вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа№ 911/1013/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Контраст"
на рішення господарського суду Київської області від 29.05.2025 (повне рішення складене 29.05.2025)
у справі № 911/1013/25 (суддя Грабець С. Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМУРАН"
до Приватного підприємства "КОНТРАСТ"
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМУРАН" (ТОВ "СІМУРАН"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "КОНТРАСТ" (ПП "КОНТРАСТ"; відповідач) про стягнення 134 253,51 грн, з яких: 131 741,40 грн основного боргу; 227, 39 грн 3 % річних; 2 284,72 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 142 від 01.09.2016.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі №911/1013/25 позов задоволено частково та стягнуто з ПП "КОНТРАСТ" на користь ТОВ "СІМУРАН" 131 741,40 грн боргу та 2 377,07 грн витрат на сплату судового збору. В решті позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується належними доказами. В частині стягнення 3 % річних та пені судом встановлено, що на підтвердження направлення цієї вимоги відповідачу представник позивача долучив до матеріалів справи копію фіскального чеку №228 від 12.02.2025 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 12.02.2025 року, з яких вбачається, що позивач направляв відповідачу рекомендований лист. Разом з цим, документів, що підтверджували б направлення саме вимоги про сплату грошових коштів (опис вкладення тощо), до матеріалів справи долучено не було.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі № 911/1013/25, ПП "КОНТРАСТ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.614 ЦК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що свої зобов'язання перед позивачем він не міг виконати, оскільки ухвалою Солом'янського районного суду у справі № 760/29441/24 накладено арешт на його грошові кошти у банківських установах.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення, в яких просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що у разі виникнення обставин форс-мажору, повинна терміново в письмовій формі повідомити про це іншу сторону.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Контраст" на рішення господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі № 911/1013/25; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів від 01 вересня 2016 року №142, укладеного між позивачем та відповідачем, останній зобов'язався передати у власність позивача нафтопродукти (надалі - товар/нафтопродукти) партіями, в кількості та асортименті, за цінами, вказаними в рахунок-фактурах, які є невід'ємною частиною данного договору та виставляються відповідачем у відповідності із ним, а позивач - оплатити поставлений товар та прийняти його на умовах визначених договором.
Згідно з п. 1.2. договору сторони розуміють та погоджуються, що всі поставки товару, що матимуть місце після укладання данного договору будуть здійснюватися у відповідності із ним. При цьому, документи, що підтверджують поставку товару, в тому числі, але не обмежуючись: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо, можуть не містити реквізитів та/або посилань на даний договір.
Пунктами 3.1. - 3.3 договору передбачено, що ціну договору становить сума вартості всіх поставок нафтопродуктів за договором. Кількість, ціна та якість товару на кожну окрему поставку визначається в національній валюті України та встановлюється у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.
Ціна на нафтопродукти, що постачаються за цим договором, на кожну окрему поставку визначається на момент їх поставки, тобто виписки рахунку-фактури на оплату.
Ціна на нафтопродукти дійсна протягом строку, на який виписується рахунок -фактура (протягом одного дня).
В п. 3.7. договору визначено, що обов'язок з оплати товару вважається виконаним у день зарахування коштів на поточний рахунок відповідача.
Відповідно до п. 4.1. договору відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених у договорі, передати у власність позивача товар, зазначений у відповідному рахунку-фактурі та у відповідності із ним (щодо видів нафтопродуктів, кількості, за ціною та на суму, визначених відповідним рахунком-фактурою).
Згідно з п. 4.3. договору право власності на товар переходить до позивача в момент його отримання від відповідача, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін та штампами на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо за місяць до його припинення сторонами не було висловлено у письмовій формі бажання про його припинення (п.п. 7.4., 7.5 договору).
Додатковою угодою №4 від 02 січня 2020 року до договору поставки п. 7.4 договору змінено та викладено його в наступній редакції: "п. 7.4. Даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до " 31" грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним".
На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №1374 від 24.10.2024, на суму 94 827,00 грн., а також №1429 від 06.11.2024, на суму 117 944,40 грн, які були оплачені на загальну суму 212 771,40 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №320 від 24.10.2024, на суму 94 827, 00 грн, та №347 від 06.11.2024, на суму 117 944,40 грн.
Відповідач товар позивачу поставив частково, а саме на суму 81 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1954 від 28.10.2024, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом №1-12 від 24.12.2024 року, а також з вимогою щодо повернення грошових коштів №1-0225 від 12.02.2025, в яких просив відповідача повернути сплачені грошові кошти.
Неповернення позивачу коштів за непоставлений товар і стало підставою для звернення до суду ТОВ "СІМУРАН" з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що на позивачем було сплачено на рахунок відповідача передоплату за договором на загальну суму 212 771,40 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №320 від 24.10.2024, на суму 94 827, 00 грн, та №347 від 06.11.2024, на суму 117 944,40 грн.
Проте, відповідач товар позивачу поставив частково, а саме на суму 81 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1954 від 28.10.2024.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий висновок про застосування норми права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження поставки відповідачем товару на усю суму внесеної позивачем передоплати, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості.
Посилання скаржника на накладення арешту на його рахунки не звільняє останнього від повернення отриманих грошових коштів, на суму вартості яких не було поставлено товар.
В іншій частині судове рішення не оскаржується, а відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його зміни або скасування.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОНТРАСТ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі №911/1013/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко