ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 133/3876/24
провадження № 2/753/4681/25
21 травня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренко К.А.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Пилипчука В.О.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Момот О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Самгородоцької сільської ради Вінницької області,
27.01.2025 до Дарницького районного суду м. Києва на підставі ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Відповідно до протокола автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Маркєлової В.М.
Позивачка просить:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав щодо його синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, на дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подачі цієї заяви і до досягнення повнолітнім кожним з них.
Позовна заява обґрунтована таким.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних дітей:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На теперішній час позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з яким мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка, її чоловік та троє дітей живуть однією сім'єю та мають можливість для виховання дітей.
За час проживання в с. Йосипівка позивачка зарекомендувала себе з позитивної сторони, громадський порядок не порушувала.
Позивачка разом із сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Дітей утримує позивачка та її чоловік, який ставиться до дітей як до рідних синів, вони також його сприймають як батька.
Відповідач участі в утриманні дітей не приймає, матеріальної допомоги не надає, життям дітей не цікавиться, за місцем проживання дітей не з'являється. Всі зусилля позивачки покращити ситуацію успіху не мали, відповідач не бажає змінювати свій спосіб життя.
Позивачка також зазначила, що відповідач час від часу перераховував кошти на утримання дітей на свій розсуд в сумах, які не є достатніми для дітей.
Ухвалою від 03.02.2025 суд відкрив провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в загальному провадженні; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Службу у справах дітей Самгородської сільської ради; зобов'язав Службу у справах дітей Самгородської сільської ради надати висновок щодо розв'язання спору та зазначити позицію щодо вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача.
03.03.2025 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника, підтримує позовні вимоги.
10.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, заперечував проти задоволення позову. На обґрунтування своєї позиції зазначив таке.
Відповідач не втратив бажання продовжувати спілкування з дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , утримувати їх, брати учать у їх вихованні, він їх батько.
В 2010 році сторони одружились. Від спільного шлюбу мають двох синів ОСОБА_3 2011 р.н та ОСОБА_7 2013 р.н.
Сторони не змогли зберегти сім'ю та в 2016 році офіційно розлучилися. За взаємною згодою та за усною домовленістю діти залишилися проживати з Позивачкою. їх мамою, в с. Иосипівка Козятинського району Вінницької області.
Вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пленумом Верховного Суду України з метою забезпечення однакового та правильного застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав Постановою від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова Пленуму) надано роз'яснення, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей, (пункт 15 Постанови Пленуму № 3).
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейним кодексом України (п. 16 Постанови Пленуму № 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі - СК) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Постановою Пленуму № 3 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного житія, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так І в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх па наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідач ніколи не був алкоголіком, або наркоманом, або засудженим за будь-яке кримінальне правопорушення, ніколи не поводився жорстоко по відношенню до своїх дітей та не експлуатував своїх дітей, і навіть не припускає думки, що можу так ставитися до своїх дітей.
Відповідач ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків.
З моменту розлучення та до цього часу, він з колишньою дружиною підтримував нормальні, можна сказати дружні, відносини. Все що стосується дітей вони обговорюють в телефонному режимі.
Відповідач завжди вітає дітей з днем народження та новорічними святами, запитував у Позивачки, з якою проживають діти, чим цікавляться діти, які в них інтереси, щоб робити подарунки дітям на свята, які відповідають їх інтересам.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2016 у справі № 753/9209/16- ц про розлучення не встановлено розмір аліментів, порядок їх нарахування та стягнення, тому він сплачував кошти на утримання дітей на рахунок Позивачки в добровільному порядку в розмірах, що відповідали його фінансовим можливостям.
Враховуючи наявні у відповідача квитанції та виписки з банківських рахунків, він може довести сплату на рахунок Позивачки наступних сум.
За 2017 рік відповідачем було перераховано через термінал банку Приватбанк на рахунок Позивачки кошти в загальній сумі 2 596,01 гри., що підтверджується банківською випискою від 01.03.2025 р № МТ8Р0М0620БІ1РСА, а саме:
- в сумі 396,01 грн - 27.09.2017;
- в сумі 1 200,00 грн - 10,11.2017;
-в сумі 1 000,00 грн - 11.12.2017.
За 2018 рік відповідачем було перераховано через термінал банку Приватбанк на рахунок Позивачки кошти в загальній сумі 12 507.54 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.03.2025 та від 28.02.2025, а саме:
- в сумі 1 000,00 грн - 10.0.2018;
- в сумі 1 000,00 грн - 11.02.2018;
- в сумі 1 000,00 грн - 07.03.2018;
- в сумі 1 500,00 грн - 12.04.2018;
- в сумі 1 000,00 грн - 08.05.2018;
- в сумі 1 000,00 грн - 11.06.2018;
- в сумі 500,00 грн - 30.06.2018;
- в сумі 500,00 грн - 20.08.2018;
- в сумі 2 000,00 грн - 23.08.2018;
- в сумі 1 000,00 грн - 12.10.2018;
- в сумі 500,00 грн - 26.12.2018;
- в сумі 1 507,54 грн - 20.12.2018.
За 2019 рік відповідачем було перераховане через термінал банку Приватбанк на рахунок позивачки кошти в загальній сумі 18 070,42 грн, що підтверджується банківськими виписками від 01.03.2025 та від 28.02.2025, а саме:
- в сумі 1 500,00 грн - 29.01.2019;
- в сумі 1 005,03 грн - 14.02.2019;
- в сумі 1 005,03 грн - 14.03.2019;
- в сумі 1 000,00 грн - 10.04.2019;
- в сумі 1 042,76 грн - 10.05.2019;
- в сумі 1 005,03 грн - 10.06.2019;
- в сумі 1 005,03 грн - 27.06.2019;
- в сумі 500,00 грн - 29.06.2019;
- в сумі 1 000,00 грн - 08.07.2019;
- в сумі 2 000,00 грн - 07.08.2019;
- в сумі 1 000,00 грн - 12.09.2019;
- в сумі 1 500,00 грн - 08.10.2019;
- в сумі 1 507,54 грн - 18.11.2019;
- в сумі 1 500,00 грн - 09.12.2019;
- в сумі 1 500,00 грн - 27.12.2019.
За 2020 рік відповідачем було перераховано через термінал Приватбанку на рахунок позивачки кошти в сумі 21 560,98 грн, що підтверджується банківськими виписками від 01.03.2025 та від 28.02.2025, а саме:
- в сумі 2 000,00 грн - 01.02.2020;
- в сумі 2 000,00 грн - 07.02.2020;
- в сумі 2 000,00 грн - 13.04.2020;
- в сумі 2 000,00 грн - 14.05.2020;
- в сумі 3 000,00 грн - 10.07.2020;
- в сумі 1 005,03 грн - 23.07.2020;
- в сумі 1 500,00 грн - 10.08.2020;
- в сумі 2 000,00 грн - 09.09.2020;
- в сумі 2 000,00 грн - 08.10.2020;
- в сумі 2 045,90 грн - 07.11.2020;
- в сумі 2 010,05 грн - 08.12.2020.
За 2021 рік відповідачем було перераховано через термінал Приватбанку на рахунок позивачки кошти в загальній сумі 28 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 01.03.2025, а саме:
- в сумі 2 000,00 грн - 05.01.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 09.02.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 05.03.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 08.04.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 14.05.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 09.06.2021;
- в сумі 1 000,00 грн - 30.06.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 08.07.2021;
- в сумі 1 000,00 грн - 22.07.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 06.08.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 08.09.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 07.10.2021;
- в сумі 2 000,00 грн - 09.11.2021;
- в сумі 4 000,00 грн - 07.12.2021.
За 2022 рік відповідачем було перераховано через термінал Приватбанку на рахунок позивачки кошти в сумі 27 500,00 грн, що підтверджується випискою від 01.03.2025 та випискою АТ «ПУМБ», а саме:
- в сумі 4 000,00 грн - 09.02.2022;
- в сумі 3 500,00 грн - 06.09.2022;
- в сумі 2 000,00 грн - 01.04.2022;
- в сумі 2 000,00 грн - 04.05.2022;
- в сумі 3 000,00 грн - 08.06.2022;
- в сумі 3 000,00 грн - 13.07.2022;
- в сумі 2 000,00 грн - 07.08.2022;
- в сумі 2 000,00 грн - 13.10.2022;
- в сумі 2 000,00 грн - 04.11.2020;
- в сумі 4 000,00 грн - 07.12.2022.
За 2023 рік відповідачем було здійснено платежі на рахунок позивачки кошти в загальній сумі 30 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «ПУМБ», а саме:
- в сумі 2 000,00 грн - 03.07.2023;
- в сумі 4 000,00 грн - 07.07.2023;
- в сумі 3 000,00 грн - 7.08.2023;
- в сумі 3 000,00 грн - 16.11.2023;
- в сумі 4 000,00 грн - 07.06.2023;
- в сумі 2 000,00 - 22.07.2022;
- в сумі 3 000,00 грн - 06.09.2023;
- в сумі 3 000,00 грн - 17.10.2023;
- в сумі 4 000,00 грн - 06.12.2023.
За 2024 рік відповідачем було здійснено платежі з банківського рахунку на рахунок позивачки кошти в загальній сумі 23 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «ПУМБ», а саме:
- в сумі 3 000,00 грн - 02.02.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 16.04.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 11.05.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 16.07.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 16.09.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 16.10.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 16.12.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 04.03.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 22.07.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 25.08.2024;
- в сумі 2 000,00 грн - 18.11.2024.
Оскільки відповідач не міг навіть подумати про те, що колишня дружина захоче позбавити його батьківських прав, він не зберігав цілеспрямовано всі квитанції про перерахування коштів на рахунок Позивачки, тому не може довести перерахування всіх перерахованих коштів на рахунок Позивачки для утримання дітей.
На момент розлучення діти були ще маленькими, тому колишня дружина вважала що краще буде, якщо він спілкуватимуся тільки з нею. в подальшому, коли діти підросли, він не часто, але все ж таки розмовляв з дітьми по телефону, під контролем колишньої дружини.
Після розлучення він декілька разів приїздив у село з метою побачитися з дітьми, але батьки колишньої дружини не хотіли допускати до дітей, що призводило до з'ясовування відносин.
Щоб не травмувати дітей сварками дорослих, відповідач припинив спроби безпосередньо бачитися з дітьми. Вирішив що коли діти підростуть, вони самі зможуть прийняти рішення щодо спілкування з відповідачем.
Після розлучення Позивачка неодноразово приїздила з дітьми та гостювала в його мами в Києві, також були випадки, коли вона приїзджала та зупинялася в квартирі матері відповідача зі своїм другим чоловіком. Тоді відповідач міг бачитися з дітьми.
Не зважаючи на перешкоди, які чинилися з боку Позивачки та її родичів, відповідач завжди підтримував дітей по своїх можливостях.
З 2021 року він виховує малолітнього сина в другому шлюбі, однак не припиняє брати участь у матеріальному забезпеченні своїх синів від попереднього шлюбу, це підтверджується доданими банківськими виписками про перерахування коштів на рахунок Позивачки.
Нещодавно відповідач запропонував Позивачці відкрити банківські карткові рахунки кожному із синів, для того щоб перераховувати кошти на утримання дітей на ці рахунки, однак Позивачка не погодилась з такою пропозицією та не надала згоди на відкриття карткових банківських рахунків на дітей.
Наведене вище свідчить про те, що відповідач не ухилявся від участі в матеріальному забезпеченні дітей та піклуванні про них, а також не вчиняв винних дій щодо неучасті у їх вихованні.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Верховний Суд України, постановляючи Постанову від 26.12.2018 року у справі № 404/6391 /16-ц дійшов висновку, що виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі Конвенція про права дитини) передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь- якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Верховний Суд України у Постанові від 17.06.2021 р. у справі № 466/9380/17 зазначає, що той факт, що дитина проживає разом із матір'ю та вітчимом та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дичини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу.
Висновок комісії з питань захисту прав дітей Самгородоцької сільської ради, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 25 липня 2024 року не містить належного обґрунтування необхідності позбавлення Відповідача батьківських прав, у ньому наявна лише констатація певних фактів та безпідставний висновок про необхідність позбавлення Відповідача батьківських прав відносно дітей.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тобто, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Позивачка не надала суду доказів того, що відповідач умисно ухилявся від виконання батьківських обов'язків. Пояснення, наведені в позовній заяві є неправдивим та нічим не підтвердженими.
Відповідач не заперечує проти сплати аліментів на утримання моїх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в розмірі, визначеному судом, та прошу врахувати, що в нього на утриманні знаходиться мій неповнолітній син від другого шлюбу ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник відповідача - адвокат Момот О.О. подала клопотання про відкладення підготовчого засідання.
19.03.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав проведення підготовчого засідання на 12 год. 30 хв. 30.04.2025.
21.04.2025 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
30.04.2025 представник відповідача - адвокат Момот О.О. подала клопотання:
- про закриття підготовчого провадження;
- приєднання доказів.
30.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив до судового розгляду по суті на 21.05.2025 об 11 год. 40 хв. Установив такий порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті: заслухати пояснення сторін, дослідити письмові докази.
01.05.2025 представник відповідача - адвокат Момот О.О. подала клопотання про приєднання доказів.
Документ сформований в системі «Електронний суд», зареєстрований за вх. № 33344/25.
20.05.2025 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 21.05.2025 позов підтримала. Пояснила, що з відповідачем фактично розірвали шлюбні відносини в 2014 році, шлюб розірвали в 2016 році. З позовом про стягнення аліментів раніше не зверталась, відповідач сплачував аліменти добровільно. Відповідач не приїхав на хрестини молодшої дитини, приїхав лише на другий день. Відповідач образився на зауваження її батька та поїхав у 2014 році. Відповідач не допомагав з дітьми, допомогу надавала мати відповідача. Звернулась до суду з цим позовом, оскільки відповідач вирішив отримати довідку багатодітної сім'ї. Діти не бажають спілкуватися з батьком. Зараз відповідач дійсно надає матеріальну допомогу.
Представник позивача - адвокат Пилипчук В.О. у судовому засіданні 21.05.2025 позов підтримав та пояснив, що відповідач не спілкується з дітьми, не цікавиться ними. Не заперечував щодо надання відповідачем добровільно матеріальної допомоги дітям.
Представник відповідача - адвокат Момот О.О. в судовому засіданні 21.05.2025 заперечувала проти позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він не ухиляється від виконання обов'язків батька, надає добровільно кошти на утримання дітей, на підтвердження чого надані банківські виписки. Вимогу про стягнення аліментів сторона відповідача визнає.
Відповідач у судовому засіданні 21.05.2025 позовну заяву в частині стягнення аліментів визнав, заперечував проти задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, оскільки він не ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо спільних з позивачкою дітей. Позивачка після розірвання шлюбу приїжджала до його батьків з новою родиною, їх зустріли його батьки. Він не приїхав тоді, оскільки намагався уникнути конфліктів з колишньою дружиною. Подарунки дітям купував, перераховував постійно кошти позивачці на утримання дітей, цікавиться дітьми. До війни спілкувався з дітьми. Купив хату в селі, де проживають зараз діти разом з позивачкою. Має зараз на утриманні малолітню дитину з іншою жінкою та мати пенсійного віку. Службі у справах дітей пояснення направляв засобами поштового зв'язку. Статус багатодітної родини у нього відсутній.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви та норми права, з яких виходить суд.
Сторони перебували у шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2016 у справі № 753/9209/16-ц (набрало законної сили 15.08.2016) розірвано (а.с.6).
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16, 18).
12.01.2018 позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 (а.с.7), з яким мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Діти проживають разом із позивачкою та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться на її утриманні (а.с.10, 15).
ОСОБА_3 навчається в КЗ «Йосипівська гімназія» з першого класу. Зарекомендував себе як старанний, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Має довільну пам'ять, добре запам'ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне мислення. На уроках завжди активний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень хлопець ставиться дбайливо. ОСОБА_9 бере активну участь у позашкільному житті школи та класу. Веселий, товариський, самостійний. Користується повагою серед учителів. Має авторитет серед товаришів. Юнак має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Відвідує музичну школу. Хлопець виховується у багатодітній сім'ї, має двох молодших братів. Мати, ОСОБА_1 , завжди приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу, систематично відвідує батьківські збори. На прохання класного керівника завжди відгукується. Батько, ОСОБА_2 , за період навчання ОСОБА_9 у середній школі навчальним та соціальним життям сина не цікавився (а.с.11, 12).
ОСОБА_4 навчається в КЗ «Йосипівська гімназія» з першого класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, уважний учень. Має навчальні досягнення достатнього рівня. ОСОБА_7 має гарну пам'ять, швидко запам'ятовує навчальний матеріал, виявляє логічне, творче мислення, має здібності до вивчення предметів математичного циклу. До виконання громадських доручень хлопець ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті школи та класу, у роботі учнівського самоврядування, у культмасових та спортивних заходах. Давід веселий, товариський, врівноважений, дисциплінований. Користується повагою серед учителів. Має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Дитина виховується у багатодітній родині, має двох братів. Мати, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори. Батько. ОСОБА_2 , за період навчання чина у школі не відвідував батьківські збори (а.с.13, 14).
Відповідач має спільну дитину з ОСОБА_11 - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.80).
Відповідач до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.107), під наркологічним наглядом не перебуває (а.с.108).
Відповідач у період з 2017 року по 2024 рік добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дітей.
Відповідач офіційно працевлаштований (а.с.109).
Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дітей Самгородської сільської ради, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Самгородської сільської ради від 25.07.2024 № 128, комітет вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача щодо дітей.
Висновок обґрунтовано таким.
До служби у справах дітей Самгородської сільської ради звернулась ОСОБА_1 з заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Службі відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб 30.06.2010 Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, але 03.08.2016 шлюб було розірвано через відсутність спільних інтересів та поглядів на сім'ю та шлюб. Відповідно до довідки № 39777/222332 від 18.07.2024 виданої Козятинським відділом державної виконавчої служби у Хмільницькому районі, яку надала ОСОБА_1 , відомо, що вона не отримувала аліменти від ОСОБА_2 та відсутні відомості про витребування аліментів. Зі слів заявниці її колишній чоловік час від часу перераховує гроші на утримання дітей, але сам з ними не спілкується та не бере участі у вихованні. З пояснень ОСОБА_2 службі стало відомо, що гроші на утримання дітей ОСОБА_2 перераховував своїй дружині, також мав бажання спілкуватися з дітьми, але саме за ініціативи ОСОБА_1 це неможливо, так як всі спроби навідати дітей закінчуються конфліктом та травмують дітей. ОСОБА_2 не погоджується з рішенням про позбавлення батьківських прав та має намір підтримувати та піклуватися про своїх дітей. Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 СК України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати їх. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своїх дітей (а.с.9).
Щодо позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, суд керується таким.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із ст. 18 Конвенції батьки або законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він, серед іншого, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд у цій справі встановив, що після розірвання шлюбу із позивачкою, відповідач дійсно не приділяв достатньої уваги дітям, не брав участі у їх вихованні, припинив безпосереднє спілкування з дітьми.
Сторони не заперечували, що після розірвання шлюбу вони мали усну домовленість щодо проживання дітьми з позивачкою.
Суд бере до уваги те, що позивачка раніше не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача, оскільки останній добровільно після розірвання шлюбу надавав матеріальну допомогу на утримання дітей.
Отже, відповідач не ухилявся від обов'язку щодо утримання дітей.
Під час розгляду справи відповідач продемонстрував прагнення брати участь у житті дітей, інтерес до їх благополуччя.
Суд також не встановив того, що батько не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, заподіяння їм шкоди, створення загрози для їх здоров'я або розвитку, а також інших обґрунтованих фактів, які б свідчили про навмисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, його аморальну поведінку.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини.
Відповідно до статті 166 Сімейного кодексу України, цей захід допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності їхньої вини.
Оскільки суд не встановив обставин, які б вказували:
- на неможливість позитивних змін у поведінці відповідача,
- неможливість покращення стосунків з дітьми в майбутньому, відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу до відповідача як позбавлення батьківських прав.
Суд також не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей (частина шоста статті 19 СК України) та звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази про те, відповідні служби надавали належну підтримку відповідачу у покращенні стосунків з дітьми.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Так, ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Враховуючи визнання відповідачем позову в частині розміру аліментів, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дітей, враховуючи покладення законом на батьків обов'язку утримувати дитиній до досягнення ними повноліття, стан здоров'я та матеріальне становище дітей та платника аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1/3 його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову (13.12.2024) і до досягнення повноліття кожним з дітей.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав суд відмовив, судовий збір з відповідача у розмірі 1 211,20 грн на користь позивача суд не стягує.
У цій справі суд задовольнив позовну вимогу про стягнення аліментів з відповідача на дітей.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, відповідач визнав позов, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141,142 ЦПК України стягує з відповідача 50 % судового збору в дохід держави, тобто 605,60 грн.
Позивачка також просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, останнім до позовної заяви було додано такі документи:
- копію договору про надання правничої допомоги від 07.11.2024;
- копію розрахунку судових витрат від 12.12.2024;
- копію акта виконаних робіт;
- квитанцію № 332186.
Згідно з договором про надання правничої допомоги в цивільній справі від 07.11.2024, укладеним між адвокатом Пилипчуком В.О. та ОСОБА_1 , адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 4 цього договору.
Розмір гонорару становить 10 000,00 грн.
Крім того, суд вивчив зміст розрахунку судових витрат від 12.12.2024, акта виконаних робіт та квитанції та встановив, що позивачка сплатила адвокату за договором про надання правничої допомоги 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.
Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У цій справі сторона відповідача просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Оскільки позовна заява задоволена частково, з огляду на обсяг фактично наданих послуг, складність справи, з урахуванням характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись нормами ст. 133, 141, 142, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1/3 його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову (13.12.2024) і до досягнення повноліття кожним з дітей.
Відмовити у задоволенні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати: судовий на надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У стягненні з відповідача на користь позивачки судового збору у розмірі 1 211,00 грн за розгляд судом вимоги щодо позбавлення батьківських прав відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Самгородоцької сільської ради Вінницької області, ЄДРПОУ 44542321, адреса: с. Самгородок Вінницької області, вул. Миру, 48.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 03.09.2025.
.
Суддя В.М. Маркєлова