Справа № 752/16032/24
Провадження № 2/761/2883/2025
23 липня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері,
06.09.2024 р. на адресу суду від Голосіївського районного суду м.Києва за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері, у якій позивач просить визначити місце проживання його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, а також на час дії на території України воєнного стану надати дозвіл на виїзд за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2005 р. він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який у 2015 році було розірвано на підставі рішення суду. Від шлюбу з відповідачкою мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що їх спільна з відповідачкою дитина проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, а отже для розвитку та проживання дитини ним створено належні умови. Разом з тим, оскільки між ним та відповідачкою в досудовому порядку виник спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 11.09.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 05.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду від її представника надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшло письмове клопотання, зі змісту якого вбачається, що останній просив суд розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення з врахуванням наданого висновку.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 2005 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2015 році було розірвано на підставі рішення суду, при цьому від шлюбу маютьнеповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.1 ст. 160, ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, вбачається, що сторони проживають окремо, а їх спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні позивача та фактично проживає разом з ним у квартирі АДРЕСА_1 .
При цьому, позивач офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, що підтверджується довідкою ТОВ «САП Україна» від 07.03.2024 р.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 04.06.2025 р. № 100-7501, проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм батьком ОСОБА_1 є доцільним і таким, що відповідає найкращим інтересам дитини, до досягнення нею 14 років. Після досягнення ОСОБА_3 14 років, місце проживання визначається ним самим, відповідно до ст. 160 СК України.
Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Таким чином, хоча за місцем свого проживання позивачем створено належні умови для розвитку та проживання їх спільної з відповідачкою дитини, а також незважаючи на те, що дитина фактично проживає разом з позивачем, однак на цей час дитині вже виповнилось 14 років, а отже з даного віку вона має право самостійно визначати місце свого проживання.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що на даний час дитина досягла чотирнадцятирічного віку, з якого в силу закону сама обирає місце свого проживання, суд приходить до висновку, що даний позов про визначення місця проживання дитини є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Крім того, суд не вбачає правових підстав також для задоволення позову у частині вимоги про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері, оскільки надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу її матері суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків стосовно виховання дитини, та може призвести до фактичного позбавлення можливості матері дитини знати про її місцезнаходження (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 757/22890/16-ц).
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: