошкоджень) згідно МД № 25UA209180024665U8 від 09.04.2025 (імпортер - фізична особа), і становить 24000 євро. Митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить 24000 євро, (а.с.53)
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки.
Крім того, суд виходить із того, що в оскаржуваному рішенні, зазначено, що відповідно до положень статті 53 Кодексу, митним органом було направлено запит декларанту про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та також, відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Жодних додаткових документів на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МКУ декларант не використав, від проведення консультацій відмовився.
Вказана обставина не заперечується сторонами, однак позивач у позові стверджує, що відповідач витребував у позивача документи, визначені ч.3 ст.53 МК України, проте не надав доказів того, що документи подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що викликають у своїй сукупності сумнів в недостовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
При митному оформленні транспортного засобу позивачем було надано: рахунок -фактуру, калькуляцію на транспортні витрати, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір про надання послуг митного брокера, висновок про проходження товару або акт експертизи, копія митної декларації країни відправника та інші документи, що визначені МД № 25UA305270001937U5 від 28.04.2025 року.
Судом встановлено, що підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість автомобіля марки VOLVO, модель: ХС90, VIN: НОМЕР_3 , 2019 року випуску.
Суд констатує, що відповідно до копії рахунку-фактури № 2025999876 Станом Іваном придбано транспортний засіб VOLVO, VIN: НОМЕР_3 . Визначена вартість товару становить 19 800 Євро (496 380,00 чеських крон за обмінним курсом). Датою сплати визначено 22.04.2025 року, а спосіб оплати - переказ, (а.с.22).
Відповідач доводив, що вказаним рахунком-фактурою датою сплати рахунку є 22.04.2025 року. Тобто, станом на дату декларування товару рахунок мав бути сплачений. Водночас, банківський платіжний документ про сплату коштів до митного оформлення не подавався, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МК України.
В законодавстві України немає чіткого визначення поняття рахунка-фактури, але в загальній практиці це інформаційний документ, що надається продавцем покупцеві, в якому перелічено товари/послуги, їхню кількість та вартість, і слугує для інформування про майбутню оплату.
Слід сказати, рахунок-фактура може вважатися первинним документом, що підтверджує господарську операцію, лише за умови її оплати покупцем. Оплата є ключовим моментом, що надає документу юридичної ваги та підтверджує прийняття послуги чи товару замовником.
Тому доводи сторони позивача, що вартість товару підтверджується інвойсом №2025999876 від 15.04.2025 року, судом оцінюється критично, оскільки позивачем контролюючому органу було надано рахунок-фактуру та без підтвердження оплати, яка мала бути здійснена до 22.04.2025 року. Інших документів , які б підтверджували вартість товару не було надано.
Отже, суд погоджується із доводами митного органу, що станом на дату декларування товару рахунок мав бути сплачений. Водночас, банківський платіжний документ про сплату коштів до митного оформлення не подавався, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МК України. Крім того, такий платіжний документ не був поданий і до суду на час подання позову.
За вимогами ч.2, ч.3 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви, а відповідач разом із поданням відзиву.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, ч.8 ст. 79 КАС України.
Тому, подана поза строком відповідь на відзив 15 липня 2025 року та додані до неї докази, а саме копії прибуткових касових ордерів від 15.04.2025 року на суму 9900 Євро та від 16.04.2025 року на суму 9900 Євро із нотаріально посвідченим перекладом судом не приймаються до розгляду.
Як визначено частиною 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Тому, рахунок-фактура не може бути достатнім документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля марки VOLVO, VIN: НОМЕР_3 .
Декларант використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій в розмірі визначеному митним органом відповідно до частини 7 ст. 55 МК. Товари було випущено у вільний обіг за МД від 28.04.2025 року № 25 UA305270001948U9 (а.с.8) під гарантійні зобов'язання в сумі 60653,57 грн.
Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості відповідачем вказано у рішеннях, у розділі 33 (а.с.51-52). Зазначене унеможливлює визначення митної вартості транспортного засобу шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305270/2025/000034 від 28.04.2025 року, (а.с.18).
З урахуванням викладеного вище, митним органом у повній мірі дотримано вимоги чинного законодавства під час прийняття рішення про коригування митної вартості.
Такий підхід суду, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі 620/1735/20 від 18.05.2022 року.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд дійшов висновку, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на Позивачеві та перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 вересня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль