01 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2595/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025
(головуючий - Верхогляд Т.А., судді Іванов О.Г., Мороз В.Ф.)
на рішення Господарського суду Дніпропетровскої області від 24.12.2024
(суддя - Бажанова Ю.А.)
у справі №904/2595/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ"
до ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні ТОВ "БАДМ": 1) Брегамо ЛТД (BREGAMO LTD), 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Новенса Лімітед ( Novensa Limited ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Системс консалтинг"
про відшкодування збитків,
У 2024 році учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" Новенса Лімітед (Novensa Limited) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 1 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі №904/2595/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025, у задоволенні позову відмовлено.
08.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровскої області від 24.12.2024 у справі №904/2595/24.
22.08.2025 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровскої області від 24.12.2024 у справі №904/2595/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №904/2595/24 є стягнення 1 100 000,00 грн збитків, тобто ціна позову є меншою за п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки це єдина можливість відновити порушене право юридичної особи від неправомірних дій директора. Окрім того, судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, прийнято рішення, яке суперечить висновкам ВС в похідних позовах, а тому існує ризик зміни вже існуючої судової практики або взагалі правової невизначеності. Вказує, що підробка документів та змова ключових посадових осіб компанії не залишили підстав кінцевому бенефіціару NOVENSА та скаржнику довіряти результатам цього аудиту і фактичному стану активів підприємства. Вказані посадові особи, в першу чергу відповідач, втратили довіру, а тому, маючи доступ до значних активів компанії, в.о. директора продовжує діяльність на шкоду товариству, тому дана справа має виняткове значення для матеріальних (фінансових) наслідків юридичної особи (ТОВ «БАДМ»), в інтересах якої було подано позов її учасником.
Проте Суд вважає, що посилання скаржника, що справа №904/2595/24 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №904/2595/24 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровскої області від 24.12.2024 у справі №904/2595/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровскої області від 24.12.2024 у справі №904/2595/24.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй