Справа № 761/35113/23
Провадження № 2/761/1542/2025
21 липня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії,
26.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є донькою та спадкоємцем за законом померлого ОСОБА_2 . Після смерті батька позивача відкрилась спадщина, до якої увійшла недоотримана за життя спадкодавця пенсія. Крім позивача, інших спадкоємців першої черги за законом немає. 06.12.2022 р. позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. із заявою про прийняття спадщини. 06.12.2022 р. на підставі вищезазначеної заяви приватним нотаріусом було заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 70004743, відносно спадкодавця ОСОБА_2 28.12.2022 р. в межах заведеної спадкової справи щодо майна померлого приватним нотаріусом на адресу відповідача було направлено запит про надання інформації щодо нарахованої і невиплаченої суми пенсії спадкодавця з моменту припинення її виплати по день смерті з відповідним помісячним розрахунком, починаючи з дати припинення виплати. Відповідач у своїй відповіді від 30.12.2022 р. на запит приватного нотаріуса зазначив, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 400049,36 грн, яка розрахована за три роки. Крім того, у відповіді на запит приватного нотаріуса відповідач зазначив, що недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю виплачується відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за пенсією з врахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів ПФУ. Виходячи з викладеного, відповідач повідомив, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахований за три роки на дату формування відповіді - 30.12.2022 р., а також зазначив, що розмір недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати зверненням за недоотриманою пенсією до територіального органу ПФУ спадкоємця із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Враховуючи, що приватним нотаріусом запитувалась у відповідача інформація щодо невиплаченої пенсії саме з моменту припинення її виплати по день смерті спадкодавця, а не за останні три роки на момент звернення, 24.02.2023 р. приватним нотаріусом повторно було направлено запит, яким запитувалась інформація щодо нарахованої і невиплаченої суми пенсії померлого, саме з моменту припинення її виплати по день смерті з відповідним помісячним розрахунком, починаючи з дати припинення виплати. Разом з тим, листом від 13.03.2023 р. відповідач повідомив, що на ім'я померлого, невиплачена пенсія становить 366598,35 грн. Також відповідачем було знову наведено роз'яснення аналогічне до того, що містяться у листі від 30.12.2022 р., відносно того, що розмір недоотриманої пенсії розрахований за три роки на дату формування відповіді та буде зменшено в залежності від дати зверненням до територіального органу ПФУ спадкоємця із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Крім того, в зазначеному листі було повідомлено про те, що ОСОБА_2 на момент смерті пенсію взагалі не отримував. Згідно з електронним особовим рахунком, за життя ОСОБА_2 пенсія в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві була виплачена по 30.06.2016 р., за поновленням виплати пенсії до Головного управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві пенсіонер не звертався. З метою отримання інформації щодо підстав припинення виплата пенсії ОСОБА_2 представником позивача на адресу відповідача 04.07.2023 р. було направлено відповідний адвокатський запит, який було отримано відповідачем 12.07.2023 р. В порушення строків встановлених ч.2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідач на день подання позовної заяви відповідь на адвокатський запит не надав. 13.07.2023 р. представник позивача звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, зокрема щодо суми пенсії померлого з моменту припинення її виплати по день смерті. Проте, постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2023 р., приватним нотаріусом відмовлено у видачі вищезазначеного свідоцтва з підстав відсутності інформації у останнього щодо нарахованої і не виплаченої суми пенсії померлого ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати по день смерті. Отже позивач вважає, що неправомірні дії відповідача, які полягають у припиненні виплати (нарахуванні) померлому ОСОБА_2 пенсії за життя та ненадання інформації щодо нарахованої і не виплаченої суми пенсії померлого з моменту припинення її виплати по день смерті, позбавили його, як спадкоємця, права в позасудовому порядку оформити свої спадкові права.
Ухвалою від 04.10.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 06.02.2024 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою від 18.07.2024 р. прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення щодо позову і відзиву.
Ухвалою від 18.03.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду від нього надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, свого представника до суду не направила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомила.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Шарапанівка Крижопільського району Вінницької області, який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про смерть.
06.12.2022 р. позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_2 за номером у спадковому реєстрі 70004743, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що інші спадкоємці крім позивача після смерті ОСОБА_2 відсутні. За своє життя ОСОБА_2 заповіту не складав.
28.12.2022 р. приватним нотаріусом на адресу відповідача направлено запит № 211/02-14 щодо нарахованої і невиплаченої суми пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати по день смерті з відповідним помісячним розрахунком, починаючи з дати припинення виплати
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 30.12.2022 р. за № 2600-0501-8/175132 надано відповідь на запит, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , невиплачена пенсія складає 400049,36 грн, яка належить до сплати.
Разом з тим, у зазначеному листі відповідач зазначив, що розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за пенсією з врахуванням норм ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів ПФУ.
24.02.2024 р. приватним нотаріусом повторно на адресу відповідача направлено запит за № 14/02-14, яким запитувалась інформація щодо нарахованої і невиплаченої суми пенсії померлого ОСОБА_2 саме з моменту припинення її виплати по день смерті з відповідним помісячним розрахунком починаючи з дати припинення виплати
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 13.03.2023 р. за № 2600-0501-8/44292 повідомило, що на ім'я ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , невиплачена пенсія становить 366598,35 грн.
Також відповідачем було знову наведено роз'яснення аналогічне до того, що містяться у листі від 30.12.2022 р. № 2600-0501-8/175132, зокрема про те, що відповідно до ст.ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахований за три роки на дату формування відповіді - 08.03.2023 р., а також, що розмір недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати зверненням за недоотриманою пенсією до територіального органу ПФУ спадкоємця із оформленим свідоцтвом про право на спадщину.
Крім того, в зазначеному листі відповідачем було повідомлено про те, що ОСОБА_2 на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсію взагалі не отримував.
Згідно з електронним особовим рахунком, за життя ОСОБА_2 пенсія в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві була виплачена по 30.06.2016 р., за поновленням виплати пенсії до Головного управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві пенсіонер не звертався.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 29.02.2024 р. повідомило, що ОСОБА_2 виплати призначеної як внутрішньо переміщеній особі пенсії здійснювалась з серпня 2014 року по червень 2016 року на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
З урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, з липня 2016 року виплата ОСОБА_2 була призупинена до подання заяви про перерахування пенсії на рахунок АТ «Ощадбанк».
За життя ОСОБА_2 до органів ПФУ за поновленням виплати з липня 2016 року не звертався, нарахування пенсійних коштів не здійснювалось. Інформацію про суми нарахованої, але не виплаченої пенсії надати не вбачається можливим, так як нарахування пенсії ОСОБА_2 не здійснювалось з 01.07.2016 р.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.07.2023 р., приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я позивача, з підстав відсутності інформації щодо нарахованої і не виплаченої суми пенсії померлого ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати по день смерті з відповідним помісячним розрахунком починаючи з дати припинення виплати.
Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу виплати позивачу пенсії померлого батька в порядку спадкування за законом за період з моменту припинення виплати (з липня 2016 року) по день смерті спадкодавця, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1227 ЦКУкраїни суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 р. у справі № 428/5418/18, від 06.07.2020 р. у справі № 750/8819/19, від 31.10.2022 р. у справі № 727/12371/21, від 28.04.2022 р. у справі № 428/3913/20.
У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена.
Судом встановлено, що у матеріалах справи рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії відсутнє.
За вказаними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
Враховуючи наведене, відповідачем порушено вимоги ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі № 243/6391/17.
Як вбачається з матеріалів справи, на частку недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з моменту припинення виплати (з липня 2016 року) та по день смерті спадкодавця, тобто по 25.12.2021 р. відповідачем відомості приватному нотаріусу не надано, за відсутності чого приватний нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед померлим з огляду на вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», спірну заборгованість не включив до поданих приватному нотаріусу відомостей для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому вказані обставини унеможливлюють виконання приватним нотаріусом своїх повноважень по видачі такого свідоцтва.
Згідно зі змісту листа, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, у період з липня 2016 року по 25.12.2021 р. нарахування та виплати пенсії спадкодавцю ОСОБА_2 не проводилось. Разом з тим, рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надавалось.
Вищенаведені положення законодавства з врахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, при цьому рішення про припинення йому таких виплат не приймалось.
Суд вважає, що підстав для припинення нарахування належної померлому ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
Отже, позивач має право на отримання всієї суми пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, і спадкоємець відповідно до положень ст.1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом, без будь-яких обмежень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 р. у справі № 243/13575/19.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 р. у справі № 759/8866/18 вказував, що ЦПК України розмежовує поняття підсудності та юрисдикції. Так, цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (предметна та суб'єктна юрисдикція, визначена у параграфі 1 глави 2 ЦПК України), тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам цивільної юрисдикції за територіальною ознакою. У цій постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що справи щодо визначення частки у процесі спадкування вирішуються за правилами цивільної юрисдикції.
У постанові від 28.07.2021 року у справі № 335/5689/20 Верховний Суд вказував, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто, у разі коли розгляд спору передбачено за правилами цивільної юрисдикції, наявність стороною у спорі суб'єкта владних повноважень не вказує на можливість розгляду спору за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи судову практику викладену у постановах Верховного Суду від 16.12.2020р. справа № 428/12730/19, від 22.09.2021р. у справі № 754/1108/15-ц, наявність відповідачем у справі суб'єкта, що здійснює управлінську функцію у сфері нарахування пенсії, не робить позов адміністративним.
Відповідно до ч.1 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
У постанові від 27.11.2019р. у справі № 2-а/1741/2009 Верховний Суд дійшов висновку, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не ограни спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства.
У постанові від 15.03.2021р. у справі № 243/5743/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що якщо спадкоємець вважає кошти нараховані але не отримані померлим пенсіонером частиною спадку та бажає їх успадкувати, має звертатись до суду з позовом до боржника у порядку цивільного судочинства шляхом пред'явлення позову про стягнення коштів.
Окрім цього, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2019р. у справі № 808/1346/18, спори, предметом яких є майнова вимога позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Виплати сум недоотриманих пенсійних виплат після їх переходу до складу спадкового майна регулюються виключно нормами цивільного законодавства, незважаючи на те, що однією зі сторін у таких правовідносинах виступає особа публічного права.
Таким чином, спір, який виник між позивачем та відповідачем, підлягає вирішенню саме у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірними дії відповідача щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 у період з 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язати відповідача провести перерахунок невиплаченої та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у період з 01.07.2016 р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на невиплачену ОСОБА_2 суму пенсії з моменту припинення її виплати - 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену ОСОБА_2 суму пенсії з моменту припинення її виплати - 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1178,82 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 3665,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., які є співмірними зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, що підтверджується матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок невиплаченої та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на невиплачену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії з моменту припинення її виплати - 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , невиплачену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії з моменту припинення її виплати - 01.07.2016р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 13665 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 98 коп., з яких: 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 98 коп. - витрати по сплаті судового збору; 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь держави судовий збір у сумі 1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 82 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: